Ухвала

від 12.03.2020 по справі 911/2479/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2479/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Карпечкіна Т. П.

від 22.04.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Смірнова Л. Г., Кропивна Л. В., Сулім В. В.

від 16.12.2019

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, рішення загальних зборів учасників товариства та статуту,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 911/2479/18.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, внесені зміни до законодавчих актів України. З огляду на те, що ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.02.2020, касаційна скарга розглядатиметься у відповідності із внесеними змінами.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Водночас у касаційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 911/2479/18 відсутнє зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже у визначений Судом строк ОСОБА_1 слід належним чином виконати вимоги статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 цієї статті.

Крім того, статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 911/2479/18 складений 13.01.2020, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на оскаржувану постанову було 03.02.2020, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Із касаційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 21.02.2020, про що свідчить дата на штампі для вхідної кореспонденції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, тобто після перебігу строку встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, проте із клопотанням про його поновлення.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови йому вручено 23.01.2020, що підтверджується доданою до касаційної скарги копією поштового конверту з трек номером 0411629730893, проте у зв`язку із розірванням Додатковою угодою № 2 від 11.02.2020 Договору про надання правової допомоги № 14 від 02.11.2018 з адвокатом Папуша І. О., укладеного на представництво інтересів по справі №911/2479/18, та укладанням нового Договору про надання правничої допомоги № 2 від 11.02.2020 з адвокатом Скуратовою С. І., виникла необхідність у передачі матеріалів справи від одного законного представника до іншого. На підставі акту приймання-передавання документів (копій документів)/речей (речових доказів) від 19.02.2020 була закінчена зазначена передача. Строк, відповідно до якого скаржник мав право на його поновлення відповідно до частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, сплив 12.02.2020, проте викладені обставини, на думку заявника, не давали можливості здійснити юридичний аналіз документів та подати касаційну скаргу своєчасно. При цьому ОСОБА_1 посилається на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позиції Європейського суду з прав людини, тощо та просить поновити пропущений процесуальний строк на підставі частини 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає наступне.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження та конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого скаржника.

Розірвання договору про надання правової допомоги з одним адвокатом та укладення нового такого договору з іншим адвокатом не є непереборною обставиною чи істотною перешкодою для додержання встановлених чинним законодавством процесуальних строків. При цьому Судом враховано, що оскаржувана постанова вручена скаржнику 23.01.2020, отже право поновлення строку на касаційне оскарження мало місце до 12.02.2020 включно. Проте 11.02.2020, за один день до закінчення строку на звернення до суду касаційної інстанції з правом поновлення строку на касаційне оскарження згідно із частиною 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 вчиняються дії по заміні свого повноваженого представника. Водночас скаржником не зазначено, що заважало йому звернутися з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 911/2479/18 до 11.02.2020.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02) також визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).

Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 911/2479/18 підлягає залишенню без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення та наведення інших підстав/обґрунтувань для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 та пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 911/2479/18 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі не наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження або визнання наведених інших підстав неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець