Рішення

від 03.03.2020 по справі 905/2019/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.03.2020 Справа № 905/2019/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства «Трансгарант - Україна» , м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м.Покровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» , м.Київ

про стягнення 10501565,20грн.

Представники сторін:

від позивача: Шлапак С.С. (адвокат) - на підставі ордеру;

від відповідача: Горболис О.А. (адвокат) - за довіреністю; Сухацький А.В. (адвокат) - за довіреністю;

від третьої особи: не з`явились .

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.02.2020 по 18.02.2020 та з 18.02.2020 по 03.03.2020.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Дочірнє підприємство Трансгарант - Україна , м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Донецьксталь - металургійний завод , м.Покровськ про стягнення 10501565,20грн, в тому числі основну заборгованість в сумі 8230085,28грн, 3% річних в сумі 584356,19грн, індекс інфляції в сумі 1687123,69грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати за користування вагонами за період квітень-травень 2017 року, що стало підставою для нарахування 3% річних та індексу інфляції.

Ухвалою суду від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2019/19; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.11.2019.

25.11.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач з лютого 2017 року не користується вагонами загальною кількістю 197 шт, переданих позивачем відповідачу за договором оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, а отже згідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України відповідач звільняється від обов`язку здійснювати орендні платежі; відповідач не отримував рахунки на передоплату та акти виконаних робіт, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

17.12.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких останній просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У доповненнях до відзиву відповідач посилається на те, що сторонами досягнуто згоди щодо розміру орендної плати до 01.05.2017, а відтак з 02.05.2017 договір оренди №30278ДС від 08.12.2014 є неукладеним.

Ухвалою суду від 17.12.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» , м.Київ; продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/2019/19 на 30 (тридцять) днів.

18.12.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Крім цього, 17.12.2019 до суду в рамках справи №905/2019/19 надійшов зустрічний позов від Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м.Покровськ до Дочірнього підприємства «Трансгарант - Україна» , м.Київ про зобов`язання здійснити перерахунок орендної плати шляхом звільнення від сплати орендної плати. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м.Покровськ до Дочірнього підприємства «Трансгарант - Україна» , м.Київ про зобов`язання здійснити перерахунок орендної плати шляхом звільнення від сплати орендної плати - повернуто заявнику.

28.12.2019 до суду в рамках справи №905/2019/19 надійшов зустрічний позов від Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м.Покровськ до Дочірнього підприємства «Трансгарант - Україна» , м.Київ про зобов`язання здійснити перерахунок орендної плати шляхом звільнення від сплати орендної плати за договором оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.01.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м.Покровськ про поновлення строку для подання зустрічного позову; зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м.Покровськ до Дочірнього підприємства «Трансгарант - Україна» , м.Київ про зобов`язання здійснити перерахунок орендної плати шляхом звільнення від сплати орендної плати - повернуто заявнику.

27.01.2020 через канцелярію суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли пояснення, за змістом яких останній проти позову заперечує. Крім того, від третьої особи надійшла заява, за змістом якої останній просив розглядати справу без його участі за наявними матеріалами, надав згоду на початок розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.02.2020 закрито підготовче провадження у справі №905/2019/19 та призначено розгляд справи по суті на 03.02.2020 о 13:10 год.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.02.2020 до 18.02.2020 та з 18.02.2020 по 03.03.2020.

18.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме позивач просить приєднати до матеріалів справи копію листа відповідача №40/1-532 від 10.04.2017, копію відповіді ТОВ Експрес Мейл №860-К від 18.10.2018, копії експрес накладних №000157, №000272, №000938.

Від відповідача 18.02.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання, за змістом якого останній просить суд долучити до матеріалів справи копію договору оренди №30970дс від 14.08.2015.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2020 просив витребувати у позивача оригінал листа №40/1-532 від 10.04.2017 для огляду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.02.2020 задоволено клопотання відповідача та зобов`язано позивача надати для огляду у судовому засіданні 03.03.2020 оригінал листа №40/1-532 від 10.04.2017; оголошено перерву в судовому засіданні до 03.03.2020 о 10:40 год.

03.03.2020 через канцелярію суду позивач надав пояснення з документами.

