Рішення

від 20.02.2020 по справі 307/686/17

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/686/17

Провадження №2/307/25/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ільницькій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Калинівська сільська рада про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Калинівська сільська рада про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії. В позовній заяві зазначили, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за №101 від 20.07.2007 року вони є власниками житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №034596 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,1045 га, розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої є для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер - 2124482801:04:001:0009. Дана земельна ділянка межує із землями загального користування по АДРЕСА_1 ), землями загального користування (проїзд), землями загального користування (канава), землями ОСОБА_7 , що підтверджується планом меж земельної ділянки. Їхніми сусідами є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 . У зв`язку з незаконними та протиправними діями, які вчиняють відповідачі по відношенню до них та їхнього майна, зокрема залишають транспортні засоби, дрова та інше майно на території тупикового проїзду (заїзду) таким чином, що вони не мають можливості заїхати до свого дворогосподарства та гаража, вони звернулися до спеціаліста - судового експерта ОСОБА_8 із письмовою заявою про проведення експертного будівельно-технічного дослідження для встановлення дійсних обставин ситуації, що склалася у них з відповідачем. Після того, як вони отримали висновок експертного дослідження вони дізналися, що їхні права суттєво порушено їхніми сусідами, а тому вони вимушені звернутися за захистом своїх порушених прав до суду. Так, згідно до висновку експертного дослідження №223/06-16 за зверненням ОСОБА_1 , після проведення дослідження будинковолодіння по АДРЕСА_1 , будинковолодіння в АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та містка через канал, який був улаштований до земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 - судовим експертом зроблено наступні висновки: межа між будинковолодінням по АДРЕСА_1 з тупиковим проїздом з боку АДРЕСА_2 тупиковим проїздом АДРЕСА_1 , не відповідає даним будівельного паспорта, що був виданий на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Невідповідність полягає в тому, що фактично ця межа є зміщена вглиб будинковолодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Фактична ширина тупикового проїзду (заїзду) до будинковолодіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та заїзду в гараж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на даний час є різною. Так, на початок проїзду ширина його становить близько 8,25 м, вглиб проїзду його ширина зменшується і на першій поворотній точці з боку будинковолодіння ОСОБА_5 така ширина складає 4,93 м, далі ширина проїзду знову розширюється і на другій поворотній точці вона складає 6,55 м, в кінці біля каналу ширина становить близько 7,13 м. У випадку, якщо б залишалася стара огорожа будинковолодіння ОСОБА_1 , як це було передбачено в будівельному паспорті, що був виданий на забудову будинковолодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ширина тупикового проїзду (заїзду) до будинковолодіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та заїзду в гараж ОСОБА_1 була б доступною; на початку тупикового проїзду (з боку АДРЕСА_1 ) - 8,25 м; на наступній поворотній точці в районі розташування прибудови до житлового будинку ОСОБА_9 , - 4,65 м; біля початку в`їзду в гараж будинковолодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 5,12 м, в кінці проїзду біля каналу - 5,48 м. При цьому, в будівельному паспорті ширину тупикового проїзду (заїзду) зазначено в розмірі 5,0 м, тоді як в одній з поворотних точок (біля межі будинковолодіння ОСОБА_9 ), така ширина становить фактично 4,93 м, а в разі залишення межі будинковолодіння по АДРЕСА_1 по будівельному паспорті, вона б із урахуванням фактичного розташування будинковолодіння ОСОБА_5 складала б 4,65 м. Таке зменшення ширини зумовлене самим ОСОБА_5 , який здійснив прибудову до свого житлового будинку, що виступає за межі огорожі та який улаштував криволінійну межу свого будинковолодіння, тоді як в будівельному паспорті на будинковолодіння по АДРЕСА_1 така межа була зображена прямою лінією. Здійснення ОСОБА_10 прибудови фактично проведено з порушенням діючих будівельних і інших норм. Таку прибудову зведено за рахунок частини земель тупикового проїзду. Такі землі у відповідності із визначенням частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України відносяться до земель загального користування, а не до земель запасу сільської ради і у відповідності з цими ж нормами не можуть передаватись у приватну власність. Здійснене ОСОБА_5 є порушенням норм ст.ст. 91 та 96 Земельного кодексу України, у відповідності з якими власники та/або користувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, дотримуватися правил добросусідства, забезпечувати використання земель за цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Окрім цього, при будівництві прибудови ОСОБА_5 не забезпечено відступ від найбільш виступної конструкції стіни шириною 1 м до межі для можливості догляду забудівлею і здійснення її поточного ремонту, а також не забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівлі будівлі на територію суміжної ділянки (проїзду). На вказаній прибудові відсутні відповідні ринви (жолоби) та труби, і вода з покрівлі прибудови відводиться на територію проїзду. Фактична ширина тупикового проїзду по АДРЕСА_1 забезпечує належний в`їзд в будівлю гаражу будинковолодіння по АДРЕСА_1 , однак спосіб експлуатації містка власниками будинковолодіння в АДРЕСА_2 в полягає в залишанні тут автомобільного транспорту, призводить до обмеження такої можливості та блокування в`їзду в гараж, що в свою чергу порушує принцип надійності будівлі гаражу в плані неможливості його експлуатації за своїм функціональним призначенням. Місток, який влаштований через канал, в напрямку до земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 , відноситься до самочинного будівництва. Самочинне будівництво даного об`єкта полягає в тому, що досліджуваний місток побудований на земельній ділянці, яка не відноситься до будинковолодіння по АДРЕСА_2 , а також даний місток побудований без відповідної дозвільної та проектної документації. Забудова земельної ділянки в АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не відповідає будівельному паспорту на забудову цієї земельної ділянки. Невідповідність полягає в тому, що житловий будинок даного будинковолодіння фактично розміщується ближче до правої сторони по відношенню до АДРЕСА_2 , тоді як згідно з будівельним паспортом такий повинен був розташовуватися ближче до лівої сторони. За рахунок розташування будинку в протилежній стороні, власникам цього будинковолодіння було улаштовано заїзд до нього через місток зі сторони тупикового проїзду по АДРЕСА_1 , при цьому, сам місток та прохід на дане будинковолодіння зі сторони тупикового проїзду по АДРЕСА_1 будівельним паспортом не передбачався. Влаштування проїзду до будинковолодіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з боку АДРЕСА_1 через проїзд повз будинковолодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 є незаконним, так як таке не було передбачено будівельним паспортом, що був виданий на забудову будинковолодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Згідно з Генеральним планом, який є в даному будівельному паспорті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , досліджуване будинковолодіння повинно було розміщуватись таким чином, щоб вихід було організовано виключно на АДРЕСА_3 повинна була проходити повз будинковолодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . За будівельним паспортом, що був виданий на забудову будинковолодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 була передбачена як дорога ( АДРЕСА_3 ), зайнята та використовується в складі будинковолодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому, улаштувати належний проїзд по АДРЕСА_3 до будинковолодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як це і було передбачено будівельним паспортом, що був вданий на забудову будинковолодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є можливим.

Просять суд зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 привести земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 у відповідність до конфігурації та розмірів, встановлених планом забудови земельної ділянки та паспортом на забудову земельної ділянки від 4 січня 1989 року, зі сторони проїзду (заїзду) зі сторони АДРЕСА_1 до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом демонтажу незаконно встановленого містка, який влаштований через канал в напрямку до їх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки, зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 привести земельну ділянку проїзду (заїзду) зі сторони АДРЕСА_1 , до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , у належний для використання стан, шляхом демонтажу прибудови до його власного житлового будинку, яка розміщена на землях проїзду (заїзду) до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі сторони АДРЕСА_1 .

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надіслали до суду письмове заперечення на позовну заяву в якому зазначили, що позов вважають необгрутованим, незаконним та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. У позові єдиним джерелом доказу є висновок експертного дослідження №223/06-16 за зверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12.09.2016 року. Щодо даного висновку в цілому ними було подано скаргу до Міністерства юстиції України. Даний висновок є доказом у цивільній справі №307/686/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити дії, у якій він має процесуальний статус відповідача. Даний висновок вважають незаконним, неправдивим та таким, що вчинений під впливом інтересу, та підлягає скасуванню. Звернення до експерта надійшло 19.04.2016 року, висновок складено 12.09.2016 року. Від надходження до експерта звернення до складення висновку №223/06-16 пройшло 4 місяці 24 дні. Навіть з урахуванням максимального часу попереднього вивчення матеріалів (20 календарних днів) експертом допущено порушення строків проведення експертизи. Експерт провів дослідження та надав правову оцінку діям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 не дослідивши жодних документів на право власності чи користування земельною ділянкою ОСОБА_12 (будівельний паспорт, державний акт на право власності на землю). Експерт провів дослідження та надав правову оцінку діям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 не поставивши жодних питань зазначеним особам. Будучи біля домоволодіння, ОСОБА_3 спілкувалася з ним та розповідала про судову справу з усунення перешкод у користуванні даною дорогою ОСОБА_2 , рішення у якій ухвалено на її користь. Експерт не надав оцінку порушенням п.3.31 ДБН 360-92, яка має місце у домоволодінні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не зазначив про порушення допущені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при будівництві надвірної споруди з відхиленням від проекту. У зв`язку з тим, що експертом надано неправдивий висновок, він мав скористатися своїм правом відмови від проведення експертизи, так як наданих матеріалів недостатньо для проведення такої експертизи. Висновок не містить таких обов`язкових реквізитів як Вступ , Категорія справи . При дослідженні першого питання експерт зазначає, що ширина проїзду, як це встановлено під час огляду, є різною, що пов`язано з тим, що фактичні межі будинковолодіння, яке розміщується навпроти досліджуваного (з протилежно сторони проїзду), має межу з цим проїздом криволінійної форми. Так, на початку проїзду ширина його становить близько 8,25 м., вглиб проїзду його ширина зменшується і на перший поворотній точці межа суспільного будинковолодіння така ширина складає 4,93 м. Далі ширина проїзду знову розширюється і на другій поворотній точці вона складає 6,55 м., в кінці біля каналу ширина становить близько 7,13 м. Також експерт зазначає щодо ширини проїзду, що у випадку, якщо б залишилася огорожа такою, як це було передбачено в будівельному паспорті, то вона б була наступною: фактична точка огорожі з точки на розі вулиці Леніна та досліджуваного тупикового проїзду відповідає даним будівельного паспорта і в цьому місці ширина проїзду по будівельному паспорту відповідатиме фактичній і становитиме 8,25 м. Далі як і у фактичному випадку ширина тупикового проїзду по даних будівельного паспорта на будинковолодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звужується і в місці, де межа складатиме 4,65, тоді як у фактичному випадку вона становить 4,93 м. Далі вглиб до каналу ширина проїзду по даних будівельного паспорта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розширятиметься і на другій поворотній точці вона складала б 5,12 м, тоді як фактично в цьому місці є відстань 6,55 м. В кінці проїзду біля каналу ширина складала б 5,48 м, а фактично складає 7,13 м. З висновку експерта видно динаміки щодо розширення фактичної дороги відносно даних будівельного паспорта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 експерт робить логічну помилку та зазначає, що на одній з поворотних точок ширина проїзду буде складати 4,65 м, тоді як в будівельному та технічному паспортах така ширина зазначена 5 м. Експерт бере як поворотну точку огорожі точку з будівельного паспорта. Як випливає з плану-схеми №1 фактична межа ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не співпадає з межею по будівельному паспорту. Фактично мінімальна ширина дороги (по вимірах експерта) 4,93 м, тобто на 0,07 м. менше вказаної в будівельному паспорті ширина дороги 5,0 метрів. В питанні чотири експерт торкається питання будівлі, де за будівельним паспортом колись розміщувалась міні-пекарня, а фактично улаштовано гараж. Експерт не надає оцінки незаконної перебудови даної будівлі з міні-пекарні на гараж та відсутності будівельного паспорту на гараж. Зазначається, що ширина під`їзду, яка використовується для заїду в гараж складає від 4,93 м до 7,13 м, тоді як нормативними документами встановлена мінімальна ширина смуги у 3,0 м. Таким чином, місток через канал до домоволодіння ОСОБА_3 ніяким чином не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що робить позов безпідставним. При цьому експерт виходить за межі своїх повноважень та надає оцінку уявним, абстрактним, можливим перешкодам доступу до гаражу. Експерт посилається на акт, що підписаний депутатом Калинівської сільської ради від 07.04.2016 року. На час складення висновку з моменту підписання акту про перешкоду пройшло більше 5 місяців і на час складення висновку у експерта не було жодних обставин вважати, що такі перешкоди не усунуті. При цьому ОСОБА_3 усно повідомила експерта про судове рішення у справі №307/485/13-ц та пропонувала взяти у неї копії даного рішення. За вказаним рішенням ОСОБА_2 зобов`язано не залишати власний автомобіль, інші транспортні засоби, будівельні матеріали чи інше майно (дрова, вугілля) від АДРЕСА_4 до АДРЕСА_2 . Отже, дане судове рішення на яке грубо закрив очі експерт, по невідомій причині не бажаючий отримати його копію, нівелює всі доводи експерта щодо наявності перешкод під`їзду до гаражу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Щодо питання 2, 3, 5, згідно Публічної кадастрової карти України чітко видно, що з АДРЕСА_4 у напрямку домоволодіння ОСОБА_3 наявні приватизовані земельні ділянки. Відомостей про дану дорогу у сільської ради не має. Для прокладення дороги через приватизовані земельні ділянки ОСОБА_3 необхідно укладати договори сервітуту з їх власниками, а у такому випадку позивачі мали б свої позовні вимоги викласти таким чином: Зобов`язати ОСОБА_3 укласти сервітут на право проїзду чужою земельною ділянкою… . Також зазначили, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видано виконкомом Калинівської сільської ради, будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 149,8 кв.м., житловою площею 71,5 кв.м., право власності на даний будинок зареєстровано на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі по Ѕ частці на кожного. Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Калинівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , мешканця АДРЕСА_1 , що житловий будинок та прибудова до нього знаходиться в межах земельної ділянки і не розміщені на землях проїзду (заїзду) до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Прибудова була збудована в 1991 році, місток збудовано в 2000 році, а тому така вимога не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності. 11.06.2015 року Тячівським районним судом Закарпатської області була розглянута справа №307/485/13-ц в межах якої розглядається зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкоду у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення незаконно збудованого містка та заборони встановлення власного транспортного засобу в межах, які перешкоджають користуватися їх майном. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_13 , яка також представляє інтереси позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просять позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, так як надіслала до суду заяву про розгляд справі в її відсутності, відносно позову заперечує, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК країни розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Калинівської сільської ради в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 липня 2007 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками по Ѕ частині домоволодіння АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.11).

Держаним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК №034596 від 15 серпня 2007 року стверджено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1045 га по АДРЕСА_1 , яка виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер - 2124482801:04:001:0009.(Т.1 а.с.12).

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 11.05.2017 року за №367 кн 04, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.11.2009 року та Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 26.01.2010 року за №25140627 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.96-193).

Згідно довідки виконкому Калинівської сільської ради від 12.05.2017 року за №444 житловий будинок та прибудова до нього, який знаходиться в АДРЕСА_1 , знаходяться в межах земельної ділянки і не розміщені на землях проїзду (заїзду) до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Т.1 а.с.104).

Згідно дозволу на право виконання будівельних робіт на підставі рішення сесії Калинівської сільської ради від 29 квітня 1996 року ОСОБА_2 надано дозвіл проводити будівництво житлового будинку на ділянці в АДРЕСА_1 (Т. 1 . а.с.153-154, 155).

В схемі забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначено її площу, розміри та місце розташування (Т.1 а.с.156)

Актом відведення земельної ділянки від травня 1997 року ОСОБА_2 відведено в натурі для індивідуального житлового будівництва земельну ділянку, площею 700 квадратних метрів, в АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.157).

Відповідно до паспорту на забудову земельної ділянки від 4 січня 1984 року відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виділено земельну ділянку, площею 0,07 га., по АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.164-165).

У викопіровці з Генплану с. Калини зазначено місце розташування земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , зазначено її площу, розміри (Т.1 а.с.166).

Відповідно до паспорту на забудову земельної ділянки від 17 лютого 1989 року відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виділено земельну ділянку, площею 0,07 га., по АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.174-167).

У викопіровці з Генплану с. Калини зазначено місце розташування земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , зазначено її площу, розміри (Т.1 а.с.176).

У висновку будівельно-технічної експертизи від 07.07.2019 року за №317/05-19, з доданими фото-таблицями, зазначено, що межа між будинковолодінням по АДРЕСА_1 , з тупиковим проїздом з боку АДРЕСА_1 , не відповідає даним будівельного паспорта, що був виданий на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Невідповідність полягає в тому, що власниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 було зміщено огорожу вглиб свого будинковолодіння на 0,85 м. Так, згідно з будівельним паспортом відстань від лівого кута житлового будинку (в разі споглядання на нього зі сторони проїзду) до межі з тупиковим проїздом становить 3,5 м. Тоді як по факту така відстань становить 2,65 м. Про зміщення огорожі вглиб будинковолодіння свідчать також залишки старої конструкції огорожі, яка в свій час була улаштована так, як це було передбачено будівельним паспортом. Фактична ширина тупикового проїзду (заїзду) до будинковолодіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та заїзду в гараж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на даний час є різною. Так, на початку проїзду ширина його становить близько 8,25 м., вглиб проїзду його ширина зменшується, і на першій поворотній точці з боку будинковолодіння ОСОБА_5 така ширина складає 4,93 м; далі ширина проїзду знов розширюється і на другій поворотній точці вона складає 6,55 м; в кінці біля каналу ширина становить близько 7,13 м. У випадку, якщо б залишилася стара огорожа будинковолодіння ОСОБА_1 , як це було передбачено в будівельному паспорті, що був виданий на забудову будинковолодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ширина тупикового проїзду (заїзду) до будинковолодіння ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та заїзду в гараж ОСОБА_1 була б наступною: на початку тупикового проїзду (з боку АДРЕСА_4 ) - 8,25 м; на наступній поворотній точці в районі розташування прибудови до житлового будинку ОСОБА_5 - 4,65 м; біля початку в`їзду в гараж будинковолодіння ОСОБА_1 ,. ОСОБА_2 - 5.12 м; в кінці проїзду біля каналу - 5,48 м. Фактична ширина тупикового проїзду по АДРЕСА_4 забезпечує належний в`їзд в будівлю гаражу будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Однак, спосіб експлуатації містка власниками будинковолодіння в АДРЕСА_2 , яка полягає в залишанні автомобільного транспорту в безпосередній близькості до містка та на ньому, призводить до обмеження такої можливості та блокування в`їзду в гараж, що в свою чергу порушує принцип надійності будівлі гаражу в плані неможливості його експлуатації за своїм функціональним призначенням.Забудова земельної ділянки в АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не відповідає будівельному паспорту на забудову цієї земельної ділянки. Відмінність між фактичною забудовою будинковолодіння в АДРЕСА_2 , а також забудовою цього ж будинковолодіння по будівельному паспорту експертом схематично зображено на Рисунку 2 на стор.8 в дослідницькій частині даного Висновку. В будівельному паспорті на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не було передбачено улаштування містка через канал з боку тупикового проїзду. Влаштування проїзду до будинковолодіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з боку АДРЕСА_1 , через проїзд повз будинковолодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , є незаконним, так як таке не було передбачено будівельним паспортом. Згідно з будівельним паспортом заїзд на будинковолодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинен був здійснюватися з поперечної сторони ділянки з АДРЕСА_4 , а не з повздовжньої з тупикового проїзду, який відходить від АДРЕСА_7 , який влаштований через канал, в напрямку до земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 , не відповідає нормативним документам. Невідповідність полягає в тому, що даний місток відноситься до самочинного будівництва. Самочинне будівництво даного об`єкта характеризується тим, що цей місток побудований на земельній ділянці, яка не відноситься до будинковолодіння по АДРЕСА_2 , і побудований був без відповідної дозвільної та проектної документації. Місток по всім критеріям відноситься до самочинного будівництва, а тому є незаконним, не відповідає вимогам ДБН, іншим нормативним документам (Т.2 а.с.2-22).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 листопада 2017 року за №104817287 відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності є власниками земельної ділянки, площею 0,1187 га., розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 2124482800:04:001:0125, дата державної реєстрації - 21 листопада 2017 року, номер запису про право власності - 23525296 (Т.2 а.с.81).

Згідно даних технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеної ПП Закарпатгеопроект , встановлено розташування належної відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,1187 га., розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 2124482800:04:001:0125, її межі, розміщення на ній житлового будинку, будівель та споруд (Т.2 а.с.82-106).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Згідно положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до стаття 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать також землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

Стаття 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів визначає, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначені повноваження сільських, селищних та міських рад у галузі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях. Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У силу статей 321, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених статтею 346 ЦК України.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення перешкод позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у користуванні проїзду (заїзду) зі сторони АДРЕСА_1 до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом демонтажу відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 містка, який влаштований через канал в напрямку до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки, та шляхом демонтажу відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибудови до власного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали довести, що у зв`язку з встановленням відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 містка та відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибудови до власного житлового будинку було порушено право користування проїздом (заїздом) зі сторони АДРЕСА_1 до дворогосподарства позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 103 ЦПК України встановлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Під час судового розгляду за клопотанням представника позивача в даній цивільній справі ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2017 року було призначено будівельно-технічну експертизу та на вирішення експерта було поставлено ряд запитань та експертом було також надано відповідь та зазначено, що фактична ширина тупикового проїзду по АДРЕСА_1 , забезпечує належний в`їзд в будівлю гаражу будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що належить позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак спосіб експлуатації містка власниками будинковолодіння в АДРЕСА_2 , яка полягає в залишанні автомобільного транспорту в безпосередній близькості до містка та на ньому, призводить до обмеження такої можливості та блокування в`їзду в гараж, що в свою чергу порушує принцип надійності будівлі гаражу в плані неможливості його експлуатації за своїм функціональним призначенням. Влаштування проїзду до будинковолодіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з боку АДРЕСА_1 , через проїзд повз будинковолодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , є незаконним, так як таке не було передбачено будівельним паспортом. Також зазначено, що місток по всім критеріям відноситься до самочинного будівництва, а тому є незаконним, не відповідає вимогам ДБН, іншим нормативним документам.

Враховуючи, що в судовому засіданні позивачами та їх представником не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що саме відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишають свій автомобільний транспорт на території проїзду по АДРЕСА_6, перед містком, та що самочинно побудований місток створює які-небудь перешкоди позивачам у користуванні вказаним проїздом, у зв`язку з чим його потрібно демонтувати, суд вважає, що позовні вимоги позивачів щодо зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 привести земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 у відповідність до конфігурації та розмірів, встановлених планом забудови земельної ділянки та паспортом на забудову земельної ділянки від 4 січня 1989 року, зі сторони проїзду (заїзду) з АДРЕСА_1 до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом демонтажу незаконно встановленого містка, який влаштований через канал в напрямку до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки, до задоволення не підлягають.

При цьому, суд не бере до уваги надані позивачкою та досліджені в судовому засіданні фото-таблиці із зображенням автомобілів, оскільки такі не підтверджують факт належності зображених на них автомобілів саме відповідачам та здійснення відповідачами перешкод у користуванні проїздом біля будинку позивачів (Т.2. 122-135).

Також не підтверджує вказані обставини і досліджений в судовому засіданні диск з відеозаписом (Т.2. 136).

Враховуючи ту обставину, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності є власниками земельної ділянки, площею 0,1187 га., розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 2124482800:04:001:0125, в межах якої згідно даних технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості),розташований їх житловий будинок та прибудова до нього, та позивачами не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побудували прибудову до житлового будинку на території проїздузі сторони АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивачів щодо зобов`язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 привести земельну ділянку проїзду (заїзду) зі сторони АДРЕСА_1 , до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , у належний для використання стан, шляхом демонтажу прибудови до його власного житлового будинку, яка розміщена на землях проїзду (заїзду) до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі сторони АДРЕСА_1 , слід також відмовити.

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачами та їх представником в судовому засіданні не доведено факту порушення права позивачів з боку відповідачів щодо користування проїздом зі сторони АДРЕСА_5 , до дворогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Калинівська сільська рада про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору та проведення експертизи слід покласти на позивачів.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 77-81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.13 Закону України Про благоустрій населених пунктів , ст.ст. 4, 83, 96, 103, 116, 152 ЗК України, ст.ст.321, 391 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Калинівська сільська рада про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п.15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_8

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк.: АДРЕСА_8

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_9

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_9

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_8

Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка АДРЕСА_8

Третя особа - Калинівська сільська рада Тячівського району, адреса с. Калини, вул. Джона Леннона,149 а , Тячівського району, Закарпатської області, України.

Повний текст рішення складено 2 березня 2020 року.

Головуючий : В.І.Бобрушко