Рішення

від 17.02.2020 по справі 495/5491/13-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/5491/13-ц

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

17 лютого 2020 року м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі - Завацькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про усунення перешкод у здійсненні права власності, звільнення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , треті особи - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про усунення перешкод у здійсненні права власності, звільнення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст та обґрунтування позову.

Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просить суд визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №674079, виданий ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом НОМЕР_1 від 02.06.2007 року №2644 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010750600559 від 18.12.2007 року, та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:027:0084. Відновити право користування на земельну ділянку, площею 0,0691 га, яка була виділена ОСОБА_1 рішенням №1619 Затоківською селищною радою від 13.10.2010 року, розташовану по АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_2 усунути фактичне заволодіння та повернути ОСОБА_1 в користування частину земельної ділянки площею 10 кв.м та не чинити перешкод у користуванні нею земельною ділянкою, розміром 0,0691 га.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житло та договору міни належить 52/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

13 жовтня 2010 року рішенням Затоківської селищної ради Войтенко Л. Д. затверджено технічну документацію по інвентаризації земельної ділянки площею 0,0691 га для будівництва та обслуговування її житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Коли позивачка почала збирати документи для здійснення приватизації, то нею було встановлено, що сусідка суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 , незаконно заволоділа частиною земельної ділянки, розміром 0,001 га (10 кв. м), що знаходилася у користуванні ОСОБА_1 земельної ділянки ОСОБА_2 стала на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.06.2007 року, коли їй був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №674079, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.07.506.00559 від 18.12.2007 року, кадастровий номер земельної ділянки №5110300000:02:027:0084.

При оформленні права власності на земельну ділянку проводиться комплекс робіт (кадастрові зйомки), виконуваних для визначення меж земельних ділянок, які включають, у тому числі, узгодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами.

На момент встановлення межових знаків ОСОБА_1 не запрошували, та акт встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, що передається для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 від 21 червня 2007 року, ОСОБА_1 не підписувала, підпис, що стоїть в акті напроти прізвища ОСОБА_1 - їй не належить. За даним фактом підробки документів ОСОБА_1 22.04.2013 року зверталася із заявою до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області, на підставі якої 10.07.2013 року Білгород-Дністровським МРВ ГУ МВС України в Одеській області було відкрито кримінальне провадження №42013170240000239 за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України.

Таким чином, позивачка стверджує, що частина земельної ділянки, площею 10 кв. м, по АДРЕСА_1 , що знаходилась в користуванні ОСОБА_1 та на якої був розташований сарай-склад літ. К , що належав ОСОБА_1 на праві приватної власності, було незаконно захвачено з боку суміжного землевласника - відповідача ОСОБА_2 .

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 , 23.03.2017 року звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким усунути ОСОБА_2 перешкоди у здійснені права власності належною їй земельної ділянки площею 0,016 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №5110300000:02: НОМЕР_2 з боку відповідача ОСОБА_1 , при цьому: - зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0010 га (10 кв.м); - зобов`язати ОСОБА_1 привести ділянку ОСОБА_2 у придатний для використання шляхом знесення паркану, який встановлений відповідачкою на земельній ділянці ОСОБА_2 ; - зобов`язати ОСОБА_1 відновити межу земельної ділянки ОСОБА_2 ) у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №674079, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010750600559 від 18.12.2007 р. Визнати незаконним та скасувати рішення Затоківської селищної ради №1619 від 13.10.2010 року Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 13 жовтня 2010 року Затоківська селищна рада прийняла рішення №1619, яким була затверджена технічна документація по інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0691 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ця земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 та було вирішено видати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації зі складання Державного акту на право власності на цю ділянку та видати сам Державний акт. Відповідачка за первісним позовом вважає, що це рішення Затоківської селищної ради є незаконним та грубо порушує її права власника суміжної земельної ділянки. З цих підстав ОСОБА_2 уточнює позовні вимоги, та заявляє цей позов про наступне.Так, рішенням №1619 від 13.10.2010 року Затоківська селищна рада передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0691 га, яка включає в себе частину земельної ділянки ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №5110300000:02:027:0084, що підтверджується наявними у справі протоколом про адміністративне правопорушення №000827 від 09.07.2013 р., приписом №001163 про усунення виявленого порушення, технічною документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_2 , яка була розроблена на підставі рішення Затоківської селищної ради №1063 від 01.11.2012 року. З цих документів вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_2 зменшена на 0,0010 га та змінена конфігурація межі ділянки з боку суміжного землекористувача ОСОБА_1 . Тобто своїм рішенням №1619 від 13.10.2010 року селищна рада передала ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка вже перебувала у власності ОСОБА_2 , чим грубо порушила вимоги ч.1 ст. 12, ч.5 ст. 116 Земельного Кодексу, та права ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки.

На момент винесення рішення №1619 від 13.10.2010 року право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (або її частину), яка вже мала кадастровий номер, у встановленому законом порядку не припинялося, право власності ОСОБА_2 підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку та було зареєстроване належним чином. Тобто Затоківська селищна рада не мала прав щодо розпорядження земельною ділянкою ОСОБА_2 (або її частиною), так як ця ділянка перебувала у приватній власності, але всупереч ст.12, ст. 116 ЗК України Затоківська селищна рада прийняла незаконне рішення про передачу ОСОБА_1 частини ділянки, що перебувала у власності ОСОБА_2 . Крім того, позивачка за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що інвентаризація ділянки ОСОБА_1 проводилася без участі ОСОБА_2 , яка на той час вже була суміжним землевласником, в технічній документації з інвентаризації ділянки ОСОБА_1 немає підпису та погоджень ОСОБА_2 .

Рух справи у суді.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2013 року було відкрито провадження по справі.

Ухвалами Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2013 року були витребувані докази по справі.

19.09.2013 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2013 року було об`єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву разом з первісним позовом.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2013 року по цивільній справі було призначено судово земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2014 року було відновлено провадження по справі для витребування додаткових матеріалів.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2014 року було відновлено провадження по справі для витребування додаткових матеріалів.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2014 року було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.10.2015 року було відновлено провадження по справі для витребування додаткових матеріалів.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.11.2015 року було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2015 року було відновлено провадження по справі для залучення спеціаліста з землевпорядних робіт.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2016 року було відновлено провадження по справі для витребування додаткових матеріалів.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.03.2016 року було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.03.2016 року було відновлено провадження по справі для витребування додаткових матеріалів.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2016 року було призначено судову земельно-технічну експертизу.

29.08.2016 року на адресу суду надійшов висновок №23/11 судової земельно-технічної експертизи від 08.07.2016 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2016 року було відновлено провадження по справі.

16.09.2016 року адвокат Міллер Юлія Борисівна, яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.11.2016 року було заявлено самовідвід судді Гайда-Герасименко О.Д. від розгляду зазначеної цивільної справи.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.12.2016 року справу було прийнято до провадження судді Шевчук Ю.В.

23.03.2017 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 було подано уточнену зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2017 року було призначено додаткову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.06.2018 року було задоволено клопотання про витребування доказів.

05.03.2019 року на адресу суду надійшов висновок судового експерта Чорної Юлії Петрівни.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.03.2019 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Короткий виклад позицій сторін по справі

В судове засідання позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 не з`явилась, але адвокат Міллер Юлія Борисівна, яка діє в її інтересах позовні вимоги підтримала, з урахуванням позиції представника третьої сторони - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області просила визнати частково недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №674079, виданий ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом НОМЕР_1 від 02.06.2007 року №2644 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010750600559 від 18.12.2007 року, та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:027:0084. Відновити право користування на земельну ділянку, площею 0,0691 га, яка була виділена ОСОБА_1 рішенням №1619 Затоківською селищною радою від 13.10.2010 року, розташовану по АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_2 усунути фактичне заволодіння та повернути ОСОБА_1 в користування частину земельної ділянки площею 10 кв.м та не чинити перешкод у користуванні нею земельною ділянкою, розміром 0,0691 га. Позивачка за первісним позовом також стверджує, що Акт від 21.06.2007 року про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що передається для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарським будівель і споруд ОСОБА_2 , був підписаний не нею, з приводу чого вона звернулась до правоохоронних органів 09.07.2013 року (том.2, а.с.158).

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, але адвокат Бондаренко Ганна Євгеніївна, яка діє в її інтересах проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечувала, просила задовольнити вимоги зустрічного позову, оскільки у ОСОБА_2 наявний державний акт на право приватної власності на землю, а у позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 він відсутній, вона тільки почала оформлювати документи для його отримання. Оскільки вказаною земельною ділянкою ОСОБА_2 користується ще з моменту прийняття спадщини, а саме з моменту та на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.06.2007 року. Державний акт на право приватної власності на землю був виданий 17.08.1998 року ще померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто у даному випадку адвокат відповідача за первісним позовом стверджує, що необхідно захистити порушене право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди у здійснені права власності належною їй земельної ділянки площею 0,016 га, шляхом знесення кам`яного паркану, який розташований на оспорюваних 10 кв.м. та який зараз використовується в якості огорожі. Цей кам`яний паркан залишився від знесеного у 2005 році сараю-складу літера К , відомості про який наявні в технічному паспорті від 11.07.2007 року на ім`я ОСОБА_2 . Також ОСОБА_2 вважає, що Рішення Затоківської селищної ради №1619 від 13.10.2010 року порушує її право на приватну власність на земельну ділянку, оскільки ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку, яка включає частину її земельної ділянки, тому просить визнати це рішення незаконним та скасувати його.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Подавалкіна О.С., виклала свою правову позицію наступним чином.

За інформацією міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгороді-Дністровському Головного управління Держгеокадастру Одеській області від 10.06.2019 № 369/424-19 (далі - Управління) згідно Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 01.01.2013 за ОСОБА_3 а підставі рішення Затоківської селищної ради від 10.02.1998 за № 14 було зареєстровано державний акт серії ІV-ОД № 024977 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,016 га яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка).

Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 28 від 17.08.1998 року. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.06.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 2644, ТОВ фірмою Інтерсервіс була розроблена технічна документація зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На теперішній час згідно наявних в Управлінні Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 01.01.2013 року за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом НОМЕР_1 від 02.06.2007 зареєстровано реєстрі за № 2644 державний акт серії ЯЕ №674079 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,016 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка). Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.07.506.00559 від 18.12.2007 року.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру вищевказана земельна ділянка 18.12.2007 року зареєстрована в державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5110300000:02:027:0084.

Згідно наявних в Управлінні Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 01.01.2013 відсутня інформація щодо реєстрації правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або користування на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 .

На теперішній час відповідно до даних Державного земельного кадастру відомості щодо реєстрації вищевказаної земельної ділянки в Управлінні відсутні.

Щодо визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 674079 та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:027:0084, представник Головного Управління Держгеокадастру повідомила наступне. Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року (справа № 6-12цс13) та від 23 жовтня 2013 року (справа № 6-93цс13) дійшов до висновку, що оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, то питання щодо його дійсності залежить від законності рішення органу, на підставі якого його видано.

Головне управління звертає увагу суду на те, що з 01.01.2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України Про Державний земельний кадастр (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру та відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме органом державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції.

Виходячи з вищенаведеного, повноваження по скасуванню державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року, відповідно до діючого законодавства покладені на органи державної реєстрації прав.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (частина 7 статті 9 Закону).

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки відповідно до норм, встановлених частиною 8 статті 9 та частиною 2 статті 24 Закону.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Представник Затоківської селищної ради в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі. Відзив чи заперечення щодо позовних вимог до суду не надав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, результати проведених експертиз, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 належить 52/100 частин житлового будинку літ. А , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 26.09.1994 року Органом приватизації державного жилого фонду Затокської селищної ради та на підставі Договору міни від 30.10.2000 року, Договору дарування від 30.11.2006 року. Рішенням Затоківської селищної ради №1619 від 13.10.2010 року ОСОБА_1 було передано земельну ділянку площею 0,0691 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). До цього, Рішенням Затокської селищної ради №34 від 19.12.1997 року ОСОБА_1 у постійне користування було надано земельну ділянку площею 180 кв.м. Однак, коли позивачка за первісним позовом почала збирати документи для оформлення державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, виявилось, що сусідній землекористувач, як вона стверджує незаконно заволоділа частиною її земельної ділянки.

У свою чергу ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 0,016 га за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№674079, виданого 18.12.2007 року. Також на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.06.2007 року, їй належать 48/200 частин житлового будинку за зазначеною вище адресою. Державний акт на землю на земельну ділянку 0,016 га в межах згідно з планом, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , був оформлений 17.08.1998 року ще за життя спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом Державної інспекції сільського господарства в Одеській області №04.2-08/13/3796 від 12.07.2013 року було встановлено, що ділянка гр. ОСОБА_2 була зменшена до 0,0147 га за рахунок її самовільного зайняття гр. ОСОБА_1 , яка є суміжним землекористувачем. Тому Держсільгоспінспекцією в Одеській області було складено акт перевірки від 09.07.2013 року, протокол про адміністративні правопорушення №000837 від 09.07.2013 року та надано припис №001163 від 09.07.2013 року на ім`я ОСОБА_1 щодо усунення виявленого порушення (том 1, а.с. 75).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №23/11 від 08.07.2016 року встановлено, що конфігурація та площа земельної ділянки № НОМЕР_3 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , зафіксовані в технічної документації із землеустрою, розробленої ПП Центр проектування і приватизації , 2010, відповідають фактичної конфігурації та площі земельної ділянки, але мають незначні розбіжності в лінійних розмірах з боку суміжної межі з ОСОБА_2 :

- лінійний розмір по технічній документації - 2,73 м, фактичний лінійний розмір - 2,72 м (менше на 0,01 м);

- лінійний розмір по технічній документації - 1,64 м, фактичний лінійний розмір - 1,70 м (більше на 0,06 м);

- лінійний розмір по технічній документації - 5,35 м та 0,24 м, фактичний лінійний розмір - 5,60 м (більше на 0,01 м), що не вплинуло на зміну площі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 .

В результаті зіставлення фактичних лінійних розмірів, конфігурації та площі земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 та земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 з лінійними розмірами, конфігурацією та площею згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 674079 від 18.12.2007 року, даних земельного кадастру і технічної документації із землеустрою 2010, встановлено накладення меж земельної ділянки згідно державного акта ОСОБА_2 та меж земельної ділянки згідно технічної документації із землеустрою, 2010 ОСОБА_1 на частині земельної ділянки площею 10 кв.м.

Накладення на частині земельної ділянки площею 10 кв.м відбулося за рахунок земельної ділянки, яка за даними матеріалів інвентаризаційної справи КП Білгород- Дністровське БТІ № 64 з 1993 року знаходилась в користуванні ОСОБА_1 та на якої був розташований сарай-склад літ. К , який належав ОСОБА_1 на праві власності.

Дослідженням наданих матеріалів інвентаризаційної справи КП Білгород- Дністровське БТІ № 64 встановлено, що суміжна межа між земельною ділянкою, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 та земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 674079 від 18.12.2007 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , не відповідала фактичній межі, яка існувала на час виготовлення державного акта в 2007 році. За даними матеріалів інвентаризаційної справи КП Білгород- Дністровське БТІ № 64 з 23.12.1993 року фактична межа проходила по ламаній лінії, згідно державного акту фактична межа, проходить по прямій лінії, в зв`язку з чим, фактична площа земельної ділянки не відповідає площі ділянки, яка міститься у державному земельному кадастрі та державному акті.

23.03.2017 року представником ОСОБА_2 було подано заперечення на зазначений вище висновок експерта, через його необ`єктивність та односторонність, без врахування всіх обставин справи, до того ж експерт вийшов за межі своїх повноважень та дав правову оцінку діям сторін.

