Рішення

від 12.03.2020 по справі 910/18095/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2020Справа № 910/18095/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/18095/19

за позовом Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Сервіс"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

18 грудня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (позивач) надійшла позовна заява № 1250/01 від 17.12.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Сервіс" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 251488/Е від 16.01.2017 року у розмірі 62 299,71 грн., з них: основного боргу - 45 566,47 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість гривень 47 копійок), пені - 10 476,45 грн. (десять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 45 копійок), 3% річних - 1579,43 грн. (одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 43 копійки) та інфляційні втрати - 4677,36 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят сім гривень 36 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 251488/Е від 16.01.2017 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року у справі № 910/18095/19 позовну заяву № 1250/01 від 17.12.2019 року Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Сервіс" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Дочірньому підприємству "КиївГазЕнерджи" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Дочірньому підприємству "КиївГазЕнерджи" за адресою: 01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 4-Б, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053329520 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року у справі № 910/18095/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 26.12.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 08.01.2020 року (включно).

28 грудня 2019 року через відділ діловодства суду від Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" надійшли пояснення № 1264/01 від 27.12.2019 року на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18095/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Сервіс" за адресою: 04208, м. Київ, пр-т Василя Порика, 8-А, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053331126 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі № 910/18095/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 16.01.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 31.01.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2017 року між Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Сервіс" (надалі - відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 251488/Е (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2017 році природний газ (надалі - газ) в об`ємах і порядку, передбачених цим договором, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.7. договору, фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

В п. 2.8. договору визначено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача перед постачальником.

Згідно з п. 4.6.3. договору, у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводять остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01.01.2017 року до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Додатковою угодою від 29.12.2017 року строк дії договору продовжено до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

На виконання умов договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 251488/Е від 16.01.2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 147 170,33 грн., що підтверджується актами прийому-передачі послуг з газопостачання від 31.01.2017 року на суму 20 484,64 грн., від 28.02.2017 року на суму 17 136,53 грн., від 31.03.2017 року на суму 1862,46 грн., від 31.12.2017 року на суму 5386,13 грн., від 31.01.2018 року на суму 15 810,49 грн., від 28.02.2018 року на суму 16 656,71 грн., від 31.03.2018 року на суму 14 266,90 грн., від 31.12.20018 року на суму 55 566,47 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень.

Як зазначає позивач, відповідач частково здійснив оплату за природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями: № 204 від 25.01.2017 року, № 206 від 26.01.2017 року, № 210 від 27.01.2017 року, № 212 від 30.01.2017 року, № 213 від 31.01.2017 року, № 214 від 01.02.2017 року, № 269 від 24.03.2017 року, № 402 від 03.10.2017 року, № 403 від 04.10.2017 року, № 405 від 05.10.2017 року, № 407 від 06.10.2017 року, № 411 від 09.10.2017 року, № 412 від 10.10.2017 року, № 459 від 09.01.2018 року, № 458 від 09.01.2018 року, № 493 від 12.02.2018 року, № 498 від 13.02.2018 року, № 499 від 14.02.2018 року, № 501 від 15.02.2018 року, № 502 від 16.02.2018 року, № 528 від 21.03.2018 року, № 531 від 22.03.2018 року, № 533 від 23.03.2018 року, № 534 від 26.03.2018 року, № 552 від 24.04.2018 року, № 553 від 25.04.2018 року, № 554 від 26.04.2018 року, № 701 від 27.11.2018 року, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 45 566,47 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання щодо оплати природного газу за актами прийому-передачі природного газу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 4.6.3. договору строк оплати природного газу за актами прийому-передачі природного газу є таким, що настав

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 45 566,47 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за переданий природний газ, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості переданого природного газу, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати природного газу настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 251488/Е від 16.01.2017 року в розмірі 45 566,47 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 10 476,45 грн., 3% річних в розмірі 1579,43 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4677,36 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати природного газу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 6.2.2. договору сторони визначили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що строк, в межах якого кожна з сторін може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав у зв`язку з порушенням цього договору, в тому, числі про стягнення пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат (строк позовної давності) становить 5 (п`ять) років.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, окремо по кожному акту прийому-передачі природного газу, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 10 410,01 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 66,44 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних витрат не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних втрат.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, окремо по кожному акту прийому-передачі природного газу, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 2381,73 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 2295,63 грн. позивачу належить відмовити.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, окремо по кожному актом прийому-передачі природного газу, в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1567,48 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 11,95 грн. позивачу належить відмовити.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 59 925,69 грн., з них: основного боргу - 45 566,47 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість гривень 47 копійок), пені - 10 410,01 грн. (десять тисяч чотириста десять гривень 01 копійка), інфляційних втрат - 2381,73 грн. (дві тисячі триста вісімдесят одна гривня 73 копійки) та 3% річних - 1567,48 грн. (одна тисяча п`ятсот шістдесят сім гривень 48 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1847,80 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Сервіс" (ідентифікаційний код 24083054, адреса: 04208, м. Київ, пр-т Василя Порика, 8-А) на користь Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (ідентифікаційний код 39835779, адреса: 01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 4-Б) грошові кошти: основного боргу - 45 566,47 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість гривень 47 копійок), пені - 10 410,01 грн. (десять тисяч чотириста десять гривень 01 копійка), інфляційних втрат - 2381,73 грн. (дві тисячі триста вісімдесят одна гривня 73 копійки), 3% річних - 1567,48 грн. (одна тисяча п`ятсот шістдесят сім гривень 48 копійок) та судовий збір - 1847,80 грн. (одна тисяча вісімсот сорок сім гривень 80 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.03.2020р.

Суддя О.В. Котков