Рішення

від 02.03.2020 по справі 912/2029/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 рокуСправа № 912/2029/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Фермерського господарства "Нива України"

до відповідача: Фермерського господарства "Сухоярського Володимира Івановича"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, стягнення 214 640,51 грн.

Представники:

від позивача - Фляшовський В.А., адвокат, ордер КС №419711 від 30.03.2018 (до перерви);

від відповідача - Балюра С.В., адвокат, ордер КР №67554 від 18.09.2018;

від третьої особи - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява фермерського господарства "Нива України" до фермерського господарства Сухоярського Володимира Івановича про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками та відшкодування збитків у розмірі 214 640,51 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою від 03.09.2018 відкрито провадження у справі № 912/2029/18; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

27.09.2018 відповідачем у справі надано до суду відзив, за змістом якого ФГ "Сухоярського В.І." просить відмовити в позові з огляду на його безпідставність (а.с. 88-89 том 1).

17.10.2018 позивачем у справі до суду надано відповідь на відзив, в якій позивач наводить свої доводи щодо безпідставності заперечень відповідача (а.с. 130-133 том 2).

22.11.2018 відповідачем у справі лдо суду надано письмові заперечення викладених у відповіді на відзив доводів позивача (а.с. 170 -177 том 2).

Ухвалою від 23.11.2018 господарський суд за клопотання відповідача зупинив провадження у справі у справі № 912/2029/18 до набрання законної сили рішенням у справі № 394/733/16-ц, що розглядається в порядку цивільного судочинства Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду (до прийняття постанови КЦС).

20.01.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання від 16.01.2020 про поновлення провадження у справі, у зв"язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення, а саме набранням законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 394/733/16-ц.

Ухвалою від 23.01.2020 провадження у даній справі поновлено, призначено справу у підготовче засідання на 30.01.2020.

Ухвалою від 30.01.2020 задоволено заяву Фермерського господарства "Нива України" про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 3523687700:02:000:9583 площею 3,5245 га (вх. № 2867/18 від 31.10.2018); позовні вимоги Фермерського господарства "Нива України" до Фермерського господарства "Сухоярського Володимира Івановича" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 3523687700:02:000:9583 площею 3,5245 - залишено без розгляду.

Ухвалою від 30.01.2020 закрито підготовче провадження у справі № 912/2029/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.02.2020.

У судовому засіданні 25.02.2020 представники сторін підтримали надані ними у справі заяви по суті.

25.02.2020 відповідачем до справи надано в якості доказу копію свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 17.02.2020 та Витяг з ДРРП про реєстрацію права власності № 200548334 (а.с. 2, 3, 4 том 3).

З огляду на дату поданого до суду документа (17.02.2020), а також враховуючи вплив та значимість у вирішенні спору по суті, а також на їх публічну доступність, господарським судом з урахуванням ч.ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України прийнято подані докази до розгляду у справі.

Згідно ч. 4 ст. 233 ГПК України у судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до резервної дати - 02.03.2020.

Після перерви в судовому засіданні 02.03.2020 представник позивача участі не брав, разом з тим засобами електроного пошти просив провести розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 13 том 3).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінівши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

01.08.2016 Фермерське господарство "Нива України" (далі - ФГ "Нива України") звернулось до Новоархангельської районної державної адміністрації (далі - Новоархангельська РДА) із заявою № 01/08, в якій просило надати в оренду земельні ділянки (невитребувані паї), які розташовані на території Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області за межами населеного пункту загальною площею 148,83 га та 2,59 га проектних паїв (а.с. 39-40 том 1).

Розпорядженням Голови Новоархангельської районної державної адміністрації від 15.08.2016 року №202-р позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для надання в оренду до виявлення власників та реєстрації за ними права власності на земельні ділянки (невитребувані паї), розташовані на території Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області загальною площею 151,42 га, у тому числі 148.83 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення та проектних доріг під ними площею 2,59 га (а.с. 4 том 1).

