Рішення

від 02.03.2020 по справі 240/12574/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/12574/19

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Скорик С.В.,

за участю: представників позивача - Усова Д.В., Денисович І.С., Шаповалової А.О.,

представника відповідача - Савицької І.С.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплант" до Головне управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоплант" із позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 09.12.2019 №0007620501, № 0007630501.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарські операції з ТОВ "Лаверна Сервіс" підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. При цьому, відповідачем не заперечується факт придбання позивачем продукції, але ставиться під сумнів можливість саме ТОВ "Лаверна Сервіс" реалізувати таку продукцію, оскільки не прослідковується повністю ланцюг постачання товару до даного контрагенту.

Позивач наголошує, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

17.01.2020 до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Головне управління ДПС у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що фактично ТОВ "Екоплант" з ТОВ "Лаверна Сервіс" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Зазначає, що в ході перевірки згідно аналізу ланцюгів постачання/походження та даних ЄРПН не встановлено факту придбання або імпорту в окремих податкових періодах ТОВ "Лаверна Сервіс" продукції, яка реалізована позивачу (т.3, а.с.81-88).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 10.10.2019 №№305,306,307,308,309,310, виданих Головним управлінням ДПС у Житомирській області, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.2, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Екоплант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 30.06.2019.

За результатом перевірки складено акт від від 11.11.2019 р. № 86/06-30-05-01/38205213 (т.1, а.с.34-83).

В акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, серед інших, наступні порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку", Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 425 969 грн;

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 473 297 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0007620501 від 09.12.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 521 880 грн, а саме 417 504 грн за податковими зобов`язаннями та 104 376 грн за штрафними санкціями;

- № 0007630501 від 09.12.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 548 834 грн, а саме: 439 067 грн за податковими зобов`язаннями та 109 767 грн за штрафними санкціями (т.1, а.с.28-33).

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (п.п. 20.1.4 ст. 20 ПК України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Як зазначено в акті перевірки, в ході перевірки ТОВ "Екоплант" проводилось відпрацювання ризикового постачальника хімічної сировини - ТОВ "Лаверна Сервіс", проводився аналіз на предмет наявності поставленої сировини та фактичного її використання у діяльності ТОВ "Екоплант", в результаті якого встановлено, що наявність поставленої сировини та її подальше зберігання на складах та використання для виробництва мийних засобів підтверджується наданими до перевірки документами та регістрами бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості по рах.631,201,23, картки складського обліку, картки рахунку 201, виробничі звіти, накладні-вимоги по виробництву, сертифікати аналізу сировини, журнали лабораторних досліджень поставленої сировини власного лабораторією (форма 160.1) тощо).

Але, при проведеному аналізі ланцюгів постачання окремих видів сировини, зокрема АБСК (код УКТ ЗЕД 3402119000) та триетаноламіну (код УКТ ЗЕД 2922131000) згідно баз даних ДПС України встановлено, що всі постачальники АБСК та триетаноламіну на ТОВ "Лаверна Сервіс" не є виробниками поставленої сировини та не є її імпортерами, та мають ознаки сумнівних контрагентів (не знаходяться за місцем реєстрації, не звітують, свідоцтва платника ПДВ анульовані за рішенням контролюючого органу (неподання звітності протягом року), керівник, засновник та головний бухгалтер в одній особі (та одночасно в декількох фірмах), відсутні наймані працівники, відсутні основні засоби та інформація про об`єкти оподаткування, зокрема про складські приміщення, наявна оперативна інформація та судові справи щодо участі вказаних контрагентів у формуванні схемного податкового кредиту для інших СГД тощо).

Також, при проведеному аналізі в ході перевірки руху сировини - АБСК та триетаноламіну згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних встановлено, що товар від ТОВ "Лаверна Сервіс" було відвантажено з адреси офісу ТОВ "Лаверна Сервіс" - м.Київ, вул.Стеценка, 19/91, офіс 18.

За вказаною адресою згідно баз даних ДПС України зареєстровано офіси багатьох СГД, що, на думку перевіряючих, свідчить про той факт, що вказане приміщення є лише офісним приміщенням, а ніяк не складом підприємства, де зберігається хімічна продукція та проводиться її фасування. Поставлена продукція (АБСК та триетаноламін) від ТОВ "Лаверна Сервіс" поставляється у пластикових бочках вагою в середньому 200 кг, але вказана вага не стала, а коливається в бік збільшення/зменшення, тобто упаковка товару не заводська (не виробника), а товар йде наливом у бочки з більшої тари. Відповідно, для такої операції потрібне спеціально обладнане приміщення, обладнання, працівники тощо.

Але згідно наявної інформації по ТОВ "Лаверна Сервіс", зокрема згідно даних ЄРПН, не встановлено фактів формування податкового кредиту по послугах оренди самого офісного приміщення та складу, оренди чи придбання обладнання та іншого інвентарю, інструментів, не встановлено отримання будь-яких інших супутніх та необхідних для діяльності підприємства послуг - по транспортуванню, зв`язку, зберіганню та інших. Також, не встановлено фактів працевлаштування працівників на роботу, взаємовідносин з фізичними особами за трудовими угодами та з ФОП. У складі податкового кредиту ТОВ "Лаверна Сервіс" є лише придбання товарів, в тому числі і від сумнівних контрагентів, та у складі податкових зобов`язань - реалізація цих товарів, в тому числі і вказаним сумнівним контрагентам.

Вказано, що аналогічна ситуація прослідковується і по постачальниках сировини згідно ланцюгів постачання, що свідчить лише про документування господарських операцій, а не про їх реальне здійснення. Окремі підприємства приймають участь в різних ланцюгах поставок та у різних періодах, багато підприємств засновані та управляються однією особою.

Отже, за висновками контролюючого органу, фактично товар - АБСК та триетаноламін контрагенти-постачальники ТОВ "Лаверна Сервіс" не могли поставити на ТОВ "Лаверна Сервіс", яке в свою чергу не могло їх поставити на ТОВ "Екоплант". Придбаний ними товар не відповідає номенклатурі проданого товару (проданої сировини) на ТОВ "Екоплант", даний факт свідчить про відсутність господарської операції купівлі-продажу товару - окремих видів сировини між ТОВ "Екоплант" та ТОВ "Лаверна Сервіс", а відносини носять лише документальний характер.

На думку перевіряючих, даний факт засвідчує безоплатне отримання ТОВ "Екоплант" товару - АБСК та триетаноламіну від невідомих контрагентів, з невідомих джерел, а не від ТОВ "Лаверна Сервіс", яке зазначено в супровідних документах, і, як наслідок, у підприємства відповідно до законодавчих вимог виникають доходи по безоплатно отриманим ТМЦ. Тобто, ТОВ "Екоплант" з ТОВ "Лаверна Сервіс" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Суд не погоджується з даними висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України №996 від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 2 Закону №996).

Статтею 1 Закону №996 визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №996 на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88).

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2 р. 2 Положення №88).

Відповідно до п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком, знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності. Так само і операції, які дають право платнику податку на формування податкового кредиту, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій, за якими було сформовано спірні суми податкового кредиту або валових витрат, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Екоплант" є виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування (Код КВЕД 20.41).

Позивач у перевіряємий період, серед інших, мав господарські відносини з ТОВ "Лаверна Сервіс".

Зокрема, взаємовідносини ТОВ "Екоплант" з ТОВ "Лаверна Сервіс" відбувались згідно договорів на поставку продукції від 10.08.2016 №100816/1, від 25.04.2017 №250417/1. Відповідно до договору, асортимент, кількість та ціна товару визначаються сторонами в видаткових накладних; оплата за отриману продукцію здійснюється на умовах 100% передплати. Для підтвердження якості продукції продавець надає необхідну документацію - копії сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки тощо. Транспортування сировини здійснюється покупцем самостійно.

У акті перевірки зазначено, що у перевіреному періоді відповідно до наданих до перевірки документів від ТОВ "Лаверна Сервіс" було отримано сировини на загальну суму 13 179 340,93 грн, в т.ч. ПДВ 2 196 556,82 грн. Розрахунки проведено в повному обсязі.

Згідно вимог законодавства операції з поставки сировини (АБСК, триетаноламін) від ТОВ "Лаверна Сервіс" за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2019 р. обліковано ТОВ "Екоплант" на підставі наступних первинних документів: видаткові накладні на поставку сировини, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні, товарно-транспортні накладні на автоперевезення сировини від постачальника до складу покупця (Київська обл.), товарно-транспортні накладні па автоперевезення сировини від складу покупця (Київська обл.) до складу покупця (Житомирська обл.), прибуткові накладні, ордери на оприбуткування сировини для подальшого використання в господарських операціях по основному виду діяльності (виробництво мийних засобів та засобів для чищення), рахунки постачальника на оплату сировини, платіжні доручення на оплату сировини, платіжні доручення на оплату послуг автоперевізника, акти звіряння взаємних розрахунків з перевізником за 2016-2018 рр., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) автоперевізника (т.1, а.с.84-250, т.2, а.с.1-250, т.3, а.с.1-47).

В судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_1 , яка проводила перевірку ТОВ "Екоплант". Перевіряюча не заперечувала щодо правильності складання первинних документів між ТОВ "Екоплант" та ТОВ "Лаверна Сервіс" та щодо наявності у позивача поставленої сировини, її подальше зберігання на складах та використання для виробництва мийних засобів. Повідомила, що у зв`язку із неможливістю прослідкувати ланцюг постачання даної сировини до контрагента позивача - ТОВ "Лаверна Сервіс" й було зроблено висновок про нереальність даних господарських операцій.

Суд критично оцінює дане твердження відповідача, оскільки відсутність можливості прослідкувати ланцюг постачання товару не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

Як зазначалось, у бухгалтерському обліку ТОВ "Екоплант" повністю підтверджується господарські операції із ТОВ "Лаверна Сервіс" та подальший рух сировини й використання її у власній господарській діяльності.

Слід звернути увагу, що перевіряюча зазначила, що ТОВ "Лаверна Сервіс" крім АБСК, триетаноламіну здійснювало поставку позивачу й іншої сировини, де контролюючим органом було повністю прослідковано ланцюг її постачання та підтверджено реальність здійснених господарських операцій, що додатково свідчить про те, що ТОВ "Лаверна Сервіс" здійснює фактичну підприємницьку діяльність, а не удавану.

Також свідок зазначила, що відпрацювання ТОВ "Лаверна Сервіс" здійснювалось з урахуванням інформації, наявної у базах податкового органу, будь-яких пояснень від даного контрагенту в ході перевірки не відбиралось, питання щодо організації його підприємницької діяльності із урахуванням тих матеріальних та трудових ресурсів, про які вказано контролюючим органом у акті, у нього не з`ясовувалось.

При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №808/1543/17 "Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.".

Згідно висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №826/19033/16 "…чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань".

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення своїми контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також слід зазначити, що відповідачем не доведено належними й допустимими доказами, що сировина була безоплатно отримана ТОВ "Екоплант" від невідомих контрагентів, з невідомих джерел, а не від ТОВ "Лаверна Сервіс", а тому дане твердження є лише припущенням.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ТОВ "Екоплант" та його контрагентом - ТОВ "Лаверна Сервіс", факт чого має підтверджуватись належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, висловленою також у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що судом досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій з ТОВ "Лаверна Сервіс" та підтверджують їх фактичне здійснення та понесення позивачем реальних витрат, слід дійти висновку, що висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток в сумі 425 969 грн та заниження податку на додану вартість в сумі 473 297 грн є необґрунтованим, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 09.12.2019 №0007620501, № 0007630501 слід визнати протиправними та скасувати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 09.12.2019 №0007620501, № 0007630501.

Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10000. РНОКПП / ЄДРПОУ: 43142501) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплант" (вул. Неманихіна, 2, м. Малин, Житомирська область, 11602. РНОКПП / ЄДРПОУ: 38205213) 16 060 (шістнадцять тисяч шістдесят) грн 71 коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 12 березня 2020 року