Представник позивача в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували.

В судовому засіданні 03.03.2020 представник позивача не надав оригінал листа №40/1-532 від 10.04.2017, зазначив, що в рішенні Господарського суду Донецької області є посилання на означений лист, отже, за приписами ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України встановлений факт, що листом №40/1-532 від 10.04.2017 відповідач повідомляв позивача про адресу, на яку необхідно направляти кореспонденцію.

Представник відповідача наполягав, що згідно до приписів ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги, отже лист №40/1-532 від 10.04.2017 не може братися судом до уваги.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

08.12.2014 між позивачем, Дочірнім підприємством «Трансгарант - Україна» (орендодавець) та відповідачем, Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» (орендар) укладено договір оренди залізничного рухомого складу №30278ДС (договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду залізничні вагони (далі - ПС ), технічно і комерційно придатні до перевезень.

Відповідно до умов п.п. 3.2.1, 3.2.2 договору, орендар зобов`язався прийняти рухомий склад орендодавця для перевезень по маршрутам, узгодженим з орендодавцем, сплачувати оренду плату орендодавцю в сумах і строки, визначені договором.

Відповідно до п.5.2 договору (в редакції додаткової угоди №10 від 01.02.2017) розмір орендної плати з 01.02.2017 до 01.05.2017 складає 600,00 грн. з ПДВ за один вагон на добу.

У зв`язку зі зміною кон`юнктури ринку, витрат на утримання рухомого складу та т.п., розмір орендної плати може бути переглянутий сторонами. Зміна розміру орендної плати оформлюється шляхом підписання Сторонами Додаткової угоди.

У разі недосягнення згоди між Сторонами, про зміну орендної плати, протягом 20 днів з дати отримання орендарем (орендодавцем) листа з даною пропозицією, орендодавець (орендар) має право почати процедуру розірвання даного договору або на свій розсуд вивести з оренди (експлуатації) частини ПС в порядку передбаченому п.2.3. цього договору.

Згідно п.5.3 договору, орендна плата сплачується шляхом 100% попередньої оплати:

- при передачі в оренду та підписанні актів приймання-передачі рухомого складу, сплачується сума орендної плати за період до кінця поточного місяця і за весь наступний місяць оренди;

- наступна передоплата здійснюється до 10-го числа поточного місяця за наступний за ним місяць оренди.

Орендна плата здійснюється в національній валюті України, на підставі рахунка орендодавця.

Орендна плата нараховується до першого числа місяця наступного за звітним та розраховується виходячи з фактичного часу роботи кожного вагону протягом звітного місяця за вирахуванням часу знаходження вагонів на плановому ремонті, в очікуванні планового ремонту та руху з ремонту під навантаження (п.5.3.1 договору).

Згідно п.5.9 договору, орендодавець направляє акт виконаних робіт орендарю до 3-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом 3-х робочих днів з моменту отримання оригінала акту виконаних робіт, має затвердити та засвідчити його своєю печаткою і направити його орендодавцю, а у випадку не повернення акту виконаних робіт протягом 7-ми календарних днів після його отримання орендарем, акт виконаних робіт вважається прийнятим без зауважень.

Відповідно до пункту 8.1 договору, сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, як-то: стихійні лиха, війни і військові дії, страйки, масові заворушення і хвилювання, аварії і краху, а також акти органів державної влади та/або управління, що роблять неможливим виконання договору. При цьому термін виконання зобов`язань за цим договором продовжується відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини.

Згідно п.8.2 договору, сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, має невідкладно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок та закінчення з наступним наданням, не пізніше 5-ти днів з моменту настання вказаних обставин, довідки Торгівельно-промислової палати України, що підтверджує наявність та тривалість форс-мажорних обставин. Порушення цих умов позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.

Додатковою угодою №9 від 22.12.2016 сторонами погоджено строк дії договору №30278ДС від 08.12.2014 з дати його підписання до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання цього договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду за договором оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014 вагони згідно актів приймання-передачі на залізничних станціях, загальною кількістю 511 вагонів. Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач заборгував плату за оренду вагонів починаючи з квітня 2017 року по травень 2017 року у розмірі 8224800,00грн та 5285,28грн заборгованість за залізничний тариф за повернення з оренди вагонів.

В матеріалах справи наявні акт виконаних робіт №4/17 від 01.05.2017 на суму 4077000,00грн за користування вагонами у квітні 2017 року, рахунок на оплату №4/17/30278 від 01.05.2017 (до акту №4/17 від 01.05.2017) на суму 4077000,00грн, акт виконаних робіт №5/17 від 01.06.2017 на суму 4147800,00грн за користування вагонами у травні 2017 року, рахунок на оплату №5/17/30278 від 01.06.2017 (до акту №5/17 від 01.06.2017), акт/звіт №1 від 31.07.2017 на суму 5285,28грн, рахунок на оплату №1/30278/17 від 31.07.2017 (до акту №1 від 31.07.2017) на суму 5285,28грн.

Акти підписані тільки позивачем.

Позивач наполягає, що направив відповідачу акт виконаних робіт №4/17 від 01.05.2017 на суму 4077000,00грн за користування вагонами в квітні 2017 року, рахунок на оплату №4/17/30278 від 01.05.2017 на суму 4077000,00грн. Відповідач заперечує факт отримання цих документів.

В якості доказів надсилання акту виконаних робіт №4/17 від 01.05.2017 на суму 4077000,00грн, рахунку на оплату № 4/17/30278 від 01.05.2017 на юридичну адресу відповідача (вул.Торгова, буд.106а, м.Покровськ, Донецька обл.) позивачем надано до суду кур`єрську накладну Express mail №6863585 від 16.05.2017 та опис вкладення, в кур`єрській накладній зазначено, що відправлення отримано представником Швець 25.05.2017 о 16-20.

Позивач надав в матеріали справи лист №40/1-532 від 10.04.2017, в якому Дирекція за залізничним транспортом ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» повідомила позивача про направлення кореспонденції у зв`язку з виробничою необхідністю, в рамках договорів, зокрема, договору оренди №30278 ДС від 08.12.2014, на адресу: 01133, м.Київ, бул.Леси Українки, 30-В, каб.№608.

Згідно кур`єрської накладної Express mail №6977998 від 12.06.2017 та опису вкладення акт виконаних робіт №5/17 від 01.06.2017 на суму 4147800,00грн за користування вагонами у травні 2017 року, рахунок на оплату №5/17/30278 від 01.06.2017 (до акту №5/17 від 01.06.2017) направлявся відповідачу на адресу: 01133, м.Київ, бул.Леси Українки, 30-Б, каб. 608.

Позивачем наданий лист №860-К від 18.10.2018 за підписом директора ТОВ Експрес Мейл , в якому зазначено, що відправлення №6977998 доставлені на адресу: м.Київ, бул.Леси Українки, буд. 30-В.

Акт/звіт № 1 від 31.07.2017 на суму 5285,28грн, рахунок на оплату №1/30278/17 від 31.07.2017 (до акту №1 від 31.07.2017) на суму 5285,28грн у відповідності до кур`єрської накладної Express mail №7020863 від 10.08.2017 був направлений відповідачу на адресу: 01133, м.Київ, бул.Леси Українки, 30-Б, каб. 608.

Відповідач заперечує факт отримання акту виконаних робіт №4/17 від 01.05.2017, рахунку на оплату №4/17/30278 від 01.05.2017, акту виконаних робіт №5/17 від 01.06.2017, рахунку на оплату №5/17/30278 від 01.06.2017, акту/звіту № 1 від 31.07.2017, рахунку на оплату №1/30278/17 від 31.07.2017.

Позивач наполягає, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 8230085,28грн, 3% річних в сумі 584356,19грн, індексу інфляції в сумі 1687123,69грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та зазначає, що станом на 11.02.2017 на станціях Кринична, Ясинувата, Мушкетово, Макіївка-пасажирська Донецької залізниці, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, перебувають вагони орендодавця, передані в оренду згідно договору оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014 загальною кількістю 197 одиниць, що підтверджується листом № 36/906 від 14.07.2017 філії ГІОЦ ПАТ «Українська залізниця» .

Згідно положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України введено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з ч.2 зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абз.3 п.5 ст.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції розпорядженнями №1053-р від 30.10.2014, №1275-р від 02.12.2015 Кабінету Міністрів України затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Міста Донецьк, Ясинувата, Макіївка Донецької області було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, так до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відносяться м. Ясинувата, м. Донецьк, м.Макіївка Донецької області.

Розпорядженням №Ц-1/74 від 11.02.2017 Публічного акціонерного товариства Українська залізниця запроваджено тимчасове обмеження на перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів з усіх станцій України призначенням станції, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження.

На підставі Указу Президента України №62/2017 від 15.03.2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України з 15.03.2017 тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського Комплексу заходів від 12.02.2015, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинене переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей .

Відповідно до інформації, яка наявна на офіційному веб-порталі Акціонерного товариства Українська залізниця (розділ Тимчасові обмеження щодо перевезень ) з 16.03.2017 на підставі вказаного рішення РНБОУ залізницею видано конвенційну заборону (Ц-1/2-2/156 від 15.03.2017, Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017) на здійснення всіх видів перевезень вантажу та порожніх вагонів з/на, зокрема, залізничні станції Кринична, Ясинувата, Мушкетово, Макіївка-пасажирська Донецької залізниці.

Відповідачем доведено, що частина залізничного рухомого складу загальною кількістю 197 вагонів, що належать позивачу та передано в оренду відповідачу у відповідності до договору оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014, перебувають на станціях Кринична, Ясинувата, Мушкетово, Макіївка-пасажирська Донецької залізниці, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна органам державної влади України.

Згідно до приписів п. 2.1 договору оренди від 08.12.2014 та наявних у справі актів приймання-передачі в оренду рухомого складу за період з 2015 року по 2016 рік, місцем передання вагонів в оренду є станції Мушкетово (м.Донецьк), Ханжонково, Кринична, Макіївка (м. Макіївка) Донецької залізниці.

Суд зазначає, що на момент укладення договору оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014 та прийняття в оренду за актами прийому-передачі вагонів відповідачеві було відомо про обставини щодо здійснення антитерористичної операції на цій території.

Свобода договору, відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, є однією із засад цивільного законодавства.

Статтею 6 Цивільного кодексу України, передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Ведення господарської діяльності на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях з початку проведення антитерористичної операції нероздільно пов`язано з підвищеним ризиком; у засобах масової інформації протягом 2014-2017 років висвітлювалася ситуація щодо ускладнення та тимчасове зупинення вантажного залізничного сполучення на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях; відповідач був обізнаний щодо настання можливих негативних наслідків у випадку використання вагонів, що є предметом договору оренди, на територіях Донецької і Луганської областей та, укладаючи договір та додаткові угоди до нього, добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погодився щодо прийняття на себе певних обов`язків, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, передаючи в оренду майно, яке використовуватиметься на відповідних територіях протягом визначеного періоду, орендодавець вправі був розраховувати на отримання орендної плати, виходячи з презумпції того, що орендар станом на дату укладення договору був обізнаний про наведені вище обставини та усвідомлював весь спектр ризиків, з якими він може зіткнутися під час його виконання, а за приписами чинного законодавства всі ризики щодо здійснення господарської діяльності несе відповідний суб`єкт господарювання.

Крім того, відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.

Умовами договору оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014 не обмежувався регіон курсування вагонів, однак відповідач самостійно, на власний ризик, свідомо прийняв рішення щодо використання орендованих вагонів для здійснення своєї господарської діяльності на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях.

Таким чином, припинення залізничного сполучення та опублікування Указу Президента України від 15.03.2017 №62/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" є настання ризиків, які відповідач усвідомлював і їх наслідки не міг не передбачати.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надані сертифікати Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 7794 від 08.09.2017 та №3100-19-0298 від 09.09.2019.

В сертифікатах Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №7794 від 08.09.2017 та №3100-19-0298 від 09.09.2019 зазначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини: тимчасові обмеження ПАТ Укрзалізниця на перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів з усіх станцій України призначенням станції, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження; тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади Приватному акціонерному товариству «Донецьксталь» - металургійний завод» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме використовувати рухомий склад орендодавця (197 вагонів знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються їх повноваження) для перевезень по маршрутам заздалегідь погоджених з орендодавцем та здійснювати платежі з 12.02.2017.

У відповідності до п.8.2 договору, сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, має невідкладно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок та закінчення з наступним наданням, не пізніше 5-ти днів з моменту настання вказаних обставин, довідки Торгівельно-промислової палати України, що підтверджує наявність та тривалість форс-мажорних обставин. Порушення цих умов позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.

Однак, доказів повідомлення позивача про неможливість виконання умов договору, про настання форс-мажорних обставин та направлення позивачу сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №7794 від 08.09.2017, як це обумовлено сторонами у вищезазначеному пункті договору суду не надано.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Отже, вказаною правовою нормою встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, при цьому такий сертифікат не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Відповідачем не надано доказів невикористання орендованих вагонів, які перебувають на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях, крім того, згідно умов договору (п. 5.1., 5.8. договору) орендна плата на нараховується за кожну добу перебування вагонів у відповідача, виключенням є перебування вагонів в очікуванні планового ремонту і в плановому ремонті.

Позивачем доведено належними доказами (кур`єрською накладною Express mail №6863585 від 25.06.2017 та описом вкладення) факт направлення на юридичну адресу відповідача акту виконаних робіт №4/17 від 01.05.2017 на суму 4077000,00грн за користування вагонами у квітні 2017 року, рахунок на оплату №4/17/30278 від 01.05.2017 (до акту №4/17 від 01.05.2017) на суму 4077000,00грн.

Твердження відповідача, що він не отримував зазначені документи, або отримав за цією накладною інші документи не підтверджено жодним доказом.

В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу заперечень щодо вказаного акту виконаних робіт, а тому на підставі п.5.9 договору акт виконаних робіт №4/17 від 01.05.2017 на суму 4077000,00грн за користування вагонами у квітні 2017 року вважається прийнятим відповідачем без зауважень.

Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за квітень 2017 року в розмірі 4077000,00грн підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати за травень 2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.2 договору в редакції додаткової угоди № 10 від 01.02.2017, розмір орендної плати з 01.02.2017 до 01.05.2017 складає 600,00 грн. з ПДВ за один вагон на добу.

Виходячи зі змісту договору оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014, розмір орендної плати за травень 2017 року сторонами не встановлений.

Згідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач нараховував орендну плату за травень 2017 року з урахуванням розміру орендної плати, яка встановлена додатковою угодою № 10 від 01.02.2017 за період з 01.02.2017 до 01.05.2017 та складає 600,00 грн. з ПДВ за один вагон на добу.

Сторони в договорі не визначили розмір орендної плати за користування вагонами у травні 2017 року, за приписами ч. 1 ст. ст. 762 Цивільного кодексу України розмір плати повинен визначатися з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Проте, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що орендна плата в розмірі 600,00грн з ПДВ у травні 2017 року за один вагон на добу визначена з урахуванням споживчої якості речі (вагонів) та інших обставин, які мають істотне значення, отже позивачем не доведено правомірність нарахованої орендної плати за користування вагонами за травень 2017 року на загальну суму 4147800,00грн.

Доказів узгодження позивачем відповідно до п. 5.9 договору вартості орендної плати за травень 2017 року в розмірі 600,00грн з ПДВ за один вагон на добу з відповідачем суду не надано виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, позивачем наданий лист №40/1-532 від 10.04.2017, в якому Дирекція за залізничним транспортом ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» повідомила позивача про направлення кореспонденції у зв`язку з виробничою необхідністю, в рамках договорів, зокрема договору оренди №30278 ДС від 08.12.2014, на адресу: 01133, м.Київ, бул.Леси Українки, 30-В, каб.№608.

Суд ухвалою від 18.02.2020 задовольнив клопотання відповідача та зобов`язав позивача надати для огляду у судовому засіданні 03.03.2020 оригінал листа №40/1-532 від 10.04.2017, однак 03.03.2020 представник позивач не надав суду для огляду оригінал листа №40/1-532 від 10.04.2017.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Одночасно, в рішенні Господарського суду Донецької області від 14.02.2019 по справі № 905/2019/17, що набрало законної сили, зазначено наступне: В матеріалах справи наявний лист відповідача від 10.04.2017 №40/1-532, в якому він просив позивача направляти оригінали документів за договором №30529ДС від 19.03.2015 за адресою: 01133, м.Київ, бул.Л.Українки, 30-В, №608 .

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Виходячи з процесуальних документів по справі № 905/2019/17, судом встановлено, що в рішенні Господарського суду Донецької області від 14.02.2019 по справі № 905/2019/17 зазначено про наявність означеного листа в матеріалах справи, оригінал його судом не досліджувався, отже за думкою суду помилково посилатися на преюдиціальність обставин.

Відповідно до п. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Одночасно, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи, що у справі №905/2019/17 відповідач не заперечував стосовно направлення на адресу позивача листа від 10.04.2017 №40/1-532, суд з урахуванням приписів ст . 79 Господарського процесуального кодексу України, приймає цей доказ як належний.

Однак, акт виконаних робіт №5/17 від 01.06.2017 на суму 4147800,00грн за користування вагонами у травні 2017 року, рахунок на оплату №5/17/30278 від 01.06.2017 (до акту №5/17 від 01.06.2017) направлялись на адресу: 01133, м.Київ, бул.Леси Українки, 30-Б, каб.№608, що підтверджується кур`єрською накладною Express mail №6977998 від 12.06.2017 та описом вкладення, при цьому в листі №860-К від 18.10.2018 за підписом директора ТОВ Експрес Мейл зазначено, що відправлення №6977998 доставлені на адресу: м.Київ, бул.Леси Українки, буд. 30-В.

Оскільки відповідач заперечує факт отримання акту виконаних робіт №5/17 від 01.06.2017 на суму 4147800,00грн за користування вагонами у травні 2017 року, рахунку на оплату №5/17/30278 від 01.06.2017, кур`єрська накладна Express mail №6977998 та опис вкладення містить іншу адресу, ніж зазначено в листі відповідача №40/1-532 від 10.04.2017, а в листі №860-К від 18.10.2018 за підписом директора ТОВ Експрес Мейл зазначено тільки вулиця та номер будинку без номеру кабінету, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено направлення акту виконаних робіт №5/17 від 01.06.2017 на суму 4147800,00грн за користування вагонами у травні 2017 року, рахунку на оплату №5/17/30278 від 01.06.2017 відповідачу.

Таким чином, сторонами не погоджувалась вартість орендної плати за травень 2017 року в розмірі 600,00 грн з ПДВ за один вагон на добу.

За змістом договору оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014 сторонами передбачена попередня оплата на підставі рахунку.

Враховуючи, що сторони в договорі не узгодили вартість орендної плати за травень 2017 року, позивачем не доведено, що орендна плата у розмірі 600,00грн. з ПДВ за один вагон на добу визначена з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, при цьому належних доказів надсилання відповідачу акту виконаних робіт №5/17 від 01.06.2017 на суму 4147800,00грн за користування вагонами у травні 2017 року, рахунку на оплату №5/17/30278 від 01.06.2017 матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за травень 2017 року в розмірі 4147800,00грн задоволенню не підлягають.

Позивач також наполягає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу залізничний тариф в розмірі 5285,28грн згідно акту/звіту № 1 від 31.07.2017 на суму 5285,28грн у зв`язку з поверненням з оренди 4 вагонів.

Оскільки Акт/звіт №1 від 31.07.2017 на суму 5285,28грн, рахунок на оплату №1/30278/17 від 31.07.2017 (до акту №1 від 31.07.2017) на суму 5285,28грн у відповідності до кур`єрської накладної Express mail №7020863 від 10.08.2017 був направлений відповідачу на адресу: 01133, м.Київ, бул.Леси Українки, 30-Б, каб.608, а не на адресу: 01133, м.Київ, бул.Леси Українки, 30-В каб.608, як зазначено в листі відповідача №40/1-532 від 10.04.2017, суд вважає, що позивачем не доведений факт направлення відповідачу Акту/звіту № 1 від 31.07.2017 та рахунку на оплату №1/30278/17 від 31.07.2017.

Після закінчення терміну оренди або у випадках дострокового припинення дії цього договору з ініціативи орендодавця, орендар зобов`язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової вимоги орендодавця (за фактом та/або електроною поштою), за актом прийому-передачі, який підписується на станції України зазначеної орендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів прийому-передачі, що відповідає календарному штемпелем дати прибуття ПС на станцію прийому-передачі або даними ГІВЗ УЗ. День підписання акту прийому-передачі вважається останнім днем ??оренди (включно).

Всі витрати по поверненню рухомого складу орендодавцю несе орендар.

В разі фактичного знаходження ПС на станції зазначеної орендодавцем на момент повернення з оренди, датою підписання актів прийому-передачі є дата відправки ПС з даної станції по календарному штемпелю або даних ГІВЗ УЗ (п.2.3.договору).

Перед підписанням акту прийому-передачі вагонів з оренди, сторони проводять огляд вагонів та складають Акт технічного огляду. Всі виявлені пошкодження і несправності вагонів, а також перелік відсутніх частин оформляються актом форми ВУ-25 із зазначенням вартості придбання відсутніх і пошкоджених деталей на момент повернення вагонів, включаючи вартість ремонту і матеріалів, використаних під час ремонту (п.2.5. договору).

Позивачем не надано доказів підписання між сторонами акту приймання-передачі 4 вагонів з оренди, акту технічного огляду, направлення відповідачу Акту/звіту № 1 від 31.07.2017 на суму 5285,28грн, рахунку на оплату №1/30278/17 від 31.07.2017 (до акту №1 від 31.07.2017) на суму 5285,28грн, сплати залізничного тарифу, який підлягає відшкодуванню, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 5285,28 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних в сумі 584356,19грн, індекс інфляції в сумі 1687123,69грн, при цьому позивач нарахував по заборгованості з орендної плати за квітень 2017 року 3% річних в розмірі 292873,81грн за період з 02.06.2017 по 23.10.2019 та інфляційні нарахування в розмірі 875633,17грн за період з 02.06.2017 по 23.10.2019, по заборгованості з орендної плати за травень 2017 року 3% річних в розмірі в розмірі 291482,38грн за період з 21.06.2017 по 23.10.2019 та інфляційні нарахування в розмірі 811490,52 грн за період з 21.06.2017 по 23.10.2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій вказаної норми зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Як встановлено судом, позивачем нараховані інфляційні втрати на заборгованість з орендної плати за квітень 2017 року за період з 02.06.2017 по 23.10.2019, при цьому позивач помилково включив в розрахунок індекс інфляції за червень 2017року.

Суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 797638,95грн з липня 2017 року по вересень 2019 року.

Здійснивши перерахунок 3% річних на заборгованість з орендної плати за квітень 2017 року за період з 02.06.2017 по 23.10.2019, суд задовольняє позов в цій частині в розмірі 292873,81грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 291482,38грн за період з 21.06.2017 по 23.10.2019 та інфляційні нарахування в розмірі 811490,52грн за період з 21.06.2017 по 23.10.2019 по заборгованості з орендної плати за травень 2017 року суд відмовляє у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за травень 2017 року.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновку суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Трансгарант - Україна» , м.Київ до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м.Покровськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» , м.Київ про стягнення 10501565,20грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" (код ЄДРПОУ 30939178, адреса: 85301, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, буд.106 А) на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" (код ЄДРПОУ 32667198, адреса: 03150, м.Київ, вул.Ділова, б.5, корп.2) основний борг в розмірі 4077000,00грн, інфляційне збільшення у розмірі 797638,95грн, три проценти річних у розмірі 292873,81грн та судовий збір у розмірі 77512,69грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач) - Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" (код ЄДРПОУ 32667198, адреса: 03150, м.Київ, вул.Ділова, б.5, корп.2).

Відповідач (боржник) - Приватне акціонерне товариство "Донецьксталь" - металургійний завод" (код ЄДРПОУ 30939178, адреса: 85301, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, буд.106 А).

Третя особа - Акціонерне товариство «Українська залізниця» , м.Київ (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

У судовому засіданні 03.03.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2020.

Суддя Г.Є. Курило