Постанова

від 12.03.2020 по справі 922/3267/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2020 р. Справа № 922/3267/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" (вх. № 82Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13 листопада 2019 року по справі № 922/3267/19 (повний текст складено 18.11.2019)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянспак", м. Бориспіль Київської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнірофлекс Україна", м. Харків,

про стягнення 79622,38 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року ТОВ "Альянспак" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Юнірофлекс Україна", в якій просить стягнути 79622,38 грн за договором поставки від 12.11.2018 № 12112018/1, які складаються з: 29999,99 грн основного боргу, 28894,90 грн штрафу, 16156,90 грн пені, 1550,62 грн 3% річних та 3019,97 грн інфляційного збільшення боргу; а також просить стягнути судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.11.2018 між ТОВ "Альянспак" та ТОВ "Юнірофлекс Україна" укладено договір поставки № 12112018/1, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар на умовах та в порядку, визначених цим договором. Специфікацією № 1 від 12.11.2018 до договору поставки від 12.11.2018 № 12112018/1 сторони визначили умови поставки партії товару (РЕТ плівки) та умови оплати за поставлений товар, згідно з якими відповідач сплачує: 10% від вартості партії товару - попередньої оплати; 10% від вартості партії товару - протягом 14 днів з моменту першої оплати та остаточно розраховується у розмірі 80% від вартості партії товару - протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Позивач на підставі видаткової накладної № 129 від 07.02.2019 поставив відповідачу товар на суму 108316,33 грн, але відповідач в порушення п. 4 Специфікації № 1 від 12.11.2018 до договору поставки лише частково оплатив отриманий товар. Станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача по оплаті поставленого товару складає 29999,99 грн, тому позивач просить стягнути з відповідача: основний борг в сумі 29999,99 грн, на підставі п. 6.2 договору - пеню в сумі 16156,90 грн та штраф в сумі 28894,90 грн, а також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - 3% річних в сумі 1550,62 грн та інфляційне збільшення боргу в сумі 3019,97 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 922/3267/19 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29999,99 грн основної заборгованості за договором поставки від 12.11.2018 № 12112018/1, 28894,90 грн штрафу, 16156,90 грн пені, 1550,62 грн 3% річних, 3019,97 грн інфляційного збільшення боргу та 1921,00 грн судового збору.

Рішення суд мотивує тим, що факт отримання відповідачем товару на загальну суму 108316,33 грн підтверджується видатковою накладною № 129 від 07.02.2019, підписаною стронами та скріпленою печаткою сторін, відповідач за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, тому задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 29999,99 грн. Зазначає, що відповідно до п. 6.2 договору поставки, при порушенні строків оплати партії товару постачальник має право: вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення та до повного виконання умов договору щодо оплати та застосовувати штрафні санкції у розмірі 15% від несвоєчасно сплаченої суми - у разі порушення строків оплати товару на 15-40 календарних днів та у розмірі 30% від несвоєчасно сплаченої суми - у разі порушення строків оплати товару на строк понад 40 календарних днів. Тому, враховуючи наявність прострочення оплати товару відповідачем, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення 28894,90 грн штрафу, що складає 30% від несвоєчасно сплаченої суми, та 16156,90 грн пені. З посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення 3% річних в сумі 1550,62 грн та інфляційних втрат в сумі 3019,97 грн.

Повний текст зазначеного рішення складено 18.11.2019 та того ж дня його копію направлено на юридичну адресу відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" з поштовим зворотним рекомендованим повідомленням. Копія рішення не була вручена відповідачу та повернулась до Господарського суду Харківської області з довідкою оператора поштового зв`язку про причину невручення поштового листа: адресат відсутній (а.с. 63-69).

На примусове виконання зазначеного рішення, після набрання рішенням законної сили, Господарським судом Харківської області видано наказ від 11.12.2019 у справі № 922/3267/19.

Відповідач - ТОВ "Юнірофлекс Україна" звернувся 28.12.2019 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що відповідач не отримував копію рішення, яке було прийняте за відсутності його представника, про подання позивачем до місцевого господарського суду даного позову дізнався лише 13.12.2019 та не міг надати свої заперечення і пояснення по суті справи, тому просить поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 922/3267/19. Скасувати зазначене рішення в частині стягнення 28894,90 грн штрафу, 16156,90 грн пені, 1550,62 грн 3% річних, 3019,97 грн інфляційного збільшення боргу, та прийняти в цій частині нове рішення, яким: застосувати строк позовної давності до позовних вимог та зменшити нарахування пені на суму 3080,03 грн, 3% річних на суму 290,64 грн, інфляційних втрат на суму 2662,98 грн та штрафу на суму 19894,90 грн. Посилаючись на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вважає, що в даному випадку має бути застосована позовна давність в частині нарахування штрафних санкцій, надає свій контррозрахунок, в якому здійснює нарахування за період з 22.02.2019 по 22.08.2019, тобто за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та просить задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в сумі 13076,87 грн, 3% річних в сумі 1259,98 грн, інфляційних втрати в сумі 356,99 грн та штрафу в сумі 9000,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 922/3267/19 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, зобов`язано відповідача повідомити суду свою адресу для листування (місцезнаходження), актуальну на час розгляду справи, встановлено позивачу строк до 07.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу та зупинено дію оскаржуваного рішення.

На виконання зазначеної ухвали позивач - ТОВ "Альянспак" надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1142 від 06.02.2020), в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Не погоджується з посиланням відповідача на те, що він не був обізнаний про факт подання позову, оскільки в матеріалах справи містяться докази направлення на юридичну адресу відповідача (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 23, літера 3-2) копій позову, ухвал та рішення Господарського суду Харківської області по даній справі. Зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. В п. 6.2 договору поставки сторони передбачили, що постачальник має право при порушенні строків оплати партії товару вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення та до повного виконання зобов`язання, тому позовна давність у даному випадку не може застосовуватись. Не погоджується з контррозрахунком відповідача в частині нарахування штрафу, оскільки відповідач штраф нараховує на залишок заборгованості в сумі 29999,99 грн, але в даному випадку необхідно враховувати, що сума боргу на станом 04.06.2019 складала 96316,00 грн, перша оплата була здійснена 24.06.2019, тобто мало місце прострочення по оплаті більше 40 днів, тому позивачем вірно нараховано штраф на суму боргу 96316,00 грн за період прострочення оплати, починаючи з 22.02.2019.

Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 922/3267/19 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, яку було направлено на вказану в апеляційній скарзі адресу місцезнаходження відповідача - 61003, м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 23, літера 3-2 (юридичну адресу), повернулась до суду з довідкою оператора поштового зв`язку про причину невручення поштового листа: адресат відсутній (а.с. 111-117).

Але 11.02.2019 за вх. № 1357 до суду апеляційної інстації надійшла відповідь представника відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" на відзив позивача на апеляційну скаргу, в якій представник відповідача вказав таку ж як в апеляційній скарзі адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 61003, м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 23, літера 3-2 (юридичну адресу), та зазначив, що електронна пошта у відповідача відсутня. Заперечує проти доводів, викладених у відзиві позивача на апеляційну скаргу. Вважає, що в даній справі як спеціальна норма підлягає застосуванню ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому заявлені позивачем вимоги підлягають зменшенню відповідно до контррозрахунку відповідача, викладеному в апеляційній скарзі. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не встановлено факт належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

10.03.2020 у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 922/3267/19 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи та доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі та відповіді на відзив на апеляційну скаргу, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, повноту встановлених судом обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивач - ТОВ "Альянспак" звернувся до Господарського суду Харківської області з даною позовною заявою засобами поштового зв`язку 04.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 у справі № 922/3267/19 у зв`язку з ненаданням позивачем належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Копія зазначеної ухвали, яка була направлена поштовим рекомендованим листом з повідомленням, з приміткою на конверті судова повістка , на юридичну адресу відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 23, літера 3-2), адресату не була вручена та повернулась до Господарського суду Харківської області з довідкою оператора поштового зв`язку АТ УКРПОШТА про причину невручення: адресат відсутній (а.с. 32-35).

Позивач - ТОВ "Альянспак" усунув недоліки позовної заяви, надав поштовий фіскальний чек, поштову накладну та опис вкладення до цінного листа № 0407136249005 від 04.10.2019 (а.с. 5, 12,13) в підтвердження надсилання копії позовної заяви на юридичну адресу відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 23, літера 3-2).

Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку АТ УКРПОШТА , цінний лист з копією позовної заяви № 0407136249005 від 04.10.2019 був вручений уповноваженому представнику відповідача за довіреністю 17.10.2019 о 13:15, що підтверджується роздруківкою довідки про відстеження зазначеного цінного листа станом на 11.03.2020 з офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку АТ УКРПОШТА .

Таким чином, на момент відкриття провадження за позовом ТОВ "Альянспак" (23.10.2019) відповідач - ТОВ "Юнірофлекс Україна" був обізнаний про звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом, тому судова колегія відхиляє посилання відповідача на те, що він лише 13.12.2019 дізнався про подання позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2019 у справі № 922/3267/19 відкрито провадження за вказаним позовом та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.11.2019 о 14:10. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Того ж дня копію зазначеної ухвали було надіслано на юридичну адресу відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 23, літера 3-2) рекомендованим листом з повідомленням № 6102230028280, з приміткою на конверті судова повістка . Інша інформація щодо місцезнаходження відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" або його електронна адреса в матеріалах справи відсутня.

Відповідачу копія зазначеної ухвали не була вручена та повернулась до Господарського суду Харківської області з довідкою оператора поштового зв`язку АТ УКРПОШТА про причинку невручення: адресат відсутній (а.с. 40-44).

Крім того, ухвала від 23.10.2019 у справі № 922/3267/19 про відкриття провадження за позовною заявою ТОВ "Альянспак" та призначенння справи до розгляду на 13.11.2019 о 14:10 була вчасно оприлюднена на офіційному веб-порталі Судової влади України за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/ та внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень у відповідності до ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

В силу приписів ст.ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень шляхом офіційного оприлюднення судових рішень на офіційному веб-порталі Судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Отже, з огляду на положення ст.ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та враховуючи, що відповідач був обізнаний про подання позивачем даного позову, а ухвала від 23.10.2019 у справі № 922/3267/19 про відкриття провадження за вказаним позовом та призначенння справи до розгляду на 13.11.2019 о 14:10 була вчасно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач - ТОВ "Юнірофлекс Україна" мав можливість своєчасно ознайомитись з цією ухвалою в Єдиному державному реєстрі судових рішень та, в разі необхідності, подати до місцевого госоподарського суду відзив на позовну заяву або інші заяви та клопотання по справі, а також направити свого представника в судове засідання для надання заперечень та пояснень по справі. Втім, відповідач свого представника в судове засідання 13.11.2019 не направив, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву або інші заяви та клопотання по справі суду не надав.

Крім того, відповідач - ТОВ "Юнірофлекс Україна", звертаючись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вказав в ній свою юридичну адресу (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 23, літера 3-2), але не отримав від Східного апеляційного господарського суду рекомендований лист з ухвалою від 13.01.2020 про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, яку було направлено на вказану ним юридичну адресу. Зазначений лист, як і попередні листи, що були надіслані відповідачу судом першої інстанції, повернувся до апеляційного господарського суду з такою ж довідкою оператора поштового зв`язку про причину невручення поштового листа: адресат відсутній (а.с. 111-117).

За приписами п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У відповідності до ч. 5 зазначеної статті, копія судового рішення надсилається учасникам справи протягом двох днів з дня його складення в повному обсязі в електронній формі в порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі відсутності заяви про зміну адреси, ухвала надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, зважаючи на викладене, в разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідач не отримував судову кореспонденцію з власної вини, а отже і ризики, пов`язані з неотриманням відповідачем кореспонденції, зокрема щодо неучасті в судових засіданнях при розгляді справи судами першої та апеляйційної інстанції, несе відповідач самостійно.

З огляду на наведене, судом першої інстанції було вжито всіх необхідних та можливих заходів щодо належного повідомлення відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" про дату, час та місце розгляду справи, зокрема судом направлено на єдину відому адресу відповідача (юридичну адресу), яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань. Отже судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що що судом першої інстанції при ухваленні рішення не встановлено факт належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2018 між ТОВ "Альянспак" (постачальником) та ТОВ "Юнірофлекс Україна" (покупцем) укладено договір поставки № 12112018/1, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях покупця, переданих усно або визначених договором (а.с. 17-22).

У відповідності до п. 1.3 зазначеного договору поставки, загальна вартість договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії договору згідно з накладними, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставки, асортимент та ціна за одиницю товару, а також вартість партії товару, встановлюється в національній валюті України - гривні при поставці кожної партії товару та вказується у рахунках-фактурі та видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки, поставка здійснюється постачальником у межах наявного в нього асортименту протягом строку дії договору, відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови.

Порядок розрахунків та умови оплати сторони визначили в розділі 5 договору поставки від 12.11.2018 № 12112018/1, згідно з якими розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем на наступних умовах: оплата в розмірі 100% вартості здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Умови оплати можуть бути змінені за згодою сторін, що зазначається в Специфікації для кожної окремої партії товару. Специфікації є невід`ємною частиною договору.

Специфікацією № 1 від 12.11.2018 до договору поставки від 12.11.2018 № 12112018/1 (додаток № 1 до договору) сторони визначили умови поставки партії товару, згідно з якими постачальник за рахунок покупця зі складу постачальника (смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82Б) у строк 3-4 тиждень 2019 року має поставити покупцю товар - РЕТ плівка (прозора) 36*975 марки J-222 у кількості 1600 кг за ціною 2,68 долл США/кг з ПДВ.

В пункті 4 Специфікації № 1 від 12.11.2018 до договору поставки від 12.11.2018 № 12112018/1 сторони визначили умови розрахунків за посталену партію товару, а саме: попередня оплата в розмірі 10% від вартості партії товару; 10% від вартості партії з моменту першої оплати протягом 14 днів. Остаточний розрахунок, а саме 80% від вартості партії товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (а.с. 24).

Позивач на виконання умов договору № 12112018/1 від 12.11.2018 на підставі видаткової накладної № 129 від 07.02.2019 поставив відповідачу товар на суму 108316,33 грн. Квазана видаткова накладна підписана сторонами та засвідчена їх печатками (а.с. 23).

Як зазначає позивач в позовній заяві та не заперечує відповідач в апеляційній скарзі, відповідач лише частково оплатив поставлений товар. До поставки товару (07.02.2019) відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 12000,00 грн та зобов`язаний був оплатити 96316,33 грн протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Втім, наступні оплати відповідачем були здійснені з простроченям зазначеного строку, а саме: 24.06.2019 на суму 10000,00 грн; 16.07.2019 на суму 10000,00 грн; 01.08.2019 на суму 10000,00 грн; 05.08.2019 на загальну суму 20000,00 грн; 09.08.2019 на суму 5816,34 грн та 18.09.2019 на суму 10500,00 грн.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви (04.10.2019) заборгованість відповідача за поставку товару по видатковій накладній № 129 від 07.02.2019 складала 29999,99 грн.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за поставку товару по видатковій накладній № 129 від 07.02.2019 на суму 29999,99 грн, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 29999,99 грн.

В цій частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Початок відліку (момент прострочення) періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання, у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу.

В пункті 4 Специфікації № 1 від 12.11.2018 до договору поставки від 12.11.2018 № 12112018/1 (додаток № 1 до договору) сторони визначили умови розрахунків за посталений товар, згідно з якими відповідач має сплатити: 10% від вартості партії товару - попередньої оплати; 10% від вартості партії товару - протягом 14 днів з моменту першої оплати та остаточно розраховується у розмірі 80% від вартості партії товару - протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, враховуючи, що поставку товару було здійснено 07.02.2019, що підтверджується видатковою накладною № 129 від 07.02.2019 на суму 108316,33 грн (а.с. 23) та до поставки відповідачем частково було оплачено поставлений товар на суму 12000,00 грн, строк наступного платежу (у розмірі 10% від вартості партії товару протягом 14 днів з моменту першої оплати) сплинув 21.02.2019 та з 22.02.2019 починається період прострочення оплат за поставлений товар.

Відповідач наступну оплату здійснив лише 24.06.2019, тобто прострочив оплату товару більше, ніж на 4 місяці.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до чч. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Порядок і строк нарахування штрафних санкцій визначено п. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписапами чч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Разом з тим, частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено право сторін за взаємною згодою збільшувати позовну давність, встановлену законом.

В п. 6.2 договору поставки від 12.11.2018 № 12112018/1 сторони передбачили що постачальник має право:

- при порушенні строків оплати партії товару вимагати від покупця оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення та до повного виконання щодо оплати.

- застосовувати наступні штрафні санкції - 15% від несвоєчасно сплаченої суми - у разі порушення строків оплати, встановлених цим договором, на строк з 15 до 40 календарних днів; 30% від несвоєчасно сплаченої суми - у разі порушення строків оплати, встановлених цим договором, на строк понад 40 календарних днів.

Отже в п. 6.2 договору поставки сторони за взаємною згодою встановили строки оплати, тобто збільшили позовну давність, тому позовну заяву подано в межах позовної давності, а тому у даному випадку позовна давність не може застосовуватись. Відповідач безпідставно обмежує нарахування пені та штрафу 6 місяцями в контррозрахунку штрафних санкцій, викладеному в апеляційній скарзі, оскільки сторони в п. 6.2 договору поставки передбачили інший строк нарахування пені (за кожний день прострочення та до повного виконання щодо оплати) та штрафу (15% від несвоєчасно сплаченої суми - у разі порушення строків оплати товару, встановлених цим договором, на строк з 15 до 40 календарних днів та 30% від несвоєчасно сплаченої суми - у разі порушення строків оплати товару, встановлених цим договором, на строк понад 40 календарних днів).

Зважаючи на те, що поставку товару було здійснено 07.02.2019, строк оплати сплинув 21.02.2019, а відповідач оплату здійснив лише 24.06.2019, тобто прострочив оплату товару більше, ніж на 40 днів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 30% відсотків, нарахованого від несвоєчасно сплаченої суми боргу в розмірі 96316,33 грн, що складає 28894,90 грн.

Кінець відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України. Тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом засобами поштового зв`язку 04.10.2019.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок пені та викладений відповідачем в апеляційній скарзі котррозрахунок пені, здійснивши перерахунок з врахуванням часткових оплат відповідача від 24.06.2019 на суму 10000,00 грн, від 16.07.2019 на суму 10000,00 грн, від 01.08.2019 на суму 10000,00 грн, від 05.08.2019 на суму 20000,00 грн, від 09.08.2019 на суму 5816,34 грн та від 18.09.2019 на суму 10500,00 грн, внаслідок яких заборгованість поступово зменшувалась на суму внесених оплат відповідно, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення пені, нарахованої за загальний період з 22.02.2019 по 03.10.2019 на суму 16156,90 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1550,62 грн, нарахованих на суму боргу 29999,99 грн за період з 22.02.2019 по 03.10.2019 та інфляційні втрати в сумі 3019,97 грн, нараховані на суму боргу 29999,99 грн за період з 22.02.2019 по 14.06.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Відповідач в своєму контррозрахунку позовних вимог безпідставно обмежує 3% річних та інфляційних витрат 6 місяцями, що не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних шляхом здійснення перерахунку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних за загальний період з 22.02.2019 по 03.10.2019 на суму боргу 96316,33 грн, з врахуванням часткових оплат відповідача від 24.06.2019 на суму 10000,00 грн, від 16.07.2019 на суму 10000,00 грн, від 01.08.2019 на суму 10000,00 грн, від 05.08.2019 на суму 20000,00 грн, від 09.08.2019 на суму 5816,34 грн та від 18.09.2019 на суму 10500,00 грн, внаслідок яких заборгованість поступово зменшувалась на суму внесених оплат відповідно, судова колегія встановила, що розмір 3% річних, який підлягає до стягнення з відповідача, складає 1431,87 грн. Тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних, а саме: стягнути з відповідача 3% річних на суму 1431,87 грн та відмовити в стягненні 3% річних на суму 118,75 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3019,97 грн, нарахованих на суму боргу 29999,99 грн за період з 22.02.2019 по 14.06.2019, судова колегія зазначає наступне.

За приписами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр".

Отже, повідомлені в офіційних друкованих засобах масової інформації показники індексу інфляції, згідно зі ст.ст. 17, 18 Закону України "Про інформацію", є офіційними і можуть використовуватись господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистки № 265 від 27.07.2007 однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця.

Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

Погашення частини заборгованості в перебігу загального періоду нарахування інфляційної індексації впливає виключно на визначення кількості місячних індексів інфляції, що мають застосовані для встановлення сукупного коефіцієнту індексації саме для цієї погашеної суми, та не впливає (не перериває) період прострочення (а отже і кількість місячних індексів інфляції) відносно залишку заборгованості (різниці між первісною сумою боргу та виконаної частковою оплатою), його прострочення як розпочалось з дня, наступного після кінцевої дати здійснення платежу, так і продовжує тривати до погашення.

Таким чином, у разі здійснення боржником часткових платежів в перебігу загального періоду нарахування інфляційної індексації з моменту виникнення боргу і до моменту її повного погашення, кредитор управнений вимагати стягнення інфляційної індексації у загальному розмірі, що розраховується як сума інфляційних індексації, визначених відносно кожної частини первісної суми боргу за період з моменту початку прострочення до моменту погашення відповідної частини. При цьому змінюється лише дата кінця періоду прострочення для кожної суми часткової оплати, тоді як початок перебігу прострочення у них один.

На підставі зазначеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та викладений відповідачем в апеляційній скарзі контррозрахунок інфляційних втрат, шляхом здійснення перерахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат за загальний період з 01.03.2019 по 30.09.2019 (за повні місяці) на суму боргу 96316,33 грн із врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, внаслідок яких заборгованість поступово зменшувалась на суму внесених оплат відповідно, судова колегія встановила, що розмір інфляційних втрат, який підлягає до стягнення з відповідача, складає 2192,70 грн. Тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат, а саме: стягнути з відповідача інфляційні втрати на суму 2192,70 грн та відмовити в стягненні інфляційних втрат на суму 827,27 грн.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" та змінити рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 922/3267/19 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, стягнувши з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1431,87 грн та інфляційні втрати в сумі 2192,70 грн. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Крім того, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За приписами ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу, у разі зміни судом апеляційної інстанції рішення у справі, цей суд змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, підлягає перерозподілу пропорційно розміру задоволених вимог, а судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, має бути відшкодований апелянту за рахунок позивача в розмірі, пропорційному розміру задоволених вимог відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ч. 13 ст. 8, п. 2 ч. 1 та ч. 14 ст. 129, ст. 252, ч. 1 ст. 254, ст.ст. 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача - ТОВ "Юнірофлекс Україна" та змінити рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 922/3267/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 922/3267/19 змінити.

Викласти частину 2 рішення в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІРОФЛЕКС УКРАЇНА" (61003, Харківська область, м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 23, літера 3-2, код ЄДРПОУ 41500336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСПАК" (08301, Київська область, м. Бориспіль, вулиця Нова, будинок 31-Б, код ЄДРПОУ 37385221) 29999 грн 99 коп. заборгованості за договором поставки № 12112018/1 від 12.11.2018, 28894 грн 90 коп. штрафу, 16156 грн 90 коп. пені, 1431 грн 87 коп. 3% річних, 2192 грн 70 коп. інфляційного збільшення боргу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1897 грн 95 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСПАК" (08301, Київська область, м. Бориспіль, вулиця Нова, будинок 31-Б, код ЄДРПОУ 37385221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІРОФЛЕКС УКРАЇНА" (61003, Харківська область, м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 23, літера 3-2, код ЄДРПОУ 41500336) 34 грн 58 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 12.03.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай