Постанова

від 12.03.2020 по справі 527/2238/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/2238/19 Номер провадження 22-ц/814/811/20Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої апеляційну скаргу подано адвокатом - Остаховим Володимиром Павловичем на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої позовну заяву подано адвокатом - Остаховим Володимиром Павловичем до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області - про визнання договору оренди землі №7 від 01.02.2019 року недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (в інтересах якої позовну заяву подано адвокатом - Остаховим Володимиром Павловичем), звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій прохала визнати договір оренди землі №7 датований 01.02.2019 року, з додатками, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Кринківській сільській раді Глобинського району (запис від 20.03.2019 року номер запису про право (в державному реєстрі прав) 30822528) щодо земельної ділянки площею 4,3909 га кадастровий номер №5320687500:00:002:0044, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області - недійсним та скасувати його державну реєстрацію; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4,39 га, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер №5320687500:00:002:0044, згідно державного акта на право приватної власності на землю (серія ІІ-ПЛ №045124). Вказувала, що 01.02.2019 відповідач ОСОБА_2 запропонував їй підписати договір оренди землі №7, з орендною платою 5500 грн. за гектар. Даний договір був зареєстрований Кринківською сільською радою 20.03.2019 року. На підтвердження даного договору ОСОБА_2 дав ОСОБА_1 , написану ним власноручно розписку, в якій зобов`язується сплачувати їй орендну плату в розмірі 5500 грн. за гектар. Позивач зазначає, що вона бажає розірвати із відповідачем вищевказаний договір, у зв`язку із тим, що в підписаному позивачем договорі оренди землі, відповідачем було перероблено першу сторінку підписаного договору та зазначено вже в п. 9 Договору орендну плату у розмірі 4413 грн. 52 коп., що не відповідає дійсності та досягнутій з відповідачем домовленості.

Така перероблена без відому позивача редакція оспорюваного договору і була зареєстрована з заниженою орендною платою. Тому вважає, що оспорюваний договір оренди землі №7 порушує її право власності, порушує право на отримання обумовленої орендної плати, а також є неузгодженим по істотним умовам, у зв`язку з чим є недійсним.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області про визнання договору оренди землі №7 від 01.02.2019 року недійсним - відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 в інтересах якої апеляційну скаргу подано адвокатом - Остаховим Володимиром Павловичем, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, оцінки наявних у справі доказів, прохала рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що оспорюваний договір оренди землі №7 порушує її право власності, порушує право на отримання обумовленої орендної плати, а також є неузгодженими по істотним умовам, у зв`язку з чим є недійсним. Так, зазначає, що вона не підписувала договір в тій редакції, яку було зареєстровано. Посилається на те, що без її відома та згоди зроблені виправлення в частині розміру орендної плати, а саме: замість 5500 грн, вказано 4413,52 грн.; не зазначено період за який сплачується орендна плата. Так, вказує, що за умовами п.11 Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься до 15 березня наступного року, проте конкретної дати договором не обумовлено. Також зазначає, що оспорюваним договором не передбачена відповідальність відповідача за несплату або невчасну сплату орендних платежів, що суперечить вимогам ч.1 ст. 15 ЗУ Про оренду землі та Типовій формі договору оренди землі, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року (пункт,11, 14). Крім того, посилається на те, що при підписанні договору нею було підписано лише договір (в іншій редакції ніж зареєстровано) та акт прийому-передачі земельної ділянки. Жодних інших документів до договору, як додатки не було долучено. Тому посилання в тексті договору на невід`ємні частини договору, яких насправді не існувало є неправомірним. Також вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав той факт, що між сторонами не було, в повній мірі узгоджено ціну договору (що є істотною умовою). Крім того, відповідач вказував на те, що сторони домовились укласти додаткову угоду, в якій зазначити договірну ціну у розмірі 5500 грн., проте так і не уклали. Посилається на те, що вона в рахунок орендних платежів не отримувала жодної копійки від Відповідача, а тому не акцептувала оспорюваний договір.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній спростовуючи доводи апеляційної скарги та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року залишити без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони по справі та інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку , що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав .

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 045124, виданого 29.01.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №208, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером №5320687500:00:002:0044 площею 4,39 га, передану для сільськогосподарського використання, що розташована на території с. Пузикове Пузиківської сільської Ради.

01 лютого 2019 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі.

Відповідно до пункту 1 вказаного Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пузиківської сільської ради, Глобинського району, Полтавської області.

Згідно пункту 8 Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 9-11 Договору Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: в грошовій формі в розмірі 3 % від вартості земельної ділянки: 4413,52 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки до 15 березня наступного року.

Згідно п.п. 36-39 Договору Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі:закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом, зокрема шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається

Відповідно п. 41. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки від 01 лютого 2019 року, що є невід`ємною частиною договору від 01.02.2019 року ОСОБА_2 прийняв, а ОСОБА_1 передала земельну ділянку 4,3909 га, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Договір оренди землі зареєстрований у Кринківській сільській раді Глобинського району Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2019 року за № 30822528.

23 березня 2019 року ОСОБА_2 написав розписку ОСОБА_1 про те, що зобов`язується сплачувати їй орендну плату за землю згідно договору оренди землі №5,6,7 у сумі 5500 грн. за гектар.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що підстав для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні, оскільки недійсність договору встановлюється з моменту укладення (ст.236 ЦК ), отжедоказуванню підлягають обставини, станом на дату укладення, а не при укладенні додаткових угод чи намірів їх укласти.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому за результатами розгляду справи, після дослідження і оцінки обставин по справі, наданих сторонами доказів, прийшов до правильного висновку.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3, 5,статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч 1 ст. 216 Цивільного кодексу України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Так, звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 зазначила, що основною підставою недійсності договору від 01 лютого 2019 року є те, що відповідачем нібито змінена редакція договору, який подавався до реєстрації сільської радою і відрізняється від редакції підписаної позивачем. Тому вважає, що відповідачем була змінена перша сторінка Договору

Проте, позивачем та її представником не було надано суду жодних доказів того, які б підтверджували факт заміни аркушів у Договорі, або доказів того, що її редакція Договору є автентичною, а Договір, що знаходиться у сільській раді є підробленим. Також, не надано ні висновків спеціалістів, експертів, ні клопотань про призначення судової експертизи.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що єдиний документ, який на думку позивача свідчить про недосягнення домовленості щодо ціни є написана відповідачем розписка від 23.03.2019 року (тобто, майже через 2 місяці після підписання Договору).

Тому, враховуючи те, що недійсність договору встановлюється з моменту укладення (ст. 236 ЦК України) - доказуванню підлягають обставини, станом на дату укладення, а не при укладенні додаткових угод чи намірів їх укласти.

Крім того, розписка на яку посилається позивач підтверджує лише згоду відповідача на збільшення розміру орендної плати та взяті зобов`язання щодо її сплати у збільшеному розмірі, а не недосягнення згоди щодо окремих її положень.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 ЗУ Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно вимог ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином для визнання договору недійсним необхідно щоб його положення не лише не відповідали тим чи іншим положенням актів цивільного законодавства чи типових договорів, або по іншому врегулювали правовідносини - а прямо їм суперечили, в той час як законом була встановлена заборона на відступлення у договорах від цих умов.

Згідно положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 80 ЦПК).

Доводи апелянта про те, що зі змісту Договору їй не зрозуміло чи розмір орендної плати встановлюється за гектар, чи за ділянку, а також за який період - не свідчать про суперечність із нормами Закону, а вказує лише на можливість виникнення в подальшому неправильного розуміння умов Договору, що може бути вирішено в порядку встановленому ст. 213 ЦК України. При цьому жодних доказів того, що між сторонами існує спір щодо тлумачення, або відповідач не визнає права позивача суду не надано.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6_Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої апеляційну скаргу подано адвокатом - Остаховим Володимиром Павловичем - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2020 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Одринська Т.В.

---

Пікуль В.П.