Постанова

від 26.02.2020 по справі 522/22805/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4462/20

Номер справи місцевого суду: 522/22805/15-ц

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черевка П.М.,

суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Венбест , Акціонерної страхової компанії ІНГО Україна , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Венбест , ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна , третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог, ОСОБА_2 та, з врахуванням уточненої позовної заяви від 08.09.2016 року, просила стягнути з ТОВ Венбест на її користь моральну шкоду в розмірі 400000 грн.; з ПрАТ АСК ІНГО Україна спричинену їй моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; завдану їй шкоду, пов`язану з лікуванням, в розмірі 4162 грн.; задану їй шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності, в розмірі 46511, 82 грн. Крім того позивач просила стягнути з відповідачів на її користь судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу в розмірі 6600 гривень.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 02.07.2015 р. водій ТОВ Венбест - ОСОБА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в трудових відносинах та виконуючи свої функціональні обов`язки водія по виїзду на виклик клієнтів ТОВ Венбест , керуючи технічно справним, належним на праві власності вказаному товариству автомобілем марки Renault Logan , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який в порядку, передбаченому ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахований в страховій компанії АСК ІНГО Україна на строк з 21.11.2014 року по 20.11.2015 року з франшизою - 0 в м.Одеса, о 15 год., на нерегульованому перехресті вулиці Сегедська та провулок Лунний, порушив вимоги п.п. 12.4, 18.1 ПДР, та скоїв наїзд на неї, ОСОБА_1 , в той час, коли вона перетинала вулицю Сегедську по пішохідному переходу, справа наліво по ходу руху керованого ОСОБА_2 вищевказаним автомобілем, та спричинив їй тілесні ушкодження, згідно з висновком СМЕ № 1733 від 20.07.2015 р., середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому кісток тазу; обох лоннихсідних кісток; закритого перелому хірургічної шийки лівої плечевої кістки.

Вказані тілесні пошкодження призвели до втрати нею працездатності та встановлення їй з 08.10.2015 року третьої групи інвалідності.

В подальшому її, позивача ОСОБА_1 , стан здоров`я значно погіршився та з серпня 2016 року МСЕК встановила їй ІІ групу інвалідності.

Відповідач ТОВ Венбест позов не визнав.

Відповідач ПрАТ АСК ІНГО Україна позов визнав частково, вважаючи, що позивачу підлягає відшкодуванню шкода, спричинена здоров`ю ОСОБА_1 , в розмірі 14616 грн. та моральна шкода в розмірі 730 грн.

Третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 07.12.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерної страхової компанії ІНГО Україна на користь ОСОБА_1 шкоду, пов`язану з її лікуванням, в сумі 4162 грн.; шкоду, пов`язану з її стійкою втратою працездатності, в сумі 46511,82 грн. та моральну шкоду в розмірі 2533,65 грн., а всього 53207,47 грн.

Стягнуто з ТОВ Венбест на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 21924 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6600 грн., а всього 28524 грн.

Стягнуто з Акціонерної страхової компанії ІНГО Україна на користь держави судовий збір в розмірі по 551,20 грн.

Стягнуто з ТОВ Венбест на користь держави судовий збір в розмірі по 551,20 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції від 07.12.2016 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з

- ТОВ Венбест на її користь моральної шкоди в розмірі 21924 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача - ТОВ Венбест на її користь 400000 грн. в рахунок відшкодування завданої їй протиправними діями водія ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з ТОВ Венбест , моральної шкоди;

- ПрАТ АСК ІНГО Україна на її користь моральної шкоди в розмірі 2533,65 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача АСК ІНГО Україна на її користь 5000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої їй моральної шкоди, у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права. Понесені нею судові витрати просить стягнути з відповідачів на її користь. Судовий збір стягнути з відповідачів на користь держави.

Відповідачі ТОВ Венбест та ПрАТ АСК ІНГО Україна відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не подавали.

В апеляційній скарзі ПрАТ АСК ІНГО Україна просить рішення суду першої інстанції скасувати, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПрАТ АСК ІНГО Україна на користь позивача ОСОБА_1 14616 грн. - шкоду, пов`язану зі стійкою втратою працездатності, та 730 грн. - моральної шкоди.

Мотивуючи апеляційну скаргу ПрАТ АСК ІНГО Україна зазначило, що суд першої інстанції невірно визначив розмір стягнутої з ПрАТ АСК ІНГО Україна на користь позивача ОСОБА_1 шкоди, в зв`язку з втратою нею працездатності, в розмірі 46511 грн., оскільки позивачем не доведено, що встановлена 08.08.2015 року МСЕК ОСОБА_1 ІІ група інвалідності знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку зі страховим випадком; безпідставно стягнув з ПрАТ АСК ІНГО Україна 4162 грн. на лікування позивача ОСОБА_1 , так як останньою не надано документів про понесені витрати; моральну шкоду в розмірі 2533 грн., так як сума зазначеного стягнення повинна складати 730 грн., що складає 5% від розміру шкоди, яку ПрАТ АСК ІНГО Україна згодне відшкодувати позивачу ОСОБА_1 в зв`язку з втратою нею працездатності - 14616 грн.

Відповідач ТОВ Венбест апеляційної скарги на зазначене рішення суду першої інстанції не подавав, підтримав апеляційну скаргу ПрАТ АСК ІНГО Україна та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу ПрАТ АСК ІНГО Україна , в якому просить в задоволені зазначеної апеляційної скарги, як безпідставної та необґрунтованої, відмовити в повному обсязі .

Відповідач - ТОВ Венбест та третя особа яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу ПрАТ АСК ІНГО Україна залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2015 р. водій ТОВ Венбест ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи належним вказаному товариству автомобілем марки Renault Logan , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в м.Одеса о 15 год. на нерегульованому перехресті вулиці Сегедська та провулок Лунний, порушив вимоги п.п. 12.4, 18.1 ПДР, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 в той час, коли вона перетинала вулицю Сегедську по пішохідному переходу, та спричинив їй тілесні ушкодження, згідно з висновком СМЕ № 1733 від 20.07.2015 р., середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому кісток тазу; обох лоннихсідних кісток; закритого перелому хірургічної шийки лівої плечевої кістки.

Вказані тілесні пошкодження призвели до втрати ОСОБА_1 працездатності та встановлення їй з 08.10.2015 року третьої групи інвалідності.

В подальшому стан здоров`я ОСОБА_1 значно погіршився та з серпня 2016 року МСЕК встановила їй ІІ групу інвалідності.

На момент ДТП ТОВ Венбест є власником легкового автомобіля марки Renault Logan , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .

Третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ Венбест на посаді водія.

ВР ДТП СУ ГУ МВС України в Одеській області 03 липня 2015 року внесені відомості до ЄРДР за № 12015160000000488 про вчинення водієм ОСОБА_2 даного ДТП з правовою кваліфікацією: ч.1 ст.286 КК України.

Транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_2 в момент ДТП - легковий автомобіль марки Renault Logan , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в порядку, передбаченому ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , застрахований в страховій компанії ПрАТ АСК ІНГО Україна на строк з 21.11.2014 року по 20.11.2015 року з франшизою - 0.

Водій ТОВ Венбест - ОСОБА_2 , відшкодував позивачу ОСОБА_1 шкоду, пов`язану з її лікуванням, до моменту винесення Приморським районним судом м.Одеси ухвали від 15.10.2015 року про звільнення його від кримінальної відповідальності за вищевказане кримінальне правопорушення з підстав, передбачених ст.46 КК України.

Згідно з висновком СМЕ №1733 ОСОБА_1 в результаті зазначеної ДТП спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

ОСОБА_1 згідно з довідкою МСЕК Серії 10 ААВ № 783262 від 28.10.2015 року встановлено третю групу інвалідності.

ОСОБА_1 згідно з довідкою МСЕК Серії 10 ААВ № 805112 від 08.08.2015 року встановлено другу групу інвалідності.

14.12.2015 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до ПрАТ АСК ІНГО Україна про виплату їй страхового відшкодування, проте страхове відшкодування їй сплачено не було.

ОСОБА_1 працює в Одеському Національному політехнічному Університеті на посаді провідного інженера з 23.04.2015 року по теперішній час та її середня заробітна плата за останні три місці роботи перед ДТП складає 2583,99 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.10.2015 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України закрита з підстав, передбачених ст.46 КК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в результаті зазначеної ДТП ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому кісток тазу; обох лоннихсідних кісток; закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки, що не спричинили втрати нею працездатності.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині розміру стягнення з відповідача ТОВ Венбест на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди та в частині стягнення з відповідача ПрАТ АСК ІНГО Ураїна на її користь розміру шкоди та шкоди в зв`язку з втратою нею прецездатності з наступних підстав:

На підставі Ухвали Одеського апеляційного суду від 23.11.2017 року у справі з 30.11.2017 року по 02.10.2018 року проведена комісійна судово-медична експертиза №338 ОСОБА_1 , яка на підставі матеріалів справи, медичної документації прийшла до наступних висновків.

У ОСОБА_1 мались наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, забійних ран потиличної ділянки справа, тім`яної ділянки справа, закритий перелом хірургічної шийки та великого бугорка лівої плечової кістки, відкритий краєвий перелом локтєвого відростку локтєвої кістки лівого предпліччя, рвана скальпована рана у ділянці лівого локтєвого суглобу, множинні переломи кісток тазу (латеральної маси крестца зліва, з переходом на крестцоводух`янні зчленування, лівої лонної кістки з переходом на дно вертлюжної западини, осколковий вколочений перелом правої лонної кістки, осколкові переломи обох сідничих кісток), крововиливи у ділянці лівого колінного суглобу, правого стегна.

Вищевказані ушкодження утворились від дії тупих предметів, яким могли бути частини кузова транспортного засобу, який рухався у момент контакту з тілом постраждалої. Дані ушкодження утворились незадовго до надходження постраждалої ОСОБА_1 до стаціонару і, таким чином, ушкодження могли утворитись 02.07.2015 року.

Внаслідок отриманих в ДТП травм у ОСОБА_1 настала стійка втрата загальної працездатності що становить 60%.

Таким чином, вищевказані ушкодження не були небезпечними для життя, викликали значну втрату загальної працездатності не менш як на 1/3 (33%) , а саме 60% , та згідно з п. 2.1.6 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (1995), відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на 1/3.

Ступінь втрати працездатності пацієнтки ОСОБА_1 , пов`язаний з порушенням функцій лівої руки, функцій нижніх кінцівок та ЗЧМТ.

Стан хворої зумовлений наслідками травми, отриманої під час ДТП 02.07.2015 року. Захворювання прогресує. Трудовий прогноз пацієнтки ОСОБА_1 несприятливий.

На питання Чи є встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності результатом неналежного лікування? Експертна комісія прийшла до висновку, що потерпілій медична допомога надавалась належним чином.

Крім того, експертна комісія при огляді медико-соціальної справи № 1704 та Акта огляду №527 від 28.10.2015 року зазначила, що травма у ОСОБА_1 побутова, ДТП, (пішохід, 02.07.2015 року).

Таким чином зазначена комісійна судово-медична експертиза №338 прийшла до висновку, що в результаті ДТП, яка сталася 02.07.2015 року, ОСОБА_1 спричиненні тяжкі, а не середнього ступеню тяжкості, тілесні ушкодження, що спричинили загальну втрату працездатності ОСОБА_1 , яка складає 60 %, що свідчить про те, що висновки суду першої інстанції суперечать матеріалам справи.

Дослідивши медичну документацію, а саме:

- лікарняний лист ОСОБА_1 - т.1 а.с.63;

- витяг з рішення ЛКК № 06.12.10 від 12.10.2015 р. - т.1 а.с.64;

- виписку з карти стаціонарно хворої №9044 ОСОБА_1 - т.1 а.с.65;

- довідку МСЕК про встановлення ОСОБА_1 3-ої групи інвалідності - т.1 а.с.66;

- контр-К-графією лівого плечового сустава ОСОБА_1 від 27.07.2016 р. - т.1 а.с.107;

- виписний епікріз хворої ОСОБА_1 від 19.07.2016 р. - т.1 а.с.108;

- витяг з амбулаторної картки стаціонарної хворої ОСОБА_1 від 21.07.2016 р. - т.1 а.с.109;

- план заходів по медичній реабілітації ОСОБА_1 від 01.08.2016 р. - т.1 а.с.110;

- направленням хворої ОСОБА_1 на медико-соціальну експертизу, де чітко зазначається, що ОСОБА_1 отримала травми в результаті вище вказаної ДТП - т.1 а.с.111-112;

- довідку МСЕК про встановлення ОСОБА_1 з серпня 2016 року ІІ групи інвалідності - т.1 а.с.113;

- довідку про перебування на амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 в МКЛ №6 м.Одеси - т.1 а.с.114, 269;

- котр-рентгенограма лівого плеча ОСОБА_1 від 05.09.2016 р. - т.1 а.с. 116;

- медичну картку стаціонарного хворого № НОМЕР_2 ОСОБА_1 - т.1;

- комп`ютерну та магнітно-резонансну томографію грудної клітини ОСОБА_1 - т.1;

- медико-експертну справу № 1704 ОСОБА_1 - т.1;

- медичну документацією - т.2 а.с.59-91;

- медичну документацію - т.2 а.с.106-116.

Колегія суддів приходить до висновку, що станом на день прийняття постанови у зазначеній справі позивач ОСОБА_1 продовжує амбулаторне лікування від наслідків травм, отриманих нею в результаті ДТП 02.07.2015 року.

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає:

-ст.6 - страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого;

-ст.9 - розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та

здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного

потерпілого;

-ст.2 2 - у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи;

- ст.23 - шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Щодо доводів апеляційної скарги представника ПрАТ АСК ІНГО Україна про відсутність документального підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на лікування в розмірі 4162 грн., апеляційний суд виходить із наступного.

Обґрунтовуючи свої доводи апелянт посилається на норми ст.24 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Статтею 24 Закону передбачається, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Колегія суддів вважає, що понесені позивачем ОСОБА_3 витрати на лікування з 19 липня 2016 року в сумі 4162, 90 грн. підтверджені доказами:

- лікарняним листом - т.1 а.с.63;

- витягом з рішення ЛКК № 06.12.10 від 12.10.2015 року - т.1 а.с.64;

- випискою з карти стаціонарно хворої №9044 ОСОБА_1 - т.1 а.с.65;

- довідкою МСЕК про встановлення ОСОБА_1 3-ої групи інвалідності - т.1 а.с.66;

- контр-К-графією лівого плечового сустава ОСОБА_1 від 27.07.2016 р. - т.1 а.с.107;

- виписним епікризом хворої ОСОБА_1 від 19.07.2016 р. - т.1 а.с. 108;

- випискою з амбулаторної картки стаціонарної хворої ОСОБА_1 від 21.07.2016 р. - т.1 а.с. 109;

- планом заходів по медичній реабілітації ОСОБА_1 від 01.08.2016 р. - т.1 а.с.110;

- направленням хворої ОСОБА_1 на медико-соціальну експертизу, де чітко зазначається, що ОСОБА_3 отримала травми в результаті вищевказаної ДТП - т.1 а.с. 111-112;

- довідка МСЕК встановлення ОСОБА_1 з серпня 2016 року ІІ групи інвалідності - т.1 а.с.113;

- довідкою про перебування на амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 в МКЛ №6 м.Одеси - т.1 а.с.114, 269);

- котр-рентгенограма лівого плеча ОСОБА_1 від 05.09.2016 р. - т.1 а.с. 116;

- медичною карткою стаціонарного хворого № 9044 ОСОБА_1 - т.1;

- комп`ютерною та магнітно-резонансною томографією грудної клітини ОСОБА_1 - т.1;

- медико-експертною справою ОСОБА_1 - т.1;

- медичною документацією - т.2 а.с.59-91;

- медичною документацією - т.2 а.с.106-116;

- чеками та квитанціями про придбання ОСОБА_1 ліків на суму 4162,90 грн. - т.1 а.с.115-140.

При цьому, колегія суддів також приймає до уваги, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів, що свідчить про те, що понесені ОСОБА_3 витрати на лікування з 19.07.2016 року в розмірі 4162,90 грн. не перевищують мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів не вбачає законних підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача - ПрАТ АСК ІНГО Україна на користь позивача ОСОБА_1 понесених нею витрат на лікування в розмірі 4162,90 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася за участю забезпеченого транспорту - легкового автомобіля марки Renault Logan , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , є страховим випадком, та що страховик - ПрАТ АСК ІНГО Україна у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує, у встановленому цим Законом порядку, оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи - ОСОБА_1 .

Однак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: не встановив, чи призвела зазначена ДТП до втрати позивачем ОСОБА_1 працездатності; неправильно застосував норми матеріального права, визначив мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) ОСОБА_1 за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з вимогами ст.26 Закону Україну Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , в той час, як шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України, що свідчить про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Так суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення щодо стягнення з відповідача - ПрАТ АСК ІНГО Україна шкоду, пов`язану зі стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 , в розмірі 46511,82 грн., виходив з вимог ст.26 Закону Україну Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , яка передбачає, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної, яким встановлено II групу інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Однак, як було встановлено у висновку комісійної судово-медичної експертизи №338 від 02.10.2018 року на підставі матеріалів справи, медичної документації експертна комісія прийшла до висновку про те, що потерпілій ОСОБА_1 в результаті ДТП спричинені тяжкі тілесні ушкодження за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності, не менш як на 1/3, та що вказані травми призвели до стійкої втрати її загальної працездатності у розмірі 60 %. Ступінь втрати працездатності пацієнтки ОСОБА_1 , пов`язаний з порушенням функцій лівої руки, функцій нижніх кінцівок та ЗЧМТ. Стан хворої зумовлений наслідками травми, отриманої під час ДТП 02.07.2015 року. Захворювання прогресує. Трудовий прогноз пацієнтки ОСОБА_1 несприятливий .

Так, згідно зі ст.26 Закону шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Стаття 1197 ЦК України передбачає визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором слідуючим чином: Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я.

Позивач ОСОБА_1 працювала в Одеському Національному політехнічному Університеті до часу, що передував ушкодженню її здоров`я внаслідок ДТП, на посаді провідного інженера з 23.04.2015 року.

Згідно з довідок Одеського Національного Політехнічного Університету середня заробітна плата за останні три місці роботи перед ДТП ОСОБА_1 складає 2583,99 грн.

Таким чином, починаючи з 02.07.2015 року до дати прийняття рішення судом - до 26.02.2020 року сума втраченого фізичною особою ОСОБА_1 , яка працювала за трудовим договором, заробітку внаслідок втрати загальної працездатності на 60% складає:

05 місяці 29 днів (за 2015 рік) + 12 місяців (за 2016 рік) + 12 місяців (за 2017 рік) + 12 місяців (за 2018 рік) + 12 місяців (за 2019 рік) + 01 місяць 26 днів (за 2020 рік) х 2583,99 грн. х 60% ( втрата загальної працездатності)= 85616,20 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот шістнадцять грн. 20 коп.).

Сторони у справі не оскаржували рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача ОСОБА_1 шкоди, пов`язаної із її стійкою втратою працездатності, в розмірі 46511,82 грн. Однак колегія суддів вважає, що стягуючи з відповідача ПрАТ АСК ІНГО Україна на користь позивача ОСОБА_1 шкоду, пов`язану із її стійкою втратою працездатності в розмірі 46511,82 грн., суд першої інстанції визначив мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) ОСОБА_1 за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди згідно з вимогами ст.26 Закону Україну Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , в той час як шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Враховуючи, що згідно з ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія судів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та вважає за доцільне вийти за межі вимог апеляційних скарг та стягнути з відповідача ПрАТ АСК ІНГО Україна на користь позивача ОСОБА_1 суму втраченого ОСОБА_1 , яка працювала за трудовим договором на момент ДТП, заробітку внаслідок втрати нею загальної працездатності на 60% в розмірі 85616,20 грн., що не перевищує ліміту страхового відшкодування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача ПрАТ АСК ІНГО Україна на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2533, 65 грн. Проте колегія суддів вважає, що такий висновок є помилковим, зробленим в зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Так, згідно з вимогами ст.26-1 Закону Україну Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи, що страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров`ю позивача ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню в розмірі 85616,20 грн., то на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню з ПрАТ АСК ІНГО Україна моральна шкода в розмірі 85616,20 грн. х 5%=4280,81 грн.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ТОВ Венбест на її користь моральної шкоди в розмірі 400000 грн., колегія суддів вважає, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи зі слідуючого:

Винними діями водія ТОВ Венбест - ОСОБА_2 позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилася як у фізичному болю та стражданнях, яких остання зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, так і у душевних стражданнях і психічних переживаннях через ДТП, порушенням звичного образу життя, необхідністю звертатися до медичних закладів з метою проходження досліджень, лікування та діагностики, звертатися за правовою допомогою до адвоката з метою захисту її прав та представлення інтересів в суді, більше як чотири роки очикувати та так і не дочекатися на отримання від відповідача ТОВ Венбест компенсації завданої їй моральної шкоди, яку колегія суддів вважає доведеною, а тому з відповідача ТОВ Венбест підлягає стягненню сума 200000 (двісті тисяч грн.), що буде достатньою для відшкодування моральних страждань позивача, виходячи з наступного.

Судом вірно встановлено, що оскільки, вимоги про стягнення моральної шкоди були заявлені позивачем ОСОБА_1 до ТОВ Венбест , з яким водій ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував в трудових відносинах, що останнім також не заперечувалось, дана юридична особа ТОВ Венбест відшкодовує моральну шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Зазначене узгоджується із:

Постановою №4 від 01.03.2013 року Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , яка передбачає:

П.6. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавала шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Вимогами ЦК України передбачено:

- ст.1187 - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

- ст.23 - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

ст.1167 - моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п.8 Постанови ПВСУ N 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди :

За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Визначаючи розмір спричиненої позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди колегія суддів виходила зі слідуючого:

- 02.07.2015 р. водій ТОВ Венбест - ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи належним вказаному товариству автомобілем, марки Renault Logan ,реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Одеса о 15 год. на нерегульованому перехресті вулиці Сегедська та провулок Лунний, порушив вимоги п.п. 12.4, 18.1 ПДР скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 в той час, коли вона перетинала вулицю Сегедську по пішохідному переходу, та спричинив їй тілесні ушкодження, згідно з висновком СМЕ №1733 від 20.07.2015 р., середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому кісток тазу; обох лоннихсідних кісток; закритого перелому хірургічної шийки лівої плечевої кістки.

Вказані тілесні пошкодження призвели до втрати ОСОБА_1 працездатності та встановлення їй з 08.10.2015 року третьої групи інвалідності.

В подальшому стан здоров`я ОСОБА_1 значно погіршився та з серпня 2016 року МСЕК встановила їй ІІ групу інвалідності.

На момент ДТП - ТОВ Венбест є власником легкового автомобіля, марки Renault Logan ,реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .

Третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ Венбест на посаді водія.

ВР ДТП СУ ГУ МВС України в Одеській області 03.07.2015 року внесені відомості до ЄРДР за № 12015160000000488 про вчинення водієм ОСОБА_2 вищевказаного ДТП з правовою кваліфікацією ч.1 ст.286 КК України.

Згідно з висновком СМЕ №1733 ОСОБА_1 в результаті зазначеної ДТП спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

ОСОБА_1 згідно з довідкою МСЕК Серії 10 ААВ № 783262 від 28.10.2015 року встановлено третю групу інвалідності.

ОСОБА_1 згідно з довідкою МСЕК Серії 10 ААВ № 805112 від 08.08.2015 року встановлено другу групу інвалідності.

Відповідач ТОВ Венбест , незважаючи на неодноразові звернення до нього позивача ОСОБА_1 з проханням відшкодувати їй моральну шкоду на протязі більш як чотирьох років, безпідставно відмовляв їй в цьому.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.10.2015 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України закрита з підстав, передбачених ст.46 КК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ТОВ Венбест моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті зазначеної ДТП ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому кісток тазу; обох лоннихсідних кісток; закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки, що не спричинили втрати нею працездатності.

Однак на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 23.11.2017 року у справі з 30.11.2017 року по 02.10.2018 року проведена комісійна судово-медична експертиза №338 ОСОБА_1 , яка на підставі матеріалів справи, медичної документації прийшла до слідуючих висновків.

У ОСОБА_1 мались наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, забійних ран потиличної ділянки справа, тім`яної ділянки справа, закритий перелом хірургічної шийки та велого бугорка лівої плечової кістки, відкритий краєвий перелом локтєвого відростку локтєвлої кістки лівого предпліччя, рвана скальпована рана у ділянці лівого локтєвого суглобу, множинні переломи кістьок тазу (латеральної маси крестца зліва, з переходом на крестцоводух`янні зчленування, лівої лонної кістки з переходом на дно вертлюжної западини, осколковий вколочений перелом правої лонної кістки, осколкові переломи обох сідничих кісток), крововиливи у ділянці лівого колінного суглобу, правого стегна.

Вищевказані ушкодження утворились від дії тупих предметів, яким могли бути частини кузова транспортного засобу, який рухався у момент контакту з тілом постраждалої. Дані ушкодження утворились незадовго до надходження постраждалої ОСОБА_1 до стаціонару і, таким чином, ушкодження могли утворитись 02.07.2015 року.

Внаслідок отриманих в ДТП травм у ОСОБА_1 настала стійка втрата загальної працездатності, що становить 60%.

Таким чином, вищевказані ушкодження не були небезпечними для життя, викликали значну втрату загальної працездатності не менш як на 1/3 (33%) , а саме 60% , та згідно з п.2.1.6 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (1995), відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на 1/3.

Ступінь втрати працездатності пацієнтки ОСОБА_1 , пов`язаний з порушенням функцій лівої руки, функцій нижніх кінцівок та ЗЧМТ.

Стан хворої зумовлений наслідками травми, отриманої під час ДТП 02.07.2015 року. Захворювання прогресує. Трудовий прогноз пацієнтки ОСОБА_1 несприятливий.

На питання Чи є встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності результатом неналежного лікування? Експертна комісія прийшла до висновку, що потерпілій медична допомога надавалась належним чином.

Крім того експертна комісія при огляді медико-соціальної справи № 1704 та Акта огляду №527 від 28.10.2015 року зазначила, що травма у ОСОБА_1 побутова, ДТП, (пішохід, 02.07.2015 року).

Таким чином, зазначена комісійна судово-медична експертиза №338 прийшла до висновку, що в результаті ДТП, яка сталася 02.07.2015 року, ОСОБА_1 спричиненні тяжкі, а не середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили загальну втрату працездатності ОСОБА_1 , яка складає 60%, що свідчить про те, що висновки суду першої інстанції протирічать матеріалам справи.

Колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача ТОВ Венбест на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200000 грн. (двісті тисяч гривен) відповідає принципам справедливості і співмірності, та що зазначений розмір буде достатнім для відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральних страждань, які виразилися у фізичному болю, душевних стражданнях і психічних переживаннях через ДТП, порушенням звичного способу її життя, необхідністю звернень до медичних закладів з метою проходження лікування, досліджень та діагностики тощо.

Щодо стягнення на користь позивача ОСОБА_1 понесених нею судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Розмір понесених позивачем ОСОБА_1 судових витрат в суді першої інстанції склав:

6600 грн., що засвідчується квитанцією до приходного касового ордера від 03.08.2015 року - витрати на правничу допомогу (т.1 а.с.68);

розрахунком вартості наданих ОСОБА_1 адвокатом правничих послуг на суму 10128 грн. від 12.07.2016 року (т.1 а.с.145-146).

Розмір, понесених ОСОБА_1 судових витрат в суді апеляційної інстанції, складає: 13500 грн. (вартість адвокатських послуг); 3641,10 грн. (оплата вартості проведення комісійної судово-медичної експертизи, всього 17141,10 грн. (сімнадцять тисяч сто сорок одна грн. 10 коп.); що підтверджується:

- квитанцією до приходного касового ордеру № 42 від 13.02.2017 року про оплату ОСОБА_1 послуг адвоката на суму 13500 грн. (т.1 а.с.239);

- документами про оплату ОСОБА_1 вартості проведення комісійної судово-медичної експертизи (т.2 а.с.201-208).

Колегія суддів вважає, що на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню з відповідачів також понесенні нею судові витрати, а саме витрати:

- на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі - 6000 грн.;

- на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі - 13500 грн.;

- оплата вартості проведення комісійної судово-медичної експертизи в розмірі 3641,10 грн.

Всього: 23141,10 грн.

Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд виходить з наступного:

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07 грудня 2016 року - змінити.

Стягнути з ПрАТ АСК ІНГО Україна (код ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності, в розмірі 85616,20 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 20 коп.; моральну шкоду в розмірі грн. 4280,81 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Венбест (код ЄДРПОУ 30310579) на користь позивача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 2000000 (двісті тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ПрАТ АСК ІНГО Україна (код ЄДРПОУ 16285602) на користь держави судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Венбест (код ЄДРПОУ 30310579) на користь держави судовий збір в розмірі 1062,75 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.03.2020 року.

Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко

А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький