Постанова

від 25.06.2020 по справі 480/615/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 р.Справа № 480/615/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Донець Л.О. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Голови ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченка Олега Володимировича на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 10.03.20 року у справі № 480/615/20

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради третя особа Голова ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченко Олег Володимирович

про стягнення допомоги при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради , третя особа - голова ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради ОСОБА_2 про стягнення з відповідача допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати при звільненні у розмірі 20977,98грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на той факт, що допомога, на яку претендує позивач, має надаватися, якщо розмір середньо місячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак, в період з дати звільнення та до 17.07.2018 ОСОБА_1 не звертав ся до комісії з ліквідації з даного питання, розуміючи, що величина середньо місячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу не дозволяє йому претендувати на отримання допомоги. Також скаржик вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки з моменту виникнення права на отримання допомоги минув трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні третя особа, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 роках 3-ї категорії (а.с.3).

До 06.05.2016 р. позивач працював на посаді начальника управління земельних відносин у Департаменті містобудування та земельних відносин СМР.

27.01.2016 р. Сумською міською радою було прийнято рішення №254-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності , відповідно до якого вирішено припинити шляхом ліквідації департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (що мало статус юридичної особи). 04.05.2016 р. Сумською міською радою було прийнято рішення № 735-МР Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 року № 254-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності , яким викладено в новій редакції рішення № 254-МР від 27.01.2016 року.

Згідно протоколу № 2 засідання комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 06.05.2016 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України на підставі рішення відповідача № 735-МР від 04.05.2016, про що було зроблено запис під №30 в трудовій книжці (а.с.4).

Вказані обставини були встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №591/3054/16-а (а.с.5-11,47-50), яке набрало законної сили, а відтак, в силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України ці обставини доказуванню не підлягають.

Крім того, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27.09.2016, яка в цій частині була залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі №591/3054/16-а, ОСОБА_1 було поновлено на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської МР на посаді начальника управління земельних відносин з 07 травня 2016 р., однак, в цій частині судове рішення не було виконане, позивач після звільнення за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не був поновлений в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської МР.

08.07.2019 р. позивач подав письмову заяву до голови комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської МР Чайченка ОСОБА_3 , в якій просив на підставі ч.7 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплатити допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати у зв`язку зі звільненням його з роботи за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської МР (а.с.12).

Листом від 19.07.2019 № 02/19 голова комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської МР Чайченко О ОСОБА_4 повідомив позивача що вимога щодо виплати допомоги не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини 3 ст. 22 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , право на її отримання виникає у особи при дотриманні умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шусть місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті допомоги, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач має право як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, на отримання допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, оскільки був звільнений на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Розділом IV Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , зокрема, встановлені компенсації і пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною 1 статті 19 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що компенсації та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Розділу IV Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 8, 17, 20, 27 статті 20, а також пунктом 7 статті 20 для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3.

Пунктом 7 частини 1 статті 20 Закону №796-XII передбачено, що у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

Письмові докази свідчать, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії та був звільнений з роботи за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради як юридичної особи.

Враховуючи, що позивач, який є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, був звільнений з роботи за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 в такому випадку має право на гарантовані державою компенсацію, передбачену пунктом 7 статті 20, з урахуванням п.1 ч.1 ст.22 Закону №796-XII щодо пільг і компенсацій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3, а саме виплату допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що така допомога повинна надаватися за умови дотримання норм ч.3 ст.22 Закону №796-ХІІ, а саме за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На думку третьої особи, оскільки частина 3 статті 22 відсилає до п.1 ч.1 ст.22, яка в свою чергу, відсилає до п. 7 ст. 20 Закону №796-XII, то при застосуванні п.7 ст.20 Закону №796-XII має бути враховано умову надання допомоги - якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що заявником апеляційної скарги неправильно тлумачиться норма ч.3 ст. 22 №796-XII, оскільки частиною третьою статті 22 Закону №796-XII установлено виключні випадки, за яких пільги надаються за відповідної умови (якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України). Ці випадки стосуються пільг, які передбачені:

- п.1 ч.1 та ч.2 ст. 22, а саме: що передбачені пунктами 1, 2 статті 20, зокрема, безплатне придбання ліків за рецептами лікарів (пункт 1 статті 20), безплатне позачергове зубопротезування (пункт 2 статті 20);

- ч.2 ст. 22 та п.14 ч.1 ст.22, а саме: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за утримання будинків), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Особам, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення, відшкодовується 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню (пункт 11 статті 20). Схоже міститься в п.14 ч.1 ст.22 - відшкодування 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню, особам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення до відселення у будинках, що не мають центрального опалення.

Тобто, вказана норма (ч.3 ст.22 Закону №796-XII) в редакції на час звільнення не стосувалась п.1 ч.1 ст.22 в частині п.7 ст. 20 Закону №796-XII, а, отже, надання працівнику пільг та виплат, передбачених пунктом 1 частини першої статті 22 Закону №796-XII в частині, зокрема, пункту 7 частини першої статті 20 Закону №796-XII, не було пов`язано з визначенням розміру середньомісячного сукупного доходу його сім`ї.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, має право на отримання допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, оскільки був звільнений на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю у зв`язку з ліквідацією Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування в даному випадку строку позовної давності три роки на підставі ч. 2 статті 267 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

При цьому аналіз вказаних норм свідчить, що допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, є компенсаційною виплатою, а отже є складовою заробітної плати.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи наведене, а також зміст частини другої статті 233 КЗпП України, колегія суддів вважає, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

У Рішенні Європейського Суду по справі Аманн проти Швейцарії від 16 лютого 2000 року зазначено, що якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права.

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду по справі Свято-Михайлівської парафії проти України від 14.06.2007року).

Таким чином, посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду безпідставні, оскільки судом встановлено право позивача на отримання виплати, перебаченої п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , яка входить до структури заробітної плати та не обмежується строком на звернення до суду.

Пунктом 1 частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що верховенство права є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У справі Суханов та Ільченко проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року по справі №480/615/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Чайченка Олега Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року у справі № 480/615/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 01.07.2020 року