Згідно Висновку судового експерта Чорної Юлії Петрівни №02/2018 від 24.10.2018 року, фактична площа земельної ділянки № НОМЕР_3 , яка знаходиться у власності ОСОБА_2 , склада 147,0 кв.м,що на 10 кв.м. менше площі згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.12.2007 року, серія НОМЕР_4 №674079. У результаті зіставлення фактичних лінійних розмірів, конфігурації та площі земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 та земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 з лінійними розмірами, конфігурацією та площею у відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.12.2007 р. серія НОМЕР_4 №674079 та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (державного акта на право власності на земельну ділянку) гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого линку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , розробленою ПП Центр проектування і приватизації , 2010 рік, експертом встановлено накладення меж земельної ділянки ОСОБА_2 згідно державного акту та меж земельної ділянки ОСОБА_1 згідно технічної документації із землеустрою, 2010 рік на частині земельної ділянки площею 10 кв.м.

По спірній фактичній межі між земельною ділянкою, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 та земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , на момент обстеження проходить кам`яна стіна з каменю черепашнику товщиною 0,40 м, розташування якої не відповідає межі у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.12.2007 р. серія ЯЕ №674079 та Державного акту на право власності на землю серії ІV-ОД №024977 від 17.08.1998 року.

Відповідно до вимог п.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлюється, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а саме припинення дії, яка порушує право.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд має право захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений угодою або законом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушу є право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до п.1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).

Згідно з ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно достатті 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначеністаттею 116 Земельного Кодексу України.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст.ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК України шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (стаття 16 ЦК).

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно зі ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання у сфері регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.

Власник земельної ділянки відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів ст. 27 Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

Норми статті 83 ЗК України передбачають, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю, в комунальній власності знаходяться всі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

За положеннями ст. 116 ЗК України рішення про передачу земельної ділянки, що входить до складу державної (комунальної) власності в користування, є виключним правом органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування державного акту на право власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:027:0084 не підлягають задоволенню, оскільки наведені позовні вимоги позивача не підтверджуються матеріалами справи та відповідними доказами.

Позивач за первісним позовом також посилається на відсутність здійснення погодження зовнішніх меж земельної ділянки з нею як власником суміжної земельної ділянки при виділені земельної ділянки, однак позивачкою до суду не надано будь-яких доказів, що у неї наявні правовстановлюючі документи щодо її земельної ділянки, або доказів, що вона позбавлена реальної можливості надати суду такі докази.

Така правова позиція суду узгоджується з правовою позицією, висловленою, у Постанові Верховного Суду по справі № 445/297/17 від 18.04.2018 р. Верховний суд зазначив, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки, що відповідає Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах, що була чинна на час оформлення проектної документації на землю.

Крім того, в правовому висновку викладеному в Постанові Верховного Суду по справі № 580/168/16-ц від 23.01.2018 зазначається, що непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Така ж правова позиція була висловлена в Постанові Верховного Суду України від 27.11.2019 року по справі №366/811/2017-ц, в якій зазначено, що непогодження власником суміжної земельної ділянки меж земельної ділянки, яке мотивоване наявністю земельного спору є формою реалізації прав останнього, а сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

У той же час непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Отже, відмова ОСОБА_2 від підписання акту погодження меж земельних ділянок не порушує прав ОСОБА_1 на отримання земельних ділянок у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки позивачем, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тому з нею і не повинні були погоджуватись межі земельної ділянки, що підлягала відведенню.

Враховуючи той факт, що позивачем за первісним позовом не доведено жодними належними і допустимими доказами наявність у неї будь-яких правових підстав для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та наявність порушення прав позивача за первісним позовом, які обумовлені діями відповідача, суд приходить до висновку про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, адже жодних законних прав та інтересів ОСОБА_1 порушено не було.

Таким чином, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 не надала жодних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві вимоги, надані позивачкою та її представником докази не можуть вважатися достатніми, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 просить ухвалити рішення, яким усунути їй перешкоди у здійснені права власності належною їй земельної ділянки площею 0,016 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №5110300000:02: НОМЕР_2 з боку відповідача ОСОБА_1 , при цьому: - зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0010 га (10 кв.м); - зобов`язати ОСОБА_1 привести ділянку ОСОБА_2 у придатний для використання шляхом знесення паркану, який встановлений відповідачкою на земельній ділянці ОСОБА_2 ; - зобов`язати ОСОБА_1 відновити межу земельної ділянки ОСОБА_2 ) у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №674079, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010750600559 від 18.12.2007 р. Визнати незаконним та скасувати рішення Затоківської селищної ради №1619 від 13.10.2010 року Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Суд критично відносить до заяви адвоката Міллер Ю.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 щодо застосування строків позовної давності у три роки щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування Рішення Затоківської селищної ради №1619 від 13.10.2010 року, та приймає до уваги доводи адвоката Бондаренко Г.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , що згідно Постанови Верховного Суду України від 16.09.2015 року та Постанови Верховного Суду України від 08.06.2016 року позовна давність не поширюється на вимоги щодо визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності особи, або інше речове право.

Однак зазначене вище рішення Затоківської селищної ради не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_2 , оскільки конкретних меж земельної ділянки ним не визначено, а визначено лише площу земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_1 -0,0691 га.

Інші позовні вимоги, а саме: - зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0010 га (10 кв.м); - зобов`язати ОСОБА_1 привести ділянку ОСОБА_2 у придатний для використання шляхом знесення паркану, який встановлений відповідачкою на земельній ділянці ОСОБА_2 ; - зобов`язати ОСОБА_1 відновити межу земельної ділянки ОСОБА_2 ) у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №674079, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010750600559 від 18.12.2007 р., підлягають задоволенню, оскільки право власності ОСОБА_2 на належну їй земельну ділянку підтверджується Державним актом серії ЯЕ №674079 від 18.12.2007 року , який виданий у встановленому законом порядку, не є скасованим чи визнаним нечинним. Попередній державний акт на право приватної власності на землю був виданий 17.08.1998 року ще померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 проводило ТОВ Фірма Інтерсервіс , тобто відповідачка не може нести відповідальність за розробку технічної документації та прийняття рішень відповідними державними органами щодо передачі їй у приватну власність земельної ділянки.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ст. 373 ЦК України).

Відповідно до частин 1,2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Гарантуючи права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до п. г та п. е ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Зміст добросусідства розкрито в ст.103 ЗК України. Зокрема, згідно вказаної статті власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до п.п. 1, 33, 34 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , а саме у частині зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні відповідачкою за первісним позовом належною їй земельною ділянкою, зобов`язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку у придатний для використання стан та звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0010 га (10 кв.м).

Висновки за результатами розгляду справи

Суд, встановивши характер правовідносин між сторонами, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, давши належну оцінку доводам сторін, та, взявши до уваги результати проведених експертиз, приходить до висновку про необхість відмови в уточненому первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, через безпідставність і необґрунтованість позовних вимог. Також згідно з доводами, викладеними у мотивувальній частині рішення, суд приходить до необхідності часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про усунення перешкод у здійсненні права власності, звільнення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст. 78, 80, 83, 91, 96, 103, 116, 152 ЗК України, 15,16,317,319,321, 391 ЦК України, ст.ст. 2-18, 76-89, 258-259, 262-265, 268, 273 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного уточненого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити у повному обсязі.

Уточнений зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про усунення перешкод у здійсненні права власності, звільнення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди у здійснені права власності належною їй земельної ділянки площею 0,016 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №5110300000:02:027:0084.

Зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0010 га (10 кв.м).

Зобов`язати ОСОБА_1 привести ділянку ОСОБА_2 у придатний для використання стан шляхом знесення паркану, який встановлений відповідачкою на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_1 відновити межу земельної ділянки ОСОБА_2 ) у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №674079, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010750600559 від 18.12.2007 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст рішення складений 24.02.2020 року.

Суддя