Рішення

від 03.03.2020 по справі 905/2118/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.03.2020 Справа № 905/2118/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В. , при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Селидівської міської ради (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 8; код ЄДРПОУ: 04052962)

до відповідача: релігійної організації "Релігійна громада Свідомості Крішни "Говінда" міста Селидове Донецької області" (85400, Донецька область, місто Селидове, АДРЕСА_1, будинок 8; код ЄДРПОУ: 41118786)

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 335 084,60 грн., внаслідок фактичного користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Селидівська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до релігійної організації "Релігійна громада Свідомості Крішни "Говінда" міста Селидове Донецької області" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 335 084,60 грн., внаслідок фактичного користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 18.07.2018 до теперішнього часу релігійна організація "Релігійна громада Свідомості Крішни "Говінда" міста Селидове Донецької області" користується спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 1413800000:03:004:0077, яка розташована за адресою: місто Селидове, Донецької області, АДРЕСА_1, будинок 8, без правовстановлюючих документів, внаслідок чого останньою було безпідставно збережено кошти в розмірі орендної плати в сумі 335 084,60 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Під час розгляду даної справи представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Під час розгляду даної справи від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що відповідач намагався оформити право користування нерухомими майном, розташованим на спірній земельній ділянці. Крім того, на думку представника відповідача, у підрахунках суми позову допущено грубі математичні помилки. Так, за розрахунками відповідача сума збитків за 2018 рік може складати 37 472,32 грн., а сума збитків за 2019 рік може складати 55 802,30 грн.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

18.07.2018 між релігійною організацією "Релігійна громада Свідомості Крішни "Говінда" міста Селидове Донецької області" (далі - обдаровуваний) та ОСОБА_3 (далі - дарувальник) було укладено договір дарування нежитлової будівлі (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає з подякою у власність будівлю, колишню школу ЗОШ №3 з майстернею, їдальнею та спортивним залом, АДРЕСА_1 загальною площею - 1354,4 кв.м., майстерня, їдальня А`ІІ - 370,3 кв.м., спортивний зал А-І- 191,9 кв.м., вбиральня Т-І - 19,6 кв.м., замощення І - 1207,9 кв.м., паркан N' - 316,1 п.м., паркан N'' - 86,7 п.м., згідно довідки КП Селидівське бюро технічної інвентаризації , надалі - предмет договору, який розташований на земельній ділянці комунальної власності, площею 1,1265 га, кадастровий номер: 1413800000:03:004:0077.

Згідно п. 1.2. договору цей предмет договору належить дарувальнику на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області 242/2565/17 від 12.07.2017. Право власності зареєстроване 30.01.2018 року ОСОБА_2 , за номером 24670933, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 166087914138.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень та посвідчено приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Донецької області Петровою О.М. 18.07.2018 , зареєстровано в реєстрі за № 384.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 185778427 від 23.10.2019 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 166087914138 релігійній організації "Релігійна громада Свідомості Крішни "Говінда" міста Селидове Донецької області" з 18.07.2018 належить на праві приватної власності будівля - колишня школа ЗОШ №3 з майстернею, їдальнею та спортивним залом, АДРЕСА_1 загальною площею - 1354,4 кв.м., майстерня, їдальня А`ІІ - 370,3 кв.м., спортивний зал А-І - 191,9 кв.м., вбиральня Т-І - 19,6 кв.м., замощення І - 1207,9 кв.м., паркан N' - 316,1 п.м., паркан N'' - 86,7 кв.м., номер запису про право власності 27100169.

У відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, з моменту набуття релігійною організацією "Релігійна громада Свідомості Крішни "Говінда" міста Селидове Донецької області" у власність нерухомого майна - будівлі, колишня школа ЗОШ №3 з майстернею, їдальнею та спортивним залом, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1916,16 кв.м., припинилось право користування у попереднього землекористувача ( ОСОБА_3 ) земельною ділянкою площею 11265 кв.м. (кадастровий номер 1413800000:03:004:0077) на АДРЕСА_1, в силу положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 та ст. 141 Земельного кодексу України.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Зважаючи на ці положення, новий власник (користувач) земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов`язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.

