Рішення

від 19.11.2019 по справі 755/6078/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6078/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, сплати податків із заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

12 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить: стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини заборгованість по заробітній платі в розмірі 26 654,28 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі по день ухвалення судового рішення в розмірі 29 583,75 грн., моральну шкоду в розмірі 21 000,00 грн., зобов`язати відповідача сплатити до Державного бюджету податки із заробітної плати за травень - вересень 2018 року включно.

22 травня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за період затримки розрахунку по заробітній платі, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, в частині вимог, які пред`явленні до відповідача кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ОСОБА_2 , повернуто позивачу.

22 травня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем не було отримано, а конверт разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Згідно частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 17 листопада 2016 року по 12 вересня 2018 року, звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін.

Згідно довідки про доходи № 175 від 22 квітня 2019 року заборгованість з оплати праці Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини перед ОСОБА_1 за період з 01 травня 0217 року по 12 вересня 2018 року становить у розмірі 21 656,88 грн.

Позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 26 651,28 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативними актами роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем по 12 вересня 2018 року. За період з 01 травня 2017 року по 12 вересня 2018 року у відповідача виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 21656,88 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 175 від 22 квітня 2019 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 03 травня 2017 року по 12 вересня 2018 року у розмірі 21656,88 (дванадцять одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) грн. 88 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів).

Щодо позовних вимог, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення в розмірі 29 583,75 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому, відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Виходячи з наведених позивачем підстав позову, відповідач Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини в день звільнення ОСОБА_1 не здійснив нарахування всіх необхідних платежів при звільненні працівника, що суперечить вимогам чинного трудового законодавства, тому наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з дати звільнення - 12 вересня 2018 року по 02 квітня 2019 року, тобто в межах заявлених позовних вимог.

Як вже зазначалось вище, згідно п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Середньоденна заробітна плата позивача вже розраховувалась вище, виходячи з положень Порядку та становить 201,25 грн., за період з 12 вересня 2018 року по 12 квітня 2019 року включно кількість робочих днів становила: в вересня 2018 року - 11 робочий день, в жовтні 2018 року - 22 робочий день, в листопаді 2018 року - 22 робочий день, в грудні 2018 року - 20 робочий день, в січень 2019 року - 21 робочий день, в лютий 2019 року - 20 робочий день, в березень 2019 року - 20 робочий день, в квітень 2019 року - 10 робочий день, а всього - 147 робочих дні, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить: 201,25грн. х 147 = 29 583,75 грн.

Враховуючи, що при розрахунку належної позивачу суми, суд виходив із нарахованих працівнику сум без виключення сум податків та інших обов`язкових платежів, згідно п. 3 Порядку до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 29 583,75 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Також позивачем заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 21 000,00 грн..

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 5 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди вказано, що суду необхідно з`ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно п. 9 зазначеної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди указав, що у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд встановив, що затримка позивачу виплат при звільненні, заподіяла йому моральні страждання, позивач втратив нормальні життєві зв`язки і для організації свого життя позивачу необхідні додаткові зусилля.

Водночас відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Так, згідно з підпунктом а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Таким чином, якщо особа відшкодовує (виплачує, надає) на користь фізичної особи моральну шкоду, така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок зі суми такого доходу.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сума відшкодування моральної шкоди, стягнута з роботодавця на користь працівника на підставі судового рішення підлягає оподаткуванню.

За встановлених обставин суд при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, визначає у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 500,00 грн. (з врахуванням прибуткового податку й інших обов`язкових платежів). В решті заявлених вимог відмовити.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605,00 грн.).

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь держави підлягає до стягненню судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 47, 116, 117 ,233, 237-1 КЗпП України, ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 280, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, сплати податків із заробітної плати та моральної шкоди,- задовольнити частково .

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 21 656,88 грн., середній заробіток за час затримки виплат у сумі 29 583,75 грн. (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три грн. 75 коп.) (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів, в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500,00 (п`ятсот грн) грн. 00 коп., а всього на загальну суму 51 740,63 грн. (п`ятдесят одна тисяча сімсот сорок грн. 63 коп.)

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Боржник: Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини , код ЄДРПОУ 37788298, юридична адреса: 02660, вул. Шимановського, 2/1, м. Київ.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України , апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я