Ухвала

від 25.06.2020 по справі 904/4606/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

У Х В А Л А

про відмову у розстроченні виконання рішення суду

25.06.2020м. Дніпро№ 904/4606/19

За заявою: Приватного підприємства "Аграрне золото України", м. Дніпро

про розстрочення виконання судового рішення

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна", м. Київ

до Приватного підприємства "Аграрне золото України", м. Дніпро

про стягнення заборгованості 239 431,86 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача (заявника): Клещ О.В., адвокат

С У Т Ь С П О Р У:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Приватного підприємства "Аграрне золото України" заборгованість у розмірі 239 431,86 грн., з яких: основний борг у розмірі 197 173,53 грн. та штраф у розмірі 42 258,33 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна" до Приватного підприємства "Аграрне золото України" про стягнення заборгованості 239 431,86 грн. задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Аграрне золото України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна" заборгованість у розмірі 197 173 (сто дев`яносто сім тисяч сто сімдесят три)грн.53коп., штраф у розмірі 10% у сумі 42 258 (сорок дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн. 33коп., витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3592 (три тисячі п`ятсот дев`яносто дві)грн.00коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00коп.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Аграрне золото України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2020 зі справи № 904/4606/19.

06.05.2020 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 видано наказ №904/4606/19.

10 червня 2020 року Приватне підприємство "Аграрне золото України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, якою просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 по справі №904/4606/19.

Затвердити наступний графік виконання рішення: червень 2020 року - 44 673,86 грн., липень 2020 року - 44 670,00 грн., серпень 2020 року - 44 670,00 грн., вересень 2020 року - 44 670,00 грн., жовтень 2020 року - 44 670,00 грн., листопад 2020 року - 44 670,00 грн.

Надзвичайною подією, у розумінні ч.4 ст.331 ГПК України, заявник зазначає встановлення карантинного режиму на території України, оскільки його встановлення на такий тривалий термін і режиму надзвичайної ситуації ускладнило управління зобов`язаннями ПП "Аграрне золото України", призвело до нестачі персоналу, переведення персоналу на віддалений режим роботи, обмеження числа працівників з метою запобігання поширенню інфекції та порушення контрагентами термінів виконання грошових зобов`язань.

Станом на день звернення з заявою, на поточному банківському рахунку боржника (відповідача) відсутні грошові кошти, підприємство має суттєву кредитну заборгованість за кредитними договорами №00511/D та №К02347//2019, договором про надання овердрафтового кредиту №О02298//2019.

У зв`язку з цим унеможливлено негайне погашення заборгованості перед ТОВ "Елпіс-Україна" у справі №904/4606/19.

Розстрочення виконання рішення для боржника (відповідача) в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а через існування вищенаведених обставин, які таке виконання ускладнюють, має намір забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед позивачем.

Позивач (стягувач) проти задоволення заяви заперечує тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є визначальною підставою для розстрочки виконання судового рішення.

За твердженням позивача, ПП "Аграрне золото України" є досить стабільною великою компанією на ринку України, однак не хоче виконувати взяті на себе грошові зобов`язання. Заборгованість виникла згідно видаткової накладної №1527 від 23.04.2019 (заборгованість триває більше 1 року), часткова остання оплата була здійснена лише 12.08.2019, станом на сьогодні жодних оплат більше не було.

Також позивач (стягувач) зазначає, що боржнику ніщо не заважало добровільно, оплачувати по 44 670,00 грн. до подання заяви про розстрочення виконання рішення суду та затвердження графіку платежів судом, по мірі своїх можливостей.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 25.06.2020.

Представник позивача (стягувача) у судове засідання призначене для розгляду заяви про розстрочення виконання рішення, не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Розглянувши заяву ПП "Аграрне золото України" про розстрочення виконання рішення, дослідивши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даної заяви з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч.7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України "Про виконавче провадження"), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Згідно статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є визначальною підставою для розстрочки виконання судового рішення, боржник суду не надав.

Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, господарським судам необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Зазначаючи про добросовісність поведінки, відповідач (боржник) посилається на встановлення карантинного режиму на території України, відсутність грошових коштів на рахунку підприємства, порушення контрагентами термінів виконання грошових зобов`язань.

Однак, до заяви про розстрочення виконання рішення заявником не додано доказів того, яким чином боржник намагається прискорити виконання даного рішення суду (звернення до контрагентів щодо проведення своєчасного розрахунку тощо).

До заяви про розстрочення виконання рішення заявником додано лише банківську виписку по рахунку та довідку про кредитну заборгованість.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із практики Європейського суду з прав людини право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997; рішення у справі "Бурдов проти Росії" №59498/00 від 07.05.2002; рішення у справі "Ясіун`єне проти Литви" №41510/98 від 06.03.2003; та рішення по справі "Руйану проти Румунії" №34647/97 від 17.06.2003).

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Як убачається з матеріалів справи, боржником не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.

До того ж, заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду протягом шести місяців. Станом на день подання заяви про розстрочення виконання рішення суду, боржником не внесено жодної частини на погашення, стягнутої рішенням суду, суми.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача для надання розстрочки, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява Приватного підприємства "Аграрне золото України" про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Приватного підприємства "Аграрне золото України" про розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року у справі № 904/4606/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 25.06.2020 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту четвертого розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено - 30.06.2020.

Суддя Н.М. Євстигнеєва