Оскільки відповідач продовжує використовувати земельну ділянку без правовстановлюючого документу, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації, що спричинило недоодержання місцевим бюджетом доходу у формі орендної плати в сумі 335 084,60 грн., позивач звернувся до господарського суду Донецької області із даним позовом.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статттею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. "д" ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ч. 3 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Відповідно до цього Порядку стягуються збитки завдані внаслідок тимчасового невикористання землі (п. 1), розміри збитків визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями, результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п.2), відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (п.3), збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у т. ч. орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій (п.5).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно приписів ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Частиною 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідач у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог посилається на те, що не підлягає оподаткуванню земельним податком на підставі ст. 283.1.8. Податкового кодексу України.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок є однією з форм плати за землю.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Податковим кодексом України визначено, що оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (стаття 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.284.1 ст.284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 287.1. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 цього Кодексу).

Згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Селидівської міської ради № 129/5 від 31.07.2019 Про затвердження акту про визначення збитків власнику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 затверджено акт про визначення збитків власнику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 11 265 м 2 в сумі 335 084,60 грн. за період з 18.07.2018 по 01.07.2019.

Відповідно до зазначеного акту 18.07.2019 було визначено розмір відшкодування збитків за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів у вищезазначеному розмірі виходячи з наступного:

- площа земельної ділянки 11 265 м 2 ;

- нормативно-грошова оцінка земельної ділянки:

- 2018 - 2 749 449 грн.;

- 2019 - 3 720 153,60 грн.;

- орендна ставка - 3%;

- орендна плата: 2018 - з 18.07.2018 - 37 472,32 грн., станом на 01.07.2019 - 297 612,30 грн.

Щодо розміру завданої шкоди, суд зазначає наступне.

Як зазначено у даному акті, рішенням міської ради від 21.06.2017 № 7/21-697 затверджено ставки орендної плати за землю в залежності від функціонального використання земельної ділянки, відповідно до якого ставка орендної плати для зареєстрованих релігійних, благодійних, громадських організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю складає 3%.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Міжміського управління у місті Селидовому та Новогродівці Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 431/109-19 від 03.07.2019 нормативна грошова оцінка 1 кв.м землі за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1413800000:03:004:0077 становила: у 2016 - 230,26 грн., у 2017 - 244,07 грн., у 2018 - 244,07 грн., у 2019 - 330,24 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок завданих збитків, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним з огляду на наступне.

З огляду на дані Міжміського управління у м. Селидовому та Новогродівці Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, вказані у листі № 431/109-19 від 03.07.2019, та рішення Селидівської міської ради від 21.06.2017 № 7/21-697, за розрахунками суду, розмір орендної плати за 2019 рік за користування спірною земельною ділянкою повинен був складати 111 604,61 грн. (3 720 153,60 грн. * 3%). Таким чином, станом на 01.07.2019 розмір орендної плати за 2019 повинен був складати 55 802,28 грн. Отже, за розрахунками суду, загальний розмір збитків, завданих внаслідок фактичного користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування за період з 18.07.2018 по 01.07.2019, складає 93 274,60 грн.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог саме в сумі 93 274,60 грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Селидівської міської ради до релігійної організації "Релігійна громада Свідомості Крішни "Говінда" міста Селидове Донецької області" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 335 084,60 грн., внаслідок фактичного користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування - задовольнити частково.

Стягнути з релігійної організації "Релігійна громада Свідомості Крішни "Говінда" міста Селидове Донецької області" (85400, Донецька область, місто Селидове, АДРЕСА_1, будинок 8; код ЄДРПОУ: 41118786) на користь Селидівської міської ради (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 8; код ЄДРПОУ: 04052962, р/р 338999980000031414544005070 Селидівське УК/м. Селидове/24060300, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37791274, код податку Інші надходження ) безпідставно збережені кошти внаслідок фактичного користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування в сумі 93 274,60 грн. , судовий збір в сумі 1399,12 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 03.03.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова