Постанова

від 04.03.2020 по справі 213/2763/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/770/20 Справа № 213/2763/19 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря - Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо

на ухвалу Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАКУПІВЛІ ЮА , державний реєстратор Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, про скасування рішення про державну реєстрацію припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2019 року накладено арешт шляхом заборони відчуження та заборони державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав (щодо реєстрації, перереєстрації тощо) на наступне нерухоме майно:

нежиле приміщення магазину непродовольчої групи товарів після реконструкції квартири, вбудоване в перший поверх житлового будинку, загальною площею 63,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 56829712110); нежиле приміщення вбудоване в 1 поверх 5-ти поверхового житлового будинку, загальною площею 60,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 56377412110); нежиле приміщення, вбудоване в 1 поверх 5 поверхового житлового будинку, загальною площею 49,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 55632612110); нежитлове приміщення загальною площею 76,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер нерухомого майна 56315912107); нежиле приміщення вбудоване в перший поверх чотирьохповерхового житлового будинку, загальною площею 49,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер нерухомого майна 55355612110).

Не погодившись з такою ухвалою, ПАТ Банк Камбіо звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ПАТ Банк Камбіо є неплатоспроможним, тому згідно положень ч.ч.6,8 ст.150 ЦПК України забезпечення позову не допускається. Крім того, судом першої інстанції не вирішено питання зустрічного забезпечення.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ Банк Камбіо , ОСОБА_2 , треті особи ТОВ ЗАКУПІВЛІ ЮА , державний реєстратор Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов С.В., про скасування рішення про державну реєстрацію припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Одночасно з позовною заявою позивач надала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт, заборонити відчуження та заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав (щодо реєстрації, перереєстрації тощо) на спірне нерухоме майно - 5 об`єктів нежитлових приміщень.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що на даний час вона звернулася до суду з позовом про визнання права власності на ці об`єкти, оскільки вважає, що договори купівлі-продажу є недійсними, а рішення про державну реєстрацію права власності на це майно підлягає скасуванню.

Зазначила, що наявність спору стосовно належного їй нерухомого майна свідчить про загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому подала до суду відповідну заяву з метою забезпечення позову.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову, серед яких є накладення арешту на майно, що знаходиться у відповідача чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії та інші.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно з п.20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпеченням позову не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з`ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи, що заявлені заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, та наявність імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову по справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ Банк Камбіо є неплатоспроможним, тому згідно положень ч.ч. 6, 8 ст.150 ЦПК України забезпечення позову не допускаєтся, підлягають відхиленню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Однак, встановлені оскаржуваною ухвалою заборони не зупиняють тимчасову адміністрацію або ліквідацію банку, та не впливають на обсяг зобов`язань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Більше того, безпідставними є посилання банку на те, що накладення заборони розпорядження спірним майном вплине на процес ліквідації неплатоспроможного банку, оскільки спірне майно не входить до ліквідаційної маси, а перебуває у власності ОСОБА_2 , жодних обмежень та обтяжень щодо реалізації майна або активів банку оскаржувана ухвала не містить.

Згідно з ч. 8 ст. 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак позивач не є власником банку чи його кредитором, оскільки виступає у даній справі боржником, на майно якого як іпотекодавця та майнового поручителя було звернуто стягнення, тому посилання відповідача на ч. 8 ст. 150 ЩІК України є також безпідставними.

Доводи апеляційної скарги ПАТ Банк Камбіо щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення підлягають відхиленню, оскільки доказів наявності передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України підстав, які б зобов`язували суд застосувати зустрічне забезпечення матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції у відповідності з положеннями ст.150 ЦПК України правомірно забезпечено позов для захисту матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на вищезазначене, передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо - залишити без задоволення.

Ухвалу Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова