Рішення

від 12.03.2020 по справі 904/179/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020м. ДніпроСправа № 904/179/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ", с.Ямниця Тисменицького району Фвано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за відвантажену продукцію

ПРОЦЕДУРА

Приватне акціонерне товариство "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ", с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК", м. Дніпро про стягнення заборгованості за відвантажену продукцію в розмірі 161 320,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2020 відповідач отримав 21.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4905120999483. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №153/10-16 ВН про продаж продукції від 23.02.2016 в частині повного та своєчасного розрахунку.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Обставини укладання договору, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між позивачем та відповідачем укладено Договір № 153/10-16ВН від 29.02.2016р. про продаж продукції (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов`язувався виготовляти та систематично постачати і передавати у власність Покупця будівельні матеріали (товар), а покупець зобов`язувався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. п. 2.2.,2.3 Договору перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику.

Відповідно до п. 2.1. Договору, асортимент кількість та термін відвантаження кожної окремої партії товару визначає покупець разом з продавцем шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок (при відвантаженні залізницею) чи виданні довіреності (при поставці на умовах само вивозу).

Ціни на товар встановлюються продавцем шляхом видачі покупцю рахунків на оплату (п.3.1. Договорів).

Покупець оплачує замовлений товар до моменту його відвантаження продавцем (п. 4.1. договору).

На виконання умов зазначеного Договору позивач відвантажив відповідачу портландцемент, загальна вартість відвантаженого товару становить 1809003 (один мільйон вісімсот дев`ять тисяч три) грн. 30 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 58675 від 25.11.2017, № 58677 від 25.11.2017, № 58680 від 25.11.2017, № 60573 від 11.12.2017, № 60574 від 11.12.2017, № 62527 від 28.12.2017, № 62532 від 28.12.2017, № 62528 від 29.12.2017, № 62530 від 29.12.2017, № 62531 від 29.12.2017, № 13042 від 14.04.2018, № 13041 від 15.04.2018, № 21957 від 18.05.2018, № 21958 від 19.05.2018, № 43810 від 09.08.2018, № 43811 від 09.08.2018.

Доставка товару здійснювалася залізничним транспортом на підставі заявок від 24.11.2017р., від 07.12.2017р., від 27.12.2017р. від 13.04.2018р., від 11.05.2018р., від 26.06.2018р.

Факт передачі товару перевізнику підтверджується залізничними накладними: № 35301050, № 35311539, № 35311554, № 35555184, № 35555192, № 35799626, № 35799709, № 35804889, № 35804830, № 35804905, № 37479581, № 37498300, № 38038014, № 38058871, №39371570, №39368071.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 22800 від 24.11.2017р., № 23455 від 07.12.2017р., № 24314 від 27.12.2017р., №5643 від 12.04.2018 р., № 9324 від 11.05.2018р., № 18364 від 26.07.2018р.

Позивач звернувся до відповідача з Претензією-вимогою про погашення боргу від 11.11.2019р. № 01/1657-8/1, яка залишена відповідачем без відповіді.

Відповідач частково розрахувався з позивачем, непогашеною залишилась заборгованості в розмірі 161 320,03 грн.

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо суми основного боргу.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач доказів оплати товару на вищевказану суму не надав.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 161 320,03 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" про стягнення заборгованості за відвантажену продукцію - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" (49079, м. Дніпро, вул. Курсантська, 7, код ЄДРПОУ 38988348) на користь Приватного акціонерного товариства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ" (77422, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с.Ямниця, код ЄДРПОУ 00292988) заборгованість в розмірі 161 320,03грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2419,80грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено 12.03.2020

Суддя С.В. Мартинюк