Постанова

від 08.07.2020 по справі 710/1224/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 710/1224/19 Провадження № 22-ц/821/984/20 категорія: 310000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.,

суддів: Єльцова В. О., Нерушак Л. В.

секретаря: Анкудінова О. І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Юдіна Володимира Сергійовича на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у складі: головуючої судді Побережної Н. П. повний текст рішення виготовлено 16 березня 2020 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

20 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 01 червня 2002 року виконавчим комітетом Журавської сільської ради Шполянського району Черкаської області, актовий запис. № 3.

В період перебування у шлюбі сторонами, на підставі договору купівлі-продажу від 22 лютого 2006 року, був придбаний житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з наступних об`єктів: житлового будинку - А загальною площею 73,4 кв.м., житловою площею 44,7 кв.м., веранди - а ; сараю - Б , погріба - п/д , гаража - б , вбиральні - В , криниці - К , огорожі - №1 .

Вартість вказаного будинку з господарськими будівлями становить 150 000 грн 00 коп.

Оскільки за взаємною згодою розділити спільне майно подружжя відповідач не бажає, позивач звернулася до суду з даним позовом та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

16 листопада 2019 року позивачем скеровано до суду заяву про збільшення позовних вимог мотивовану тим, що, після розірвання шлюбу, за відповідачем 02 жовтня 2019 року зареєстровано право власності на придбаний сторонами в період шлюбу 22 лютого 2006 року спірний житловий будинок із здійсненими добудовами на підставі прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкт, а саме Декларації про готовність об`єкта до експлуатації Серія та номер ЧК 141192700451, виданої 27 вересня 2019 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області.

Відповідно після проведення державної реєстрації новостворений житловий будинок, має наступну складову: житловий будинок - А загальною площею 82,5 кв.м.; житловою площею 44,7 кв. м.; прибудова - а ; прибудова - а1 , сарай - Б ; сарай б ; гараж - б ; погріб - В ; колодязь - К ; огорожа - № 1 .

Незважаючи на те, що змінилися технічні характеристики будинку, зокрема, збільшилася його загальна площа та число об`єктів нерухомості, що входять до складу житлового будинку, після розірвання шлюбу між сторонами позивач наголосила на тому, що початок та завершення будівництва вказаного житлового будинку з господарськими спорудами здійснювалося в тому числі нею та відповідачем під час перебування їх у шлюбі.

Крім того, житловий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим № 7125710100:01:01:003:0900, площею 0,0921 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,

Позивач зазначила, що земельна ділянка у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою власністю відповідача, оскільки одержана ним із земель комунальної власності в межах норм приватизації, однак якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі його поділу між подружжям та виділу конкретної частини будинку до особи яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні, зокрема будинку, що узгоджується з нормами ст. 120 ЗК України, та ст. 377 ЦК України.

На підставі викладеного та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з наступних об`єктів: житлового будинку А - загальною площею 82,5 кв.м., житловою площею 44,7 кв.м., прибудови - а ; прибудови а1 , сараю - Б , сараю - б , гаража - б , погріба - В , колодязя - К ; огорожі - №1 , а також права власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером № 7125710100:01:003:0900, площею 0,0921 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 10 березня 2020 року позов задоволено.

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 , право власності на: 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з об`єктів нерухомого майна: житлового будинку, літера А - загальною площею 82,5 кв.м, житловою площею - 44,7 кв.м., прибудови - а , прибудови літера а1 , сараю - літера Б , сараю літера б , гаража - б , погреба, літера В , колодязя літера К , огорожі - №1 ; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером № 7125710100:01:003:0900, площею 0,0921 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Вирішено питання судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було придбано 22 лютого 2006 року у період перебування сторін у шлюбі. Доказів того, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , купувався виключно за особисті кошти відповідача, матеріали справи не містять.

Після розірвання шлюбу, за відповідачем 02 жовтня 2019 року було зареєстровано право власності на даний житловий будинок із здійсненими добудовами, зокрема, в тому числі з прибудовою позначеною літерою а1 .

В той же час, будівництво вказаної прибудови розпочалося 17 липня 2015 року, коли подружжя перебувало у шлюбі, що підтверджується будівельним паспортом від 02 липня 2015 року, та ескізом намірів забудови, а також інформацією, яка міститься у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту на будинок. Згідно даних технічного паспорту на будинок, прибудова збудована у 2019 році. При цьому шлюб між сторонами, враховуючи дату набрання рішенням суду законної сили розірвано 17 березня 2018 року.

За відсутності доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя та вище приведених обставин, суд здійснив поділ спільного майна подружжя в частині яка стосується житлового будинку та визнав за кожною зі сторін право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, виходячи з принципу рівності їх часток.

Щодо поділу спірної земельної ділянки на якій розташований спірний будинок, суд виходив з того, що на даній земельній ділянці розташований жилий будинок, то дане нерухоме майно вважається садибою. Отже, оскільки на земельній ділянці, яка отримана ОСОБА_2 у приватну власність на підставі рішення сесії Шполянської міської ради Черкаської області, розташований житловий будинок який є спільною сумісною власністю подружжя, та який поділений між сторонами порівну по 1/2 частині, то до позивача ОСОБА_1 може перейти право власності на 1/2 частину земельної ділянки відповідно до її частки у праві власності на житловий будинок.

Таким чином земельна ділянка площею 0,0921 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7125710100:01:003:0900, вартістю 102 590 грн 19 коп. згідно заявлених позовних вимог підлягає поділу між сторонами у рівних частинах по 1/2 частині кожному, при цьому враховуючи, що позивачка не ставить питання про виділ конкретної частини житлового будинку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_2 - адвокатом Юдіним В. С. посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушено питання про його скасування в частині визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 прибудови а1 житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 земельної ділянки з кадастровим № 7125710100:01:003:0900, площею 0,0921 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що право власності скаржника ОСОБА_2 на прибудову а1 , збудовану згідно технічного паспорта у 2019 році, зареєстроване ЦНАП при Шполянській РДА згідно картки прийому заяви № 184325200 від 02 жовтня 2019 року, що свідчить про набуття вказаного права власності після розірвання шлюбу, у зв`язку з чим дане майно не може бути віднесено до майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає поділу в порядку ст. 69, 70 СК України.

Крім того, 18 червня 2015 року скаржником у порядку приватизації набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 7125710100:01:003:0900, площею 0,0921 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Посилання суду на те, що відповідачем, який в апеляційній інстанції є скаржником, не надано доказів отримання земельної ділянки в порядку приватизації, є безпідставним, оскільки матеріали справи містять копію Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 39486305 від 22 червня 2015 року. Дане Свідоцтво є єдиним правовстановлюючим документом, отримання якого було передбачене законодавством у разі приватизації майна, на час набуття права власності на спірну земельну ділянку відповідачем.

При цьому, у розпорядженні суду першої інстанції не було жодних доказів, які б підтверджували набуття відповідачем права власності на земельну ділянку за обставин, які дають підстави для подальшого поділу даного майна, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя.

У відзиві ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому нею ж зазначено, що доводи поданої апеляційної скарги не узгоджуються із існуючими нормами матеріального права. Разом з тим, суд першої інстанції при розгляді справи дослідив та надав правову оцінку всім доказам, які були подані учасниками, про що зазначив у рішенні, що є предметом даного оскарження. Переконана, що рішення ухвалене із застосуванням верховенства права та у відповідності до Конституції України, законів України із обов`язковим врахуванням висновків Верховного суду прийнятих під час вирішення спорів у аналогічних правовідносинах.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Юдіна В. С. на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 березня 2020 року у вказаній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 травня 2020 року справу призначено до розгляду на 17 червня 2020 року на 09 год. 30 хв. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи. В подальшому розгляд справи відкладено на 08 липня 2020 року 09 год. 30 хв.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 червня 2002 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2018 року розірвано (а.с. 10).

Наведені обставини також підтверджуються копіями: паспорта громадянина України - ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 , виданого Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області від 12 червня 2002 року, та паспорта громадянина України - ОСОБА_2 Серії НОМЕР_2 , виданого Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 30 серпня 2006 року (а.с. 6, 8).

Відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку від 22 лютого 2006 року ОСОБА_2 придбав у приватну власність житловий будинок по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, на земельній ділянці.

На цій земельній ділянці розташовано: будинок, саманний, обкладений цеглою, загальна площа якого 73,4 кв. м., позначений в поетажному плані під літерою - А , веранда - а , сарай - Б , погріб - п/д, гараж - б , вбиральня - В , криниця - К , огорожа - 1 (п. 1 Договору) (а.с. 11).

Факт належності відповідачу даного житлового будинку підтверджується також відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 12).

Станом на 08 лютого 2006 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інвентаризаційної справи № 5402, технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від цієї ж дати, виготовленого КП Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації Шполянський відділок , складався із житлового будинку - А , веранди - а , сараю - Б , погребу - п/д , прибудови - гараж б , вбиральні - В , колодязю - К , огорожі №1 . Житловий будинок мав загальну площу 73,4 кв.м., житлову площею 44,7 кв.м. Інвентарна вартість його становила - 54 091 грн 00 коп. (а.с. 72-78).

Станом на 12 вересня 2019 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від цієї ж дати виготовленого Комунальним проектно - виробничим архітектурно - планувальним підприємством Облархбюро Черкаської обласної ради, інвентаризаційна справа № 3301, складався із житлового будинку позначеного літерою А , - загальною площею 82,5 кв.м, житловою площею - 44,7 кв.м., прибудови - а , прибудови літера а1 , сараю - літера Б , сараю літера б , гаража - б , погреба, літера В , колодязя літера К , огорожі - №1 (а.с. 66-71).

Відповідно до будівельного паспорту на будівництво прибудови до житлового будинку в АДРЕСА_1 , від 02 липня 2015 року реєстраційний номер 39, виданого Шполянською районною державною адміністрацією, сектором містобудування, архітектури та будівництва, замовник - ОСОБА_2 , на схемі наміру забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 , під цифрою 2 позначено прибудову (а.с.125-128).

Згідно ескізу намірів забудови земельної ділянки виданого комунальним проектно- виробничим архітектурно-планувальним підприємством Облархбюро Черкаської обласної ради від 02 липня 2015 року запроектована прибудова 1 - прихожа площа 10,0 кв. м.

Прибудова також позначена цифрою 2 на ескізі наміру забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 (а.с. 129-136).

За даними Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта загальна площа квартир 82,50 квадратних метри, житлова площа 44,7 кв.м., інформація про будівельну адресу: АДРЕСА_1 , вартість основних засобів, які приймаються в експлуатацію - 49 100 грн 00 коп. У розділі 3 Декларації - Інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт датою подання повідомлення до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області вказано 17.07.2015 (а.с. 106-107).

ОСОБА_2 сплатив 80 грн 00 коп. - адміністративний збір за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується копією квитанції № 1BQW4983M від 30 вересня 2019 року підтверджується сплата. (а.с. 102).

ОСОБА_2 просив зареєструвати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 згідно заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 02 жовтня 2019 (а.с. 104).

Згідно картки прийому заяви № 184325200 від 10 жовтня 2019 року, заява про внесення змін до Державного реєстру прав, подана ОСОБА_2 до Центру надання адміністративних послуг при Шполянській районній державній адміністрації, разом із технічним паспортом, серія та номер: 3301, видавник - комунальне проектно-виробниче архітектурно-планувальне підприємство Облархбюро Черкаської області; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ЧК 1411927004251 видавник: Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Черкаській області. (а.с. 103).

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19 листопада 2019 року № 189268079, ОСОБА_2 є власником житлового будинку, загальною площею - 82,5 кв.м., житловою площею - 44,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1932604971257, номер об`єкта в РПВН - 13826685, номер запису про право власності : 33586100, дата державної реєстрації 02 жовтня 2019 року, підстава виникнення права власності: договір купівлі - продажу, серія та номер: 336, виданий 22 лютого 2006 року, видавник: приватний нотаріус Курінний А.В.; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ЧК 141192700451, виданий 27 лютого 2019 року, видавник: Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції в Черкаській області, документ отримано з ЄРД (а.с. 32-33).

Крім цього, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7125710100:01:003:0900, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 663976171257, площа земельної ділянки - 0,0921 га, дата державної реєстрації 02.03.2015, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32-33).

У відповідності до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7125710100:01:003:0900, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею земельної ділянки - 0,0921 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 135).

На зазначеній земельній ділянці розташований спірний житловий будинок, який є об`єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до даних витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26 листопада 2019 року № 31-950/0/263/-19 вартість земельної ділянки з кадастровим номером № 7125710100:01:003:0900, цільове призначення - для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 102 590 грн 19 коп. (а.с. 46).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Юдіна В. С., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відтак, дана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції приведеним вимогам закону цілком відповідає, оскільки його висновки гуртується на нормах матеріального права та обставинах справи, з ним погоджується також суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення ст. 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного суд у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 396/746/16-ц.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Матеріали справи не містять доказів домовленості сторін, в тому числі шлюбного договору.

За правилами ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 314/3916/15-ц, 20 березня 2019 року № 734/2887/17

Судом встановлено, що спірний будинок придбано, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 22 лютого 2006 року, в період їх перебування у шлюбі, при цьому, в якості сторони покупця виступив ОСОБА_2 .

Згідно будівельного паспорту на прибудови до житлового будинку, від 02 липня 2015 року, що є предметом даного спору, замовником останнього також є відповідач з яким позивач на той час перебувала в шлюбних відносинах.

Будівництво прибудови позначеної літерою а1 розпочалося 17 липня 2015 року, коли подружжя перебувало у шлюбі, що підтверджується даними з будівельного паспорту на прибудови до житлового будинку, про який зазначалося раніше, а також ескізом намірів забудови, та інформацією, яка міститься у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту.

Реєстрація права власності, після добудови була здійснена 02 жовтня 2019 року, тобто після розірвання 14 лютого 2018 року шлюбу між сторонами спору.

Частина 3 ст. 368 ЦК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 68 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За викладеного колегія суддів констатує, що доводи скаржника, щодо його права власності на прибудову а1 до спірного будинку, збудовану згідно технічного паспорта у 2019 році, та яке зареєстроване за ним після розірвання шлюбу 02 жовтня 2019 року , мотивовані неможливістю віднесення вказаного майна до спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає поділу в порядку ст. 69, 70 СК України, не заслуговують на увагу, оскільки доказів ведення будівництва прибудови а1 спірного будинку, після розірвання шлюбу між сторонами, відповідачем не надано, а презумпцію спільності права власності сторін на вказаний житловий будинок з прибудовами відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та вмотивовано прийшов до висновку про поділ прибудови а1 , що входить в склад спірного будинку, розподіленого між сторонами в рівних частках, враховуючи при цьому відсутність доказів відступлення від засад рівності часток.

Обґрунтованими також є висновки суду першої інстанції і в частині поділу земельної ділянки на якій розташований житловий будинок, поділ якого здійснено судом між сторонами.

Водночас, доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка площею 0,0921 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером № 7125710100:01:003:0900, була набута скаржником у власність в порядку приватизації, а тому є його особистою приватною власністю, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду.

Стаття 381 ЦК України визначає садибу як об`єкт права власності, а саме, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 лютого 2006 року ОСОБА_2 придбав у приватну власність житловий будинок по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, на земельній ділянці. На цій земельній ділянці розташовано: будинок саманний, обкладений цеглою, загальна площа якого 73,4 кв. м., позначений в поетажному плані під літерою - А , веранда - а , сарай - Б , погріб - п/д, гараж - б , вбиральня - В , криниця - К , огорожа - 1.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року № 61-33706св18

Тому за приведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання за позивачем права власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки.

Таким чином, вірно встановивши обставини у справі та правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано та вмотивовано належними та допустимими доказами, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог як в частині поділу земельної ділянки так і в частині поділу розташованого на ній житлового будинку.

Апеляційна скарга не спростовує висновки суду першої інстанції та не містить посилання на обставини, з якими законодавство пов`язує підстави для скасування чи зміни судового рішення.

За вказаних обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення як постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Юдіна Володимира Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах передбачених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 липня 2020 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. О. Єльцов

Л. В. Нерушак