15.08.2016 р. між позивачем, в якості замовника, та ФОП Косматенко Т.В., в якості виконавця, укладено Договір на проведення проектно-вишукувальних робіт з розробки науково-технічної продукції умовами якого передбачено складання проектно-технічної документації із землеустрою на вказані вище земельні ділянки (а.с. 43-46 том 1).

В ході виконання проектно-вишукувальних робіт на земельній ділянці (невитребуваному паю) № 506 згідно з Актом № 14 прийомки-передачі межових знаків на зберігання та Додатком №14 до Акту встановлено на місцевості (в натурі) площу у розмірі 3,4753 га (а.с. 49-50 том1).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельній ділянку № НВ-3503075072016, земельній ділянці площею 3,4753 га присвоєно кадастровий №3523687700:02:000:9586 (а.с. 51 том 1).

Земельній ділянці (невитребуваному паю) №609 згідно з Актом № 17 прийомки-передачі межових знаків на зберігання та Додатком № 17 до Акту встановлено на місцевості (в натурі) площу у розмірі 3,5245 га (а.с. 52-53 том 1).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3503074912016 земельній ділянці площею 3,5245 га присвоєно кадастровий №3523687700:02:000:9583 (а.с. 54 том 1).

Земельній ділянці (невитребуваному паю) № 617 згідно з Актом № 18 прийомки-передачі межових знаків на зберігання та Додатком № 18 до Акту встановлено на місцевості (в натурі) площу у розмірі 4,034 га (а.с. 55-56 том 1).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3503074832016 земельній ділянці площею 4,034 га присвоєно кадастровий №3523687700:02:000:9582 (а.с. 57 том 1).

31.08.2016 року позивач звернувся до Новоархангельської районної державної адміністрації із заявою № 31/08, в якій просив затвердити документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передати йому в оренду вказані вище земельні ділянки загальною площею 136,4702 га у тому числі міжпайові проектні шляхи площею 2,59 га (а.с. 58 том 1).

Розпорядженням Голови Новархангельської районної державної адміністрації від 01.09.2016р. №214-р, із змінами, внесеними в преамбулу розпорядженням від 22.09.2016 р. №233-р, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 136,4702 га у тому числі міжпайові запроектовані шляхи загальною площею 2,59 га та передано ділянки в оренду позивачу (а.с. 59-61, 62 том 1).

На виконання розпорядження №214-р 01.09.2016 року між Новоархангельською районною державною адміністрацією, в якості орендодавця, та позивачем в якості орендаря, 01.09.2016 укладено відповідні договори оренди вказаних вище земельних ділянок (далі - договори оренди від 01.09.2016 (а.с. 63-67, 70-74, 77-81 том 1).

Умовами договорів оренди (п. 21), укладених між позивачем та Новоархангельською районною державною адміністрацією передбачено, що земельна ділянка вважається передаю орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації цього договору, якщо інше не встановлено законом.

Факт передачі позивачу земельної ділянки за кадастровим №3523687700:02:000:9582 та державна реєстрація права оренди підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №70654016 (а.с. 68-69 том 1).

Факт передачі позивачу земельної ділянки за кадастровим №3523687700:02:000:9583 та державна реєстрація права оренди підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №70659857 (а.с. 75-76 том 1).

Факт передачі позивачу земельної ділянки за кадастровим № 3523687700:02:000:9586 та державна реєстрація права оренди підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №70950383 (а.с. 82-83 том 1).

Листом від 12.08.2016 за № 244 Торговицька сільська рада повідомила Новоархангельську РДА про те, що не заперечує проти передачі в оренду ФГ "Нива України" невитребуваних паїв та проектних доріг до таких паїхв ФГ "Нива України" (а.с. 65 том 1).

З матеріалів даної справи також вбачається, що рішенням Торговицької сільської ради від 16.08.2016 р. № 75 вирішено передати в оренду гр. ОСОБА_2 земельні ділянки (невитребувані паї) № 609 площею 3,25 га; № 617 площею 4,03 га та № 506 площею 3,47 га (а.с. 85 том 1).

На виконання рішення Торговицької сільської ради 16.08.2016 р. за № 75 між Торговицькою сільською радою, та Фермерським господарством Сухоярського Володимира Івановича укладені наступні договори:

- договір оренди земельної ділянки № 617 (якій присвоєно кадастровий №3523687700:02:000:9582) площею 4,03 га, факт передачі ділянки в оренду підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта оренди від 16.08.2016 (а.с. 86-89, 90 том 1);

- договір оренди земельної ділянки № 609 (якій присвоєно кадастровий №3523687700:02:000:9583) площею 3,52 га., факт передачі ділянки в оренду підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта оренди від 16.08.2016 (а.с. 91-94, 95 том 1 ;

- договір оренди земельної ділянки № 506 (якій присвоєно кадастровий №3523687700:02:000:9586) площею 3,47 га, факт передачі ділянки в оренду підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта в оренду від 16.08.2016 (а.с. 96-99, 100 том 1) (далі - договори оренди від 16.08.2016).

Таким чином, загальна площа ділянок, які передані в оренду відповідачу на підставі рішення Торговицької сільської ради складає 11,0338 га.

У лютому 2017 Сухоярський Володимир Іванович та інші фізичні особи звернулись до Новоархангельського районного суду міста Києва із позовом, в якому просили визнати недійсними розпорядження Голови Новоархангельської районної державної адміністрації від 15.08.2016 року №202-р та від 01.09.2016 р. №214-р., на підставі яких ФГ "Нива України" набуло право оренди земельними ділянками.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2017 року у справі №394/120/17 вказані вище позовні вимоги задоволені судом (а.с. 228 том 1).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 25.07.2017 рішенняНовоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2017 року у справі №394/120/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовлено (а.с. 102 том 1).

З матеріалів даної справи також вбачається, що ФГ "Нива України" звернулося до Новархангельського районного суду Кіровоградської області із позовом про визнання незаконними рішень Торговицької сільської ради про передачу ділянок в оренду, а також про визнання недійсними договорів оренди, укладених між Торговицькою сільською Радою та відповідачем.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14.02.2018 у справі №394/733/16-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.05.2018 року, рішення Торговицької сільської ради в частині, зокрема, передачі в оренду спірних земельних ділянок визнані незаконними та скасовані; а також визнано недійсними договори оренди земельних ділянок площею 4,03 га № 617 та площею 3,47 га № 506, розташованих на території Торговицької сільської ради Новоархангельськогот району Кіровоградської області, укладені 16.08.2016 року між Торговицькою сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області, в якості орендодавця, та ФГ " ОСОБА_3 В.І."; скасовано записи про реєстрацію Договорів оренди земельних часток (паїв) в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області зв 2016 рік, зокрема №№ 22, 254 (земельні ділянки №506, №17); в задоволенні інших позовних вимог відмовлено (далі - Рішення у справі №394/733/16-ц, а.с. 104-105, 106-110 том 1).

Так, Рішеннмя у справі №394/733/16-ц встановлено незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого укладено оспорювані договори оренди земельних ділянок, встановлено підстави для визнання договорів оренди недійсними.Судом зроблені висновки про те, що Торговицька сільська рада Новоархангельського району Кіровоградської області, приймаючи рішення про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв), розташованих за межами населеного пунку, перевищила свої повноваження, визначені законом, надавши в оренду земельні ділянки, розташовані поза межами населеного пункту (а.с. 109 том 1).

Крім того, судом у Рішенні у справі №394/733/16-ц встановлено факт оформлення права власності на спірний невитребуваний пай за № 609, які на час вирішення спору належали іншим особам та не мали статусу невитребуваних паїв, зокрема, земельна ділянка за кадастровим № 3523687700:02:000:9583, яка була передана в оренду на підставі рішення сільської ради від 16.08.2016 № 75 та Договору оренди від 16.08.2016, як невитребуваний пай № 609, на час вирішення спору (у справі №394/733/16-ц) належить на праві приватної власності іншій особі, у зв"язку з чим в цій частині судом у позові було відмовлено (а.с. 109 - зворотній бік том 1).

Листами від 15.09.2016 за № 15/09 та від 23.09.2016 № 23/09 позивач у справі звернувся до Торговицької сільську раи Новоархангельського району Кіровоградської області здійснити реєстрацію договорів оренди, укладених 01.09.2016 між ФГ "Нива України" та Новоархангельською районною державною адміністрацією у книзі реєстрації договорів оренди невитребуваних паїв (а.с. 111-112, 113-114 том 1).

Листом від 28.09.2016 року № 285 Торговицька сільська рада повідомила позивача про те, що земельній ділянки вже передані в оренду на підставі її рішень, а договори оренди від 16.08.2016 зареєстровані у книзі реєстрації договорів оренди невитребуваних паїв, у зв`язку із чим вимоги позивача не можуть бути задоволені (а.с. 115 том 1).

15.12.2016 Торговицька сільська рада звернулася до позивача із листом №335, в якому повідомила позивача про те, що не погоджується із правомірністю користування позивача земельними ділянками (а.с. 116-117 том 1).

Листом від 20.11.2017 №459 Торговицька сільська рада повідомила ФГ "Нива України" та Новоархангельську районну державну адміністрацію про те, що сільська рада вважає і вважатиме, кошти, які надходять від ФГ "Нива України" благодійною допомогою (а.с. 118 том 1).

Листом від 07.11.2016 р. №07/11-9 позивачем повідомлено ФГ "Сухоярського В.І." та Торговицьку сільську рад про обставини, що склалися, а також останнім висловлено прохання не здійснювати будь-яких дій по обробітку та посіву зазначених земельних ділянок, оскільки такі дії будуть розцінені як самовільне захоплення земельних ділянок, що витрати ФГ "Сухоярського В.І.", понесені з їх обробітком не підлягатимуть відшкодуванн. Також позивач зазстеріг про те, що у разі вчинення дій по використанню земельних ділянок, вони будуть оскаржені до суду з наступним покладення на ФГ "Сухоярського В.І ОСОБА_4 " усіх судових витрат (а.с. 121-122 том 1).

З наявних у справі доказів судом також встановлено, що у зв"язкуз оформленням спадщини на земельну частку (пай), а також за заявою власника ОСОБА_1 від 02.10.2017 земельна ділянка №609, площею 3,5245 га виведена із невитребуваних паїв згідно рішення Торговицької сільської ради від 10.10.2017 за № 209; договір оренди земельної ділянки № 23 від 16.08.2016 (п. 8), визнано таким, що закінчив строк (а.с. 99, 104 том 2).

Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кадастровим номером № 3523687700:02:000:9583, що підтверджується наявною у справі копією заяви та відповідним Витягом, згідно змісту якого зазначена земельна ділянка, площею 3,5245 га перебуває в оренді ФГ "Сухоярського В.І." за договором оренди від 17.07.2017, укладеним з ОСОБА_1 , як власником вказаної земельної ділянки (а.с. 100 том 2).

Судом також встановлено, що земельна ділянка №506 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 -КР № НОМЕР_2 (а.с. 102-103 том 2).

Згідно розпорядження Новоархангельської РДА №202-р від 15.08.2016 року ФГ "Нива України" надався дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для надання в оренду до виявлення власників і реєстрації за ними права власності на земельні ділянки (невитребувані паї"). Крім того, умовами укладених договорів оренди від 01.09.2016 також також визначено, що договір укладається на строк до моменту отримання власником нерозподіленої (невитребуваної) земельгної ділянки документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, але не більше 49 років (п. 8 договорів оренди від 01.09.2016).

А отже, з початку жовтня 2017 земельна ділянка № 609, площею 3,5245 га та кадастровим номером 3523687700:02:000:9583 вибула з оренди позивача в силу умов укладеного ним та Новоархангельською РДА договору оренди, що в свою чергу обгрунтовано позбавило позивача право використовувати вказану земельну ділянку починаючи з жовтня 2017.

Позивач у позові, обгрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків у формі упущеної вигоди посилається, як на доказ у справі - договір №001КЗ від 20.12.17, укладений між позивачем (Постачальник) та ПАТ "Державною продовольчо-зерновою корпорацією України" (Покупець), відповідно для якого позивач, як Постачальник зобов"язався поставити Покупцю сільськогосподарську продукцію врожаю 2018 року, вирощену, зокрема, на земельних ділянках, що самовільно зайняті ФГ "Сухоярського В,І." - відповідачем у даній справі. Даною обставиною позивач зазначає, що позивач планував земельні ділянки, які самовільно зайняті відповідачем, використовувати для вирощування кукурудзи з її подальшим продажем вказаному покупцю.

Мотивуючи поданий до суду розрахунок суми збитків (упущена вигода) позивач використав в якості вихідних даних для розрахунку відомості Державної статистики України щодо середньої урожайності кукурудзи у Кіровоградській області, яка становить 3,97 тон з 1 га землі, загальну площу земельної ділянки, визначену договорами оренди від 01.09.2016 (3,4753 га + 3,5245 га + 4, 034 га = 11,0338 га), обсяг загального урожаю за 2018 (43, 80419 т), а також вартість продажу однієї тони урожаю, що становить за розрахунком 214 640,60 грн., яку озивач просить стягнути в відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України "Допустимість доказів").

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Так, обгрунтовуючи заявлені вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди позивач посилається на застосування ст. 22 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1)втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Позивачем, в супереч вимог ст.ст. 76-77 ГПК України не доведено наявність усіх необхідних складових елементів для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Так ФГ "Нива України" хоча й уклали договори оренди від 01.09.2016 відностно земельних ділянок №617 (кадастровий номер 3523687700:02:000:9582) №609 (кадастровий номер 3523687700:02:000:9583), №506 (кадастрови номер 3523687700:02:000:9586)(далі - спірні земельні ділянки) та речове право на які зареєстровано за позивачем 17.10.2016, в той же час позивачу фактично не передавалися, акти приймання-передачі земельної ділянки сторонами не складались та не підписувались, відповідні докази позивачем до суду не надавались.

За доводами відповідача у справі, спірні земельні ділянки фактично перебували в оренді ФГ " ОСОБА_3 В.І ОСОБА_4 " відповідно до договорів оренди землі від 16.08.2016, що підтверджується відповідними актами, а отже відповідач на визначеній законом правовій підставі, а саме на підставі цивільно-правових угод відповідачем отримано оренду зазначені вище земельні ділянки (а.с. 90, 95, 100 том 1).

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14.02.2018 згідно постанови Апеляційного суду Кіровоградської області набрало чинності 31.05.2018, що вказує на те, що відповідач до 31.05.2018 обгрунтовано ввіжав себе правомірним користувачем, з огляду на призумпцію правочину, на підставі якого останній набув в оренду спірні земельні ділянки, а отже до моменту визнання незаконним рішення сільської ради незаконним та визнання недійсними, укладених на підставі такого рішення договорів оренди, відсутні підстави вважати відповідача таким, що самовільно використовував спірні земельні ділянки у період до травня 2018.

Позивач у позовній заяві, обгрунтовуючи заявлений позов, стверджує про те, що відповідач самовільно зайняв спірні земельні ділянки, внаслідок чого просить суд стягнути шкоду (упущену вигоду).

Відповідно до змісту ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки є будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи те, що відповідач отримав в оренду спірні земельні ділянки на підставі укладених ним договорів оренди та відповідних до них актів приймання-передачі від 16.08.2016, дії відповідача не підпадають під визначення законом визначення щодо самовільного зайняття.

В ході вирішення спору у даній справі судом встановлено, що відповідач користується земельними ділянками на підставі рішення Торговицької сільською радою №269 від 29.03.2018, відповідно до якого сільська рада вирішила надати в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку (пай) за №617 площею 4,03 га та №506 площею 3,47 га.

На підставі вказаного вище рішення Торговицькою сільською радою 03.04.18 та відповідачем - ФГ " ОСОБА_3 В ОСОБА_4 І." укладено договори оренди на відповідні земельні ділянки та зареєстровані у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Торговицькою сільською радою за №№ 48 та 49 (далі - договори оренди від 03.04.2018 (а.с. 90-93, 94 -96 том 2).

