Постанова

від 11.03.2020 по справі 477/2594/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.03.20

22-ц/812/495/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 477/2594/19

Провадження № 22-ц/812/495/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участю представника позивача Сіденко О. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Садівничого товариства Сонячна поляна на ухвалу Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2020 року, постановлену суддею Семеновою Л.М., в приміщенні того ж суду за заявою Садівничого товариства Сонячна поляна про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Садівничого товариства Сонячна поляна до ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та знесення самочинно збудованого нерухомого майна , -

В С Т А Н О В И В :

24 січня 2020 року СТ Сонячна поляна звернулося до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Садівничого товариства Сонячна поляна до ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та знесення самочинно збудованого нерухомого майна шляхом зупинення прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту із землеустрою.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 є членом СТ Сонячна поляна . Рішенням загальних зборів СТ Сонячна поляна від 18 травня 2019 року ОСОБА_4 виключено з членів садівничого товариства та відмовлено у наданні дозвільних документів щодо приватизації земельної ділянки.

Однак, ОСОБА_4 у порушення Статуту СТ Сонячна поляна з невеликою кількістю членів садівничого товариства (15-20 осіб) провів збори, на яких було прийнято його у члени садівничого товариства та обрано головою товариства. За підробленими документами приватним нотаріусом 13 листопада 2019 року ОСОБА_4 зареєстровано керівником садівничого товариства.

01 грудня 2019 року ініціативною групою садівничого товариства було організовано проведення загальних зборів та прийнято рішення щодо дострокового відкликання незаконно обраного і зареєстрованого голови правління СТ Сонячна поляна ОСОБА_4 , а також підтверджено повноваження голови правління СТ Сонячна поляна Сіденко ОСОБА_5 В., вибраного у 2017 році.

27 грудня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою приватизації земельної ділянки.

28 грудня 2019р. СТ Сонячна поляна звернулося з листом до Головного управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області про припинення розробки технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 до прийняття рішення суду, однак СТ Сонячна поляна було відмовлено.

Враховуючи те, що СТ Сонячна поляна звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та скасування права власності на нерухоме майно, заявник вважає, що є всі підстави для зупинення прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Садівничого товариства Сонячна поляна про забезпечення позову шляхом зупинення прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту із землеустрою.

Не погодившись з вказаною ухвалою, СТ Сонячна поляна звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зупинити прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту із землеустрою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_4 , не будучи членом садівничого товариства, щоб узаконити свою незаконну самозабудову звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою приватизації саме тієї земельної ділянки, яка передана садівничому товариству у постійне користування і на якій ОСОБА_4 без згоди садівничого товариства здійснив незаконну добудову садового будинку. Приватизація земельної ділянки не членом садівничого товариства суттєво порушить права садівничого товариства щодо постійного користування даною земельною ділянкою.

Крім того, у випадку прийняття позитивного рішення на користь позивача та приватизації зазначеної земельної ділянки відповідачем, позивач буде змушений додатково нести судові витрати щодо скасування рішень, на підставі яких буде здійснена дана приватизація.

ОСОБА_4 звернувся до суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, зокрема, не доведено існування обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не доведено співмірності інтересу прав про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим відмовив СТ Сонячна поляна у забезпеченні позову. Крім того, земельна ділянка не є предметом спору у даній справі, про що правильно зазначив суд.

Також вважає, що, як заява про забезпечення позову, так і апеляційна скарга СТ Сонячна поляна підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки документи підписані ОСОБА_6 як головою садівничого товариства, а згідно протоколу загальних зборів від 01.12.2019 року його було поновлено на посаді голови правління.

Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 січня 2020 року без змін.

В судовому засіданні представники СТ Сонячна поляна підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення аналогічні відомостям, викладеним в ній, просили її задовольни.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 не визнав доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Інші учасники судового процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в своїй заяві про забезпечення позову СТ Сонячна поляна посилається на те, що однією з підстав позову стало здійснення відповідачем самочинного будівництва без згоди власника (користувача) земельної ділянки, тобто позивача у справі.

27 грудня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою приватизації земельної ділянки.

За такого СТ Сонячна поляна вважає, що є всі підстави для зупинення прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову стосується обмеження права відповідача на отримання у власність земельної ділянки, при цьому дана заява стосується не конкретно визначеного майна за певною адресою, а зупинення прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою взагалі. З доданих до заяви документів неможливо встановити чи стосується заява ОСОБА_4 , з якою він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області саме земельної ділянки, на якій розташовано садовий будинок, що, як вказує позивач, є самозабудовою.

Крім того, надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою не гарантує прийняття позитивного рішення з передання особі у власність земельної ділянки, а лише є стадією підготовки відповідних документів.

Проаналізувавши дані обставини та врахувавши положення ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову, не підлягає задоволенню, оскільки заявником не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, зокрема, не доведено існування обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не доведено співмірності прав (інтересу) про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову, крім того, земельна ділянка не є предметом спору у даній справі.

Висновки суду про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову відповідають обставинам справи та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі і зазначеному в тексті ухвали.

Переглядаючи ухвалу суду, колегія суддів виходить з того, що метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Частина 7 статті 153 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року зобов`язує суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі позивача і відповідача.

Позивачем у даній справі заявлено вимогу про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме садовий будинок, розташований за адресою - АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 , при реєстрації права власності від 02.04.2018р., номер запису 25612082 та про зобов`язання ОСОБА_4 за власний рахунок знести стіни самочинно збудованої 3-поверхової добудови садового будинку довжиною 3,16м на межі із земельною ділянкою члена СТ Сонячна поляна ОСОБА_7 , розташованої по АДРЕСА_2 , та стіни довжиною 10,4м, побудованої на проїжджій частині по АДРЕСА_3 , та побудований 3-й поверх садового будинку.

Свої позовні вимоги позивач, зокрема, обґрунтовував і тим, що самочинне розширення відповідачем площі садового будинку та зведення 3-поверхової добудови до садового будинку на неприватизованій земельній ділянці, розташованій в СТ Сонячна поляна , не відведеній ОСОБА_4 для здійснення такого будівництва, так як земельна ділянка йому була надана лише для ведення садівництва, та без належного дозволу СТ Сонячна поляна , є протиправним, а самочинне будівництво підлягає знесенню, так як реєстрація будинку була здійснена без наявності дозвільних документів та без Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Також позивач посилався на те, що згідно ч.4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Аналіз обставин, викладених в позовній заяві, свідчить про те, що фактично позивачем заявлено позов, що виник із приводу нерухомого майна, а саме садового будинку, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 .

Судом правильно зазначено, що згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. А відповідно до ч.10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Із тексту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою, тобто, шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вчиняти дії щодо надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою, намагаючись фактично тим самим, з урахуванням заявлених позовних вимог, вплинути на можливе рішення у справі, а не забезпечити його виконання.

Судом правильно зазначено, що земельна ділянка в СТ Сонячна АДРЕСА_4 по АДРЕСА_1 не є предметом спору у даній справі і спір, про розгляд якого заявлено позов, виник не з приводу цієї земельної ділянки, як нерухомого майна.

Правильно судом також зазначено, що позивачем не обґрунтовано, яким чином не застосування судом саме такого способу забезпечення позову, як зазначено в заяві про забезпечення позову, може вплинути на можливість виконання рішення суду по суті позову, а саме скасування державної реєстрації прав на садовий будинок та зобов`язання відповідача знести прибудови до цього садового будинку, зазначені в позовній заяві, за власний рахунок.

За такого суд правильно з урахуванням принципу дотримання співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а також не доведеності позивачем того, в чому полягатиме неможливість виконання чи з яких підстав стане утрудненим виконання рішення, у разі його прийняття на користь позивача, за умови невжиття заходу забезпечення позову, про який просить позивач, враховувавши інтереси всіх учасників процесу, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у зазначений позивачем у ній спосіб.

Не доведено позивачем також і те, що не забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом того, що ОСОБА_4 був виключений із членів СТ Сонячна поляна , що приватизація земельної ділянки не членом садівничого товариства суттєво порушить права садівничого товариства щодо постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , не впливають на правильність прийнятого судом рішення за заявою про забезпечення заявленого в установленому законом порядку позову у даній справі, з урахуванням того, що заявлені позовні вимоги не стосуються правомірності передачі земельної ділянки відповідачу у власність чи її приватизації.

Слід також зазначити, що за діючим законодавством, як правильно зазначив суд першої інстанції, надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою не гарантує прийняття позитивного рішення з передачі особі у власність земельної ділянки, а лише є стадією підготовки відповідних документів.

Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

Тому, враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду та містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Таким чином, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Колегія суддів не погоджується зі ствердженнями відповідача, викладеними в відзиві на апеляційну скаргу щодо відсутності повноважень у особи, яка підписала заяву про забезпечення позову та апеляційну скаргу, оскільки згідно даних з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником СТ Сонячна поляна зазначено саме ОСОБА_6 . Рішення щодо скасування реєстраційної дії від 18 грудня 2019 року за номером 15111070011000813 щодо зміни керівництва юридичної особи СТ Сонячна поляна щодо зміни керівника юридичної особи та складу підписантів відсутнє. Приватне оголошення про визнання печатки СТ Сонячна поляна з написом Жовтневий район (код ЄДРПОУ23040539) недійсною у зв`язку зі втратою було зроблено ОСОБА_4 , хоча дана печатка втраченою не була і знаходилася у ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства Сонячна поляна залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 12 березня 2020 року