Постанова

від 20.02.2020 по справі 514/1161/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2329/20

Номер справи місцевого суду: 514/1161/15-ц

Головуючий у першій інстанції Тончева Н.М.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

за участю секретаря - Віцько А. І.

учасники справи:

відповідач - ОСОБА_1

представник відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, реєстраційної служби Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області де третіми особами, що не заявляють самостійних вимог є Головне управління Держгеокадастру Одеської області, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори Бучацький Володимир Яковлевич про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності на земельні частки (паї), визнання рішення Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області недійсним, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року , -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_5 , Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, реєстраційної служба Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області де третіми особами, що не заявляють самостійних вимог є відділ Держземагентства в Тарутинському районі Одеської області, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори Бучацький Володимир Яковлевич про визнання недійсним договору дарування та повернення всього одержаного за цією угодою, визнання спільною сумісною власністю прав на земельні частки (паї), визнання за кожним із подружжя права власності на 1/2 частку прав на земельні частки (паї), визнання недійсним рішення Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, визнання недійсним та скасування запису про реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки та скасування рішень державного реєстратора реєстраційної служби Тарутинського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав власності з внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - земельні ділянки, а також позивач ОСОБА_3 просила поновити строк для звернення з цим позовом до суду , посилаючись на те, що 23.01.1999 року між позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Так, за рахунок спільних капіталовкладень та спільної праці, діючи в інтересах сім`ї позивач ОСОБА_4 придбав у членів КСП " Березіно" належні їм на праві власності 5 земельних часток (паїв) розміром 7,49 га кожний, про що були укладені договори дарування з ОСОБА_7 від 31 січня 2000 року, з ОСОБА_8 від 17 січня 2000 року, з ОСОБА_9 від 31 січня 2000 року, з ОСОБА_10 від 31 січня 2000 року, з ОСОБА_11 від 31 січня 2000 року, які посвідчені державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Бучацьким В.Я., та які рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 16.07.2015 року у цивільній справі № 514/2099/13-ц, яке набрало законної сили визнані договорами купівлі - продажу. Куплені ним земельні частки (паї) виділені Березинською селищною радою на місцевості в земельну ділянку площею 42,15га.

Так, позивач ОСОБА_3 зазначила, що у листопаді 2013 року їй випадково стало відомо, що на підставі договору дарування від 06.03.2000 року укладеного між її чоловіком /співпозивачем ОСОБА_4 / та рідною сестрою останнього ОСОБА_1 , а також Державного акту на право власності на землю від 28.11.2000 року виданого ОСОБА_1 на підставі рішення Березинської селищної ради від 19 квітня 2000 року № 27 фактичним власником земельної ділянки розташованої на території Березинської селищної ради , площею 42,15 га, - є рідна сестра співпозивача ОСОБА_4 - ОСОБА_12 .

Про існування Договору дарування позивачка навіть і не здогадувалась , оскільки її чоловік співпозивач ОСОБА_4 запевнив її , що куплені ним земельні частки (паї) вже виділені на місцевості і всі правовстановлюючі документи зберігаються в будинку його матері. Крім того, на протязі 13 років її чоловік володіє спірною земельною ділянкою, оскільки обробляє її самостійно за свої власні кошти. З метою належного обробітку землі було придбано необхідну сільськогосподарську техніку, в тому числі і два трактори .

Тож, позивач ОСОБА_3 дізналась від свого чоловіка співпозивача ОСОБА_4 , що внаслідок недобросовісності та зловживанням своїм становищем рідної сестри, а саме відповідачки ОСОБА_1 , яка в свою чергу запропонувала ОСОБА_4 об`єднати зусилля для спільного обробітку землі та передачі їй придбаних майнових прав на земельні частки (паї) виключно для виділення їх в натурі, було укладено зазначений договір Дарування без згоди позивача ОСОБА_3 , тим самим співпозивач ОСОБА_4 позбавив поджружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правового статусу титульних власників спірної земельної ділянки.

Отже, зазначили співпозивачі, оскільки ОСОБА_4 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 придбав у відчужувачів за спільні кошти подружжя на підставі договорів купівлі - продажу майнові права на земельні частки (паї), що підтверджено рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 16.07.2015року у цивільній справі № 514/2099/13-ц, яке набрало законної сили, та під час укладання такої угоди не було дотримано вимог Закону про обов`язкову письмову згоду іншого з подружжя, а в даному випадку ОСОБА_3 на укладання правочину, то до договору Дарування укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повинні бути застосовані наслідки недотримання вимог такої угоди та визнано його недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 строк позовної давності.

Визнано недійсним договір дарування прав на земельні частки (паї) серії НОМЕР_1 № 718169 укладений 06.03.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 посвідчений державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Бучацьким В. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1022.

Визнано частково недійсним рішення дванадцятої сесії Березинської селищної ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області ХХІІІ скликання від 19 квітня 2000року № 3.87 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 42,15 га на території Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку за кадастровим номером 5124755300:01:001:0291 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8 га, видане 18 березня 2014 року ОСОБА_5 реєстраційною службою Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області за індексним номером: 19173770.

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області від 18.03.2014 року індексний номер 11711166 від 18.03.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме земельну ділянку за кадастровим номером 5124755300:01:001:0291 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8 га, видане 18 березня 2014 року про що внесено до державного Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку за кадастровим номером 5124755300:01:001:0292 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 40,35 га, видане 18 березня 2014 року ОСОБА_5 реєстраційною службою Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області за індексним номером: 19168243.

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області від 18.03.2014року індексний номер 11707869 від 18.03.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме земельну ділянку за кадастровим номером 5124755300:01:001:0292 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 40,35 га, видане 18 березня 2014 року про що внесено до державного Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_5 , Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, Реєстраційної служби Тарутинського районного управлінння юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках судовий збір у розмірі 3 410 (три тисячі чотириста десять гривень) 80 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що, рішенням Тарутинського районного суду від 16.07.2015 року договори дарування, а саме: укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , серія бланку НОМЕР_2 , зареєстрований в реєстрі за №330; укладений 17.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , серія бланку НОМЕР_3 , зареєстрований в реєстрі за №116; укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , серія бланку НОМЕР_4 , зареєстрований в реєстрі за №328; укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , серія бланку НОМЕР_5 , зареєстрований в реєстрі за №326; укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , серія бланку НОМЕР_6 , зареєстрований в реєстрі за №324 - визнано удаваними та встановлено (визнано) їх договорами купівлі-продажу.

Тож, на підставі вищенаведеного встановлено, що співпозивач ОСОБА_4 придбав зазначені права на земельні частки ( паї ), внаслідок укладення договорів купівлі-продажу діючи в інтересах сім`ї, ще в 2000 році.

Оскільки, договір дарування прав на земельні частки (паї) які посвідчені сертифікатами серії ОД № -0319218 від 17.01.2000року під реєстровим № 116; серії ОД № - 0319166 від 31.01.2000року під реєстровим № 324; серії ОД № - 0319486 від 31.01.2000 року під реєстровим № 326; серії ОД № - 0319279 від 31.01.2000 року під реєстровим № 328; серії ОД № - 0319570 від 31.01.2000 року під реєстровим № 330 , було укладено ОСОБА_4 без згоди його дружини ОСОБА_3 , вказаний договір дарування підлягає визнанню недійсним в порядку ст.48 ЦК УРСР, у зв`язку з порушенням при його укладенні вимог ст.23 КпШС України.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про визнання права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частині на майно яке складається з сертифікатів про право на земельні частки (паї), серії ОД № 0319570 від 06.10.1997 року; серії ОД №0319218 від 06.10.1997 року; серії ОД № 0319279 від 06.10.1997 року; серії ОД № 0319486 від 06.10.1997 року; серії ОД № 0319166 від 06.10.1197 року, оскільки визнання спірного договору дарування недійсним передбачає повернення позивачам всього одержаного за угодою. До цього ж, позивачами не було надано доказів, що це право оспорюється або не визнається іншою особою, або існує спір про поділ спільного майна подружжя.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

02 листопада 2016 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року, відповідно до якої просив рішення суду першої інстанції - скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінено докази, що були представлені по даній справі, а висновки суду не відповідають обставина справи.

Зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно поновлено позивачці строк звернення до суду із відповідною позовною заявою.

Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, оскільки жодних доказів на підтвердження обставин, на які посилаються відповідачі, суду не надано.

Суд першої інстанції не надав оцінку показанням свідків, на зазначивши чи приймає він ці докази, чи відхиляє і чому.

Вказує, що у разі укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно. Разом з тим, позивачами не доведено, що спірні земельні ділянки були спільною сумісною власністю подружжя, оскільки позивач ОСОБА_4 набув їх за договорами дарування.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідач та її представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Інші сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суду не повідомили заяв та клопотань суду не надавали.

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.

При цьому колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, аналіз викладених вище обставин в їх сукупності дає підстави стверджувати про неналежне здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності її учасників, повідомлених належним чином.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалами Апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року було відкрито апеляційне провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, реєстраційної служби Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області де третіми особами, що не заявляють самостійних вимог є відділ Держземагентства в Тарутинському районі Одеської області, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори Бучацький Володимир Яковлевич про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності на земельні частки (паї), визнання рішення Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області недійсним, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року та призначено до розгляду вказану цивільну справу.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 13.04.2017 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судового рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори Бучацький В.Я., ОСОБА_1 про визнання договорів дарування удаваними та встановлення (визнання) укладення договорів купівлі-продажу.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 01 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щолдо предмета спору: державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори Бучацький В.Я., ОСОБА_1 про визнання договорів дарування удаваними та встановлення (визнання) укладення договорів купівлі-продажу відмовлено. Постановою апеляційного суду Одеської області від 24.05.2018 року та постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.01.2019 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, реєстраційної служби Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області де третіми особами, що не заявляють самостійних вимог є відділ Держземагентства в Тарутинському районі Одеської області, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори Бучацький Володимир Яковлевич про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності на земельні частки (паї), визнання рішення Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області недійсним, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року було поновлено.

На підставі Розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями №4847 від 31.10.2019 року та у відповідності до пунктів 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду за вказаною цивільною справою було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О. В.

Ухвалою від 21 листопада 2019 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі з 23 січня 1999 року. ( ОСОБА_20 , а.с. 20)

17 січня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладений договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Бучацьким В. Я. та зареєстрованим в реєстрі за №116, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав безоплатно у власність земельну частку /пай/ розміром 7,49 га .(Том І, а.с. 27)

31 січня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 /правонаступник якого ОСОБА_7 /, укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Бучацьким В. Я. та зареєстрованим в реєстрі за №330 на підставі якого ОСОБА_4 отримав у дар земельну частку /пай/ розміром 7,49 га. ( Том І, а.с. 26).

31 січня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 /правонаступниками якої є ОСОБА_21 , укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Бучацьким В.Я. та зареєстрованим в реєстрі за №328, на підставі якого ОСОБА_4 отримав у дар земельну частку /пай/ розміром 7,49 га. ( Том І, а.с. 28).

31 січня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 /правонаступником якої є ОСОБА_19 /, укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Бучацьким В. Я. та зареєстрованим в реєстрі за №326, на підставі якого ОСОБА_4 отримав у дар земельну частку /пай/ розміром 7,49 га. ( Том І, а.с. 29).

31 січня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_22 , укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Бучацьким В. Я. та зареєстрованим в реєстрі за №324, на підставі якого ОСОБА_4 отримав у дар земельну частку /пай/ розміром 7,49 га. ( Том І, а.с. 30).

06 березня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 вказані земельні частки /паї/ (Том І, а.с. 34).

Так, на підставі зазначеного договору дарування рішенням дванадцятої сесії Березинської селищної ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області ХХІІІ скликання від 19 квітня 2000 року № 3.87 було передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 42,15 га на території Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, як наслідок ОСОБА_1 отримала два свідоцтва про реєстрацію її права власності.

Мотивувальна частина

застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

За змістом п. 1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

П.п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, рішення суду вимогам, викладеним у ст. 263 ЦПК України у повній мірі не відповідає, тому апеляційний суд з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, а судове рішення підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Тарутинського районного суду від 16.07.2015року договори дарування, а саме укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , серія бланку НОМЕР_2 , зареєстрований в реєстрі за №330; укладений 17.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , серія бланку НОМЕР_3 , зареєстрований в реєстрі за №116; укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , серія бланку НОМЕР_4 , зареєстрований в реєстрі за №328; укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , серія бланку НОМЕР_5 , зареєстрований в реєстрі за №326; укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , серія бланку НОМЕР_6 , зареєстрований в реєстрі за №324 - визнано удаваними та встановлено (визнано) їх договорами купівлі-продажу.

Тож, на підставі вищенаведеного встановлено, що співпозивач ОСОБА_4 придбав зазначені права на земельні частки ( паї ), внаслідок укладення договорів купівлі-продажу діючи в інтересах сім`ї, ще в 2000році.

Колегія із вказаним висновком не погоджується з огляду на наступні обставини.

Так, рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Поновлено позивачам строк звернення до суду.

Визнано договори дарування, укладені: 31 січня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , 17 січня 2000 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_8 , 31 січня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , 31 січня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , 31 січня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , удаваними та визнано їх договорами купівлі-продажу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_15 задоволено частково.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 01 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вказане рішення залишено без змін Постановою Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року та постановою Верховного суду від 05 грудня 2018 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний, а згодом і касаційний суд, дослідивши та оцінивши усі надані учасниками процесу докази й надавши правову оцінку усім їх доводам та запереченням, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела своїх позовних вимог, оскільки вона всупереч вимог статті 60 ЦПК України 2004 року (статті 81 чинного ЦПК України) не надала належних та допустимих доказів того, що оспорювані нею угоди дарування є угодами купівлі-продажу земельних часток (паїв).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування позивачі зазначили, що він був укладений з порушенням статті 48 ЦК УРСР, оскільки угоди про відчуження майна, що є спільною сумісною власністю потребують наявності письмової згоди другого із подружжя.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою (частина 1 статті 23 КпШС УРСР).

Разом з тим, відповідно до статті 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Зазначене узгоджується із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними в пунктах 6, 7 постанови від 15 червня 1973 р. N 6 "Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім`ю України".

Відповідно до статті 243 ЦК УРСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Згідно з частиною першою статті 244 ЦК УРСР договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

Статтею 48 ЦК УРСР визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

За правилами цієї статті, угода визнається недійсною при невідповідності її закону та іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції, у тому числі при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними за статтями 45-47, 49-58 ЦК УРСР. Правила зазначеної статті застосовуються також до наслідків визнання недійсною угоди при недодержанні форми, в якій угода під страхом недійсності має бути укладена.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності договору дарування прав на земельні частки (паї), укладеного 06.03.2000 року.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що правових підстав для визнання договору дарування сертифікатів від 06.03.2000року про право на земельні частки (паї), серії ОД № 0319570 від 06.10.1997 року; серії ОД №0319218 від 06.10.1997 року; серії ОД № 0319279 від 06.10.1997 року; серії ОД № 0319486 від 06.10.1997 року; серії ОД № 0319166 від 06.10.1197 року недійсним немає, а вимоги позивача про:

визнання частково недійсним рішення дванадцятої сесії Березинської селищної ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області ХХІІІ скликання від 19 квітня 2000 року № 3.87 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 42,15 га на території Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області;

визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а саме земельні ділянки за кадастровими номерами 5124755300:01:001:0291 та 5124755300:01:001:0292;

скасування рішень державного реєстратора Реєстраційної служби Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області від 18.03.2014 року індексний номер 11707869 від 18.03.2014 року та індексний номер 11711166 від 18.03.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно

про визнання права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частині на майно яке складається з сертифікатів про право на земельні частки (паї), серії ОД № 0319570 від 06.10.1997 року; серії ОД №0319218 від 06.10.1997року; серії ОД № 0319279 від 06.10.1997року; серії ОД № 0319486 від 06.10.1997року; серії ОД № 0319166 від 06.10.1197 року - є похідними від заявлених вимог щодо недійсності договору дарування , тож також не підлягають задоволенню.

Також колегія вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідачем ОСОБА_24 неодноразово, протягом усього розгляду справи подавалися заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

В заяві про поновлення строку на звернення до суду із відповідним позовом ОСОБА_3 зазначила, що оскільки вона дізналась про порушення свого права випадково лише 26 листопада 2013 року, то й передбачений трирічний строк на час звернення до суду з позовом не сплинув.

На обґрунтування цих доводів позивач надала письмову відповідь адвоката від 26 листопада 2013 року, до якої позивачка звернулась за роз`ясненнями після того, як випадково побачила спірні договори дарування.

Разом з тим, на думку суду, вказана відповідь не є доказом, який об`єктивно свідчив би про те, що позивач ОСОБА_3 дійсно дізналась про наявність спірних договорів дарування саме 26 листопада 2016 року і не могла знати про порушення свого права раніше.

Верховним Судом України у справі № 6-2469цс16 у постанові від 16.11.2016 року сформовано наступну позицію: Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише по заяві сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю, а тому заяви сторони про застосування строків позовної давності до уваги не приймаються, і не можуть бути наразі підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України).

Оскільки колегія суддів задовольнила апеляційну скаргу, судові витрати ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги підлягають відшкодуванню.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 374 , 376 , 381 , 382 ЦПК України , апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року - скасувати .

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, реєстраційної служби Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області де третіми особами, що не заявляють самостійних вимог є Головне управління Держгеокадастру Одеської області, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори Бучацький Володимир Яковлевич про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності на земельні частки (паї), визнання рішення Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області недійсним, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації,- відмовити у повному обсязі .

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках на користь ОСОБА_5 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3751,88 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 березня 2020 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: О. М. Таварткіладзе

А. П. Заїкін