Постанова

від 03.03.2020 по справі 904/4606/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2020 м. Дніпро Справа № 904/4606/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

від позивача Демченко М.С., ордер серії КВ №292480 від 28.02.2020, адвокат;

представник відповідача в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Аграрне золото України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 у справі № 904/4606/19 (суддя Євстигнеєва Н.М.) повний текст рішення складено 05.12.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елпіс-Україна , м. Київ

до Приватного підприємства Аграрне золото України , м. Дніпро

про стягнення заборгованості 239431,86 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Елпіс-Україна звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Приватного підприємства Аграрне золото України заборгованості у сумі 239431,86 грн, з яких: сума основного боргу 197173,53 грн та штраф у сумі 42258,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1138 поставки від 04.02.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 позов ТОВ Елпіс-Україна до ПП Аграрне золото України про стягнення заборгованості 239431,86 грн - задоволено повністю.

Стягнуто з ПП Аграрне золото України на користь ТОВ Елпіс-Україна заборгованість у сумі 197173,53 грн, штраф у розмірі 10% у сумі 42258,33 грн, витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 3592,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

Рішення суду мотивоване наявністю в матеріалах справи доказів, які засвідчують факт поставки продукції (кунжуту) за умовами договору поставки від 04.02.2019 № 1138 та факту простроченої оплати з боку відповідача за отриману продукцію у повному обсязі, внаслідок чого, місцевий господарський суд визнав законними і обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальній сумі 239431,86 грн, з яких: заборгованість зі сплати вартості поставленого товару 197173,53 грн та 42258,33 грн 10% штрафу від несвоєчасної оплати суми боргу.

Крім того, місцевий господарський суд визнав доведеним з боку позивача факт понесених витрат на послуги адвоката, з урахуванням співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неналежне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а саме, в порушення приписів ч. 1 ст. 237 ГПК України судом першої інстанції не досліджувалися у судовому засіданні оригінали документів, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги (договір, замовлення покупця, рахунки-фактури, видаткові накладні, тощо). Позивачем не було надано суду оригінали документів, якими останній обґрунтовував свої вимоги, а суд з невідомих причин не вдався до їх дослідження та звірки їх із копіями, що наявні в матеріалах справи. Тобто, на думку апелянта, суд необґрунтовано дійшов висновку про доведеність зазначених обставин, що призвело до постановлення необґрунтованого рішення.

Також, апелянт зазначає, що загальна сума грошових коштів, що нібито сплачена за платіжними дорученнями, на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні в підтвердження факту здійснених відповідачем оплат за поставлену продукцію значно перевищує вартість товару, нібито поставленого позивачем на адресу відповідача, і складає 865919,47 грн, в той же час, вартість поставленого позивачем товару становить 760000,00 грн. Тобто, сума нібито сплачених на користь позивача відповідачем сум на 105919,47 грн перевищує ту суму, яку нібито повинен був сплатити відповідач.

Крім того, апелянт акцентує увагу апеляційного господарського суду на тому, що судом взагалі не було належним чином повідомлено відповідача чи будь-кого з його повноважних представників про розгляд даної справи. Підписи на рекомендованому повідомленні про вручення, на яке посилається суд, не містять підписів осіб, що мають відношення до відповідача.

Не будучи обізнаним про судове провадження та не забезпечивши присутність свого уповноваженого представника на судових засіданнях відповідач, відповідно, і не міг скористатися процесуальними правами, що надані йому процесуальним законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить Центральний апеляційний господарський суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи інших учасників справи.

У листі від 29.01.2020 № 509 (а. с. 100-101) позивач зазначив про відповідність рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 у справі № 904/4606/19 нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи, які є з`ясованими судом у повному обсязі, що виключає, на його думку, можливість скасування оскаржуваного відповідачем законного та обґрунтованого рішення.

Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на тому, що в суді першої інстанції були детально досліджені всі докази та з`ясовані всі обставини, що необхідні для прийняття законного рішення. Відповідач, місцезнаходження якого є м. Дніпро, та який був обізнаний з розглядом справи в суді, ні разу не з`явився в судове засідання, не надав жодного доказу по суті спору в даній справі.

Вказані обставини, на думку позивача, виключають можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

04 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Елпіс-Україна (постачальник) та Приватним підприємством Аграрне золото України (покупець) укладено договір № 1138 поставки (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у номенклатурі і кількості, за ціною та на умовах, викладених у даному договорі та у рахунках-фактурах і накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору визначається як сума вартості всіх поставлених партій (п. 1.2. договору).

Як зазначено у п. 2.1. договору поставка виконується згідно одержаного продавцем замовлення покупця, яке може бути здійснене в письмовій або усній формі на розсуд продавця.

Датою поставки і переходу права власності і всіх ризиків є:

- при передачі товару на складі продавця або покупця - дата накладної на відпустку товару покупцеві, яка видається продавцем, підписаної уповноваженими представниками сторін і скріпленої печатками сторін;

- при передачі продавцем товару транспортної організації для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної про передачу товару зазначеному перевізнику (п. 2.5. договору).

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору оплата продукції здійснюється згідно з рахунком фактурою продавця у національній валюті України в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця. Покупець зобов`язується оплатити продукцію протягом 14 календарних днів з дня одержання продукції на суму, вказану в видатковій накладній. Cтрок оплати може бути змінений лише за двосторонньою угодою за наявності заяви покупця.

Згідно з п. 3.4. договору всі грошові кошти, що надійшли від покупця продавцю на розсуд продавця незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначенні платежу, приймаються в рахунок погашення заборгованості покупця, що виникла згідно хронологічного порядку раніше.

Ціна продукції вказується у відповідних рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 5.1. договору).

Відповідальність сторін передбачена розділом 6 договору. Так, п. 6.2. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію покупець сплачує: основну суму боргу, штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми боргу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір вступає в дію з моменту його оформлення сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 9.1. договору).

На виконання п. 5.1. договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату по замовленню № 1482 від 18.04.2019 на загальну суму 760080,00 грн з ПДВ (а. с. 70).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар (кунжут) у кількості 10000 кг на загальну суму 760080,00 грн з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 1527 від 23.04.2019 (а. с. 12).

Поставлену продукцію відповідач оплатив частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями:

№ 3182 від 23.04.2019 на суму 417000,00 грн, з яких позивач в порядку п. 3.4. договору, в рахунок здійсненої відповідачем оплати продукції за видатковою накладною № 1527 від 23.04.2019 зарахував 199007,00 грн ;

№ 3374 від 30.05.2019 на суму 124020,00 грн, з яких позивач в порядку п. 3.4. договору, в рахунок здійсненої відповідачем оплати продукції за видатковою накладною № 1527 від 23.04.2019 зарахував 39000,00 грн ;

Часткове віднесення позивачем здійснених відповідачем оплат за поставлену продукцію, згідно платіжних доручень № 3182 від 23.04.2019 та № 3374 від 30.05.2019, представник позивача пояснив наявністю частково непогашеної заборгованості відповідача за попередніми поставками продукції позивачем.

Крім того, позивач користуючись умовами п. 3.4. договору, зважаючи на те, що відповідач у платіжних дорученнях вказував не вірний рахунок (№ 1291 від 08.04.2019), послідуючі оплати зараховував в рахунок оплат за поставкою, згідно з видатковою накладною № 1527 від 23.04.2019, а саме:

№ 3466 від 18.06.2019 на суму 25000,00 грн;

№ 3502 від 24.06.2019 на суму 27000,00 грн;

№ 3503 від 24.06.2019 на суму 47489,67 грн;

№3582 від 08.07.2019 на суму 90000,00 грн;

№ 3593 від 09.07.2019 на суму 94008,00 грн;

№ 630066 від 12.08.2019 на суму 41401,80 грн (а. с. 62-67).

Віднесення позивачем кожної конкретної суми за вищевказаними платіжними дорученнями в рахунок здійснених оплат за договором, підтверджується карткою рахунком 361 за 2019 рік та рахунком 1482 від 18.04.2019 (а. с. 14).

Наявність попередніх поставок в рамках даного договору не заперечується відповідачем.

Позивачем, як платником податку, сформоване податкове зобов`язання за поставлений товар відповідачу та зареєстрована відповідна податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 15-16).

Всього відповідачем сплачено вартості поставленої позивачем продукції на загальну суму 562906,47 грн.

В матеріалах справи наявні претензії позивача до відповідача (а. с. 20-23), зокрема, за вих. № 409 від 16.08.2019, якою просив погасити заборгованість, (а. с. 23), яка отримана відповідачем 26.08.2019 (а. с. 24) але залишена без задоволення.

Позивач зазначає, що відповідачем продукція отримана у повному обсязі але не оплачена, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 197173,53 грн, що і є причиною виникнення спору в даній справі.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та залишає рішення місцевого господарського суду в силі.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар (кунжут).

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з умов договору (п. 3.2.) відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар не пізніше 07 травня 2019 року.

Доказів оплати заборгованості у сумі 197173,53 грн. покупець не представив, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував, контррозрахунків суми боргу апеляційному господарському суду не надав, а тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд цілком правомірно та на законних підставах дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 197173,53 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем, відповідно до п. 6.2. договору, нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми боргу у сумі 42258,33 грн. Штраф нараховано від суми заборгованості, що існувала станом на 26.06.2019 - 422583,33 грн.

Судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок суми штрафу, при цьому помилок не виявлено.

Правильність розрахунку штрафу відповідач в апеляційному порядку не оскаржує, а тому, колегія суддів не перевіряє законність прийнятого рішення в цій частині.

Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не досліджувалися у судовому засіданні оригінали документів, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги (договір, замовлення покупця, рахунки-фактури, видаткові накладні, тощо), колегія суддів відхиляє, оскільки в силу того, що відповідач участі у справі в суді першої інстанці жодного разу не приймав, а тому не може стверджувати про те, що на справді відбувалося в судовому засіданні за його відсутності, зокрема, які докази досліджувалися судом першої інстанції.

Крім того, в силу приписів ч. 1 ст. 76, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно частин 1, 2, ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

З наявних в матеріалах справи та поданими позивачем разом з позовною заявою копій документів, які є додатками до позовної заяви та додаткових пояснень до справи вбачається, що всі вони належним чином засвідчені директором ТОВ Елпіс- Україна Дроздовсом Олегсом в порядку, встановленому чинним законодавством.

Натомість, відповідач не ставив під сумнів в суді першої інстанції, відповідність копій поданих позивачем документів їх оригіналам.

Доводи апелянта про те, що загальна сума грошових коштів, що нібито сплачена за платіжними дорученнями, на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні в підтвердження факту здійснених відповідачем оплат за поставлену продукцію, значно перевищує вартість товару, нібито поставленого позивачем на адресу відповідача і складає 865919,47 грн, в той же час, як вартість поставленого позивачем товару становить 760000,00 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем в суді першої інстанції не спростовані обставини не оплати в повному обсязі поставленої продукції, як і не заперечується факт попередніх поставок за умовами даного договору.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивач посилається на не оплату відповідачем продукції поставленої на підставі видаткової накладної № 1527 від 23.04.2019, згідно рахунку № 1482 від 18.04.2019, а в матеріалах справи наявне лише одне платіжне доручення № 3182 від 23.04.2019 на суму 417000,00 грн на оплату рахунку № 1482, тобто по спірній поставці.

Таким чином, позивачем, згідно умов договору зараховані проплати за іншими рахунками в рахунок спірної поставки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявні в рішенні суду першої інстанції арифметичні помилки не можуть свідчити про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки за результатами розгляду справи, місцевий господарський суд правильно вирішив спір. Колегія суддів зауважує, що допущені в описовій частині рішення арифметичні помилки, відповідач вправі просити суд виправити, шляхом постановлення ухвали про виправлення описок у рішенні.

Стосовно доводів апелянта про те, що судом взагалі не було належним чином повідомлено відповідача чи будь-кого з його повноважних представників про розгляд даної справи, колегія суддів також відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні два рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 41, 73), а тому, суд першої інстанції вживав відповідних заходів щодо належного та своєчасного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться за адресою, яка співпадає з адресою підприємства відповідача зазначеною в позовній заяві та адресою зазначеною у витязі з ЄДР (а. с. 36). Тобто судові виклики відповідача, місцевий господарський суд здійснював за перевіреною адресою.

Посилання апелянта на те, що підписи на рекомендованому повідомленні про вручення, на яке посилався суд першої інстанції у своєму рішенні, не містять підписів осіб, що мають відношення до відповідача, колегія суддів також відхиляє, оскільки, згідно з п. 99 -2 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис .

На думку колегії суддів, відповідач голослівно, без надання будь-яких доказів посилається на невжиття місцевим господарським судом заходів щодо виклику відповідача у судове засідання, а тому, будучи обізнаним про судове провадження відповідач не забезпечив присутність свого повноважного представника для участі в судових засіданнях, відповідно, і не міг скористатися процесуальними правами, що надані йому процесуальним законодавством.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 239431,86 грн, з яких заборгованість зі сплати вартості поставленого товару у розмірі 197173,53 грн та штраф у розмірі 10% у сумі 42258,33 грн.

Питання щодо розподілу місцевим господарським судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн відповідач в апеляційній скарзі не порушує, а тому і в цій частині рішення колегією суддів не досліджується.

З урахуванням всього вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, покладених в основу судового рішення у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Повний текст постанови підписано колегією суддів 12.03.2020 у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії суддів Верхогляд Т.А. у відпустці.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відтак, підстав для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем у даній справі рішення, передбачених ст. 277 ГПК України немає.

7. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її подання у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Аграрне золото України - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 у справі № 904/4606/19- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови підписано 12.03.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

І.О. Вечірко