ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2020 року
м. Харків
справа №635/9304/19
провадження №22-ц/818/1937/20
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Велес-Агро ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Велес-Агро до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2019 року, постановлену під головуванням судді Савченка Д.М., в залі суду в с. Покотилівка , Харківського району, Харківської області, -
в с т а н о в и в:
В грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Велес-Агро (далі - ТОВ Інвестиційна група Велес-Агро ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Porsche Macan, 2018 року випуску, що належить відповідачу.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Porsche Macan, 2018 року випуску, що належить ОСОБА_1 , до вирішення справи по суті.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, розподілити судові витрати. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що між сторонами відсутній спір, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову строк виконання зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги не настав.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Не відповідають фактичним обставинам справи доводи апеляційної скарги стосовно того, що строк повернення коштів за договором про надання фінансової допомоги був змінений шляхом укладення додаткової угоди. Додаткова угода між позивачем та відповідачем до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 0108/18, якою внесено зміни до пункту 3.1. договору та визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01 серпня 2030 року, не укладалась.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на транспортний засіб, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір у зв`язку з неповерненням відповідачем поворотної фінансової допомоги та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає в повній мірі.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 серпня 2018 року міжТОВ Інвестиційна група Велес-Агро та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 0108/18, відповідно до умов якого ТОВ Інвестиційна група Велес-Агро надало ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу в межах суми, що дорівнює 850 000,00 грн. (а.с. 4, 5).
Відповідно до пункту 3.1. даного договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01 серпня 2019 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ОСОБА_1 частково повернуто позичені грошові кошти з порушенням строку повернення, передбаченого п. 3.1. договору про надання поворотної фінансової допомоги. Заборгованість за договором становить 350 000,00 грн.
Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності між сторонами спору щодо повернення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.
Доводам відповідача стосовно того, що 29 липня 2019 року укладено додаткову угоду б/н до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 0108/18, якою внесено зміни до пункту 3.1. договору, та визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01 серпня 2030 року, буде надана оцінка судом першої інстанції при розгляді справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою судового доказування є всебічне, повне, об`єктивне з`ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов`язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.
У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.
Обов`язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.
З витягу з Єдиного державного реєстру МВС України вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб Porsche Macan, 2018 року випуску, об`єм двигуна 2997 (а.с. 19).
Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.
Колегія судів вважає, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту вищевказаного майна (автомобілю) є виправданим, оскільки з огляду на ціну позову наявні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття такого заходу може у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Будь-яких фактичних даних щодо неспівмірності застосованого виду заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам матеріали справи та подана апеляційна скарга не містять. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що даний вид забезпечення позову відповідає вимогам ч.3 ст. 150 ЦПК України та є співмірним з заявленими позивачем вимогами.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2019 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Судді:О.В. Маміна С.С. Кругова Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 11.03.2020 року.
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.03.2020 |
Оприлюднено | 12.03.2020 |
Номер документу | 88134520 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Маміна О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні