Рішення

від 17.02.2020 по справі 758/11372/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11372/18

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 лютого 2020 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УРАЇНСЬКА ПРАВНИЧА ФУНДАЦІЯ БІЗНЕСУ про визнання повноважень припиненими,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати її повноваження на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю УРАЇНСЬКА ПРАВНИЧА ФУНДАЦІЯ БІЗНЕСУ припиненими з 08 грудня 2016 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08 липня 2005 року на підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників відповідача та його наказу №7 від 08 липня 2005 року, позивача прийнято на роботу та призначено на посаду директора відповідача, про що внесено запис № 7 від 08.07.2005 до трудової книжки серії НОМЕР_1 та внесені відомості про такого керівника та підписанта ТОВ УПФБ , 20.07.2005 було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Одноособовий засновник ТОВ УПФБ АЛЬ-АНАЗІ АБДУЛЛАХ ДАЛІ К фактично не опікується своїм підприємством, підприємство не виконує поставлені економічні завдання, у зв`язку з чим позивач втратила будь-яку зацікавленість у перебуванні у трудових відносинах з відповідачем та у зайнятті посади директора ТОВ УПФБ . 10 березня 2006 року позивач фактично припинила повноваження директора ТОВ УПФБ за п.1 ст.36 КЗпП (за угодою сторін), відповідно до наказу №5 від 10.03.2006, про що внесено запис № 8 від 10.03.2006 р. до трудової книжки серії НОМЕР_1 . У подальшому будь-яких рішень по діяльності товариства позивач не приймала, документи та печатку ТОВ УПФБ передала представнику учасника ТОВ УПФБ в березні 2006 року, у зв`язку з чим позивач вважала себе звільненою. У листопаді 2016 року позивачу стало відомо, що відповідно до відомостей ЄДР остання продовжує рахуватись керівником ТОВ УПФБ оскільки трудові відносини між сторонами припинено без відповідного рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну керівника. Припинення відповідних повноважень, як директора, згідно пп. 6.4.2 Статуту ТОВ УПФБ , належить до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства. 08 листопада 2016 року позивачем вдруге листами звернулась до ТОВ УПФБ та його засновника із заявою, в якій просила звільнити її з посади керівника ТОВ УПФБ , а також зібрати Загальні збори учасників товариства для прийняття рішення про моє звільнення та створення нового виконавчого органу, якому доручити внесення відповідних змін до ЄДР. Однак, зазначені листи з відмітками пошти на конвертах про відправлення, 17.12.2017 повернулися без вручення з відміткою поштового відділення За закінченням встановленого строку зберігання . Таким чином, у зв`язку з тим, що станом на час звернення до суду з даним позовом Загальні збори учасників ТОВ УПФБ не проведено, питання про звільнення позивача з посади директора ТОВ УПФБ не вирішено, відповідні зміни до ЄДР не внесено, я вважаю, що моє право бути звільненою із займаної посади, позивач звернулась за захистом свого права до суду.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 19.02.2019 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог закону, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги та просила ухвалити відповідне рішення. Проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомив, заяв з процесуальних питань не подавав.

Отже, суд на підставі ст.280 ЦПК України розглянув справу в заочному порядку.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю УРАЇНСЬКА ПРАВНИЧА ФУНДАЦІЯ БІЗНЕСУ №7 від 08 липня 2005 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора вказаного ТОВ.

Як вбачається з п.3.1 Статуту ТОВ УПФБ учасником Товариства є: громадянин Саудівської Аравії АЛЬ-АНАЗІ АБДУЛЛАХ ДАЛІ К.

10 березня 2006 року позивач фактично припинила повноваження директора ТОВ УПФБ на підставі п.1 ст.36 КЗпП (за угодою сторін), відповідно до наказу № 5 від 10.03.2006 р., про що свідчить запис № 8 від 10.03.2006 в трудовій книжці позивача серії AB НОМЕР_2 .

У подальшому будь-яких рішень по діяльності товариства я не приймала, документи та печатку ТОВ УПФБ передала представнику учасника ТОВ УПФБ в березні 2006 року, у зв`язку з чим вважала себе звільненою.

08 листопада 2016 року позивач звернулась до ТОВ УПФБ та його засновника із заявою, в якій просила звільнити з посади керівника ТОВ УПФБ , а також зібрати Загальні збори учасників товариства для прийняття рішення про моє звільнення та створення нового виконавчого органу, якому доручити внесення відповідних змін до ЄДР. Однак, зазначені листи з відмітками пошти на конвертах про відправлення, 17.12.2017 повернулися до мене з відміткою поштового відділення За закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є Загальні збори учасників. Обираючи директора товариства та припиняючи його повноваження, Загальні збори учасників є уповноваженим органом товариства та діють від імені товариства в трудових відносинах з директором.

Згідно пп. 6.2.1., 6.2.4. Статуту ТОВ УПФБ Загальні збори (як чергові так і позачергові) скликаються головою товариства повідомленням, яке повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до скликання Зборів Учасників.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно інформації з ЄДРПОУ про відповідача, отриманою шляхом безпосереднього доступу до вказаного Реєстру, позивач досі значиться підписантом та керівником ТОВ УПФБ .

А відтак, на час звернення до суду, Загальні збори учасників ТОВ УПФБ не проведено, питання про моє звільнення з посади директора ТОВ УПФБ не вирішено, відповідні зміни до ЄДР не внесено.

З урахуванням наведеного, повноваження позивача на посаді директора ТОВ УПФБ мають бути припиненими з 08 грудня 2016 року.

Станом на час ухвалення рішення суду питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено. При цьому також встановлено, що позивач вжила всіх можливих заходів для інформування Загальних зборів про прийняте рішення про звільнення позивача з посади керівника ТОВ УПФБ , а також зібрання Загальних зборів учасників товариства для прийняття рішення про таке звільнення та створення нового виконавчого органу, якому доручити внесення відповідних змін до ЄДР, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами.

Перевіряючи доводи позивача, суд виходить з такого.

Встановлено також, що у визначений строк загальні збори учасників товариства не проведені, питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено, що порушує права позивача, як працівника.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Відповідно до ст.ст.97 та 98 ЦК України органами управління товариства є загальні збори його учасників, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Крім того, за приписами статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З урахуванням вищенаведеного позивач, користуючись своїм правом, у встановленому законом порядку, заявила про свій намір припинити трудові відносини, натомість відповідач не зреагував на звернення позивача.

Суд вважає бездіяльність відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем, як протиправну та таку, що порушує трудові права останнього як працівника.

За правилами, встановленими частинами третьою та шостою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що не вирішуючи питання про звільнення позивача з посади директора шляхом проведення загальних зборів за умови, коли останній достатньо зрозуміло та достатніми засобами висловив своє бажання припинити трудові відносини, відповідач порушує право позивача на працю та вільний вибір, яке гарантоване ст.43 Конституції України.

Виходячи з вимог ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.39 КЗпП України спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що відповідачем порушене право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону, а відповідає найбільш ефективному способу захисту трудових прав позивача.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки є заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 704,8 грн.

На підставі викладеного, ст.43 Конституції України, ст.ст.21, 22, 23, 38, 39 КЗпП, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017 р.), -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УРАЇНСЬКА ПРАВНИЧА ФУНДАЦІЯ БІЗНЕСУ про визнання повноважень припиненими- задовольнити в повному обсязі.

Визнати повноваження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на посаді директора Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ПРАВНИЧА ФУНДАЦІЯ БІЗНЕСУ (місцезнаходження: 03061, м. Київ, проспект Відрадний, 95, код ЄДРПОУ 33234248) припиненими з 08 грудня 2016 року.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ПРАВНИЧА ФУНДАЦІЯ БІЗНЕСУ (місцезнаходження: 03061, м. Київ, проспект Відрадний, 95, код ЄДРПОУ 33234248) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 704,8 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Повний текст рішення складено 27.02.2020 р.

Суддя Н. М. Ларіонова