Постанова

від 12.02.2020 по справі 910/6584/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. Справа№ 910/6584/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.02.2020р.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019р. (повний текст складено 16.09.2019р.)

у справі №910/6584/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради

до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

про визнання протиправної відмови щодо укладання договору та зобов`язання укласти договір

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про визнання протиправної відмови Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо укладення з Комунальним підприємством Теплоенерго Дніпровської міської ради Договору реструктуризації заборгованості, яка обліковується за Договором №14/9914/16 про переведення боргу від 24.10.2016р. та зобов`язання укласти на основі типового Договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, яка обліковується за Договором №14/9114/16 про переведення боргу від 24.10.2016р.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі заяви від 22.06.2017р. №1500, заяви від 29.08.2017р. №1684 та доданих до них обов`язкових в силу ч. 2 ст. 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожитті енергоносії №1730 документів, з 08.09.2017р. включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення.

До заборгованості, що підлягає регулюванню відповідно до Закону №1730 відноситься й заборгованість КП Теплоенерего перед НАК Нафтогаз України , яка обліковується за договором №14/9114/16 від 24.10.2016р. про переведення боргу за договором №7809/21/124478 від 22.09.2011р. та складається із суми основного боргу та нарахованих на неї штрафних і фінансових санкцій.

Договір №7809/21/124478 від 22.09.2011р. було укладено із первісним боржником ( КП Дніпропетровські теплові мережі ) та ПАТ Дніпрогаз , а останній, в свою чергу, передав своє право вимоги за зазначеним договором до НАК Нафтогаз України уже на підставі Договору №9814/21/133405 від 26.10.2016р. про відступлення права вимоги.

Як зазначив позивач, Закон №1730 покладає обов`язок з укладення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ на нього та відповідача, а тому відмова останнього від укладення такого договору є протиправною.

1.3. Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що заборгованість за природний газ, яка обліковується за Договором про переведення боргу від 24.10.2016р. №14/9114/16, та яка набута відповідачем за Договором відступлення права вимоги, а також заборгованість з неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на цю заборгованість, не підлягає врегулюванню на підставах, передбачених ст.ст. 5, 7 Закону №1730 у зв`язку з тим, що така заборгованість виникла з договірних відносин за Договором купівлі-продажу між позивачем (боржником) та продавцем (первісний кредитором) - ПАТ Дніпрогаз , яке було постачальником газу за Договором купівлі-продажу.

Крім того, оскільки серед способів захисту, передбачених в ст. 16 Цивільного кодексу України, не зазначено (у якості загального) способу захисту як зобов`язання установлення правовідносин, то позовна вимоги про зобов`язання укладення договору про реструктуризацію заборгованості є недопустимим способом захисту у спірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. 22.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством Дніпрогаз (Продавець) та Міським комунальним підприємством Дніпровські міські теплові мережі (Покупець) було укладено Договір №7809/21/124478 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами.

2.2. 26.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством Дніпрогаз (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №9814/21/133405, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - МКП Дніпропетровські міські теплові мережі , за договором на постачання природного газу №7809/21/124478 від 22.09.2011р. у сумі 65 362 483,23 грн.

2.3. 24.10.2016р. між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (Кредитор), КП Дніпропетровські міські теплові мережі (Первісний боржник) та КП Теплоенерго (новий боржник) було укладено Договір №14/9114/16 про переведення боргу, за умовами якого за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором (далі - Зобов`язання), за договором від 22.09.2011р. №7809/21/124478, укладеним між Первісним боржником та Публічним акціонерним товариством Дніпрогаз , за яким Кредитор став кредитором на підставі Договору про відступлення права вимоги від 26.10.2012р. №9814/21/133405, а Новий кредитор приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює Первісного боржника у Зобов`язані.

2.4. Згідно п. 2.1. Договору №14/9114/16 сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться до Нового Боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 30 410 468,00 грн., у тому числі: 20 228 537,07грн. основна заборгованість; 3 727 713,98 грн. 3 % річних, 6 836 137,83 грн. інфляційних втрат, 73 080,00 грн. судових витрат згідно з рішенням суду у справі №904/2740/15.

2.5. Комунальне підприємство Теплоенерего Дніпровської міської ради звернулось до Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України із заявами №1500 від 22.06.2017р., №1684 від 29.08.2017р. щодо включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

2.6. Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, розглянувши заяву позивача від 22.06.2017р. №1500, вніс останнього до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що підтверджується повідомленням про включення до реєстру.

2.7. Позивач звернувся до відповідача із листом від 19.09.2017р. №2021 щодо укладення договору на реструктуризацію заборгованості згідно Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ.

2.8. Листом від 21.09.2017р. №2061 позивач просив відповідача списати неустойку (штраф, пеню), інфляційні нарахування, проценти річних за договорами, заборгованість за якими погашено.

2.9. Листом №26-7718/1.8-17 від 27.10.2017р. відповідач повідомив позивача щодо реалізації положень Закону України від 03.11.2016р. №1730. На підставі ч. 3 ст. 7 Закону №1730 проведено списання заборгованості КП Теплоенерго Дніпровської міської ради з неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних у сумі 33 827 094,99 грн., нарахованих на заборгованість за природний газ.

Щодо укладення Договору, то договір реструктуризації може бути укладений Компанією з КП Теплоенерго Дніпровської міської ради після надання гарантії органом місцевого самоврядування (укладення договору гарантії) в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Крім того, не підлягають врегулюванню на підставах ст.ст. 5, 7 Закону України №1730 заборгованість за природний газ за договорами про відступлення права вимоги та переведення боргу.

Також не підлягає врегулюванню заборгованість з неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ за договорами, за якими основний борг за природний газ повністю сплачено після набрання чинності Законом №1730 (після 30.11.2016р.).

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2019р. по справі №910/6584/19 позов задоволено. Визнано протиправною відмову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо укладення з Комунальним підприємством Теплоенерго Дніпровської міської ради договору реструктуризації заборгованості, яка обліковується за договором №14/9114/16 про переведення боргу від 24.10.2016р. Зобов`язано Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України укласти на основі типового договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, яка обліковується за договором №14/9114/16 про переведення боргу від 24.10.2016р. Стягнуто з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на користь Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 842,00 грн.

3.2. Приймаючи спірне рішення місцевий суд дійшов висновку про наявність у відповідача в силу положень Закону №1730 обов`язку укласти з позивачем договір про реструктуризацію заборгованості. Укладення такого договору є обов`язком для сторін в силу положень ст.ст. 1, 3, 5 Закону №1730.

4. Вимоги апеляційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим місцевим судом рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019р. у справі №910/6584/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

4.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначив, що листом №26-7718/1.8-17 від 27.10.2017р. повідомило позивача про те, що заборгованість за природний газ, яка обліковується за Договору про переведення боргу від 24.10.2016р. №14/9114/16, та яка набута відповідачем за Договором відступлення права вимоги, а також заборгованість з неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на цю заборгованість, не підлягає врегулюванню на підставі, передбачених статтями 5 та 7 Закону №1730, у зв`язку із тим, що така заборгованість виникла з договірних відносин за Договором купівлі-продажу між позивачем (боржником) та продавцем (первісним кредитором) - ПАТ Дніпрогаз , яке було постачальником газу за Договором купівлі-продажу.

4.3. Включення позивача до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії не підтверджує право позивача на реструктуризацію заборгованості саме за Договором купівлі-продажу, Договором про відступлення права вимоги та Договором про переведення боргу, та не створює обов`язку для відповідача укласти договір реструктуризації такої заборгованості.

4.4. Як зазначив апелянт, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач є постачальником позивача і правовідносини між позивачем і відповідачем регулюються Законом №1730.

4.5. Як вбачається із листів позивача від 19.09.2017р. №2021 від 21.09.2017р. №2061, жодної істотної умови договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ позивачем у вказаних листах не зазначено, а відтак вказані листи не можна вважати пропозицією укласти договір у розумінні ст. 641 Цивільного кодексу України.

4.6. Крім того, станом на день звернення позивача із позовом до суду обов`язок, передбачений в ч. 8 ст. 6 Закону №6 щодо укладення договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, для відповідача не настав.

4.7. Також апелянт послався на обрання позивачем невірного способу захисту.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

5.1. Позивач заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що, враховуючи правовідносини, які виникли між ПАТ Дніпрогаз та ПАТ НАК Нафтогаз України вбачається, що останній з моменту вирішення питання про застосування правонаступництва в контексті договору №7809/21/124478 набув статусу постачальника природного газу разом з усіма правами та обов`язками первісного кредитора.

5.2. Заборгованість позивача за договором купівлі-продажу природного газу №7809/21/124478 від 22.09.2011р., право вимоги якої було відступлено апелянту згідно договору від 26.10.2012р. №9814/21/133405, є кредиторською заборгованістю перед постачальником природного газу, а саме - перед НАК Нафтогаз України , тому відповідає вимогам Закону №1730.

5.3. Державою в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, офіційно визнано зазначену заборгованість такою, що підлягає врегульовано відповідно до Закону №1730, в тому числі і шляхом реструктуризації.

5.4. Передбачені ст. 5 Закону №1730 договори з реструктуризації заборгованості за спожитий газ укладаються з його типовою формою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою від 29.03.2017р. №222 у зв`язку із чим, при укладення таких договорів застосовуються передбачені ч. 3 ст. 174 ГК України правила.

5.5. Дніпровською міською радою прийнято рішення №1049 від 23.10.2019р. Про погодження та гарантування реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ КП Теплоенерго . Позивач просить апеляційний суд відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України долучити вказане рішення до матеріалів справи.

5.6. Як зазначив позивач, апелянт сам спростував власне твердження щодо невідповідності пропозиції в укладенні договорів, оскільки останнім така пропозиція була прийнята, результатом чого є підписання шести договорів реструктуризації заборгованості.

5.7. Держава шляхом створення та запровадження відповідних нормативно-правових актів імперативно визначила форму та істотні умови, які необхідні для врегулювання заборгованості за спожитий газ. Отже, у даному випадку застосування норми ст. 641 ЦК України у відносинах, які регулюються спеціальним законодавством, має опосередкований характер.

5.8. Визначений КП Теплоенерего спосіб захисту порушеного права, - зобов`язання укласти договір реструктуризації на основі типового є належним та підлягає задоволенню.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 16.10.2019р. на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019р. у справі №910/6584/19.

6.2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передано на розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019р. залишено без руху апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019р. у справі №910/6584/19 залишено без руху.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі №910/6584/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

6.5. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/6584/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г. судді - Дідиченко М.А., Поляк О.І.

6.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019р. прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019р. у справі №910/6584/19 до провадження вказаною колегією суддів.

6.7. 28.11.2019р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.

6.8. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/6584/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г. судді - Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

6.9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019р. прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019р. у справі №910/6584/19 до провадження вказаною колегією суддів.

6.10. 17.12.2019р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.

6.11. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції залишити рішення місцевого суду без змін.

6.12. Представник відповідача підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі та просив скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 2 ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним із способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

7.2. Правовідносини щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруюючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії врегульовані Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон №1730), який набрав чинності 30.11.2016р. Зазначеним Законом визначається комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

7.3. Відповідно до ст. 3 Закону №1730 для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

7.4. Формування та ведення реєстру, як передбачено пунктом 4 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017р. №93, здійснюється Мінрегіоном шляхом збирання та оброблення інформації про підприємства; внесення даних до реєстру та змін до них, а також виключення таких даних з реєстру.

7.5. Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону №1730 учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та її Дочірня компанія Газ України (абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №1730).

7.6. Відповідно до ст. 5 Закону №1730 реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016р. для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016р.

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

При цьому, на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України.

7.7. Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону №1730 кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

7.8. Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади відповідно до частини другої цієї статті можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

7.9. Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст.179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст.181 зазначеного Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

7.10. Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, за правилом частини другої цієї статті, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

7.11. Відповідно до ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд вважає, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. 22.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством Дніпрогаз (Продавець) та Міським комунальним підприємством Дніпровські міські теплові мережі (Покупець) було укладено Договір №7809/21/124478 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами.

8.3. 26.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством Дніпрогаз (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №9814/21/133405, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - МКП Дніпропетровські міські теплові мережі , за договором на постачання природного газу №7809/21/124478 від 22.09.2011р. у сумі 65 362 483,23 грн.

8.4. 24.10.2016р. між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (Кредитор), КП Дніпропетровські міські теплові мережі (Первісний боржник) та КП Теплоенерго (новий боржник) було укладено Договір №14/9114/16 про переведення боргу, за умовами якого за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором (далі - Зобов`язання), за договором від 22.09.2011р. №7809/21/124478, укладеним між Первісним боржником та Публічним акціонерним товариством Дніпрогаз , за яким Кредитор став кредитором на підставі Договору про відступлення права вимоги від 26.10.2012р. №9814/21/133405, а Новий кредитор приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює Первісного боржника у Зобов`язані.

8.5. Згідно п. 2.1. Договору №14/9114/16 сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться до Нового Боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 30 410 468,00 грн., у тому числі: 20 228 537,07грн. основна заборгованість; 3 727 713,98 грн. 3 % річних, 6 836 137,83 грн. інфляційних втрат, 73 080,00 грн. судових витрат згідно з рішенням суду у справі №904/2740/15.

8.6. Комунальне підприємство Теплоенерего Дніпровської міської ради звернулось до Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України із заявами №1500 від 22.06.2017р., №1684 від 29.08.2017р. щодо включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

8.7. Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, розглянувши заяву позивача від 22.06.2017р. №1500, вніс останнього до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що підтверджується повідомленням про включення до реєстру.

8.8. Позивач звернувся до відповідача із листом від 19.09.2017р. №2021 щодо укладення договору на реструктуризацію заборгованості згідно Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ.

При цьому, матеріали справи не містять доказів надсилання проекту вищезазначеного договору, що є порушенням вимог ЦК України, ГК України та ГПК України.

8.9. Листом від 21.09.2017р. №2061 позивач просив відповідача списати неустойку (штраф, пеню), інфляційні нарахування, проценти річних за договорами, заборгованість за якими погашено.

8.10. Листом №26-7718/1.8-17 від 27.10.2017р. відповідач повідомив позивача щодо реалізації положень Закону України від 03.11.2016р. №1730. На підставі ч. 3 ст. 7 Закону №1730 проведено списання заборгованості КП Теплоенерго Дніпровської міської ради з неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних у сумі 33 827 094,99 грн., нарахованих на заборгованість за природний газ.

Щодо укладення Договору, то договір реструктуризації може бути укладений Компанією з КП Теплоенерго Дніпровської міської ради після надання гарантії органом місцевого самоврядування (укладення договору гарантії) в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Крім того, не підлягають врегулюванню на підставах ст.ст. 5, 7 Закону України №1730 заборгованість за природний газ за договорами про відступлення права вимоги та переведення боргу.

Також не підлягає врегулюванню заборгованість з неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ за договорами, за якими основний борг за природний газ повністю сплачено після набрання чинності Законом №1730 (після 30.11.2016р.).

8.11. Разом з цим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем у даній справі обрано неправильний та неефективний спосіб захисту порушених прав з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005р. (заява № 38722/02).

У рішенні в справі Каіч та інші проти Хорватії ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Вимога позивача про визнання протиправної відмови щодо укладення договору та зобов`язання укласти договір не можуть реально захистити порушене право позивача.

8.12. Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону №1730 кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Як було встановлено апеляційним судом, позивач не надсилав на адресу відповідача проекту договору.

8.13. За таких обставин, місцевий суд дійшов передчасних та помилкових висновків щодо задоволення позову.

8.14. Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії , № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

8.15. Разом з цим, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

9. Висновки апеляційного суду

9.1. За вказаних обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019р. у справі №910/6584/19 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016р. у справі №910/6584/19 скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким відмовити у позові.

9.2. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

9.3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019р. у справі №910/6584/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016р. у справі №910/6584/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

3. Стягнути з Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради (32688148, 49044, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 37) на користь Акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України (код 20077720, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/6584/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України..

Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2020р.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко