Постанова

від 03.03.2020 по справі 640/9378/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9378/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Каракашьян С.К., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Лічевецького І.О.

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю:

представника відповідача: Борозни М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕАКОМ-ЦЕНТР до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕАКОМ-ЦЕНТР (далі по тексту - позивач, ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2018 №0061821404 та №0061831404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Реаком Центр з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Брокс Інвестмент за квітень 2016 року, ТОВ Дженерал-Спейс за березень-травень 2016 року, ТОВ Вайтлайн за червень 2016 року, ТОВ Селінкс Україна за серпень-вересень 2016 року, ТОВ Статус Альянс за вересень 2016 року (далі по тексту - контрагенти позивача).

За результатами вказаної перевірки, контролюючим органом складено акт від 30.10.2018 року №1053/26-15-14-04-05/37394173 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР :

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1858995 грн., у тому числі по періодах: березень 2016 року - 10848 грн., квітень 2016 року - 193752 грн., травень 2016 року - 59333 грн., червень 2016 року - 11000 грн., серпень 2016 року - 6167 грн., вересень 2016 року - 1577859 грн.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2016 року на загальну суму 76736 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- від 03.12.2018 року №0061821404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на загальну суму 2788493 грн., з яких 1858995 грн. - за податковим зобов`язанням, 929498 грн. - штрафні санкції;

- від 03.12.2018 року №0061831404, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 76736 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних ППР та збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ стали господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ Брокс Інвестмент за квітень 2016 року, ТОВ Дженерал-Спейс за березень-травень 2016 року, ТОВ Вайтлайн за червень 2016 року, ТОВ Селінкс Україна за серпень-вересень 2016 року, ТОВ Статус Альянс за вересень 2016 року.

В акті перевірки, відзиві на позовну заяву та інших поясненнях, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР порушено приписи податкового законодавства, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Тобто, в даному випадку, суду необхідно встановити саме факт здійснення (реальність)/нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з урахуванням умов спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Щодо господарських відносин між ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР та ТОВ Брокс Інвестмент , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР (рекламодавець) та ТОВ Брокс Інвестмент (розповсюджувач) укладений договір від 28.04.2016 року №0482 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого, розповсюджувач проводить рекламні компанії і інтересах рекламодавця на рекламоносіях та територіях, що належать розповсюджувачу, а рекламодавець приймає та оплачує такі послуги розповсюджувача в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору № 0482 від 28.04.2016 року, сторонами погоджено умови проведення рекламної акції, а саме: вид надання послуг - розміщення реклами та розповсюдження рекламної продукції, вид реклами - плакат А-4, листівка А-5.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додані копії документів, зокрема: рахунок на оплату від 23.04.2016 року №121 на загальну вартість 104000,00 грн., акт про надані послуги від 28.04.2016 року №117 на загальну суму 104000,00 грн.

Також, на підтвердження отриманих послуг за вказаним договором позивачем надані зразок Плакату А-4 та листів А-5.

З пояснень позивача вбачається, що ТОВ Брокс Інвестмент проведено рекламну компанію лінійки препаратів РЕАКОМ ОРГАНІКА , організовано роздачу рекламних буклетів та листівок під час профільних заходів агропромислового сектору протягом травня-серпня 2016 року.

Так, між ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР (замовник) та ТОВ Брокс Інвестмент (виконавець) укладений договір від 27.04.2016 року №938, предметом якого є стимулювання збуту товарів замовника в порядку та відповідно до умов Договору щодо асортименту товарів, наведеному в Договорі.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додані копії документів, зокрема: рахунок на оплату від 27.04.2016 року №119 на загальну вартість 80000,00 грн., акт про надані послуги від 27.04.2016 року №115 на загальну суму 80000,00 грн.

В наданих поясненнях, позивач зазначає, що в результаті отриманих послуг, за вказаним договором, останнім використано отриману інформацію в господарській діяльності з метою надання інформаційних послуг господарств (клієнтів позивача) у добривах, засобах захисту рослин, техніці. Зокрема, проведено роботу з інформуванням потенційних клієнтів про продукцію позивача та її переваги на сформованому ринку аналогічних товарів, позивачем укладено ряд договорів купівлі-продажу продукції (поставки) з ТОВ Агрофірма Ізюмське , ПСП Родіна , ПП Саймон 2006 , ПП Степ , ТОВ Криворіжагросервіс , СТОВ Орлівське .

Також, між ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР (замовник) та ТОВ Брокс Інвестмент (виконавець) уклали договір від 27.04.2016 року №1490, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується за плату виконати роботи з розробки зразків фірмових пакетів і упаковки, варіантів дизайну етикетки хелатних мікродобрив РЕАКОМ-ОРГАНІК для органічного землеробства (далі - Об`єкт ) з урахуванням наданої Замовником інформації про хелатні мікродобрива РЕАКОМ-ОРГАНІК для органічного землеробства, а Замовник зобов`язується прийняти виконані Виконавцем роботи та оплатити їх на умовах і в порядку, зазначених у цьому договорі. Під розробкою дизайну етикетки в цьому договорі розуміється художнє і просторове конструювання форми етикетки, зразків фірмових пакетів і упаковки, їх колірне і текстове оформлення, в тому числі, розташування на етикетці зображення знака Замовника, інформації про Замовника і його продукції.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додані копії документів, зокрема: рахунок на оплату від 27.04.2016 року №120 на загальну вартість 50000,00 грн., акт про надані послуги від 27.04.2016 року №116 на загальну суму 50000,00 грн.

Також, на підтвердження отриманих послуг за вказаним договором позивачем надані зразки етикеток, зразків і упаковки.

Крім того, між ТОВ Брокс Інвестмент (Постачальник) та ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР (Покупець) укладено Договір від 28.04.2016 року № 0482/2 купівлі-продажу , відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати товар, або здійснити послуги, а Покупець прийняти Товар чи Послуги (надалі - Товар чи Послуги ) та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики Товару чи Послуг визначені в Додатках до Договору.

Додатками до Договору деталізуються умови поставки, умови сплати та термін поставки (графік поставки у разі потреби) Товару чи Послуг. Додатками та додатковими угодами до Договору можуть бути змінені окремі умови Договору, зокрема: місце призначення та гарантійний строк на Товар чи Послуги.

Товар поставляється, послуги здійснюються за адресою: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 4Б, якщо інші умови поставки не визначені Додатками до цього Договору.

Згідно Додатку №1 до Договору, покупець замовив, а постачальник зобов`язується поставити наступний товар: комплект кондиціонера.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додані копії документів, зокрема: видаткової накладної від 29.04.2016 року №133, рахунок на оплату від 29.04.2016 року №133.

З пояснень позивача вбачається, що придбаний товар реалізований ним ТОВ Агрофірма Ізюмське .

Згідно укладеного договору від 27.04.2015 року №0472 про надання маркетингових послуг, замовник ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР доручає виконавцеві - ТОВ Брокс Інвестмент , а виконавець зобов`язується надати за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені в Договорі. Об`єктом маркетингових досліджень за Договором є хелатні мікродобрива, хелатні мікродобрива для органічного землеробства.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додані копії документів, зокрема: рахунок від 27.04.2016 року №118 на загальну вартість 100000,00 грн., акт про надані послуги від 27.04.2016 року №114 на загальну суму 100 000 грн.

З пояснень позивача вбачається, на виконання вказаного договору виконавцем проведено маркетингові дослідження потреб потенційних споживачів в препаратах (мікродобривах), що застосовуються для живлення рослин в органічному землеробстві, з метою визначення рентабельності реалізації на ринку сільського господарства відповідного виду мікродобрив під торговою маркою Реаком Органіка . Дослідження включали відвідування ряду господарств у різних регіонах України з метою візуалізації напрямків використання препаратів та усного опитування потенційних споживачів. Здійснено дослідження аналогічних препаратів та ринкових цін на них з метою формування цінової політики позивача.

Щодо господарських відносин між ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР та ТОВ Дженерал-Спейс , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТОВ ДЖЕНЕРАЛ-СПЕЙС (Виконавець) та ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Замовник) було укладено Договір від 06.02.2016 року № 8, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику юридичні (послуги у сфері права), а саме:

- усні та письмові консультації з правових питань та актуалізована інформація про зміни законодавства України;

- підготовка, аналіз текстів договорів, розробка пропозицій та правова експертиза проектів договорів;

- представництво інтересів Клієнта в судах, відносинах з фізичними та юридичними особами всіх форм власності, включаючи органи державної влади та управління;

- складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, запитів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додані копії документів, зокрема: рахунок від 31.05.2016 року № 318 на загальну вартість 40000,00 грн., акт про надані послуги від 31.05.2016 року № 281 на загальну суму 40000 грн.

На підтвердження отриманих послуг за вказаним Договором позивачем надано зразки типових договорів, розроблених ТОВ Дженерал-Спейс , які, як зазначає позивач в поясненнях, ТОВ РЕАКОМ-ЦЕНТР використовує в своїй господарській діяльності.

Також, контрагентом надано юридичні консультації щодо порядку ведення господарської діяльності, в тому числі в галузі корпоративного права, отримано усну консультацію стосовно порядку оформлення договору оренди та інше.

Так, між ТОВ ДЖЕНЕРАЛ-СПЕЙС (Виконавець) та ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Замовник) було укладено Договір від 06.02.2016 року №8, відповідно до умов якого, Замовник замовляє, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (надалі послуги) з виготовлення поліграфічної продукції, послуги з розробки логотипів та фірмового стилю, послуги з розробки дизайну банерів та виставкового стенду (надалі - Продукція).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додані копії документів, зокрема: рахунки на загальну суму 316000,00 грн., актів про наданні послуги від 30.05.2016 року №178, від 30.05.2016 року №179, від 31.05.2016 року №180, від 31.05.2016 року №181 на загальну суму 316000,00 грн.

Як зазначає позивач, за результатами виконання вказаного договору, виконавцем було розроблено: концепцію бренду Реаком Органіка , його відмінностей від материнського бренду, розроблено стратегію позиціонування бренду відносно конкурентних продуктів, визначено шляхи просування продукту, оновлено фірмовий стиль підприємства, дизайн виставкових стендів та поліграфічні рекламні матеріали.

Крім того, ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР замовлено у ТОВ ДЖЕНЕРАЛ-СПЕЙС послуги щодо перевезення, а саме: перевезення спеціалізованим транспортом культиватора з міста Одеса до міста Кіровоград.

Щодо господарських відносин між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР та ТОВ Вайтлайн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ ВАЙТЛАЙН за червень 2016 року на суму 11 000 грн.

У свою чергу, ТОВ ВАЙТЛАЙН оформлено на адресу позивача рахунки на оплату, акти наданих послуг (послуги консультування з питань побудови органічного сільського господарства повного циклу; послуги з консультування з питань впровадження органічних технологій у землеробстві; послуги консультування з питань застосування біодинамічних технологій органічному будівництві), податкові накладні на загальну суму 66000,00 грн., в тому числі ПДВ 11000,00 грн.

Як зазначає позивач, ТОВ Вайтлайн надано консультації та програму з організації органічного виробництва в сільськогосподарському підприємстві, оскільки в ході господарської діяльності позивача виникла потреба у більш глибокому дослідженні напрямків використання добрив та їх впливу на організм рослин, з метою для чого отримані консультаційні послуги із застосування мікродобрив Реаком Органіка Бор на посівах соняшнику, цукрового буряку та сої, Реаком Органіка Мідь на посівах пшениці, Реаком Органіка Цинк на посівах кукурудзи, Реаком Органіка Кальцій-Бар на ділянках малини.

Щодо господарських відносин між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР та ТОВ Статус Альянс , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (покупець) та ТОВ Статус Альянс (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 09.09.2016 року № 8967а, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору мінеральні добрива та іншу продукцію, іменовані надалі товар.

Номенклатура і кількість товару обумовлюється сторонами в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього договору.

Якість Товару повинна відповідати ГОСТам, технічним умовам та іншій документації, що встановлює вимоги до якості даного товару, і підтверджується сертифікатом якості (технічним паспортом) заводу-виробника.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додані копії документів, зокрема: рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні.

З пояснень позивача вбачається, що підтверджується матеріалами справи, придбаний товар реалізовано ТОВ Вільний Посад .

Щодо господарських відносин між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР та ТОВ Селінкс Україна , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Покупець) та ТОВ Селінкс Україна (Постачальник) укладено Договір поставки від 12.09.2016 року № 120916-1, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Також, між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Замовник) та ТОВ Селінкс Україна (Перевізник) укладено Договір від 16.08.2016 року № 1/08/16 про надання транспортних послуг, згідно якого Перевізник зобов`язується виконати перевезення вантажу замовника в строки узгоджені сторонами в заявці додатку.

Між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Замовник) та ТОВ Селінкс Україна (Виконавець) було укладено Договір від 29.02.2016 року №290516/1 агрономічного обслуговування про наступне: замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати, відповідно до умов цього договору, роботи по агрономічному, науковому та технологічному супроводу вирощування замовником культур зазначених у додатку № 1 до договору на земельних ділянках в Криворізькому районі Дніпропетровської області загальною площею 1 300 га, які обладнані системою крапельного зрошення, а замовник зобов`язуються прийняти роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додані копії документів, зокрема: рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, замовлення.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність (безтоварність) вказаних господарських операцій, між позивачем та вказаними вище контрагентами, з огляду на аналіз податкової інформації щодо контрагентів позивача, згідно із якою у вказаних підприємств відсутня достатня кількість трудових ресурсів, основних засобів, активів для фактичного виконання робіт.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його, або невключення, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року в справі №К/800/36098/13.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів податковим органом не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається останній, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС Податковий блок , однак, така інформація не є належним та допустимим доказом, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, яка також є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Щодо посилань контролюючого органу на досудові розслідуванням в рамках кримінальних проваджень, на протокол допиту свідків, засновника та директора ТОВ Селінкс Україна ОСОБА_1 , засновки і директора ТОВ Вайтлайн ОСОБА_2 , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду , що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що під час проведення господарських операцій платник податків, а в даному випадку ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР , може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами законність господарських відносин з контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

І.О. Лічевецький

Повний текст виготовлено 10.03.2020 року