Постанова

від 10.03.2020 по справі 521/11367/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 березня 2020 року

м. Київ

справа № 521/11367/15-ц

провадження № 61-14904св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський банк розвитку ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Мебельбан , ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку Міхно С. С. на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року у складі судді Плавича І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку Міхно С. С. на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII , що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 рокуПублічне акціонерне товариство Всеукраїнський банк розвитку (далі - ПАТ ВБР ) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мебельбан (далі - ТОВ Мебельбан , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 11 грудня 2013 року між ПАТ ВБР - з однієї сторони, та ТОВ Мебельбан - з іншої сторони, був укладений кредитний договір № MKKU2.6306.010, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 300 000,00 дол. США з розрахунку 20 % річних на поповнення обігових коштів строком до 10 грудня 2015 року з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а товариство в свою чергу - зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 11 грудня 2013 року між ПАТ ВБР , ТОВ Мебельбан , та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель ОСОБА_1 бере на себе прямі зобов`язання відповідати перед кредитором по зобов`язанням боржника ТОВ Мебельбан .

Також 11 грудня 2013 року між ТОВ Мебельбан та ПАТ ВБР був укладений договір застави товару в обороті, згідно якого поручитель ТОВ Мебельбан передає в заставу банку товарів, погодженою сторонами вартістю 798 683,99 грн.

Однак відповідачі взятих на себе зобов`язань не виконують, суму кредиту не повертають та проценти не сплачують, у зв`язку з чим банк звернувся з позовом до суду, в якому, просив суд стягнути з боржника ТОВ Мебельбан та поручителя ОСОБА_1 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором з урахуванням процентів та штрафних санкцій в загальному розмірі 372 061,51 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Мебельбан на користь ПАТ ВБР суму заборгованості за кредитним договором з урахуванням процентів - у загальному розмірі 126 895,52 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ТОВ Мебельбан , не виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаним договором. При цьому вказав, що банк скористався правом дострокової вимоги повернення кредиту, тому в даному випадку строк основного зобов`язання слід розцінювати як такий, що встановлений моментом пред`явлення вимоги. У зв`язку з цим, кредитором пропущений встановлений законом річний строк звернення з вимогами до поручителя боржника, що обчислюється з моменту укладення договору поруки. Разом з тим зазначив, що позивачем безпідставно нарахована у якості заборгованості за кредитним договором пеня та штраф.

Не погодившись із цим рішенням, ПАТ ВБР в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВБР подало до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ ВБР в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВБР задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року змінено.

Резолютивну частину рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року викладено в наступній редакції: Стягнути солідарно з ТОВ Мебельбан та ОСОБА_1 на користь ПАТ ВБР заборгованість за кредитним договором від 11 грудня 2013 року № MKKU2.6306.010 в розмірі 126 895,52 грн, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 2 670,04 грн; прострочена заборгованість по тілу кредиту - 113 966,90 грн; поточна заборгованість по процентам - 66,67 грн; прострочена заборгованість по процентам - 10 191,91 грн .

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що шестимісячний строк дії даної поруки не сплив.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ПАТ ВБР в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВБР надійшла касаційна скарга на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ ВБР щодо стягнення з поручителя та ТОВ Мебельбан штрафу в розмірі 239 605,20 грн на підставі пункту 4.2.13 кредитного договору та пунктів 9, 18.1 та 19 договору застави товару в обороті та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 вересня 2019 року матеріали цивільної справи № 521/11367/15-ц надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 грудня 2013 року між ПАТ ВБР та ТОВ Мебельбан в особі директора ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MKKU2.6306.010, за яким банк надає позичальникові кредит у розмірі 300 000,00 грн на поповнення обігових коштів строком до 10 грудня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із графіком, а саме, 15 269,00 грн щомісяця, а товариство в свою чергу - зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

На забезпечення виконання основного зобов`язання, 11 грудня 2013 року між ПАТ ВБР , ТОВ Мебельбан , та ОСОБА_1 , був укладений договір поруки № РХ029031.6339.008, за яким поручитель ОСОБА_1 бере на себе прямі зобов`язання відповідати перед кредитором по зобов`язанням боржника ТОВ Мебельбан в повному обсязі.

Одночасно, на забезпечення виконання основного зобов`язання, 11 грудня 2013 року між ТОВ Мебельбан та ПАТ ВБР був укладений договір застави товару в обороті № ZXD019500.6306.011, за яким поручитель ТОВ Мебельбан передає в заставу банку товарів згідно опису, погодженою сторонами вартістю 798 683,99 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення солідарно з ТОВ Мебельбан та ОСОБА_1 на користь ПАТ ВБР заборгованості за кредитним договором від 11 грудня 2013 року № MKKU2.6306.010 в розмірі 126 895,52 грн, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 2 670,04 грн; прострочена заборгованість по тілу кредиту - 113 966,90 грн; поточна заборгованість по процентам - 66,67 грн; прострочена заборгованість по процентам - 10 191,91 грн, не оскаржується, тому в цій частині перевірці не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суди встановили, що в матеріалах справи відсутній будь-який обґрунтований та такий, що відповідає дійсності, розрахунок пені та штрафу, проведений у в порядку та у відповідності з умовами кредитного договору та нормативно-правовими актами Національного банку України (стаття 55 Закону України Про банки та банківську діяльність ), зокрема пунктів 1.18, 1.22 постанови правління Національного Банку України Про затвердження правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України від 18 червня 2003 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 липня 2003 року за № 583/7904 (з відповідними змінами).

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Національним Банком України дані роз`яснення у листі від 27 жовтня 2014 року № 18-112/62138, відповідно до якого банки зобов`язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні антитерористичної операції, а також юридичним особам та підприємцям у зоні антитерористичної операції. Національний банк України наголосив на необхідності суворого і неухильного дотримання банками положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції і повідомляє, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Як вбачається з розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України , затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та згідно з додатком до таких населених пунктів віднесено місто Донецьк (пункт 1 частини першої переліку).

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АД № 067788, ТОВ Мебельбан (ідентифікаційний код юридичної особи 36380112) зареєстроване у місті Донецьку.

Отже, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики.

Доводи касаційної скарги обґрунтованість оскаржених рішень в цій частині не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального або порушення норм процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило