Постанова

від 10.03.2020 по справі 140/2666/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2666/19 пров. № 857/13980/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 140/2666/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговий дім "ДЖЕ РОСТ" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Андресенко О.О.,

час ухвалення рішення - 07.11.2019 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 18.11.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Торговий дім ДЖЕ РОСТ звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.11.2018 року №979966/36541576, від 13.12.2018 року №1023729/36541576, від 30.11.2018 року №1008410/36541576 та зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №21 від 13.11.2017 року, №22 від 14.12.2017 року, №51 від 30.11.2017 року у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП ТД ДЖЕ РОСТ було складено податкові накладні №21 від 13.11.2017 року, №22 від 14.12.2017 року, №51 від 30.11.2017 року та направлено їх у встановлені законодавством строки через систему обміну електронними документами M.E.Doc для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, згідно отриманих квитанцій до даних податкових накладних, зазначені податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено. ПП ТД ДЖЕ РОСТ було направлено на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК. До повідомлення було долучено документи у відповідних формах, зокрема долучено документи, які підтверджують походження товару, обсяги його придбання та реалізації, оборотно-сальдові відомості по 281 рахунку, банківські виписки та інші наявні документи. Відповідно представник позивача вважає, що ПП ТД ДЖЕ РОСТ було надано всі документи, які беззаперечно підтверджують реальність та матеріальну можливість здійснення операції по зупинених податкових накладних. Проте, рішеннями комісії ДФС від 06.11.2018 року №979966/36541576, від 13.12.2018 року №1023729/36541576, від 30.11.2018 року №1008410/36541576 було відмовлено у реєстрації податкових накладних. Представник позивача вважає дані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних за своїм характером необґрунтованими як нормативно, так і документально, оскільки враховуючи специфіку роботи підприємства для проведення господарських операцій, які здійснює позивач не потрібно наявність великої матеріально-технічної бази та людських ресурсів.

01.11.2019 року представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив прохальну частину заявлених вимог викласти в наступній редакції:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.11.2018 року №979966/36541576, винесене регіональною комісією ГУ ДФС у Волинській області;

зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати подану ПП ТД ДЖЕ РОСТ податкову накладну №21 від 13.11.2017 року у єдиному реєстрі податкових накладних;?

2) визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.12.2018 року №1023729/36541576, винесене регіональною комісією ГУ ДФС У Волинській області;

зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати подану ПП ТД ДЖЕ РОСТ податкову накладну №22 від 14.12.2017 року у єдиному реєстрі податкових накладних.

3) визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 30.11.2018 року №1008410/36541576, винесене регіональною комісією ГУ ДФС у Волинській області;

зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати подану Приватним підприємством ТД ДЖЕ РОСТ податкову накладну №51 від 30. 11.2017 року у єдиному реєстрі податкових накладних.

4) стягнути із відповідача (Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП ТД ДЖЕ РОСТ витрати по оплаті судового збору у розмірі 5763,00 грн.

5) стягнути із відповідача (Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП ТД ДЖЕ РОСТ витрати на правову допомогу пов`язану із розглядом даної справи у розмірі 5000,00 гривень.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 140/2666/19 задоволено позовні вимоги.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та застосовано норми права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач скористався процедурою досудового врегулювання спору, що підтверджено матеріалами справи, однак пропустив тримісячний строк для звернення до суду, що не досліджено та не оцінено судом першої інстанції.

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 140/2666/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.02.2020 року в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про заміну сторони у справі, а саме відповідача з Головного управління ДФС у Волинській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Протокольною ухвалою суд клопотання про заміну сторони у справі - задоволено та замінено відповідача - Головне управління ДФС у Волинській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 06.11.2018 року №979966/36541576, від 13.12.2018 року №1023729/36541576, від 30.11.2018 року №1008410/36541576 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини по справі та надані сторонами докази.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПП ТД ДЖЕРОСТ 08.07.2009 року зареєстроване як юридична особа з основним видом економічної діяльності 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (а.с.26).

13.11.2017 року ПП ТД ДЖЕ РОСТ була виписана податкова накладна №21, яку було надіслано до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.11). Однак, відповідно до квитанції реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Вказано, що дана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7216, 7318, 7326. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с.12).

02.11.2018 року ПП ТД ДЖЕ РОСТ було направлено повідомлення про підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненій накладній. Крім того, у поясненнях до даного повідомлення позивачем вказано, що податкова накладна №21 від 13.11.2017 року виписана на основі авансового платежу. Весь прихід і розхід товару по кодам 7216, 7318, 7326, банківські виписки, договори, ОСВ відомості по товарам, ТТН додаються (а.с.13).

06.11.2018 року було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 року №21 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування (а.с.14).

14.12.2017 року ПП ТД ДЖЕ РОСТ була виписана податкова накладна №22, яку було надіслано до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.64).

Однак, відповідно до квитанції реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Вказано, що дана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7326. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с.65).

11.12.2018 року ПП ТД ДЖЕ РОСТ було направлено повідомлення разом з додатками про підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненій накладній. Крім того, у поясненнях до даного повідомлення позивачем вказано, податкова накладна виписана на основі другого (перша частина авансу в сумі 55000,00 була зроблена 06.12.2017 року і є зареєстрована податкова накладна №7) авансового платежу від 14.12.2017 року за мінусом оплат за накладні №469, 479, 480, 481 згідно яких зареєстровані податкові №1, 13, 15, 16. Відгрузка відбулась 21.12.2017 року згідно накладної №509, на різницю за мінусом авансів теж є зареєстрована податкова №36. Прихідні документи з кодом 7326, видаткові, банківські виписки, договори, ОСВ, картка рахунку, ТТН додаються (а.с.66).

13.12.2018 року було прийнято рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 14.12.2017 року №22 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування (а.с.67).

30.11.2017 року ПП ТД ДЖЕ РОСТ була виписана податкова накладна №51, яку було надіслано до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.99).

Однак, відповідно до квитанції реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Вказано, що дана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7318, 7326. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с.100).

28.11.2018 року ПП ТД ДЖЕ РОСТ було направлено повідомлення разом з додатками про підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненій накладній. Крім того, у поясненнях до даного повідомлення позивачем вказано, що податкова накладна №51 від 30.11.2017 року виписана на авансовий платіж. Всі банківські виписки, прихідні і видаткові документи по кодам 7318, 7326 надаються, а також договори, оборотно-сальдові відомості, картка рахунку та ТТН (а.с.101).

30.11.2018 року було прийнято рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 30.11.2017 року №51 у зв`язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, а саме неналежним чином оформлені товарно-транспортні накладні, а саме: в ТТН №Р20751 від 11.09.2017 року відсутні пункт навантаження, підписи водія/експедитора; в ТТН №0000034/98 від 07.12.2017 року не заповнена графа пункт розвантаження (а.с.102).

Позивач не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями комісії подав скарги до ДФС України (а.с.16-17, 68-69, 104-105), які рішеннями комісії з питань розгляду скарг були залишенні без задоволення (а.с.18, 70, 106).

Позивач, вважаючи рішення про відмову у реєстрації податкових накладних протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 зроблено наступний висновок.

Із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

На підставі вищенаведеного та матеріалів справи встановлено наступне.

Позивач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням комісії від 06.11.2018 року № 979966/36541576 подав скаргу до ДФС України (а.с.16-17), яка рішенням комісії з питань розгляду скарг 19.11.2018 року залишена без задоволення (а.с.18). Строк для судового оскарження таких рішень закінчився 20.02.2019 року.

Крім того, позивач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням комісії від 13.12.2018 року № 1023729/36541576 подав скаргу до ДФС України (а.с.68-69), яка рішенням комісії з питань розгляду скарг 01.01.2019 року залишена без задоволення (а.с.70). Строк для судового оскарження таких рішень закінчився 02.04.2019 року.

В свою чергу, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням комісії від 30.11.2018 року № 1008410/36541576 позивач подав скаргу до ДФС України (а.с. 104-105), яка рішенням комісії з питань розгляду скарг 18.12.2018 року залишена без задоволення (а.с. 106). Строк для судового оскарження таких рішень закінчився 19.03.2019 року.

Позовну заяву подано лише 02 вересня 2019 року. При цьому позивач клопотання про поновлення строку звернення із цим адміністративним позовом до суду не заявляв і такий судом не було поновлено у відповідності до зазначених вимог процесуального закону.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач отримав копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 року про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги та повістку про виклик до суду на 25.02.2020 року - 29.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900728401547.

У судове засідання 25.02.2020 року не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про поновлення пропущеного строку не подавав.

25.02.2020 року розгляд справи було відкладено на 10.03.2020 року для повторного виклику позивача. Надіслано повістку про виклик до суду на зазначену позивачем електронну пошту.

10.03.2020 року позивач у судове засідання не з`явився та жодних клопотань на адресу суду не надсилав.

Згідно із частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, встановивши, що позовна заява подана до суду після спливу десятиденного строку звернення до суду, встановленого статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та без заяви про поновлення строку звернення до суду з поважних причин, суд першої інстанції мав залишити вказаний позов без розгляду, а не розглядати його по суті.

Відповідно до приписів частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та залишити без розгляду позов Приватного підприємства "Торговий дім "ДЖЕ РОСТ".

Керуючись ст. 229, 241, 243, 308, 310, 311, 313, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 140/2666/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "ДЖЕ РОСТ" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. Б. Хобор С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 11.03.2020 року