Ухвала

від 11.03.2020 по справі 300/119/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 березня 2020 року

місто Київ

справа № 300/119/19

провадження № 61-2196ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Редакції Воловецької районної газети Голос Верховини про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано Редакцію Воловецької районної газети Голос Верховини здійснити нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за відпрацьований робочий день, 13 серпня 2018 року. Стягнуто із Редакції Воловецької районної газети Голос Верховини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 серпня 2018 року до 01 серпня 2019 року у розмірі 43 079, 04 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, врахував те, що відповідачем здійснювалася виплата грошових коштів позивачу з порушенням строків, передбачених статтею 116 Кодексу законів про працю України, а також на підставі неналежно нарахованої суми 3 553, 77 грн, замість розміру посадового окладу - 3 723, 00 грн. Зазначені обставини відповідачем не спростовано, що є підставою для задоволення позову. Суд першої інстанції самостійно здійснив розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, який складає 43 709, 04 грн.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач звернулася до суду із позовними вимогами до Редакції Воловецької районної газети Голос Верховини . Проте, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14 березня 2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Редакції Воловецької районної газети Голос Верховини , правонаступником якої зареєстрована юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю Редакція районної газети Голос Верховини . Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення юридична особа відповідача припинена, однак суд не залучив до участі у справі правонаступника такої особи. Отже, зазначений спір вирішено судом першої інстанції за участю неналежного відповідача, що є підставою для скасування судового рішення.

ОСОБА_1 23 січня 2020 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, зокрема, з метою зазначення ціни позову.

У лютому 2020 року від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема зазначено, що ціна позову у справі становить 43 079, 04 грн .

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Доказами звернення особи до суду вважається здача на пошту чи передача іншими відповідними засобами зв`язку скарги, що визначено частиною шостою статті 124 ЦПК України.

Касаційна скарга подана ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 23 січня 2020 року.

Отже, питання відкриття касаційного провадження або відмови у такому вирішується за правилами, визначеними ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2 102, 00 грн.

Ціна позову у цій справі становить 43 079, 04 грн суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення , яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі не обґрунтовується наявність умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, пункт 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , пункт 45; рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , пункт 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), № 29182/03, пункт 32, від 02 листопада 2006 року; Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia) від 07 липня 2015 року № 18499/08, пункт 29).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості

( Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , пункт 36; рішення у справі Козліца проти Хорватії , пункт 33; рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , пункт 34, Добріч проти Сербії (Dobriж ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ (ZUBAC v. CROATIA) - РІШЕННЯ 35 v. Serbia), №№ 2611/07 та 15276/07, пункт 54, від 21 червня 2011 року; та Йовановіч проти Сербії

(Jovanoviж v. Serbia), 32299/08, пункт 48, від 02 жовтня 2012 року).

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі Добріч проти Сербії , пункт 54).

Також Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Європейський суд у зазначеному рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалене у малозначній справі, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховний Суд додатково роз`яснює заявнику, відповідно до пункту третього частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , право на подання заяви про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Редакції Воловецької районної газети Голос Верховини про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний