справа № 489/5284/19 провадження №2/489/742/20
РІШЕННЯ
Іменем України
04 березня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Сафронова Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватавтолюкс про відшкодування моральної шкоди
встановив:
У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.08.2019 приблизно о 11:40 він мав намір здійснити поїздку на автобусному маршруті загального користування № 51 . На зупинці Пушкінська він зайшов до салону мікроавтобуса Mercedes-Benz білого кольору д/н НОМЕР_1 , який працював на вказаному маршруті, та надав водію своє посвідчення учасника бойових дій з метою скористатися пільгою на безоплатний проїзд. Проте водій почав вимагати у нього оплату проїзду а в іншому випадку порадив користуватися тролейбусом. Після того, як позивач наголосив, що має право на пільгу та наполягав на безоплатному проїзді, водій виставив усіх пасажирів з салону автомобіля, відмовившись далі здійснювати перевезення. Позивач вважає, що протиправними діями водія йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у дискомфорті, переживаннях та приниженні, через що він почував себе пригніченим та збентеженим. Тому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідач надав до суду відзив на позов, де зазначив, що позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Дійсно 21.08.2019 транспортний засіб Mercedes-Benz д/н НОМЕР_1 , який перебуває в тимчасовому користуванні ТОВ Приватавтолюкс на підставі тимчасового реєстраційного талону, здійснював перевезення пасажирів по маршруту №51 Терновка-Залізничний вокзал Миколаїв-Пасажирський . Близько опівдня на зупинці Пушкінське кільце по вул. Пушкінська до салону маршрутного автобусу увійшов позивач та пред`явив посвідчення на пільговий проїзд, як учасник бойових дій. В цей момент водій маршрутного таксі ОСОБА_2 помітив, що на щитку приборів загорілась червона лампа контролю тиску моторної оливи на двигуні, в зв`язку з чим ним було прийнято рішення висадити всіх пасажирів, в тому числі позивача, з поверненням грошей за незавершений проїзд. Після цього водій був змушений покинути маршрут та звернутися до автосервісу, де йому на транспортному засобі замінили датчик тиску моторної оливи. За таких обставин, відповідач не міг вчинити порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки транспортний засіб з`їхав з маршруту по аварійній причині, при цьому водій висадив не лише позивача, а й інших пасажирів, що зумовлює відсутність в його діях будь-якого умислу щодо позивача та порушення його прав. Крім того,позивач не надав доказів складення відносно відповідача акту, постанови або припису працівниками Укртансбезпеки, як це передбачено Законом України Про автомобільний транспорт , в зв`язку зі чим твердження позивача про порушення відповідачем вимоги законодавства не більше ніж припущення. Також відповідач звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу заподіяння йому моральної шкоди.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та додатково зазначив, що після того, як водій висадив всіх пасажирів, він не покинув маршрут та продовжував здійснювати перевезення. Крім того, коли він виходив з автобусу звернув увагу на те, що на щитку приборів червона лампа, про яку зазначає відповідач, не горіла. Також позивач вказав, що поліцію не викликав, оскільки вважає, що в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини.
Представник відповідача Сафронов Ю.І. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві, зазначив, що позивач не викликав поліцію та не вжив будь-яких заходів щодо фіксації порушення його прав з боку водія. Тому вважає, що докази відмови водія здійснити безкоштовне перевезення позивача відсутні, за такого позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_4 від 24.07.2015, та має право на пільги, встановлені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .
Зокрема, згідно пункту 7 частини першої статті 12 Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій надаються такі пільги, як безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
Згідно тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_5 від 25.10.2017 транспортний засіб Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває у тимчасовому користування ТОВ Приватавтолюкс . Сторонами не заперечується, що зазначений транспортний засіб здійснює перевезення пасажирів по маршруту №51 Терновка-Залізничний вокзал Миколаїв-Пасажирський .
23.08.2019 позивач звернувся до відповідача, Миколаївського міського голови та Управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради зі скаргою на дії водія вищезазначеного транспортного засобу. В своїй скарзі він зазначив, що 21.08.2019 мав намір скористатися послугами пасажирського перевезення на маршруті №51, проте коли він пред`явив водію своє посвідчення учасника бойових дій з метою скористатися пільгою на безоплатний проїзд, водій почав вимагати у нього оплати проїзду або скористатися тролейбусом. Після цього водій виставив усіх пасажирів з салону автомобіля, відмовившись далі здійснювати перевезення.
Відповідно до листа Управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради від 30.08.2019 позивачу було повідомлено, що було проведено службову перевірку даного випадку. Згідно пояснень водія на зупинці вул. Пушкінська у салон автобуса зайшов пасажир та пред`явив посвідчення на пільговий проїзд. У цей момент загорілась червона лампочка контролю тиску мастила у двигуні , тому він повернув пасажирам кошти за незавершений проїзд та поїхав на ремонт.
Актом №ОУ-0000171 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджується, що 21.08.2019 ФОП ОСОБА_4 було здійснено заміну датчика тиску масла на автомобілі Mercedes-Benz д/н НОМЕР_1 , загальна вартість послуг склала 300,00 грн.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05.04.2001 №2344-III Про автомобільний транспорт .
Згідно зі статтею 1 наведеного Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Стаття 35 Закону України Про автомобільний транспорт встановлює, що послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення. Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до статті 37 вищезазначеного Закону України пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Відповідно до частини сьомої статті 133-1 КУпАП безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян - тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина п`ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
1) на автомобільному транспорті - керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники, керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники (частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135);
2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) - керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий та восьмий статті 135).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
За правилом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої, третьої статті 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що 21.08.2019 він їхав у маршрутному автобусі №51, на зупинці Пушкінська в автобус зайшов позивач та пред`явив водію якісь документи, як виявилось пізніше це було посвідчення учасника бойових дій. Після цього між водієм та позивачем відбулась суперечка, в ході якої водій сказав позивачу сплатити за проїзд 5 грн. або скористатися тролейбусом. Пізніше водій сказав всім пасажирам покинути салон автобуса та повернув їм гроші за проїзд, причини своїх дій він не назвав. Після того, як свідок вийшов з автобуса, вони з позивачем сіли в інший маршрутний автобус, і коли їхали бачили, як зазначений водій продовжував здійснювати перевезення пасажирів.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, під час виникнення інциденту між позивачем та водієм автобусного маршруту №51 поліцію ні позивач, ані водій не викликали, вказаний інцидент не був зафіксований будь-яким чином.
За такого, будь-якими доказами не підтверджено наявність конфлікту між позивачем та водієм, обсяг такого конфлікту, у якому вигляді, формі та яким чином відбулася відмова позивачу у здійсненні ним безоплатного проїзду.
Відносно дій водія не складався протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення та не було розглянуто справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим останній не притягався до адміністративної відповідальності.
Також, судом встановлено, що після того, як у салон автобусу зайшов позивач та пред`явив посвідчення учасника бойових дій, водій висадив всіх пасажирів, повернув їм кошти за незавершений проїзд та поїхав на ремонт.
Доводи позивача та покази свідка ОСОБА_5 про те, що водій не покинув маршрут, після того як висадив пасажирів, та продовжував здійснювати перевезення, суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодним належним доказом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність порушення прав позивача з боку водія автобусного маршруту №51.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто, частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 8 Постанови за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
Пунктом 9 вказаної Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи, що під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватавтолюкс про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Приватавтолюкс , код ЄДРПОУ 23081917, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Електронна, 19.
Повний текст судового рішення складено 12.03.2020.
Суддя І.В.Коваленко
Суд | Ленінський районний суд м. Миколаєва |
Дата ухвалення рішення | 04.03.2020 |
Оприлюднено | 13.03.2020 |
Номер документу | 88155991 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ленінський районний суд м. Миколаєва
Коваленко І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні