Рішення

від 04.03.2020 по справі 710/1224/19

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1224/19

Провадження № 2/710/22/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2020 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання - Харченко Л.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвоката Полежаки В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування майнової шкоди та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

04.10.2019 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить: витребувати із незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 7125787200:03:001:0252, площею 3,2313 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Соболівської сільської ради Шполянського району Черкаської області та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13.08.2015 у справі № 710/1669/15-ц; стягнути із відповідача на користь позивача 14831,00 грн. як компенсацію за завдану майнову шкоду та орендну плату в розмірі 11121,00 грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125787200:03:001:0252 протягом 2016, 2017 та 2018 років.

Аргументи учасників сторін.

Позивач обґрунтовує свій позов наступним.

На підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13.08.2015 позивач набула в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 3,23 га з кадастровим номером 7125787200:03:001:0252, що розташована на території Соболівської сільської ради Шполянського району Черкаської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На час набуття прав власника земельної ділянки, це нерухоме майно перебувало в користуванні у відповідача на підставі договору оренди землі укладеного 20.03.2008 між орендодавцем: ОСОБА_3 та орендарем: ОСОБА_2 , зареєстрованого Шполянськомим відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК 12.06.2008 за № 040879900070. Позивач надала відповідачу 05.02.2018 заяву про свій намір розірвати (не поновлювати) оговір та повернути земельну ділянку із володіння Відповідача у своє володіння. Втім, відповідач не повернув належну позивачу земельну ділянку після припинення дії договору та всупереч вимогам, зазначених позивачем в заяві, восени 2018 року здійснив посів сільськогосподарської культури на земельній ділянці. Таким чином, відповідач, який не є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки був особисто повідомлений про наміри позивача щодо повернення земельної ділянки ще 05.02.2018, починаючи із 13.06.2018 по даний час незаконно володіє та відповідно отримує доходи від використання належної мені земельної ділянки. Позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача, принаймні частини отриманого ним прибутку, що виражається у максимальному розмірі орендної плати встановленої законом. Відповідач також не сплатив позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за період 2016, 2017 та 2018 роки.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що позивачка стала власником спірної земельної ділянки в порядку спадкування і отримувала до кінця дії договору орендну плату. В лютому 2018 року позивачка звернулася із заявою до відповідача, де вказала, що вона просить не виконувати на її земельній ділянці агротехнічних заходів, так як вона має намір особисто обробляти земельну ділянку і причиною розірвання договору вказала закінчення терміну його дії. Також вказала про повернення земельної ділянки після закінчення дії договору. Так, як договір був зареєстрований 12.06.2008, строк дії договору закінчувався 12.06.2018. На час звернення про позивачки із заявою, агротехнічні роботи було виконано осінню 2017 року, тобто земельна ділянка була уже засіяна. Влітку 2018 року відповідач зібрав врожай та попередив позивачку про звільнення земельної ділянки і можливість її забрати для власних потреб, як вона і бажала. І з цього часу цією земельною ділянкою відповідач не користуєтья, а користується нею чоловік позивачки, про що їй відомо. При цьому в 2018 році чоловік позивачки отримав продукцію в рахунок орендної плати за 2018 рік, а саме: 907 кг + 1108 кг = 2015 кг зерна ячменю, пшениці, кукурудзи та 50кг зерна соняшника. Аналогічна оплата продукцією за оренду земельної ділянки була проведена з позивачкою і в 2017 році за 2017 рік, а саме: 896 кг + 713 кг+ 426 кг = 2035 кг зерна ячменю, пшениці, кукурудзи та 100 кг зерна соняшника.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив відхилити заперечення відповідача викладені у відзиві на позов. В обґрунтування зазначив, що за умовами договору оренди землі земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання-передачі земельної ділянки, тому відповідно її повернення власнику після закінчення терміну оренди має також підтверджуватися відповідним документом, в якому крім факту передачі земельної ділянки має бути зазначено про те, що її стан на момент повернення є не гірший порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, - відповідно до умов Договору оренди землі. Надані списки отримання орендної плати, не можуть розцінюватися судом як належні докази, оскільки вони не містять інформації щодо обставин на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення відносно отримання позивачем орендної плати. Крім того отримання орендної плати не може підтверджуватися показами свідків.

Відповідачем подано заперечення, в якому той просив відмовити в задоволенні позову повністю, вказав, що жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував викладені у позові обставини та позовні вимоги, позивачка не надала. Факт користування земельною ділянкою у 2019 році не визнав. Запис щодо видачі орендної плати велися в польових умовах під час видачі орендної плати, тому допускалися скорочення, а також були допущені помилки.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 28.10.2019 відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 11.12.2019 було задоволено клопотання відповідача та витребувано письмові докази по справі.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2019 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування письмових доказів по справі.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заходи забезпечення позову не застосовувались.

В судове засідання позивач з`явилася та позов підтримала.

Відповідач та представник віповіача в судове засідання з`явились, проти задоволення позову заперечували з підстав вказаних у відзиві та запереченні на візив.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом.

У судовому засіданні встановлено.

Згідно рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13.08.2015 у справі № 710/1669/15-ц визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Соболівка, Шполянського району, актовий запис про смерть №5 від 14.10.2013, по Соболівській сільській раді Шполянського району Черкаської області на земельну ділянку площею 3,23 га вартістю 119 564 грн. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах Соболівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 053828 (який є втрачений, газета Шполянські вісті від 24.07.2015. (а.с.8).

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.03.2016 № 54762012, земельна ділянка кадастровий номер 7125787200:03:001:0252, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2313 га, розташована за адресою: Черкаська область, Шполянський район, с/рада Соболівська, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації 26.02.2016, підстава виникнення права власності - рішення суду, серія та номер: 710/1669/15-ц виданий 13.08.2015, видавник: Шполянський районний суд Черкаської області, номер запису про право власності: 13510077, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 864468371257. (а.с.9).

За змістом п.1 договору оренди землі б/н від 20.03.2008, зареєстрованого у Шполянському відділі ЧРФ ДП Центр ДЗК , про що у земельному реєстрі вчинено запис від 12.06.2008 за № 040879900070, орендодавець ОСОБА_3 надає, а орендар П/П ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Соболівської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області. Згідно з п.2 даного договору, в оренду передається земельна ділянка площею 3,23 га. В пункті 4 даного договору, зазначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 43456,00 грн. Згідно п.8. даного договору, договір укладено строком на 10 років. У випадку, якщо сторонами не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору не буде повідомлено письмово про намір розторгнути його, договір вважається переукладеним на 10 (десять) років. Згідно п.п.9-14 цього договору, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 770,76 грн., на рік, що становить 2,0% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції коефіцієнтів індексації. Орендна плата вноситься не пізніше 30 грудня кожного поточного року. Розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами. У разі невнесення орендної плати у строки визначені цим Договором оренди, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Згідно п.40 даного договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Згідно п.37 цього договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом. Згідно п. 43 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (а.с.11-12).

Відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 19.06.2008, додаток №1 до договору оренди землі від 20.03.2008, складеного між орендодавцем ОСОБА_3 та П/П ОСОБА_2 , була передана земельна ділянка загальною площею 3,23 га. Недоліки земельної ділянки відсутні, будь -яких обтяжень не встановлено. (а.с.13).

Згідно письмової заяви від 05.02.2018, адресованої ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просила не виконувати ніяких агротехнічних заходів на її земельній ділянці, площею, 2,313 га, у зв`язку з тим, що має намір самостійно обробляти дану земельну ділянку. Причиною розірвання договору з ПП ОСОБА_2 є закінчення терміну дії договору. Просила повернути земельну ділянку після закінчення терміну дії договору. (а.с.16).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 , адресованої ФОП ОСОБА_4 О ОСОБА_5 , ОСОБА_1 просила у строк до 31.08.2019 перерахувати належні суми орендної плати за три роки (2016, 2017, 2018) в розмірі 11121,00 грн., на банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 (а.с.23).

Згідно картки реквізитів для проведення операцій поповнення рахунку, установа - Ощадбанку: Філія - Черкаське облуправління АТ Ощадбанк ТВБВ №10023/091, на ім`я ОСОБА_1 , відкритий рахунок № НОМЕР_1 . (а.с.27).

За даними листа від 06.08.2019, адресованого Демиденко Олені Григорівні від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , орендна плата за 2019 рік становить 1379,49 грн. (а.с.17-18).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.09.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7125787200:03:001:0252, площею, 3,2313 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва становить - 123594,66 грн. (а.с.28).

Згідно копії записів на листі в клітинку (орендна плата 2016) у списку під номером 32 записано прізвище та ім`я - ОСОБА_6 , а також зазначено - 697 +3603+119+2704. (а.с.42).

За змістом копії записів на листі в клітинку (орендна плата 2017) у списку під номером 43 записано прізвище та ім`я ОСОБА_5 ОСОБА_7 , а також зазначено - 896+713+426 кг. (а.с.43).

Згідно копії записів на листі в клітинку (орендна плата 2018) у списку під номером 41 записано прізвище ОСОБА_8 ім`я ОСОБА_5 ОСОБА_9 , а також зазначено - 907 кг+1108 кг ( а.с.44).

Відповідно до списку власників земельних часток (паїв), які заключили договір оренди земельних ділянок (паїв) з ПП ОСОБА_2 по Соболівській сільській раді станом на 01.01.2018 під номером 32 прізвище, ім`я, по - батькові ОСОБА_9 закреслено. (а.с.46-47).

Згідно договору про надання консультаційних і юридичних (правових) послуг від 12.11.2019 укладеного між ОСОБА_2 (Замовник) та адвокатом - Полежака Володимир Федорович (Виконавець), Виконавець виконує, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити консультаційні і юридичні (правові) послуги, які пов`язані з представництвом інтересів Замовника при підготовці відзиву, представництвом інтересів в суді при розгляді справи № 710/1290/19. Згідно п.3.1 даного договору Замовник зобов`язується оплатити послуги Виконавця шляхом передоплати в сумі 600 гривень за вивчення документів, надання правової оцінки, складання відзиву, в подальшому щоденно оплачувати послуги Виконавця в сумі 600 гривень за одну годину фактично використаного часу по даній справі та/або в сумі 600,00 грн., за одне судове засідання. (а.с.56).

Згідно з додатком до договору (угоди) тимчасової міни земельної ділянки від 30.07.2011 у списку під порядковими номерами №№ 27,28 записані ОСОБА_3 518, 3,23 га, ОСОБА_3 - 519, 3,23га. (а.с.67).

Відповідно до листа від 19.12.2019 вихідний № 224 виданого виконавчим комітетом Соболівської сільської ради Шполянського району, Черкаської області, з 2016 по 2018 рік земельний податок за земельну ділянку площею 3,2313 га, кадастровий номер 7125787200:03:001:0252 яка належить ОСОБА_1 , сплатив ФОП ОСОБА_2 ; 2019 року за дану земельну ділянку земельний податок сплатила ОСОБА_1 (а.с.91).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_9 за період з 1 кварталу 2016 року по 3 квартал 2019 року отримала доходи: за 2016 рік - від Соболівської сільської ради за кодом 101 - заробітна плата, від СПД за кодом 106 -надання майна в лізинг. За 2017 рік - від Соболівської сільської ради за кодом 101 - заробітна плата, від СПД за кодом 106 -надання майна в лізинг. За 2018 рік- від Соболівської сільської ради за кодом 101 - заробітна плата, від СПД за кодом 106 -надання майна в лізинг. За 3 квартали 2019 року від Соболівської сільської ради за кодом 101 - заробітна плата. (а.с.93-94).

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 4125813 від 29.05.2013 виданого Реєстраційною службою Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_9 має у приватній власності земельну ділянку площею 2,9662 га, адреса: с/рада Соболівська, Шполянського району, Черкаської області, кадастровий номер 7125787200:03:001:0083, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70582371257, номер запису про право власності - 1109317, підстава виникнення права власності - рішення суду, серія та номер: б/н справа №2-201/12 виданий 22.02.2012, видавник Шполянський районний суд Черкаської області. (а.с.96).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Суд, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 90 ЗК України право передавати земельну ділянку в оренду належить власнику. Згідно ч. 4 ст. 14 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статте 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, як припинення дії, яка порушує право, так і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.2 ст. 390 ЦК України, власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України ).

Згідно ч.1 ст.34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав передбачено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК , суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Пункт 23 згаданої постанови пленуму, передбачено, що відповідно до статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Право власності позивача підтверджується рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 13.08.2015 № 710/1669/15-ц, та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.04.2016 № 54762012 (а.с.8 -9).

Згідно ч.5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Судом встановлено, що згідно договору оренди землі від 20.03.2008 , який був зареєстрований у Шполянському відділі ЧРФ ДП Центр ДЗК , про що у земельному реєстрі вчинено запис від 12.06.2008 № 040879900070, Орендодавець - ОСОБА_3 надала, а Орендар П/П ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,23 га, у тому числі рілля, яка знаходиться в адміністративних межах Соболівської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області. Згідно п.8. даного договору, договір укладено строком на 10 років. У випадку, якщо сторонами не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору не буде повідомлено письмово про намір розторгнути його, договір вважається переукладеним на 10 (десять) років. Відповідно до п. 20 даного договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі. Згідно п.37 цього договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом. Згідно п.40 даного договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Згідно п. 43 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (а.с.11-12).

Згідно акту приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 19.06.2008, додаток №1 до договору оренди землі від 20.03.2008 складеного між орендодавцем ОСОБА_3 та П/П ОСОБА_2 , була передана земельна ділянка загальною площею 3,23 га. Недоліки земельної ділянки відсутні, будь -яких обтяжень не встановлено. (а.с.13).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Це підтверджує ст. 627 ЦК України, згідно з якою відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про оренду землі , в редакції станом на 04.06.2008 року, Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. У відповідності до ч. ст.6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Згідно ст. ст.13.14 даного закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Згідно з ст.15 Закону України Про оренду землі , в редакції на дату реєстрації договору оренди землі б/н від 20.03.2008 року, стотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно з ст. ст.18, 20 Закону України Про оренду землі , в редакції станом на дату укладання договору оренди землі №б/н від 20.03.2008 року, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16. За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Згідно п. а, ч.1. ст.90 ЗК України, у редакції станом на дату підписання договору тобто 20.03.2008 року, власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Згідно ч.2. ст 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У відповідності до ст .125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Згідно ч. 2 ст.126 ЗК України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Факт укладення договору оренди землі б/н від 20.03.2008 сторонами не заперечується. Оскільки договір був зареєстрований 12.06.2008 та був укладений на 10 років, то відповідно строк дії договору закінчився 12.06.2018, оскільки позивач зверталася із заявою до відповідача від 05.02.2018 з проханням повернути земельну ділянку та не обробляти її після закінчення строку дії договору. Відповідач не заперечував факт припинення дії договору оренди землі. У відповідно до п. 21 даного договору після припинення дії договору орендар повертає орендовану земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим в якому він одержав її в оренду.

Згідно ст. 34 Закону України Про оренду землі в редакції станом на 04.06.2017 яка діяла на дату припинення дії договору оренди землі, який є предметом даної справи, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Укладений договір оренди землі не деталізує умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Відповідач стверджує, що факт відсутності в нього земельної ділянки підтверджується копією списку орендодавців, які перебували з ним в договірних відносинах, а також тим, що два земельні паї покійної ОСОБА_3 , які в додатку до договору під номерами АДРЕСА_1 та 28, були поміняні на пай ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 . Тобто паї ОСОБА_3 фактично використовує СТОВ Агроспілка .

Згідно ч.1 ст. 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Відповідно до ст. 716 ЦК україни, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо обміну земельних ділянок, оскільки жодних доказів укладення договорів міни земельних ділянок надано не було, крім того даний факт спростовується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, від 09.03.2016 № 54762012, а списки орендарів є неналежними доказами факту повернення земельної ділянки позивачу.

Свідок ОСОБА_12 яка працює землевпорядником у сільській раді пояснила, що їй не відомо за яку земельну ділянку сплачує ОСОБА_1 . В кінці 2018 року ОСОБА_2 повідомив, що буде повертати земельну ділянку ОСОБА_1 . Одного разу вона була свідком суперечки між сторонами щодо орендної плати.

Таким чином факт повернення земельної ділянки, у стані не гіршому порівняно з тим, в якому вона була одержана в оренду, не підтверджено жодним доказом. Сплата податку за землю позивачем не може бути доказом того, що підтверджує факт повернення земельної ділянки. Крім того, в листі від 06.08.2019 аресованого віповідачем до позивача, відповідач вказує про орендну плату за 2019 рік (а.с.17-18).

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Покази свідків щодо наміру повернення земельної ділянки також не можуть бути належним доказом, який підтверджує факт повернення земельної ділянки.

Оскільки договір оренди землі б/н від 20.03.2008 який зареєстрований у Шполянському відділі ЧРФ ДП Центр ДЗК , про що у земельному реєстрі вчинено запис від 12.06.2008 за № 040879900070, припинив свою дію, відповідно підстава для користування відповідачем земельною ділянкою відпала, тому відповідач, зобов`язаний повернути отриману ним земельну ділянку, що є предметом розгляду даної справи, в належний спосіб позивачу. Тому, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в цій частині позов підлягає до повного задоволення.

Щодо стягнення компенсації за завдану майнову шкоду в розмірі 14 831,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 34 Закону України Про оренду землі в редакції від 04.06.2017, яка діяла на дату припинення дії договору оренди землі б/н від 20.03.2008, у разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Згідно п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п.(д) статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Згідно п. 32 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , вирішуючи спори щодо відповідальності добросовісного та недобросовісного набувача після витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні враховувати таке: недобросовісний набувач зобов`язаний повернути або відшкодувати власнику всі доходи, які він одержав або міг одержати за весь час володіння майном.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Саме такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 справа № 6-3090цс15.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду у справі № 629/4628/16-ц від 23.05.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення. Такий правовий висновок міститься у Постанові Вищого Господарського Суду України від 12 січня 2017 року справа №922/51/15.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 ЦК вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Такий висновок міститься у постанові Вищого Господарського Суду України від 12 квітня 2017 року справа №922/207/15.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, такий висновок міститься у постанові Верховного Суду, справа № 629/4628/16-ц від 23.05.2018.

Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже суд вважає, що оскільки відповідач не надав доказів поверення земельної ділянки відповідачу, тому фактично продовжує користуватися даною земельною ділянкою, відповідно зобов`язаний сплатити кошти які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, відповідач зберіг у себе.

Відповідно до статті 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно п.289.1. ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст.20 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Позивачем на підтвердження розрахунку суми стягнення, надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.09.2019, виданої відділом у Шполянському районі, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. (а.с.28). У витязі вказано, що нормативна грошової оцінка земельної ділянки складає: 123594,66 гривень. Дана вартість стосується земельної ділянки площею 3,3213 га, кадастровий номер 7125787200:03:001:0252.

Враховуючи дану інформацію, позивачами було розраховано суму коштів яка підлягає стягненню шляхом множення суми 123594,66 гривень (грошова оцінка земельної ділянки)х12%, в результаті чого отримано суму в 14 831,00 грн. Даний розмір визначений за 1 рік

Суд вважає даний розмір цілком обґрунтованим, тому позов в цій частині також підлягає до задоволення.

Щодо стягнення орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки в розмірі 11121,00 грн. суд зазначає наступне.

Дану вимогу позивач обґрунтовує тим, що згідно з Указом Президента України від 02.02.2002 за № 92/2002 встановлено, що плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) має становити не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, тоді як в укладеному договорі розмір орендної плати визначений у розмірі 2 % від проіндексованої грошової оцінки землі. Враховуючи нормативну грошову вартість земельної ділянки 123594,66 грн., розмір орендної плати складатиме 123594,66 грн. х 3% = 3707,00 грн. х 3= 11 121,00 грн.

Судом встановлено, що згідно п.9 умов договору оренди землі б/н від 20.03.2008 згідно п.п.9-14 цього договору, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 770,76 грн., на рік, що становить 2,0% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції коефіцієнтів індексації. Орендна плата вноситься не пізніше 30 грудня кожного поточного року. Розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами.

У відповідності до п.1 Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , в редакції станом від 13.02.2002, яка була чинною на дату підписання да реєстрації договору оренди землі б/н від 20.03.2008, визнано одним із пріоритетних завдань пореформенного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. В редакції даного указу від 19.08.2008 відсотковий розмір змінено на не менше 3%.

Колегія суддів Верховного суду України у справі №6-5277св10 від 08.06.2011 дійшла висновку що виходячи з аналізу ст. 13 Закону України Про оренду землі та п. 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року №92 (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725) останній має рекомендаційний характер і може бути підставою для зміни умов договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення, або для його розірвання згідно з нормою ст. 652 ЦК України у звязку з істотною зміною обставин чи відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 набрав чинності 01 вересня 2008 року та не містить положень щодо його ретроспективної дії (зворотньої дії нормативно-правового акта у часі) чи прямої дії незалежно від договірних умов оренди землі. Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду у справі № 357/18135/15-ц від 13.02.2019.

Судом встанволено, що позивач набула права власності на земельну ділянку площею 3,23 га, , яка належала померлій ОСОБА_3 , дана земельна ділянка перебувала в оренді на підставі договору оренди землі б/н від 20.03.2008. Згідно п.40 даного договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.Згідно п.8. даного договору, договір укладено строком на 10 років. 26.02.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку.

Таким чином до позивачки перейшло право оренди на земельну ділянку з моменту реєстрації права власності у 2016 році, коли договір оренди землі, укладений із попереднім власником земельної ділянки, ще діяв.

Згідно частини 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі в редакції станом на 20.12.2015, яка була чинною на момент реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачем, розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Згідно ч.2 ст. 23 Закону України Про оренду землі , орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Згідно ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно п.13 договору оренди землі б/н від 20.03.2008 розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами.

Враховуючи викладене позивач міг ініціювати внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати під час дії договору. Незважаючи на це позивач не надав доказів того, що ним ініціювалось перед орендарем питання щодо збільшення розміру орендної плати за землю із 2% до 3%.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки позивачем не ініціювалось питання щодо перегляду розміру орендної плати, а тому позовна вимога щодо стягнення орендної плати в розмірі 3%, є необґрунтованою. До подібних висновкій дійшов і Верховний Суд у справах № 540/1354/16-ц від 10.06.2019, №627/597/18 від 26.11.2019.

Тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки в розмірі 11121,00 грн .

Суд критично оцінює покази свіків ОСОБА_13 , який пояснив суду, що йому відомо про те, що ОСОБА_2 не віддавав оренду плату позивачу, свідок ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які повідомляли, що бачив, як ОСОБА_1 отримувала зерно, як орендну плату та обробіток земельної ділянки чоловіком позивача, так як ані обставини не можуть бути підтверджені свідками.

Частино 2 статті 78 ЦПК України визначено, що Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд вважає, що виплата орендної плати підтверджується відомостями на виплату орендної плати та податковою звітністю, а повернення земельної ділянки - актом прийому -передачі.

Оскільки позов задовольняється частково, суд стягує з відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 56,76-82, 89, 141, 211, 255, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Витребувати із незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 7125787200:03:001:0252, площею 3,2313 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Соболівської сільської ради Шполянського району Черкаської області та належить на праві власності ОСОБА_9 на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13.08.2015 року у справі № 710/1669/15-ц.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 , інші відомості про особу суду не відомі на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання : с. Соболівка, Шполянського району, Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_3 , інші відомості про особу суду не відомі кошти в розмірі 14831,00 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять одну гривню 00 копійок), як безпідставно набуті.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 , інші відомості про особу суду не відомі на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання : с. Соболівка, Шполянського району, Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_3 , інші відомості про особу суду не відомі, судовий збір в розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 13.03.2020.

Суддя Н.П. Побережна