Постанова

від 10.03.2020 по справі 903/806/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Справа №903/806/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.

За участю представників:

позивача: Якимчук О.М. (довіреність №12/20 від 03.03.2020 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія базальту" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.01.2020 р. у справі №903/806/19 (суддя Якушева І.О., повне рішення складено 13.01.2020 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія базальту"

про стягнення 2 569 303,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.01.2020 у справі №903/806/19, позов ТзОВ "РГК Трейдінг" до ТзОВ "Технологія базальту" про стягнення 2 569 303,20 грн, з них: 2 163 413,04 грн заборгованості, 314 517,40 грн пені, 31 956,71 грн процентів річних, 59 416,02 грн збитків, завданих інфляцією - задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 163 413,04 грн заборгованості, 310 626,78 грн пені, 31 628,90 грн процентів річних, 59 416,02 грн збитків, завданих інфляцією, 38 476,27 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

В позові про стягнення 3 890,62 грн пені, 327,81 грн. процентів річних - відмовлено.

Рішення Господарського суду Волинської області від 10.01.2020 у справі №903/806/19 в частині стягнення пені, мотивоване тим, що розмір стягуваної пені є співмірним до розміру заборгованості, яка існувала на момент звернення з позовом і не погашена станом на день прийняття рішення та становить 14,36% від несплаченої відповідачем суми основного боргу; прострочення триває більше року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія базальту" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у стягненні 283 454,72 грн пені.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Однак, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було взято до уваги докази надані Відповідачем, щодо скрутного матеріального становища, а також не було враховано, що сума пені є надмірно великою для Відповідача.

Окрім того, Позивач не надав доказів на підтвердження понесених ним збитків через наявність заборгованості Відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р. (суддя Крейбух О.Г.) відмовлено у задоволенні заяви (вх.№356/20 від 06.02.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія базальту" про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача. Апеляційну скаргу ТзОВ "Технологія базальту" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.01.2020 у справі № 903/806/19 залишено без руху. Зобов`язано апелянта протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду докази сплати 6377,73 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 р., у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Крейбух О.Г., та відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/806/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 р. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Юрчук М.І.

24.02.2020 р. на адресу апеляційного суду від ТзОВ "Технологія базальту" надійшло клопотання, про долучення платіжного доручення №21 від 20.02.2020 р. про сплату судового збору в сумі 6 377,73 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 р., поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія базальту" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.01.2020 р. у справі №903/806/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.03.2020 р.

10.03.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання 10.03.2020 року з`явився представник Позивача, Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами ч.ч.1-3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

До початку судового засідання від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" надійшло клопотання, в якому просить провести заміну позивача у справі №903/806/19, у зв`язку із зміною назви Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" від 10.03.2020 року про заміну позивача у справі №903/806/19 з Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" задоволено, замінено Позивача у справі №903/806/19 з Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2-А, 21 поверх, код ЄДРПОУ 38863790) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд 32/2 код ЄДРПОУ 38863790).

В судовому засіданні 10.03.2020 року представник Позивача апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні представника Позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технологія базальту» як споживачем було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2018-168, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п.п. 2.7.1. п. 2.7. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником споживача та копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Згідно з п. 3.2. договору ціна газу на момент укладення договору становить 8 917 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1783,40 грн., всього з ПДВ - 10 700,40 грн.

У відповідності до п. 3.3. договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, крім випадку, визначеного п. 3.3.1. договору.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 30% - до 5-го числа місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 30% - до 15-го числа місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 40% - до 25-го числа місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа, наступного за звітним місяця.

Строк дії договору в частині передачі природного газу був встановлений відповідно до п. 9.1. договору до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків за переданий природний газ - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1 від 22.08.2018, №2 від 21.09.2018, №5 від 19.03.2019 сторони вносили зміни до пункту 3.3. договору в частині зміни ціни на природний газ. Додатковими угодами №3 від 04.12.2018, №4 від 19.03.2019 та №6 від 19.04.2019 доповнені та внесені зміни в п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 2.4, 2.5, 6.2, 9.1.

На виконання умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2018-168 від 17.07.2018 позивач передав відповідачу у серпні- жовтні 2018 року, квітні- травні 2019 року природний газ на загальну суму 5 589 459,37 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2018, від 30.09.2018, від 31.10.2019, від 30.04.2019, від 31.05.2019 (а.с. 27-31). Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідач оплатив отриманий газ частково - на суму 3 426 046,33 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий газ становить 2 163 413,04 грн.

Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 2 163 413,04 грн., або доказів її оплати, Відповідачем не надано.

09.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія базальту» 2 569 431,35 грн., з них: 2 163 413,04 грн. заборгованості, 315 124,45 грн. пені, 30 877,84 грн. процентів річних, 60 016,02 грн. збитків, завданих інфляцією.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий на підставі договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № КС-02-2018-168 від 17.07.2018 природний газ.

08.11.2019 представник позивача подав до Господарського суду Волинської області заяву №10 від 08.11.2019 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 2 569 303,20 грн., з них: 2 163 413,04 грн. заборгованості, 314 517,40 грн. пені, 31 956,71 грн. процентів річних, 59 416,02 грн. збитків, завданих інфляцією.

20.11.2019 від Відповідача надійшло клопотання №137 від 18.11.2019, в якому просив зменшити розмір пені на 90%, посилаючись скрутне матеріальне становище (а.с. 69 - 71).

Розглянувши позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія базальту» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» 2 163 413 грн. 04 коп. заборгованості, 310 626 грн. 78 коп. пені, 31 628 грн. 90 коп. процентів річних, 59 416 грн. 02 коп. збитків, завданих інфляцією, 38 476 грн. 27 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

В позові в частині стягнення з відповідача 3 890 грн. 62 коп. пені, 327 грн. 81 коп. процентів річних, відмовлено.

Враховуючи, що апелянтом рішення Господарського суду Волинської області від 10.01.2020 р. у справі №903/806/19 оскаржується лише в частині стягнення пені, колегія суддів переглядає оскаржуване рішення лише в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 310 626 грн. 78 коп. пені та відмови у стягненні з відповідача 3 890 грн. 62 коп. пені враховуючи наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами було укладено договір поставки відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у власність Товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарську продукцію, іншу продукцію), а відповідач зобов`язався прийняти Товар та провести його оплату.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, переданого у серпні-жовтні 2018 року, квітні-травні 2019 року, не виконав в повному обсязі, у зв`язку з чим допустив заборгованість в розмірі 2 163 413,04 грн.

Наявність заборгованості в розмірі 2 163 413,04 грн. не заперечується Відповідачем.

Внаслідок порушення відповідачем строків оплати вартості переданого природного газу позивач, згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог, Позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 314 517,40 грн., нараховуючи її окремо за кожен місяць прострочення виконання зобов`язання (розрахунок - а.с.56-59).

До заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач додав розрахунок пені, згідно з яким пеню нараховано в розмірі 314 517,40 грн. Нарахування пені проведено від суми невиконаного зобов`язання окремо за кожен місяць, починаючи з 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Однак, суд першої інстанції не погодився з розрахунком пені наданого Позивачем, оскільки позивачем було здійснено розрахунок пені з 10-го числа місяця, наступного за звітним

Здійснивши перерахунок розміру пені Господарський суд Волинської області дійшов висновку, що розмір пені, що підлягає стягненню з Відповідача становить 310 626,78 грн., у зв`язку з чим в частині стягнення з відповідача 3 890 грн. 62 коп. пені відмовив.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п.6.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа, наступного за звітним місяця.

З вище викладеного вбачається, що початком нарахування пені має бути 11 число місяця, наступним за звітним, тобто пеня має нараховуватись з наступного дня після 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах №909/227/16 від 14.09.2018 та №905/820/15 від 04.09.2019.

Враховуючи вище викладене, а також перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня у розмірі 3 890,62 грн. була нарахована Позивачем безпідставно за 10.09.2018 в розмірі 177,55 грн., за 10.10.2018 в розмірі 1 429,89 грн., за 10.11.2018 в розмірі 737,53 грн., за 10.05.2019 в розмірі 132,24 грн., за 10.06.2019 в розмірі 1 413,41 грн.

А тому, стягненню з Відповідача за порушення строку виконання зобов`язання з оплати вартості природного газу підлягає 310 626,78 грн. (314 517,40 - 3 890,62) пені.

Щодо вимог про зменшення розміру пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2019 року Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені на 90%, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач посилався на те, що сума пені є надмірно великою, на скрутне матеріальне становище товариства, а також на те, що позивач не надав доказів на підтвердження понесення ним збитків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сума основного боргу за договором від 17.07.2018 року №КС-02-2018-168 станом на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення відповідачем не погашена, прострочення триває більше року.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що Відповідачем вживалися заходи щодо погашення заборгованості за договором від 17.07.2018 року №КС-02-2018-168.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність виключних обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору від 17.07.2018 року №КС-02-2018-168.

Доводи апелянтана те, що сума пені є надмірно великою для Відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розмір стягуваної пені є співмірним до розміру заборгованості, яка існувала на момент звернення позивачем з позовом до суду першої інстанції.

Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню й позивачем своїх обов`язків, погіршує його фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Господарського суду Волинської області від 10.01.2020 р. у справі №903/806/19 в частині стягнення 310 626,78 грн. пені прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія базальту" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.01.2020 р. у справі №903/806/19 в частині стягнення 310 626,78 грн. пені залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 10.01.2020 р. у справі №903/806/19 в частині стягнення 310 626,78 грн. пені залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №903/806/19 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "12" березня 2020 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Савченко Г.І.