Рішення

від 10.03.2020 по справі 910/14017/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2020Справа № 910/14017/19Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський 6, код ЄДРПОУ 00034022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український будівельний альянс (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), будинок 131, код ЄДРПОУ 35129952)

про стягнення 4 418 141,06 грн,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Кузьменко С.О., Сергієнко В.О

від відповідача: Сєтов М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український будівельний альянс про стягнення 1 298 170,64 грн пені та штрафу в розмірі 3 119 970,42 грн за державним контрактом № 362/5/18/8 від 14.09.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.10.2019 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

21.10.2019 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 24.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.11.2019.

05.11.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 відкладено розгляд справи на 26.11.2019.

25.11.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що інформація, наведена в позовній заяві стосовно того, що по спорудах №№ 301, 302 роботи виконуються з порушенням строків, визначених календарним планом контракту з вини відповідача, є необгрунтованою, не містить будь-яких посилань на конкретне невиконання робіт, вид та обсяги невиконаних робіт. Висновки, визначені позивачем у позові стосовно того, що по спорудах №№ 301, 302 роботи виконуються з порушенням строків, встановлених календарним планом, не можуть бути належною підставою і тим більше належним доказом не виконання робіт, передбачених контрактом.

У судовому засіданні 26.11.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.12.2019, для надання можливості позивачу реалізувати право на подачу відповіді на відзив на позовну заяву.

10.12.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що об`єми робіт для будівництва споруд №№301, 302, які повинен був виконати відповідач, передбачені проектною документацією, зокрема - книга 1 кошторисна документація. Зведення витрат, зведені, об`єктні та локальні кошторисні розрахунки на 1-3 черги будівництва в шістьох книгах. Книга № 1 сторінки 1-132, а також локальним кошторисом, що є невід`ємною частиною договірної ціни контракту.

11.12.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано письмові пояснення.

У судовому засіданні 11.12.2019 відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву до 15.01.2020.

У судовому засіданні 15.01.2020 представник відповідача повідомив, що відповідачем готується проект клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 відкладено підготовче засідання на 22.01.2020, запропоновано відповідачу у строк до 17.01.2020 подати суду клопотання щодо призначення судової експертизи у справі № 910/14017/19 та позивачу у строк до 21.01.2020 надати суду свою позицію щодо клопотання про призначення судової експертизи.

Через відділ діловодства суду 16.01.2020 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, а також 22.01.2020 клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити представника в дане судове засідання.

Сторони уповноважених представників до судового засідання 22.01.2020 не направили.

Разом з тим, до судового засідання 22.01.2020 з`явився громадянин ОСОБА_1 , який не надав належних та допустимих доказів на представництво інтересів позивача.

Розглянувши клопотання відповідача, суд його задовольнив для забезпечення принципу рівності сторін та з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 відкладено підготовче засідання на 29.01.2020

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 відмовлено у клопотанні про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2020.

У судовому засіданні 05.02.2020 відповідачем подано заяву про відвід судді Андреїшиної І.О. від розгляду справи № 910/14017/19, мотивовану наявністю підстав, передбачених ст. 35 ГПК України, зокрема: обставин, які викликають сумніви у неупередженості або об`єктивності судді.

Ухвалою суду від 05.02.2020 зупинено провадження у справі до вирішення заяви відповідача про відвід судді Андреїшиної І.О. від розгляду справи №910/14017/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Північно-Український будівельний альянс у задоволенні заяви про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 26.02.2020.

26.02.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано супровідний лист з додатками.

У судовому засіданні 26.02.2020 оголошено перерву на 11.03.2020; 11.03.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2018 між Міністерством оборони України Управління забезпечення живучості Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України (далі - замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс (далі виконавець) був укладений Державний контракт № 362/5/18/8 на виконання робіт за державним оборонним замовленням з Реконструкції технічної території арсеналу (шифр-РТ-Б01) (далі державний контракт), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи з Реконструкції технічної території арсеналу (шифр-РТ- Б01) (далі роботи) за етапами в обсягах та у строки, що зазначені в календарному плані виконання робіт за державним оборонним замовленням згідно з додатком № 1 до контракту (далі - календарний план), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 4. контракту, обсяг робіт і календарний план за контрактом на кожний наступний бюджетний період уточняються після затвердження основних показників державного оборонного замовлення на даний період.

Згідно з п.6. контракту, договірна ціна робіт є динамічною і встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладання контракту (протокол переговорів №33 від 29.08.2018), зафіксована у протоколі погодження договірної ціни № 34 від 29.08.2018 на підставі розробленого виконавцем кошторису на виконання робіт та становить 1 195 047 920,70 грн, в тому числі ПДВ 199 174 653, 45 грн, вартість робіт по чергам становить, а саме: по 1-й черзі 327 230 592, 42 грн, по 2-й черзі 466 622 482, 60 грн та по 3-й черзі 401 194 845, 70 грн.

Замовник приймає виконану виконавцем роботу та протягом 10 календарних днів підписує оформлені у встановленому порядку Акти приймання виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які перевірені представниками технічного нагляду (п.13. державного контракту).

Строк виконання робіт у цілому та кожного їх етапу визначається в календарному плані виконання робіт додаток №1 до контракту (п.51. державного контракту).

Підпунктом 1 пункту 61 контракту встановлено, що виконавець зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені календарним планом.

В абзаці 2 пункту 64 контракту зазначено, що за порушення Календарного плану виконання робіт і передачі об`єкта замовнику з вини виконавця стягується пеня в розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від вартості робіт за кожний день прострочення.

Сторони погодили пунктом 80 контракту, що контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року.

Згідно з п. 88. Державного контракту, невід`ємною частиною контракту є (додатки до контракту): календарний план виконання робіт на 1 арк., договірна ціна (додаток №2) на 2 арк., протокол погодження договірної (динамічної) ціни № 34 від 29.08.2018 (додаток №4) на 6 арк., реконструкція технічної території військової частини А1201та договірна ціна 1 етап І черги (додаток 6) на 2 арк.

Позивач стверджує, що згідно з додатком № 1 контракту (календарний план виконання робіт по будівництву по об`єкту) виконавець був зобов`язаний до 01.07.2019 закінчити будівництво споруд №№ 301, 302.

Разом з тим, позивач зазначає, що з боку виконавця станом на день звернення із позовом до суду по споруді № 301 не виконані наступні роботи: не виконані роботи з облаштування перекриття на суму 3 197 646,96грн, не виконані роботи з облаштування підлоги на суму 1 686 433,07 грн, не виконані роботи з облаштування пройомів на суму 16 249,69 грн, не виконані оздоблювальні роботи на суму 326 021,36 грн, не виконано ізоляційні роботи 1 217 507,17 грн, не виконано обвалування на суму 1 924 268,64 грн, не придбано устаткування, технологічні рішення. Кран підвісний (обладнання) на суму 646 982, 50 грн, не виконано технологічні рішення підкранові балки та кран (монтажні роботи) на суму 730 632,47 грн, не виконані роботи з облаштування водопроводу на суму 223 914, 07 грн, не виконані роботи з облаштування вентиляції на суму 84 550, 80 грн, не придбано устаткування електротехнічна частина (обладнання) на суму 29 529,94 грн, не виконані роботи з облаштування електротехнічної частини 683 364,40 грн, не придбано устаткування автоматизація (обладнання) на суму 49 658, 62 грн, не виконано роботи з облаштування автоматизації на суму 115 619, 25 грн, не придбано устаткування системи охоронної сигналізації і відеоспостереження (обладнання) на суму 343 849, 31 грн, не виконано роботи з облаштування системи охоронної сигналізації і відеоспостереження 45 383, 44 грн, не виконано пусконалагоджувальні роботи з облаштування системи охоронної сигналізації і відеоспостереження на суму 11 190, 82 грн, не придбано устаткування система пожежної сигналізації (обладнання) на суму 47 208, 58 грн, не виконано роботи з облаштування системи пожежної сигналізації на суму 31 518, 51 грн, не виконано пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації на суму 5,594, 41 грн, не придбано устаткування автоматичної системи порошкового пожежогасіння на суму 968 080, 19 грн, не виконано монтаж автоматичної системи порошкового пожежогасіння на суму 375 190, 71 грн, не виконано пусконалагоджувальні роботи автоматичної системи порошкового пожежогасіння на суму 5 594, 41 грн, не придбано металеві вироби заводського виготовлення (додаткові роботи по сховищам) 532 621, 44 грн.

Також Міністерство зазначає, що у спорудах № 302 відповідачем станом на день звернення із позовом до суду не виконані наступні роботи: не виконано роботи по бетонуванню вертикальних елементів на суму 2 000 000, 00 грн, не виконані роботи з облаштування перекриття на суму 3 197 646,96грн, не виконані роботи з облаштування підлоги на суму 1 686 433,07 грн, не виконані роботи з облаштування пройомів на суму 16 249,69 грн, не виконані оздоблювальні роботи на суму 326 021,36 грн, не виконано ізоляційні роботи 1 217 507,17 грн, не виконано обвалування на суму 1 924 268,64 грн, не придбано устаткування, технологічні рішення - кран підвісний (обладнання) на суму 646 982, 50 грн, не виконано технологічні рішення підкранові балки та кран (монтажні роботи) на суму 730 632,47 грн, не виконані роботи з облаштування водопроводу на суму 223 914, 07 грн, не виконані роботи з облаштування вентиляції на суму 84 550, 80 грн, на придбано устаткування електротехнічна частина (обладнання) на суму 29 529,94 грн, не виконані роботи з облаштування електротехнічної частини 683 364,40 грн, на придбано устаткування автоматизація (обладнання) на суму 49 658, 62 грн, не виконано роботи з облаштування автоматизації на суму 115 619, 25 грн, не придбано устаткування системи охоронної сигналізації і відеоспостереження (обладнання) на суму 343 849, 31 грн, не виконано роботи з облаштування системи охоронної сигналізації і відеоспостереження 45 383, 44 грн, не виконано пусконалагоджувальні роботи з облаштування системи охоронної сигналізації і відеоспостереження на суму 11 190, 82 грн, не придбано устаткування система пожежної сигналізації (обладнання) на суму 47 208, 58 грн, не виконано роботи з облаштування системи пожежної сигналізації на суму 31 518, 51 грн, не виконано пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації на суму 5,594, 41 грн, не придбано устаткування автоматичної системи порошкового пожежогасіння на суму 968 080, 19 грн, не виконано монтаж автоматичної системи порошкового пожежогасіння на суму 375 190, 71 грн, не виконано пусконалагоджувальні роботи автоматичної системи порошкового пожежогасіння на суму 5 594, 41 грн, не придбано металеві вироби заводського виготовлення (додаткові роботи по сховищам) 532 621, 44 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини та п.п. 61, 64 державного контракту, Міністерство оборони України здійснило нарахування та заявило до стягнення з відповідача 1 298 170,64 грн пені за період з 01.07.2019 по 22.08.2020 та штраф у розмірі 3 119 970,42 грн.

Як на підтвердження вартості невиконаних робіт посилається на кошторис та календарний план.

Проаналізувавши матеріали справи, норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, судом встановлено наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Господарським судом встановлено, що до предмету доказування у даній справі належать обставини: чи було прострочення відповідачем зобов`язання за державним контрактом; чи є прострочення у даних правовідносинах позивача.

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У силу частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, наявність підстав для застосування до особи такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій має бути доведено особою, яка стверджує про наявність факту порушення зобов`язання, у межах даної справи саме Товариством.

Так, приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 19 контракту передбачено, що роботи вважають прийнятими з моменту підписання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які виконавець надає у паперовому вигляді.

З наданих сторонами доказів та пояснень обох сторін випливає, що відповідачем не виконано роботи по спорудах № 301 та № 302 у строки, визначені календарних планом.

Проте, суд дійшов висновку про те, що Міністерством належними та допустимим доказами не доведено підстав застосування до відповідача такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідно до умов пункту 60 Контракту замовник зобов`язаний, своєчасно, у відповідності до умов контракту надати будівельний майданчик для реконструкції об`єкту.

Відповідно до додатку № 1 контракту (календарний план виконання робіт по будівництву по об`єкту) початок робіт за Контрактом визначено з вересня 2018 року.

Відповідно до пункту 56 державного контракту, обставинами, які перешкоджають дотриманню визначених контрактом строків виконання робіт, прийняття в експлуатацію об`єкта, які не залежать від виконавця і дають останньому право вимагати від замовника перегляду цих строків у разі, якщо виконавець протягом 5 календарних днів письмово сповістив замовника про їх появу, можуть бути: обставини, за які відповідає замовник, зокрема: незабезпечення робіт затвердженою проектною чи дозвільною документацією, затримка у виконанні замовником інших взятих на себе за контрактом зобов`язань, необхідність виконання при будівництві (реконструкції) Об`єкта додаткових робіт тощо.

У відповідності до ч.2 п. 60 контракту, визначено, що замовник зобов`язаний, своєчасно, у відповідності до умов контракту надати будівельний майданчик для реконструкції об`єкту.

Проте, будівельний майданчик для реконструкції об`єкту від позивача відповідачеві за актом приймання-передачі не передавався.

Листом № 1219 від 20.11.2018 відповідач звертався до позивача та зазначав, що будівельний майданчик виконавцю робіт не передано, дозвіл на виконання будівельних робіт переданий замовником виконавцю лише 02.10.2019, аванс на придбання матеріальних ресурсів за контрактом лише 02.11.2018 та перші працівники виконавця були допущені на будівельний майданчик лише 06.11.2018.

У той же час, лише 26.09.2019 відповідачем отримано від позивача лист № 362/2/2986 від 13.09.2019, яким зазначено, шо виникла необхідність здійснення прийому-передачі будівельного майданчика.

Також слід зазначити, що враховуючи специфіку об`єкту на якому відбувається будівництво, у відповідача існували постійні проблеми перетину працівниками та будівельною технікою відповідача та працівників підрядних організацій КПП і потрапляння на територію арсеналу, що мало вплив на своєчасне виконання окремих етапів робіт, що підтверджується листом відповідача № 0465 від 22.03.2019.

Також, листом № 1368 від 26.12.2018, відповідач просив позивача, з метою забезпечення електропостачання внутрішньо-майданчикових мереж, отримати технічні умови у ПрАТ «Кіровоградобленерго».

Проте, наведене не було забезпечено замовником робіт і відповідач листом № 1036 від 02.08.2019 просив позивача надати погоджений проект на тимчасове електропостачання будівельних майданчиків.

Наведені обставини, в сукупності з іншими, сприяли виникненню передумов для неможливості виконання робіт відповідно до календарного плану, про що відповідачем зазначалось у наведених вище листах.

Листом № 0344 від 01.03.2019 відповідач повідомляв позивача, що для дотримання термінів календарного плану контракту необхідно терміново збільшити чисельність супроводжуючих осіб з числа військовослужбовців з розрахунку одна людина на одну споруду, що будується, а також два військовослужбовці на супровід техніки.

Враховуючи наведене, відповідач не мав об`єктивної можливості своєчасно розпочати, а отже - і завершити будівництво приміщень №№ 301, 302у строки, визначені календарним планом, саме з огляду на невжиття позивачем усіх заходів, необхідних для належного виконання будівельних робіт.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитора вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

На запитання суду, яким чином відбувалося реагування позивача на письмові звернення відповідача щодо необхідності вчинення дій, потрібних для виконання робіт, представниками позивача пояснень та належних доказів надано не було.

Враховуючи наведене, господарський суд визнає вірогідною ту обставину, що відповідачем не було дотримано строків виконання робіт, встановлених календарним планом до державного контракту, проте таке недотримання відбулося в тому числі з вини позивача, що унеможливлює визнання відповідача таким, що прострочив.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що Міністерством оборони України належними та допустимими доказами не доведено факту наявності вини відповідача, як обов`язково елементу для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій.

При цьому, суд звертає увагу, що штраф має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи недоведеність обставини щодо несвоєчасного виконання будівельних робіт з вини відповідача, не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані, а також беручи до уваги той факт, що рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Міністерства оборони України в повному обсязі.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Зважаючи на викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю, а судові витрати зі сплати судового збору покладає на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Міністерства оборони України відмовити повністю.

Позивач Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський 6, код ЄДРПОУ 00034022)

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Північно-Український будівельний альянс (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), будинок 131, код ЄДРПОУ 35129952)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.03.2020

Суддя І.О. Андреїшина