Рішення

від 25.02.2020 по справі 904/5046/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5046/19

за первісним позовом Державного підприємства "Антонов", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", м. Дніпро

про стягнення пені у розмірі 277 704 грн. та штрафу у розмірі 204 624 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", м. Дніпро

до Державного підприємства "Антонов", м. Київ

про зобов`язання прийняти товар; стягнення штрафу у розмірі 204 624 грн. та пені у розмірі 266 011,20 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.

Представники:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): не з`явився

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): не з`явився

РУХ СПРАВИ.

Державне підприємство "Антонов" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" про стягнення пені у розмірі 277 704 грн. та штрафу у розмірі 204 624 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №10.1728.2019 від 06.02.2019 з поставки товару у встановлені строки.

Ухвалою суду від 06.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/5046/19 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду, 25.11.2019 надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" до Державного підприємства "Антонов" про зобов`язання прийняти товар; стягнення штрафу у розмірі 204 624 грн. та пені у розмірі 266 011,20 грн.

Зустрічний позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 з прийняття товару.

Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.

Ухвалою суду від 02.12.2019 справу № 904/5046/19 ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 24.12.2019.

Ухвалою суду від 24.12.2019 відкладено підготовче засідання на 28.01.2020.

Ухвалою суду від 28.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.02.2020.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (надалі - продавець) та Державним підприємством "Антонов" (надалі - покупець) був укладений договір поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019. Фактично договір був підписаний 01.04.2019.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов`язується поставити комплектуючі вироби (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, які визначені в даному договорі.

Згідно з п. 1.2. договору, номенклатура, кількість, ГОСТ/ТУ, ціна одиниці товару визначається специфікацію № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору, 01.04.2019 між сторонами було підписано специфікацію № 1 (надалі - специфікація), у якій було погоджено найменування, кількість, ГОСТ/ТУ товару, ціну за одиницю товару, строк та умови поставки.

Відповідно до положень п. 4.2 договору, які кореспондуються з положеннями п. 3 специфікації, термін поставки товару - не більше 45 календарних днів з моменту підписання даного договору.

З урахуванням наведених положень договору, відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 16.05.2019 включно. Однак, позивач стверджує, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не поставив товар у встановлені строки.

Вимогою № 126/9675-19 від 19.08.2019 покупець повідомив продавця про втрату інтересу в отриманні товару та просив сплатити пеню та штраф за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару.

Листом від 18.09.2019 продавець відмовив покупцю у сплаті штрафних санкцій, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Відповідач за первісним позовом вказав, що дійсно, у строк до 16.05.2019 включно ним не було виконано договірних зобов`язань з поставки товару. Однак, в подальшому, листами № 120 від 21.07.2019, № 126 від 02.08.2019 продавець повідомляв покупця про готовність до відправлення товару, визначеного специфікацією. При цьому, у зв`язку зі значною вартістю товару, продавець вимагав від покупця надати йому довіреність на представника Державного підприємства "Антонов", уповноваженого на отримання спірного товару та підписання товаросупровідних документів, до фактичного відправлення такого товару. Жодних відповідей на вищевказані листи, за твердженням продавця, покупець не надав.

З метою виконання умов договору, продавець направив покупцю спірний товар за допомогою перевізника ТОВ Нова Пошта , експрес-накладна № 59998082879668 від 20.08.2019.

Однак, 21.08.2019 при надходженні товару на склад покупця, останній відмовився від прийняття такого товару, у зв`язку з чим товар був повернутий продавцю.

Відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що станом на дату відправлення позивачу спірного товару (20.08.2019), він не був обізнаний про втрату інтересу останнім в отриманні такого товару (вимога № 126/9675-19 від 19.08.2019 була отримана покупцем тільки 31.08.2019). А отже, покупець був зобов`язаний прийняти товар за договором.

На думку відповідача, у даному випадку з 21.11.2019 має місце прострочення зобов`язань саме кредитором.

Також відповідачем за первісним позовом було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, до 1 000 грн. В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що прострочення поставки товару трапилось, в тому числі, з вини позивача, відповідач вживав усіх залежних від нього заходів для належного виконання своїх договірних зобов`язань, позивач не поніс жодних збитків внаслідок дій відповідача, а також заявлені суми штрафних санкцій є надмірними з урахуванням вартості товару.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА (ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ).

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що неодноразово повідомляв відповідача за зустрічним позовом про готовність до відправлення товару, визначеного специфікацією (листи № 120 від 21.07.2019, № 126 від 02.08.2019). При цьому, у зв`язку зі значною вартістю товару, продавець вимагав від покупця надати йому довіреність на представника Державного підприємства "Антонов", уповноваженого на отримання спірного товару та підписання товаросупровідних документів, до фактичного відправлення такого товару. Жодних відповідей на вищевказані листи, за твердженням продавця, покупець не надав.

З метою виконання умов договору, продавець направив покупцю спірний товар за допомогою перевізника ТОВ Нова Пошта , експрес-накладна № 59998082879668 від 20.08.2019.

Однак, 21.08.2019 при надходженні товару на адресу покупця, останній відмовився від прийняття такого товару, у зв`язку з чим товар був повернутий продавцю.

Позивач за зустрічним позовом наполягає на тому, що станом на дату відправлення відповідачу спірного товару (20.08.2019), він не був обізнаний про втрату інтересу останнім в отриманні такого товару (вимога № 126/9675-19 від 19.08.2019 була отримана продавцем тільки 31.08.2019). А отже, покупець був зобов`язаний прийняти товар за договором.

На підставі ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України, позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу за зустрічним позовом штраф у розмірі 204 624 грн. та пеню у розмірі 266 011,20 грн. за порушення договірного зобов`язання з прийняття товару.

Щодо твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що листом №169/90008-19 від 31.07.2019 покупець повідомив продавця про намір розірвати договір, позивач вказав, що зазначеного листа він не отримував. За експрес-накладною №59000438749405 від 02.08.2019 продавець отримав інші документи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА (ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ).

Відповідач за зустрічним позовом вказав, що твердження позивача за зустрічним позовом про те, що останньому станом на дату відправлення товару було невідомо про втрату покупцем інтересу до такого товару, не відповідають дійсності. Листом №169/90008-19 від 31.07.2019 покупець повідомив продавця про намір розірвати договір на надав проект додаткової угоди № 2 про розірвання договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019.

Відповідач за зустрічним позовом наполягає на тому, що станом на дату надходження спірного товару на склад покупця, останній втратив інтерес до такого товару, про що продавець був належним чином повідомлений.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом первісного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 277 704 грн. та штрафу у розмірі 204 624 грн. за порушення відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару у встановлені строки.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (у які строки товар мав бути поставлений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був товар фактично поставлений, у які строки; чи мало місце прострочення кредитора з прийняття спірного товару), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

Предметом зустрічного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 204 624 грн. та пені у розмірі 266 011,20 грн. за порушення відповідачем своїх зобов`язань з прийняття товару та зобов`язання відповідача прийняти товар.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (у які строки відповідач мав прийняти спірний товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи правомірно відповідач відмовився від прийняття товару), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи наявний у відповідача обов`язок з прийняття товару станом на дату розгляду спору).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Щодо первісних позовних вимог.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (надалі - продавець) та Державним підприємством "Антонов" (надалі - покупець) був укладений договір поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019. Фактично договір був підписаний 01.04.2019.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов`язується поставити комплектуючі вироби (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, які визначені в даному договорі.

Згідно з п. 1.2. договору, номенклатура, кількість, ГОСТ/ТУ, ціна одиниці товару визначається специфікацію № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору, 01.04.2019 між сторонами було підписано специфікацію № 1 (надалі - специфікація), у якій було погоджено найменування, кількість, ГОСТ/ТУ товару, ціну за одиницю товару, строк та умови поставки.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої зміни умов договору, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до положень п. 4.2 договору, які кореспондуються з положеннями п. 3 специфікації, термін поставки товару - не більше 45 календарних днів з моменту підписання даного договору.

З урахуванням наведених положень договору, відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 16.05.2019 включно.

Листом № 169/6408-19 від 27.05.2019 покупець просив продавця поставити товар за договором.

У відповідь на вищевказаний лист, продавець зазначив, що він був вимушений відстрочити поставку товару через складну ситуацію, що утворилась на митниці (лист №112 від 19.06.2019).

Станом на 19.08.2019 товар за договором поставлений не був.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі порушення термінів поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 8.3 договору позивач нарахував пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за період (фактично) з 17.05.2019 по 19.08.2019 (95 календарних днів) у розмірі 277 704 грн. та штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару - 204 624 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу суд встановив, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.

Водночас, судом встановлено, що прострочення поставки товару відбулось з винних дій як позивача так і відповідача.

Так, листом № 169/6408-19 від 27.05.2019 покупець просив продавця поставити товар за договором. У відповідь на вищевказаний лист, продавець зазначив, що він вимушений відстрочити поставку товару через складну ситуацію, що утворилась на митниці (лист №112 від 19.06.2019). Після цього, листами № 120 від 21.07.2019 та № 126 від 02.08.2019 позивач повідомляв відповідача за зустрічним позовом про готовність до відправлення товару, визначеного специфікацією. Відповіді на вищевказані листи покупець не надав. Після цього, з метою виконання умов договору, продавець направив покупцю спірний товар за допомогою перевізника ТОВ Нова Пошта , експрес-накладна № 59998082879668 від 20.08.2019. Однак, позивач товар не прийняв.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З метою належного виконання учасниками господарських правовідносин взятих на себе обов`язків за договором, сторони повинні сприяти одна одній у виконанні їх обов`язків, тобто діяти спільно.

За змістом ст. 655 ЦК України та Договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019, відповідач зобов`язаний передати майно (товар) у власність позивача, а позивач зобов`язаний прийняти майно (товар) і сплатити його вартість.

Особливістю правовідносин у цій справі є те, що поставка товару є неможливою без активних дій позивача з його прийняття.

З наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності (зокрема з листування між сторонами та експрес-накладних перевізника ТОВ Нова Пошта ) вбачається, що позивач проявив бездіяльність, чим штучно створив додаткові перешкоди у виконанні відповідачем зобов`язань з поставки товару.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Як було встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (надалі - продавець, відповідач) та Державним підприємством "Антонов" (надалі - покупець, позивач) був укладений договір поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019. Фактично договір був підписаний 01.04.2019.

Відповідно до положень п. 4.2 договору, які кореспондуються з положеннями п. 3 специфікації, термін поставки товару - не більше 45 календарних днів з моменту підписання даного договору.

З урахуванням наведених положень договору, відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 16.05.2019 включно.

Листом № 169/6408-19 від 27.05.2019 покупець просив продавця поставити товар за договором.

У відповідь на вищевказаний лист, продавець зазначив, що він був вимушений відстрочити поставку товару через складну ситуацію, що утворилась на митниці (лист №112 від 19.06.2019).

Після цього, листами № 120 від 21.07.2019 та № 126 від 02.08.2019 позивач повідомляв відповідача за зустрічним позовом про готовність до відправлення товару, визначеного специфікацією. При цьому, у зв`язку зі значною вартістю товару, продавець вимагав від покупця надати йому довіреність на представника Державного підприємства "Антонов", уповноваженого на отримання спірного товару та підписання товаросупровідних документів, до фактичного відправлення такого товару. Відповіді на вищевказані листи покупець не надав.

З метою виконання умов договору, продавець направив покупцю спірний товар за допомогою перевізника ТОВ Нова Пошта , експрес-накладна № 59998082879668 від 20.08.2019. Даний факт відповідачем за зустрічним позовом не заперечується.

Однак, 21.08.2019 при надходженні товару на склад покупця, останній відмовився від прийняття такого товару, у зв`язку з чим товар був повернутий продавцю. Відмова покупця у прийнятті товару мотивована тим, що вимогою № 126/9675-19 від 19.08.2019 останній повідомив продавця про втрату інтересу до такого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 202 ГК України, прострочення виконання стороною господарського зобов`язання не має наслідком припинення такого зобов`язання.

Вимога № 126/9675-19 від 19.08.2019 була отримана продавцем тільки 31.08.2019. Тобто станом на момент відправлення продавцем товару та надходження такого товару на склад покупця, продавець не був повідомлений про втрату інтересу покупцем до товару за договором. Відповідно, позивач за зустрічним позовом мав правомірне очікування на поставку ним відповідачу за зустрічним позовом товару та оплату такого товару останнім.

У практиці ЄСПЛ матеріальні правомірні очікування визнаються майном за умови, що такі очікування (1) стосуються певних благ, котрі мають економічну цінність, (2) є цивільними за галузевою належністю і (3) достатньо визначені для того, аби бути забезпеченими можливістю судового захисту. Відповідно до усталеної практики Європейського суду майном може бути наявне майно , або активи, включно з вимогами, стосовно яких заявник здатен довести, що він мав принаймні правомірне очікування дієвої реалізації його майнового права (Див.: Malhous v. Czech Republic (dec.) [GC], no. 33071/96, ECHR 2000-XII; Draon v. France [GC], no. 1513/03, ECHR 2006-IX; Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium, no. 17849/91, §§ 29-31, ECHR A332).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Щодо твердження відповідача про те, що станом на дату надходження спірного товару на склад покупця, продавець був належним чином повідомлений про втрату покупцем інтересу до такого товару, слід зазначити про таке.

В обґрунтування вищевказаного твердження відповідач за зустрічним позовом послався на те, що листом № 169/90008-19 від 31.07.2019 покупець повідомив продавця про намір розірвати договір на надав проект додаткової угоди № 2 про розірвання договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019.

У якості доказів направлення продавцю листа № 169/90008-19 від 31.07.2019, відповідач за зустрічним позовом надав до матеріалів справи копію експрес-накладної №59000438749405 від 02.08.2019. Відповідно до даної експрес-накладної, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" були направлені документи. При цьому, які саме документи були направлені на адресу позивача з наданих відповідачем документів встановити неможливо.

Позивач за зустрічним позовом заперечив, що за експрес-накладною №59000438749405 від 02.08.2019 ним було отримано лист № 169/90008-19 від 31.07.2019

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

А отже, твердження відповідача про належне повідомлення ним позивача про втрату інтересу до спірного товару є недоведеним.

За таких обставин, вимога позивача за зустрічним позовом про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом прийняти товар за договором є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, покупець за договором поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 - Державне підприємство "Антонов" є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Вказане підтверджується, зокрема, пунктом 1.1. статуту Державного підприємства "Антонов".

На підставі ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України, позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу за зустрічним позовом штраф у розмірі 7% від вартості неприйнятого товару у розмірі 204 624 грн. та пеню в розмірі 0,1% від вартості неприйнятого товару у розмірі 266 011,20 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу суд встановив, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені у розмірі 266011,20 грн. та штрафу у розмірі 204 624 грн. є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається представник Державного підприємства "Антонов", доводяться договором договором поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 (т. 1 а.с. 11 - 14), специфікацією № 1 (т. 1 а.с. 15), листуванням між сторонами (т. 1 а.с. 16 - 25), службовою запискою від 28.11.2019 (т. 1 а.с. 214), листом № 169/90008-19 від 31.07.2019 з додатками та доказами направлення (т. 1 а.с. 215 - 218).

Обставини, на які посилається представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", доводяться листами № 120 від 21.07.2019 та № 126 від 02.08.2019 (т. 1 а.с. 77 - 80), листом №132 з додатками (т. 1 а.с. 81 - 86), поштовою квитанцією про відправлення товару (т. 1 а.с. 87 - 88).

ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.

Відповідач за первісним позовом заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, до 1 000 грн. В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що прострочення поставки товару трапилось, в тому числі, з вини позивача, відповідач вживав усіх залежних від нього заходів для належного виконання своїх договірних зобов`язань, позивач не поніс жодних збитків внаслідок дій відповідача, а також заявлені суми штрафних санкцій є надмірними з урахуванням вартості товару.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Під час вирішення питання про зменшення заявлених сторонами штрафних санкцій, судом, зокрема, враховано, що відповідач за первісним позовом під час поставки товару намагався діяти добросовісно, маючи на меті виконання умов договору та задоволення потреб позивача. Жодна зі сторін договору не зазнала збитків внаслідок дій іншої сторони.

Також судом взято до уваги те, що з матеріалів справи вбачається явна незлагодженість дій обох сторін за договором при виконанні його умов. А отже, спір у даній справі виник внаслідок дій обох сторін за договором.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи відсутність збитків у сторін за договором, розмір штрафних нарахувань є надмірно великим порівняно із ступінню допущеного порушення та його наслідками, суд вважає за можливе:

- зменшити заявлені до стягнення позивачем за первісним позовом пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн.;

- зменшити заявлені до стягнення позивачем за зустрічним позовом пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що первісний позов слід задовольнити частково. Зменшити заявлені до стягнення пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн.

Зустрічний позов слід задовольнити частково. Зменшити заявлені до стягнення пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн. Зобов`язати Державне підприємство "Антонов" прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" товари на виконання умов договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019.

В порядку ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнувши різницю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк".

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Клокворк".

Судові витрати за подання зустрічного позову слід покласти на Державне підприємство "Антонов".

При цьому, частина судових витрат у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на боржника повністю, без урахування відповідного зменшення.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Зменшити заявлені до стягнення пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 1; ідентифікаційний код: 38114713) на користь Державного підприємства "Антонов" (місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; ідентифікаційний код: 14307529) пеню у розмірі 140 000 грн., штраф у розмірі 102 000 грн. витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 234,92 грн.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Зменшити заявлені до стягнення пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Антонов" (місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; ідентифікаційний код: 14307529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 1; ідентифікаційний код: 38114713) пеню у розмірі 140 000 грн., штраф у розмірі 102 000 грн. витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 980,53 грн.

Зобов`язати Державне підприємство "Антонов" (місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; ідентифікаційний код: 14307529) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 1; ідентифікаційний код: 38114713) на виконання умов договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 товари, а саме: диск обертовий КТ263А.180-1 у кількості 16 шт. на суму 1 392 000 грн. з ПДВ та диск не обертовий КТ263А.170-1 у кількості 12 шт. на суму 1 044 000 грн. з ПДВ.

В порядку ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнувши різницю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", а саме після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат:

Стягнути з Державного підприємства "Антонов" (місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; ідентифікаційний код: 14307529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 1; ідентифікаційний код: 38114713) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 745,61 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 10.03.2020.

Суддя М.О. Ніколенко