Справа № 182/2109/19
Провадження № 2/0182/41/2020
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем УКРАЇНИ
04.03.2020 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Міські автомобільні дороги Нікопольської міської ради про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -
В С Т А Н О В И В:
До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства Міські автомобільні дороги Нікопольської міської ради про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наступне.
У період з 09 липня 2013 року по 11 вересня 2013 року вона знаходилась у трудових відносинах з Комунальним підприємством Міські автомобільні дороги Нікопольської міської ради . Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці від 11.02.1998 року та формою ОК-5. Під час її знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 3 697,57 (трьох тисяч шістсот дев`яносто сіми) грн. 57 коп. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана їй боржником, за № 592 від 23.09.2013 року. 11 вересня 2013 року вона була звільнена, згідно ст.36 п.1 КЗпП України, за згодою сторін (наказ № 132-к від 11.09.2013 року). Як передбачено ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до приписів ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум. Однак, в день її звільнення (11.09.2013 pоку) відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України. Згідно довідки відповідача № 592 від 23.09.2013 року, у зв`язку із її звільненням було нараховано до виплати 3 697,57 грн. - заробітна плата за липень, серпень та вересень 2013 року. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню у судовому порядку заборгованість по заробітній платі у сумі 3 697,57 грн. Відповідно до ст.34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. З урахування зазначеного, заборгованість з виплати заробітної плати становить - 9 198,44 гривень. (Сума заборгованості) х (індекс інфляції) = 3 697,57 гривень х 248,77 % = 9 198,44 гривень. Індекс інфляції (%) = (індекс інфляції за жовтень 2013 року) х (індекс інфляції за листопад 2013 року) х (індекс інфляції за грудень 2013 року) тощо. Крім того, як передбачено ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, в інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період. Згідно довідки відповідача № 592 від 23.09.2013 року, середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 1 792,27 грн. Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП, до стягнення заборгованості із заробітної плати не застосовується строк позовної давності. За таких обставин звернувся до суду.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Крім цього, було роз`яснено, що позивач у п`ятиденний строк з дня вручення відзиву має право на подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (а.с.42-43).
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Від відповідача відзив на позов не надійшов.
В судове засідання позивач не прибула, надала заяву про розгляд справи у свою відсутність, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити (а.с.32).
Представник відповідача до суду не прибув, про розгляд справи був неодноразово повідомлений належним чином судовими повістками з поштовими повідомленнями, які повертались в зв`язку із закінченням терміну зберігання. Тому повідомлявся оголошенням на офіційному веб-порталі Судової влади .
Згідно зі ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа слухалась в порядку ст.131, 223, 280 ЦПК України у відсутність відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод» , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно ст.12 ЦПК України , суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Відповідно до ч.3 ст. 12 , ч.1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона має довести ті обставини, на які вона постилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.13 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.81 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено в судовому засіданні, у період з 09.07.2013 року по 11.09.2013 року позивачка знаходилась у трудових відносинах з КП Міські автомобільні дороги Нікопольської міської ради (а.с.3-4). Під час її знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена позивачці заробітна плата у розмірі 3 697,57 грн. (ае.с.5). 11.09.2013 року позивачка була звільнена, згідно ст.36 п.1 КЗпП України, за згодою сторін (наказ № 132-к від 11.09.2013 року).
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.
Однак, в день звільнення позивачки по справі - 11.09.2013 pоку - відповідач не здійснив виплату належних коштів.
Згідно довідки відповідача № 592 від 23.09.2013 року, у зв`язку зі звільненням позивачки їй було нараховано до виплати 3 697,57 грн. - заробітна плата за липень, серпень та вересень 2013 року (а.с.5).
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню у судовому порядку заборгованість по заробітній платі у сумі 3 697,57 грн.
Відповідно до ст.34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Крім того, ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, в інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно довідки відповідача № 592 від 23.09.2013 року, середньомісячна заробітна плата позивачки за два календарні місяці роботи склала 1 792,27 грн.
Таким чином, суд погоджується з розрахунками позивача і вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 13 , 60 , 258-259, 265, 268, 280, 354 ЦПК України , суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Міські автомобільні дороги Нікопольської міської ради про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства Міські автомобільні дороги Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 32083072) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі, з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в розмірі 9 198,44 гривень (дев`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 44коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів після отримання рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал
Суд | Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 04.03.2020 |
Оприлюднено | 13.03.2020 |
Номер документу | 88159988 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Кобеляцька-Шаховал І. О.
Цивільне
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Кобеляцька-Шаховал І. О.
Цивільне
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Тихомиров І. В.
Цивільне
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Тихомиров І. В.
Цивільне
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Тихомиров І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні