Постанова

від 03.09.2020 по справі 240/12574/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/12574/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

03 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплант" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоплант" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 09.12.2019 №0007620501, № 0007630501.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки, зроблені в акті перевірки про нереальність господарських операцій є неправомірними та помилковими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки господарські операції з ТОВ "Лаверна Сервіс" підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 09.12.2019 №0007620501, № 0007630501.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплант" витрати по сплаті судового збору.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що на підставі направлень від 10.10.2019 №№305,306,307,308,309,310, виданих Головним управлінням ДПС у Житомирській області, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.2, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Екоплант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 30.06.2019.

За результатом перевірки складено акт від від 11.11.2019 р. № 86/06-30-05-01/38205213 (т.1, а.с.34-83).

В акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, серед інших, наступні порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку", Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 425 969 грн;

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 473 297 грн.

В ході перевірки ТОВ "Екоплант" проводилось відпрацювання ризикового постачальника хімічної сировини - ТОВ "Лаверна Сервіс", проводився аналіз на предмет наявності поставленої сировини та фактичного її використання у діяльності ТОВ "Екоплант", в результаті якого встановлено, що наявність поставленої сировини та її подальше зберігання на складах та використання для виробництва мийних засобів підтверджується наданими до перевірки документами та регістрами бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості по рах.631,201,23, картки складського обліку, картки рахунку 201, виробничі звіти, накладні-вимоги по виробництву, сертифікати аналізу сировини, журнали лабораторних досліджень поставленої сировини власного лабораторією (форма 160.1) тощо).

При проведеному аналізі ланцюгів постачання окремих видів сировини, зокрема АБСК (код УКТ ЗЕД 3402119000) та триетаноламіну (код УКТ ЗЕД 2922131000) згідно баз даних ДПС України встановлено, що всі постачальники АБСК та триетаноламіну на ТОВ "Лаверна Сервіс" не є виробниками поставленої сировини та не є її імпортерами, та мають ознаки сумнівних контрагентів (не знаходяться за місцем реєстрації, не звітують, свідоцтва платника ПДВ анульовані за рішенням контролюючого органу (неподання звітності протягом року), керівник, засновник та головний бухгалтер в одній особі (та одночасно в декількох фірмах), відсутні наймані працівники, відсутні основні засоби та інформація про об`єкти оподаткування, зокрема про складські приміщення, наявна оперативна інформація та судові справи щодо участі вказаних контрагентів у формуванні схемного податкового кредиту для інших СГД тощо).

За висновками контролюючого органу, фактично товар - АБСК та триетаноламін контрагенти-постачальники ТОВ "Лаверна Сервіс" не могли поставити на ТОВ "Лаверна Сервіс", яке в свою чергу не могло їх поставити на ТОВ "Екоплант". Придбаний ними товар не відповідає номенклатурі проданого товару (проданої сировини) на ТОВ "Екоплант", даний факт свідчить про відсутність господарської операції купівлі-продажу товару - окремих видів сировини між ТОВ "Екоплант" та ТОВ "Лаверна Сервіс", а відносини носять лише документальний характер.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0007620501 від 09.12.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 521 880 грн, а саме 417 504 грн за податковими зобов`язаннями та 104 376 грн за штрафними санкціями;

- № 0007630501 від 09.12.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 548 834 грн, а саме: 439 067 грн за податковими зобов`язаннями та 109 767 грн за штрафними санкціями (т.1, а.с.28-33).

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення своїми контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. Також суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення відповідачем належними й допустимими доказами, що сировина була безоплатно отримана ТОВ "Екоплант" від невідомих контрагентів, з невідомих джерел, а не від ТОВ "Лаверна Сервіс".

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що при проведеному аналізі ланцюгів постачання окремих видів сировини згідно баз даних ДПС України встановлено, що всі постачальники такої сировини не є її виробниками , не є її імпортерами, та мають ознаки сумнівних контрагентів ( не знаходяться за місцем реєстрації, не звітують, свідоцтва платника ПДВ анульовані за рішенням контролюючого органу, керівник, засновник та головний бухгалтер в одній особі (та одночасно в декількох фірмах), відсутні наймані працівники, відсутні основні засоби та інформація про об`єкти оподаткування, зокрема про складські приміщення, наявна оперативна інформація та судові справи щодо участі вказаних контрагентів у формуванні схемного податкового кредиту для інших СГД.

Вказує на отримання ТОВ "Екоплант" окремх видів сировини від невідомих контрагентів, з невідомих джерел, а не від ТОВ "Лаверна Сервіс", яке зазначено в супровідних документах, і як наслідок, виникнення у підприємства доходів по безоплатно отриманим ТМЦ.

Відповідач вважає, що ТОВ "Екоплант" з ТОВ "Лаверна Сервіс" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції і складено первинні документи всупереч норм ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Стверджує про обґрунтованість та правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (надалі - ПКУ).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, або окремі недоліки допущені при їх складанні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інше).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88).

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2 р. 2 Положення №88).

Відповідно до п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Як встановлено судом, основним видом діяльності ТОВ "Екоплант" є виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування (Код КВЕД 20.41).

Позивач у перевіряємий період, серед інших, мав господарські відносини з ТОВ "Лаверна Сервіс".

Зокрема, взаємовідносини ТОВ "Екоплант" з ТОВ "Лаверна Сервіс" відбувались згідно договорів на поставку продукції від 10.08.2016 №100816/1, від 25.04.2017 №250417/1. Відповідно до договору, асортимент, кількість та ціна товару визначаються сторонами в видаткових накладних; оплата за отриману продукцію здійснюється на умовах 100% передплати. Для підтвердження якості продукції продавець надає необхідну документацію - копії сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки тощо. Транспортування сировини здійснюється покупцем самостійно.

Відповідно до акту перевірки у перевіреному періоді відповідно до наданих до перевірки документів від ТОВ "Лаверна Сервіс" було отримано сировини на загальну суму 13 179 340,93 грн, в т.ч. ПДВ 2 196 556,82 грн. Розрахунки проведено в повному обсязі.

Згідно вимог законодавства операції з поставки сировини (АБСК, триетаноламін) від ТОВ "Лаверна Сервіс" за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2019 р. обліковано ТОВ "Екоплант" на підставі наступних первинних документів: видаткові накладні на поставку сировини, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні, товарно-транспортні накладні на автоперевезення сировини від постачальника до складу покупця (Київська обл.), товарно-транспортні накладні па автоперевезення сировини від складу покупця (Київська обл.) до складу покупця (Житомирська обл.), прибуткові накладні, ордери на оприбуткування сировини для подальшого використання в господарських операціях по основному виду діяльності (виробництво мийних засобів та засобів для чищення), рахунки постачальника на оплату сировини, платіжні доручення на оплату сировини, платіжні доручення на оплату послуг автоперевізника, акти звіряння взаємних розрахунків з перевізником за 2016-2018 рр., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) автоперевізника (т.1, а.с.84-250, т.2, а.с.1-250, т.3, а.с.1-47).

Відповідачем не заперечується правильність складання первинних документів між ТОВ "Екоплант" та ТОВ "Лаверна Сервіс" та наявність у позивача поставленої сировини, її подальше зберігання на складах та використання для виробництва мийних засобів.

Висновок про нереальність даних господарських операцій було зроблено у зв`язку із неможливістю прослідкувати ланцюг постачання даної сировини до контрагента позивача - ТОВ "Лаверна Сервіс".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність можливості прослідкувати ланцюг постачання товару не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

Крім того, слід зазначити, що для придбання товарів чинне законодавство України, в тому числі й податкове, не передбачає обов`язок покупця здійснювати перевірку, яким чином поставлений товар опинився у постачальника. Так само, як і відсутній обов`язок щодо перевірки наявності у постачальника транспортних засобів та складських приміщень.

При цьому, у бухгалтерському обліку ТОВ "Екоплант" повністю підтверджуються господарські операції із ТОВ "Лаверна Сервіс" та подальший рух сировини й використання її у власній господарській діяльності.

Всупереч доводам відповідача, матеріалами справи встановлено, що господарські операції позивача з наведеним вище контрагентом щодо поставки товару підтверджені відповідними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судом та самим відповідачем як такі, що належним чином оформлені та підтверджують господарські операції.

При цьому норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (підприємницької діяльності).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 по справі № 826/5875/17.

Окрім того, порушення контрагентом податкової дисципліни, правил ведення господарської діяльності на які посилається контролюючий орган не можуть бути покладені в основу висновку про те, що господарські операції з цим контрагентом-постачальником є нереальними з огляду на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому на платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки у зв`язку із недобросовісними діями його контрагента.

За висновком Верховного Суду, який висвітлено у постанові по справі № 813/5852/15 від 27.02.2018 податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживанні цієї особи.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 826/3006/14, 17.04.2018 року по справі №808/1543/17 ).

Згідно висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №826/19033/16 "…чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань".

Зазначене узгоджується із конституційним принципом індивідуального характеру юридичної відповідальності, судової практики Європейського з прав людини у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03), рішення по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02).

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що у контрагента позивача працювала недостатня кількість осіб та відсутність умов та виробничих потужностей, колегія суддів враховує, що зазначені обставини не виключають можливості реального виконання господарських операцій, оскільки можливе залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та залучення субпідрядників до виконання робіт, про що також зазначено Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 по справі № 825/2387/18.

Також суд відхиляє посилання контролюючого органу на податкову інформацію, оскільки внесені відомості є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, про що також вказав Верховний Суд у постанові № 804/7470/16 від 21.02.2018.

В свою чергу, ТОВ "Екоплант" надано належним чином оформлені первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують зроблені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану. При цьому в акті перевірки відсутні будь-які зауваження контролюючого органу щодо оформлення та складання первинної документації позивачем відносно спірного контрагента.

В той же час, в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Про обов`язковість надання таких доказів вказано у постанові Верховного Суду у справі № 826/2321/16 від 16.06.2018.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), апеляційний суд наголошує, що у той же час контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача, що сировина була безоплатно отримана ТОВ "Екоплант" від невідомих контрагентів, з невідомих джерел, а не від ТОВ "Лаверна Сервіс", а тому дане твердження є лише припущенням.

Зважаючи на викладені обставини, враховуючи, що судом досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій з ТОВ "Лаверна Сервіс" та підтверджують їх фактичне здійснення та понесення позивачем реальних витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновку контролюючого органу про заниження податку на прибуток в сумі 425 969 грн та заниження податку на додану вартість в сумі 473 297 грн та наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 09.12.2019 №0007620501, № 0007630501.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 вересня 2020 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.