Рішення

від 12.03.2020 по справі 826/3966/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Київ № 826/3966/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчий комплекс Айвазовське доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Лікувально-оздоровчий комплекс Айвазовське (далі - позивач, ПАТ ЛОК Айвазовське ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі -ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1423-25 від 08.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки ПАТ ЛОК Айвазовське здійснювало господарську діяльність на території АР Крим. При цьому, останнім днем сплати єдиного соціального внеску за січень 2014 року є 20.02.2014, що є датою початку тимчасової окупації території АР Крим, тому з цього часу ПАТ ЛОК Айвазовське не повинно було сплачувати ЄСВ з доходів (заробітної плати працівників), отриманих на тимчасово окупованій території, а надмірно сплачені кошти є переплатою, яка повинна враховуватись в майбутні періоди. Також позивач зазначив, що лікувально-оздоровчий комплекс було націоналізовано окупаційною владою шляхом прийняття постанови Державною Радою Республіки Крим від 12.11.2014 №204-1/14, якою внесено зміни до Додатку до постанови від 30.04.2014 №2085-6/14 Про питання управління власністю Республіки Крим , яким визначено об`єкти права власності, які належать Республіці Крим . Крім того, позивач зазначив, що будь-яких розрахунків виникнення заборгованості немає, так само як і не зрозуміло за який період нарахована недоїмка (борг) зі сплати ЄСВ.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаюсь на те, що за даними АІС Податковий блок , а також даними що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься інформація, про місцезнаходження ПАТ Лікувально-оздоровчий комплекс Айвазовське в м. Києві, вул. Івана Франка, будинок 40-Б та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 18.03.2003. Якщо підприємство зареєстровано за однією адресою, а фактично знаходиться за іншою, то, на думку відповідача, це свідчить про порушення Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003. Також відповідач зазначив, що відповідно, до статті 12 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України , цією ж нормою визначено, що такі особи мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом з питань Криму.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки на день розгляду справи здійснено реорганізацію органів ДФС на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування прийшов до висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первісного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ ЛОК Айвазовське зареєстровано за адресою: 01030 м. Київ, Шевченківський район вулиця Івана Франка буд. 40-Б; основним видом діяльності КВЕД є 86.10 Діяльність лікарняних закладів (основний) .

Проте, позивач стверджує, що незважаючи на своє місце реєстрації у місті Києві, здійснював всю свою діяльність виключно на території АР Крим і отримував прибутки виключно з діяльності на території АР Крим. Власне на території АР Крим (смт. Партеніт, м. Алушта) находиться все належне Товариству майно, зокрема, лікувально-оздоровчий комплекс, як єдиний майновий комплекс. На підтвердження вказаних обставин надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, рішення Партенітської селищної ради від 17.06.2010 та додаток 1 до установчого договору ЗАТ ЛОК Айвазовське .

Наведене вказує на фактичне здійснення позивачем господарської діяльності на території АР Крим. Як вказує позивач, всі наймані працівники були місцевими жителями з смт. Партеніт та навколишніх міст, селищ та сіл. Так само і первинна профспілкова організація була зареєстрована та знаходилась в смт. Партеніт, м. Алушта, АР Крим, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

08.09.2017 ГУ ДФС у м. Києві відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1423-25, якою вимагається сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 95504,01 грн.

Відповідач зазначив, що підставою для формування вимоги слугувало те, що згідно з даними АІС Податковий блок , а також даними що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься інформація, про місцезнаходження ПАТ Лікувально-оздоровчий комплекс Айвазовське в м. Києві, вул. Івана Франка, будинок 40-Б та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 18.03.2003.

У даній справі незгода позивача з виписаною ГУ ДФС у м. Києві вимога про сплату боргу (недоїмки) стало підставою для звернення до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 цього ж Закону. Абзацом 1 частини восьмої цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 вказаного Закону України регламентує заходи впливу та стягнення, частиною першої якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 названого Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено Законом України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12.08.2014 №1636-VІІ (далі - Закон №1636-VІІ).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №1636-VII на території вільної економічної зони Крим (далі - ВЕЗ Крим ) діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Закону №1636-VII фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ Крим , прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 названого Закону початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією №68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 27.03.2014 про підтримку територіальної цілісності України. В окремих випадках, прямо визначених цим Законом, початком тимчасової окупації вважається дата набрання чинності Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України .

В подальшому, Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації від 15.09.2015 №685-VIII (далі - Закон №685-VIII), який набув чинності 09.10.2015, було виключено пункт 12.1 статті 12 Закону №1636-VII та доповнено статтю 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) частиною другою наступного змісту: Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014 .

Відповідно до підпункту 1 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636-VII під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ Крим діють з урахуванням того, що загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування , не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виконання вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.

Такі особи мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом з питань Криму.

З 01.06.2014 вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31.05.2014 мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя. Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно із статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації (підпункт 3 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636-VII).

Підпунктом 8 пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону №1636-VII внесені зміни до Закону №2464, а саме розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-3 такого змісту: Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку .

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з метою врегулювання правовідносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території, та державою Україна законодавець запровадив, в тому числі, особливий порядок застосування норм податкового законодавства України та Закону №2464-VI. Зокрема, фізичні та юридичні особи, які станом на час початку тимчасової окупації перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, звільняються від обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, але за такими особами зберігається право добровільної сплати вказаного платежу.

Вирішуючи питання щодо дати початку тимчасової окупації, слід виходити з того, що Законом №685-VIII було усунуто неузгодженість між Законом №1636-VII та Законом №1207-VII в цій частині та встановлено єдиний підхід для правильного застосування періоду перебування (проживання) на тимчасово окупованій території з метою захисту майнових і немайнових прав держави, громадян і юридичних осіб України. З огляду на наведене, в усіх випадках датою початку тимчасової окупації слід вважати 20.02.2014.

Таким чином, фізичні та юридичні особи, які станом на 20.02.2014 перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, звільняються від обов`язку сплати єдиного внеску з доходів, отриманих у цей час на тимчасово окупованій території, відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Закону №1636-VII.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних картки рахунку 651 (роздруківка з програми 1С ) станом на 01.01.2014 заборгованість ПАТ ЛОК Айвазовське зі сплати ЄСВ склало 301220,91 грн, яка була повністю погашена 30.01.2014 (дебетове сальдо 400,78).

Далі 31.01.2014 було нараховано ЄСВ за січень 2014 року в розмірі 283960,31 грн та в лютому було частково погашено на суму 112285,31 грн і кредитове сальдо склало 170515,65 грн.

Далі продовжувались нарахування ЄСВ за березень та квітень 2014 року, які були також тільки частково погашені і станом на 30.04.2014 кредитове сальдо склало 341409,62 грн.

Станом на 31.05.2014 кредитове сальдо склало 435971,07 грн, а на 30.06.2014 - 133559,10 грн, які були повністю погашені в липні 2014 року.

Станом на 31.07.2014 кредитове сальдо склало 15187,05 грн, які підлягали погашенню до 20.08.2014.

Далі за даними ПАТ ЛОК Айвазовське обліковувалось дебетове сальдо по сплаті ЄСВ, яке станом на 31.08.2017 склало 22701,55 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що всі платежі до серпня 2014 року зі сплати ЄСВ здійснювались із заробітної плати, отриманої працівниками на території АР Крим та сплачувались через банківські установи на території АР Крим. Фактично, починаючи з лютого 2014 року, адміністрація лікувально-оздоровчого корпусу стала непідконтрольною учасникам ПАТ ЛОК Айвазовське та наглядовим органам, а сплата податків та зборів до бюджету здійснювалось керівництвом позивача, яке перебувало на тимчасово окупованій території. Всі поточні рахунки були відкриті у банківських установах, які також знаходились на окупованій території і доступ до них мали особи, які перебували на окупованій території, а тому вони здійснювали виплати на власний розсуд.

В подальшому лікувально-оздоровчий комплекс було націоналізовано окупаційною владою шляхом прийняття постанови Державною Радою Республіки Крим від 12.11.2014 №204-1/14, якою внесено зміни до Додатку до постанови від 30.04.2014 №2085-6/14 Про питання управління власністю Республіки Крим , яким визначено об`єкти права власності, на які належать Республіці Крим .

Зокрема, під номером 147 у додаток до постанови внесено єдиний майновий комплекс (т.ч. парк-пам`ятник садово-паркового мистецтва) за адресою м. Алушта, смт. Партеніт, розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 0110345400:004:0024 - 1,2208 га, 0110345400:01:004:0025 - 22,5861 га, 0110345400:01:004:0026 - 0,1576 га, 0110345400:01:004:0027 - 0,7363 га. Саме ці земельні ділянки були надані ПАТ ЛОК Айвазовське рішенням Партенітською селищною радою від 17.06.2010 №63-15, що підтверджує націоналізацію лікувально-оздоровчого комплексу вищезазначеними постановами.

Також, позивачем на підтвердження зазначеного надано копії: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003710784; безкоштовний запит Міністерства юстиції України витяг щодо знаходження майна на території АР Крим; установчий договір ЗАТ ЛОК Айвазовське та додаток №1 до установчого договору ЗАТ ЛОК Айвазовське перелік нерухомого майна та обладнання, яке вноситься засновником - Фондом державного майна України до статутного фонду ЗАТ ЛОК Айвазовське ; витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; рішення від 17.06.2010 АР Крим м. Алушта пгт. Партеніт Партенітської селищної ради; штатний розпис; перелік працівників станом на 01.01.2014; картка рахунку №651 за 01.01.2014 по 08.09.2017.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що доводи ГУ ДФС у м. Києві щодо порушення позивачем вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , визнаються судом безпідставними.

В матеріалах справи відсутній розрахунок боргу саме за оскаржуваною вимогою від 08.09.2017 №Ю-1423-25 на суму 95504,01 грн, у зв`язку з чим не видається за можливе встановити обставини та період виникнення у позивача зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску, про яке зазначено в оскарженій вимозі, а відтак і перевірити її правомірність.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведені вище обставини в своїй сукупності дають суду підстави для висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчий комплекс Айвазовське задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1423-25 від 08.09.2017.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчий комплекс Айвазовське (код ЄДРПОУ 32425924, адреса: 01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 40-Б) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча шістсот дві) гривни 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська