Постанова

від 04.03.2020 по справі 420/4365/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4365/19 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джиністра" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2019р. ТОВ "Джиністра" звернулося в суд із позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019р. за №0015961401, 0015971401, 0015941401, 0015951401.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 26.02.2019р. по 12.03.2019р. посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Джиністра" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2016р. по 30.09.2018р., валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2016р. по 30.09.2018р..

За результатами перевірки 19.03.2019р. складено Акт перевірки за №449/15-32-14-01/35989864, у висновках якого встановлено низку порушень податкового законодавства України.

На підставі встановлених порушень, 12.04.2019р. ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення за №0015961401, 0015971401, 0015941401, 0015951401.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, незаконними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки у нього наявні всі необхідні документ на підтвердження реальності господарських операцій зі своїми контрагентами.

Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 12.04.2019р. за №№0015961401, 0015971401, 0015941401, 0015951401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Одеській області на користь ТОВ "Джиністра" судові витрати у розмірі 19 210грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у період з 26.02.2019р. по 12.03.2019р. податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку TOB ДЖИНІСТРА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2016р. по 30.09.2018р..

За результатами перевірки, 19.03.2019р. ДФС складено акт перевірки за №449/15-32-14-01/35989864 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ДЖИНІСТРА , код ЄДРПОУ 35989864, податкового законодавства за період з 1.10.2016р. по 30.09.2018р., валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2016р. по 30.09.2018р. (т.1 а.с.21-57), у висновках якого встановлено порушення вимог:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2016р. на суму 434 688грн., та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування станом на 30.09.2018р. на суму 7 707 167грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1429557 грн., в т.ч.:

- за січень 2017р. в сумі 217 376грн.;

- за лютий 2017р. в сумі 539 109грн.;

- за квітень 2017р. в сумі 339 040грн.;

- за травень 2017р. в сумі 334032грн.,

та завищення від`ємного значення станом на 30.09.2018р. на суму 594 863грн..

На підставі встановлених порушень, 12.04.2019р. ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за №0015961401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 2 144 336грн., у тому числі 1 429 557грн. - за податковими зобов`язаннями; 714 779 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями;

- за №0015971401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (звітний період "вересень 2018р.") у розмірі 594 863грн. (сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду);

- за №0015941401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 543 360грн., у тому числі 434 688грн. - за податковими зобов`язаннями; 108 672 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями;

- за №0015951401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (звітний період - 3 квартал 2018р.) у розмірі 7 707 167грн. (сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДФС України. Проте, рішенням ДФС України за №27527/01/99-99-11-04-01-15 від 14.06.2019р. оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.66-74).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДФС про те, що надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку не підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: TOB СОЛ-АГРО , TOB ЛІФЕРАНТ , ПП МАХСУД .

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють таку сферу правовідносин.

Приписами п.75.1 ст.75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями ст.2 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Крім того, п.2 цієї ж статті визначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також приписами п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Положеннями ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2. ст.1, п.2.1 ст.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з п.2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, з метою податкового обліку беруться до уваги лише ті документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став сумнів податкового органу стосовно господарських операцій між ТОВ ДЖИНІСТРА та контрагентами - TOB СОЛ-АГРО , TOB ЛІФЕРАНТ , ПП МАХСУД .

Як вбачається із матеріалів справи, що 12.12.2016р. між ПП "МАХСУД" (Продавець) та ТОВ "ДЖИНІСТРА" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу за №038-532, відповідно до якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна і вартість якого визначаються у відповідності з умовами цього Договору. Товар - соняшник, насипом, врожай 2016р., походження - Україна (т.1 а.с.89-91).

Відповідно до п.п.3.1 п.3 вказаного Договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ (Incoterms 2010) ПрАТ Роздільнянський елеватор (Одеська область - склади м.Роздільна, вул.Європейська, 83).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано наступні документи: видаткові накладні, розрахунки-фактури, товарно-транспорті накладні, платіжні доручення, реєстри прийнятого вантажу (т.1 а.с.93-112, 114-141).

12.09.2016р. між ТОВ "ЛІФЕРАНТ" (Продавець) та ТОВ "ДЖИНІСТРА" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу за №020-532, відповідно до якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна і вартість якого визначаються у відповідності з умовами цього Договору. Товар - соняшник, насипом, врожай 2016р., походження - Україна (т.1 а.с.177-180).

Відповідно до п.п.3.1 п.3 вказаного Договору, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ (Incoterms 2010) ПрАТ Роздільнянський елеватор (Одеська область - склади м.Роздільна, вул.Європейська, 83).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано наступні документи: видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, платіжні доручення, реєстри прийнятого вантажу (т.1 а.с.182-194, 196-225).

Також, 2.09.2016р. між ТОВ "ЛІФЕРАНТ" (Покупець) та ТОВ "Зеленецьке" (Постачальник) укладено Договір поставки за №11/2016, відповідно до якого на умовах даного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (т.1 а.с.244-247). Найменування: насіння соняшника українського походження.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору у матеріалах справи наявні видаткові накладні (т.1 а.с.254-255; т.2 а.с.1-10).

9.09.2016р. між ТОВ "СОЛ-АГРО" (Продавець) та ТОВ "ДЖИНІСТРА" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу за №024-532, відповідно до якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна і вартість якого визначаються у відповідності з умовами цього Договору. Товар - соняшник, насипом, врожай 2016р., походження - Україна (т. 2 а.с.11-12).

Відповідно до п.п.3.1 п.3 вказаного Договору, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ (Incoterms 2010) ПрАТ Роздільнянський елеватор (Одеська область - склади м.Роздільна, вул.Європейська, 83).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано наступні документи: видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, платіжні доручення, реєстри прийнятого вантажу (т.2 а.с.14-85).

Також судом встановлено, що 26.08.2016р. між ФГ "ЮГО" (Покупець) та ТОВ "СОЛ-АГРО" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу за №26, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю соняшник 2016р., а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору (т.2 а.с.117-119).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору у матеріалах справи наявні видаткові накладні (т.2 а.с.124-128).

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ТОВ ДЖИНІСТРА виконано зобов`язання за договорами, укладеними з контрагентами, а саме: прийнято товар та сплачено за нього грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п.201.1 та п.201.7 ст.201 ПК України.

Отже, вказані обставини та документи свідчать та підтверджують реальність господарських операцій по виконанню зазначеного договору.

Окрім того, як вбачається із Акту перевірки за №449/15-32-14-01/35989864, що товариством до перевірки було надано контролюючому органу всю необхідну первинну документацію щодо господарських операцій здійснених між ним та його контрагентами. Протилежного податковим органом не доведено.

Що стосується зауважень ДФС до товарно-транспортних накладних, то судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до п.3.1 договорів купівлі-продажу, укладених між TOB ДЖИНІСТРА та ПП МАХСУД , ТОВ СОЛ-АГРО та ТОВ ЛІФЕРАНТ , поставка насіння соняшника (врожаю 2016р.) здійснювалася на умовах базису СРТ (Incoterms 2010) ПрАТ Роздільнянський елеватор , Одеська область - склади м.Роздільна, вул.Європейська,83.

Приписами п.A3 базису СРТ Incoterms 2010 Договір перевезення визначено, що Продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладення договору перевезення товару від пойменованого пункту поставки, якщо він визначений, або від місця поставки до пойменованого міст призначення або, якщо це погоджено, до будь-якого пункту в такому місці. Договір перевезення повинен бути укладений на звичайних умовах за рахунок продавця і передбачати перевезення по зазвичай прийнятому напрямку і звичайним способом. Якщо такий пункт не погоджений або не може бути визначений, виходячи з практики, продавець може вибрати пункт поставки або пункт в узгодженому місці призначення, який найбільш підходить для його цілей.

Отже, судова колегія зазначає, що за укладення договору перевезення та оформлення товарно-транспортних накладних відповідальним є продавець за договором купівлі-продажу, що виключає правомірність будь-яких претензій відносно наведених документів до позивача з боку відповідача.

Крім того, окремі недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів, більш того, відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про нереальність господарської операції з поставки товару.

Аналогічна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 18.04.2019р. по справі за №813/4430/14.

Також, судова колегія зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`я зань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Товари ство не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`я зань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових право відносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотримання його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податко вих зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності за мкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Підприємство не зобов`язане мати власні основні засоби, нерухоме майно, обла днання, навіть персонал, оскільки майно можна взяти в оренду, персонал залучати шляхом, наприклад, укладання договору підряду.

Платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги подат кового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, як що він здійснював реальну господарську операцію та не знав про дефекти правового статусу свого контрагента.

Аналогічний висновок викладений у постанову Верховного суду України від 9.09.2008р. (в ЄДРСР №2362425), постанову Верховного суду від 23.01.2018р. по справі за №К/9901/466/18 (2а-6686/12/1470), від 29.03.2019р. по справі №808/3412/16.

Окрім того, вказаний підхід до вирішення податкових конфліктів відображений у судових рішен нях Європейського суду. У рішенні в справі Інтерсплав проти України та абсолютно однозначно визначено, що платника податків може бути притягнено до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпо середня залученість у ці зловживання. А у справі Булвес проти Болгарії (заява №5991/03), відповідно до п.714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчас ного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

При вирішення податкових спорів, слід виходити із презумпції добросовісності пла тника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника..

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином офор млених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отри мання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких до кументах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумов ними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських опера цій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

В акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросо вісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ "ДЖИНІСТРА" та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з TOB СОЛ-АГРО , TOB ЛІФЕРАНТ , ПП МАХСУД , а податковим органом не доведено протилежне.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019р. - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ) 37993473; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA9089 9998 03131 1125 60000 26001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 28 815грн..

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2020р .

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв