Постанова

від 05.03.2020 по справі 120/1050/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1050/19-а Головуючий у 1-й інстанції:Маслоід О.С.

Суддя-доповідач: Франовська К.С.

05 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року про застосування заходів процесуального примусу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Терра Фуд" до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2019 року ТОВ "Терра Фуд" звернулось до суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (відповідач 1) та Тульчинської ДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, у якому просило:

- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, що виявилися у безпідставному автоматичному нарахуванні пені за кодом бюджетної класифікації 14060100 "Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в грудні 2017 року та лютому 2018 року на загальну суму 2 396 157,25 грн., в тому числі: 29.12.2017 року - 256 116,10 грн.; 16.02.2018 року - 719 468,01 грн.; 28.02.2018 року - 744 300,98 грн. та 676 272,16 грн.;

- зобов`язати Тульчинську ДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області протягом п`яти робочих днів внести зміни до інтегрованої картки позивача, а також внести відповідні зміни до всіх необхідних реєстрів та електронних систем щодо стану розрахунків позивача з бюджетом і скасувати нарахування пені на загальну суму 2 396 157,25 грн., у тому числі: 29.12.2017 року - 256 116,10 грн.; 16.02.2018 року - 719 468,01 грн.; 28.02.2018 року - 744 300,98 грн. та 676 272,16 грн., з метою повернення позивачеві неправомірно стягнутих коштів у загальній сумі 2 396 157,25 грн., як переплати за кодом бюджетної класифікації 14060100 «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» ;

- зобов`язати Тульчинську ДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області протягом п`яти робочих днів повернути кошти у сумі 2 396 157,25 грн. на інтегровану картку позивача за кодом бюджетної класифікації 14060100 «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» , як збільшення суми переплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у грудні 2018 року позивачем було виявлено в інтегрованій картці нараховану пеню у загальній сумі 2 396 157,25 грн. за період грудень 2017 - лютий 2018 року. Вказана сума пені також автоматично погашена за рахунок сум переплат (наявність грошових коштів) на рахунку позивача, на які позивач правомірно розраховував. Позивач припускає, що вказану пеню було нараховано у зв`язку із поданням уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (надалі ПДВ). Позивачем були задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ, надалі ним декілька разів подавались уточнюючі розрахунки щодо зменшення сум податкового зобов`язання та наступного збільшення таких зобов`язань до розміру первинного розміру. Первинні задекларовані податкові зобов`язання були позивачем сплачені, оскільки, як вже, зазначалось, на рахунку позивача була сформована переплата. Таким чином, відсутня була база нарахування пені. Згідно вимог Податкового кодексу України (надалі ПК України) пеня нараховується лише на несплачені суми податкових зобов`язань, тобто пеня прямо пов`язана із наявністю податкового боргу.

Ухвалою від 29.03.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року задоволено клопотання позивача та замінено Тульчинську ДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області на ГУ ДФС у Вінницькій області (далі відповідач 2).

В процесі розгляду справи судом, виникла необхідність витребувати у відповідача відповідні для вирішення справи по суті докази. Ухвалою від 15.05.2019 року суд зажадав від відповідача 1 письмові документи, на підставі яких було зроблено автоматичне нарахування позивачеві пені у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року у сумі 2 396 157 грн. 25 коп., а саме: 29.12.2017 року - 256 116 грн. 10 коп.; 16.02.2018 року - 719 468 грн. 01 коп.; 28.02.2018 року - 744 300 грн. 98 коп.; 28.02.2018 року - 676 272 грн. 16 коп., а також додаткові письмові пояснення стосовно такого нарахування. Вказані докази зобов`язано відповідача 1 надати до суду до 27.05.2019 року.

Вказану ухвалу відповідач 1 отримав 20.05.2019 року, що підтверджено належними доказами.

Проте, станом на 27.05.2019 року відповідачем 1 витребувані докази надані не були.

У зв`язку із ненаданням відповідачем 1 витребуваних доказів та відповідною неможливістю з`ясувати обставини по справі ухвалою від 29.05.2019 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою повторно зобов`язано відповідача 1 надати у підготовче судове засідання письмові документи щодо нарахування позивачеві пені у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року у сумі 2 396 157 грн. 25 коп., а саме: 29.12.2017 року - 256 116 грн. 10 коп.; 16.02.2018 року - 719 468 грн. 01 коп.; 28.02.2018 року - 744 300 грн. 98 коп.; 28.02.2018 року - 676 272 грн. 16 коп., додаткові письмові пояснення стосовно такого нарахування, а також детальний розрахунок нарахування пені по кожній сумі, а саме: 256 116 грн. 10 коп.; 719 468 грн. 01 коп.; 744 300 грн. 98 коп.; 676 272 грн. 16 коп. та попереджено про те, що у разі ненадання доказів, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу.

20.06.2019 року за вх. № 32275 відповідачем 1 надано до суду клопотання про долучення доказів у справі № 120/1050/19, до якого ним додано інтегровану картку платника податків позивача за період з 2016 по 2018 роки, інші докази по справі до суду не надані.

17.07.2019 року за вх. № 36868/19 представником відповідача 1 надано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на це же день, у зв`язку з перебуванням відповідальної особи на лікарняному. До вказаного клопотання не надано доказів на підтвердження викладених обставин.

На підставі наведеного, ухвалою суду від 17 липня 2019 року до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України в дохід держави в особі Вінницького окружного адміністративного суду штраф у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 (нуль) коп.

Не погодившись із вказаною ухвалою в частині застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, її оскаржив відповідач, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України, який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування заходу процесуального примусу.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно з ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Своєчасність розгляду справи є конституційною гарантією, недодержання якої є прямим порушенням вимог основного Закону, а тому неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень в порядку та у строки, встановлених судом, є перешкоджання своєчасному проведенню, всебічному, повному та об`єктивному дослідженню доказів в адміністративній справі.

Таким чином, положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію у такий спосіб, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо недопущення затягування розгляду справи.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Суд також зазначає, що невиконання вимог суду в контексті наведеного стосується, зокрема, неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень повторно.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вважав встановленим факт повторного неподання Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення.

Разом з тим, з таким висновком місцевого суду погодитись неможливо, оскільки відсутня ознака повторності неподання відповідачем витребуваних доказів.

До такого висновку суд апеляційної інстанції виходить з наступних міркувань.

Як встановлено з матеріалів справи, перша вимога про необхідність подання доказів міститься в ухвалі суду від 15.05.2019 року, яка отримана відповідачем 1 20.05.2019 р., в процесі розгляду справи за правилами спрощеного провадження та частково виконана шляхом подання суду інтегрованої картки платника податків.

Ухвалою від 29.05.2019 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою повторно зобов`язано відповідача 1 надати у підготовче судове засідання письмові документи щодо нарахування позивачеві пені у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року у сумі 2 396 157 грн. 25 коп.

Згідно із частиною третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та переходу зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження регламентує стаття 260 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частин першої та шостої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув. Так само, в оскаржуваній ухвалі суду немає зазначено про те, що судом з`ясовувались причини неподання доказів та встановлювалась поважність причин неподання доказів.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправомірного стягнення штрафу в сумі 19210 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити .

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року про застосування до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 19 200 грн.,- скасувати.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 березня 2020 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.