Рішення

від 03.03.2020 по справі 480/615/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 р. Справа № 480/615/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

третьої особи та представника відповідача - Чайченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, третя особа - голова ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченко Олег Володимирович про стягнення допомоги при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (далі - відповідач, Департамент містобудування та земельних відносин СМР), третя особа - голова ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченко Олег Володимирович (далі - третя особа, голова ліквідкомісії Департаменту містобудування та земельних відносин СМР Чайченко О.В.) про стягнення з відповідача допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати при звільненні у розмірі 20977,98грн.

Свої вимоги мотивував тим, що має статус ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії. 06.05.2016 він був звільнений на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин СМР як юридичної особи. Вказане, на його думку є підставою згідно п.1 ч.1 ст.22, п.7 ч.1 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для виплати допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати. Однак, відповідач відмовив у виплаті такої допомоги, посилаючись на норми частини 3 ст. 22 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , з тих підстав, що така допомога може надаватись за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шусть місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 вважає, що така відмова є протиправною та суперечить положенням Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 03.02.2020 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.17).

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.39-40), в якому просив відмовити у задоволенні позову. Так, зазначив, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції Зако ну на дату звільнення (16.05.2016) особа має право у разі вивільнення у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, орга нізації, скороченням чисельності або штату працівників на отримання допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Однак, допомога повинна була надаватися за умови дотримання норми ч.3 ст. 22 Закону, в якій є відсилка на п. 1 ст. 22, яка в свою чергу відсилає до п. 7 ст. 20 Закону, на підставі якої здійснюється виплата допомоги, пра во на її отримання виникало у особи при дотриманні умови якщо розмір середньо місячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Тобто, отримання до помоги було можливо лише при дотриманні особою вказаного припису. Однак, в період з дати звільнення та до 17.07.2018 ОСОБА_1 не звертав ся до комісії з ліквідації з даного питання, розуміючи, що величина середньо місячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу не дозволяє йому претендувати на отримання допомоги.

Лише 17.07.2018 Конституційний Суд України у справі №6-р/2018 визнав ч.3 ст.22 такою, що не відповідає Конституції України, однак, рішення Конституційного Суду України не має зворотної сили.

Ухвалою суду від 12.02.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 03.03.2020 (а.с.51).

Позивач, не погодившись з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві, подав до суду відповідь на відзив (а.с.53), в якій зазначив, що надання працівнику пільг та виплат, передбачених пунктом 1 частини першої статті 22 Закону (із посиланням на пункт 7 частини 1 статті 20 Закону) не пов`язано з визначенням розміру середньомісячного сукупного доходу його сім`ї.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Доповнив, що судове рішення у справі №591/3054/16-а в частині поновлення його на роботі залишилось не виконаним та він поновленим в Департаменті містобудування та земельних відносин СМР не був. У зв`язку з цим, після звільнення з Департаменту містобудування та земельних відносин СМР за ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України позивач був прийнятий на роботу до іншої установи.

Третя особа та представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача, третьої особи та представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 роках 3-ї категорії (а.с.3).

До 06.05.2016 позивач працював на посаді начальника управління земельних відносин у Департаменті містобудування та земельних відносин СМР.

27.01.2016 Сумською міською радою було прийнято рішення №254-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності , відповідно до якого вирішено припинити шляхом ліквідації департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (що мало статус юридичної особи).

04.05.2016 Сумською міською радою було прийнято рішення № 735-МР Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 року № 254-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності , яким викладено в новій редакції рішення № 254-МР від 27.01.2016 року.

Згідно протоколу № 2 засідання комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 06.05.2016 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України на підставі рішення відповідача № 735-МР від 04.05.2016, про що було зроблено запис під №30 в трудовій книжці (а.с.4).

Вказані обставини були встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №591/3054/16-а (а.с.5-11,47-50), яке набрало законної сили, а відтак, в силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини доказуванню не підлягають.

Крім того, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27.09.2016, яка в цій частині була залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі №591/3054/16-а, ОСОБА_1 було поновлено на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської МР на посаді начальника управління земельних відносин з 07 травня 2016р., однак, як встановлено в судовому засіданні та визнається всіма учасниками справи в цій частині виконаним судове рішення не було та позивач після звільнення за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не був поновлений в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської МР.

ОСОБА_1 08.07.2019 подав письмову заяву до голови комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської МР Чайченка О.В., в якій просив на підставі ч.7 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплатити допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати у зв`язку зі звільненням його з роботи за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської МР (а.с.12).

Однак, листом від 19.07.2019 № 02/19 голова комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської МР Чайченко О.В. повідомив позивача про те, що вимога щодо виплати допомоги не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини 3 ст. 22 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , яка відсилає до пункту 1 статті 22, а ця стаття в свою чергу відсилає до пункту 7 ст. 20 Закону, на підставі якої здійснюється виплата допомоги, право на її отримання виникало у особи при дотриманні умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шусть місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також вказаним листом ОСОБА_1 було повідомлено, що з метою реалізації більш об`єктивного підходу стосовно реалізації права на отримання вказаної допомоги, комісія з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської МР направила до Міністерства соціальної політики України листа з проханням роз`яснити це питання.

Позивач, не погодившись з наданою відповіддю, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-ХІІ (тут і далі Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент звільнення позивача - 06.05.2016), відповідно до статті 1 якого цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Відповідно до частини 1 статті 19 Розділу IV Закону №796-XII компенсація та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до встановлених категорій.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Розділу IV Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 8, 17, 20, 27 статті 20, а також пунктом 7 статті 20 для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3.

В свою чергу, пунктом 7 частини 1 статті 20 Закону №796-XII передбачено, що у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

В судовому засіданні із досліджених матеріалів справи було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії та був звільнений з роботи за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин СМР як юридичної особи, що визнавалось і представником відповідача.

Відтак, враховуючи, що позивач, який є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії та був звільнений з роботи за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин СМР, суд визнає, що ОСОБА_1 в такому випадку мав право на гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, передбачені пунктом 7 статті 20, з урахуванням п.1 ч.1 ст.22 Закону №796-XII для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3, а саме: виплату при вивільненні допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

За приписами п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даному випадку, враховуючи звільнення позивача з 06.05.2016, за березень та квітень 2016 року. З довідки відповідача від 28.01.2020 №1 (а.с.15), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням складала 325,24грн.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку №100). Середньомісячне число робочих днів за два останні місяці перед звільненням складає 21,5днів ((22 робочі дні у березні 2016 року + 21 робочий день у квітні 2016 року)/2). Відтак, трикратна середньомісячна заробітна плата складає 20 977,98 грн. (21,5*325,24*3).

При цьому представник відповідача не заперечує проти розміру трикратної середньомісячної заробітної плати, розрахованої позивачем, однак, заперечує щодо наявного права позивача на вказану допомогу.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо відмови у виплаті допомоги позивачеві, представник відповідача та третя особа зазначає, що така допомога повинна надаватися за умови дотримання норм ч.3 ст.22 Закону №796-ХІІ, а саме за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На думку представника відповідача, третьої особи, оскільки частина 3 статті 22 відсилає до п.1 ч.1 ст.22, яка в свою чергу, відсилає до п. 7 ст. 20 Закону №796-XII, то при застосуванні п.7 ст.20 Закону №796-XII має бути враховано умову надання допомоги - якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Однак, на переконання суду представником відповідача, третьої особи невірно тлумачиться норма ч.3 ст. 22 №796-XII. Відповідно до вказаної норми пільги, передбачені пунктом 1 частини першої та частиною другою цієї статті в частині пільг, передбачених пунктами 1, 2, 11 статті 20, пунктом 14 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, частиною третьою статті 22 Закону №796-XII установлено виключні випадки, за яких пільги надаються за відповідної умови (якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України). Ці випадки стосуються пільг, які передбачені:

- п.1 ч.1 та ч.2 ст. 22, а саме: що передбачені пунктами 1, 2 статті 20, зокрема, безплатне придбання ліків за рецептами лікарів (пункт 1 статті 20), безплатне позачергове зубопротезування (пункт 2 статті 20);

- ч.2 ст. 22 та п.14 ч.1 ст.22, а саме: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за утримання будинків), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Особам, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення, відшкодовується 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню (пункт 11 статті 20). Схоже міститься в п.14 ч.1 ст.22 - відшкодування 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню, особам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення до відселення у будинках, що не мають центрального опалення.

Тобто, вказана норма (ч.3 ст.22 Закону №796-XII) не стосувалась п.1 ч.1 ст.22 в частині п.7 ст. 20 Закону №796-XII, а, отже, надання працівнику пільг та виплат, передбачених, пунктом 1 частини першої статті 22 Закону №796-XII в частині, зокрема, пункту 7 частини першої статті 20 Закону №796-XII, НЕ було пов`язано з визначенням розміру середньомісячного сукупного доходу його сім`ї.

Відтак, на переконання суду, позивач має право як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії та був звільнений на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин СМР, на отримання допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд визнає, що при невиплаті позивачу допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати при звільненні у розмірі 20977,98грн. відповідач діяв не на підставі Закону №796-XII, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (40004, вул. Горького, 21, код ЄДРПОУ 02499021), третя особа - голова ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченко Олег Володимирович (40000, майдан Незалежності, буд.2) про стягнення допомоги при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати при звільненні у розмірі 20977,98грн. (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят сім грн.98коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10.03.2020.

Суддя І.Г. Шевченко