Вказані рішення та укладені на його підставі договори оренди від 03.04.2018, в судовому порядку позивачем не оспорювались та не визнавались недійсними.

Не доведеним вважає господарський суд розрахунок розміру збитків, які позивач просить стягнути з відповідача у вигляді упущеної вигоди.

Слушними вважає в цій частині наступні доводи відповідача.

Розрахунок розміру збитків має здійснюватися виключно на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Позивач для розрахунку суми упущеної вигоди виходив з середніх показників врожайності по району, вирахувавши її із загальної кількості та вартості врожаю, що позивач планував отримати при самостійному господарюванні на спірних земельних ділянках. Суми витрат, які він обов`язково би поніс на вирощування, збір врожаю на цих земельних ділянках, сплату податків, орендної плати позивачем не було враховано.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Так, згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною" ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Однак, позивачем не дотримано зазначених вимог закону та не надано до суду належних та допустимих доказів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати заподіянні збитки.

Відповідно до положень ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1. "Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу", затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної юридичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

До матеріалів справи зазначені докази позивачем не надано.

Так, матеріали справи не містять належних доказів вжиття позивачем заходів щодо отримання вигоди та наявності у позивача реальної можливості отримати таку вигоду у випадку використання спірних земельних ділянок.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. В той же час, у даній справі позивачем наведено саме математичний розрахунок доходів, які останній теоретично міг отримати.

З огляду на наявні у справі матеріали, господарський суд звертає увагу, що позивач зареєструвавши сврє право оренди жовтень 2016 не здійснив дій та/або робіт, спрямованих на обробіток саме спірних земельних ділянок, з метою отримання врожаю та його подальшої реалізації.

Зокрема, позивачем не надано ані доказів укладення договорів підряду на виконання сільськогосподарських робіт на спірних земельних ділянках, ані доказів вчинення будь-яких дій щодо їх обробки, ані доказів закупівлі посівного матеріалу, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів.

Договір поставки № ЧРК0188 від 20.12.2017 (далі - договір поставки, а.с. 145-150 том 1), на який в позові посилається позивач, як на належний доказ обгрунтування заподіяних збитків, не доводить ту обставину, що позивач мав намір засіяти саме на спірних земельних ділянках саме кукурудзу восени 2016, а отже не є належним та допустимим доказом у справі.

Більш того, зі змісту наданого до суду позивачем договору поставки № ЧРК0188 від 20.12.2017 вбачається, що позивач взяв на себе зобов"язання Постачальника поставити Покупцю - ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України" (далі - зернова компанія) зерно українського походження врожаю 2017 року, культура та клас Товару зазначається в додааткових угодах до Договору, які є його невід"ємними частинами.

За змістом Додаткової угоди від 20.12.2017 до договору поставки вбачається, що в період з 20.12.2017 по 26.12.2017 позивач зобов"язався поставити зерновій компанії 130 тон кукурудзи урожаю 2017 автомобільним транспортом на загальну суму 636 999,48 грн (а.с. 151 том 1).

Наданий позивачем доказ здійснення Покупцем оплати 26 та 28.12.2017 в сумі 534751,26 грн та 106952,22 грн вказує на те, що товар останнім за договором поставки був отриманий та оплачений, що саме й відповідає умовам самого договору поставки, а саме: пункту 6.3.1 договору поставки, відповідно до змісту якого при поставці автомобільним транспортом Покупець сплачує 100% вартості Товару протягом 3 банківських днів з дати прийняття Товару у Місці поставки, надання копій документів зазначених у пункті 4.7 та 11.3 Договору та реєстрації Постачальником податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України (а.с. 146 том 1).

Господарський суд також звертає увагу на той факт, що договір поставки укладено позивачем у грудні 2017 року, тобто після збирання урожаю 2017, який ним вже фактично був вирощений та зібраний на інших земельних ділянках, які позивач фактично обробляв.

Доказів того, що договір поставки позивачем не було виконано останнім до суду не надано, в матеріалах справи такі відсутні.

За доводами позивача під час розгляду справи по суті, останній повідомив суду, що має в користуванні, крім спірних земельних ділянок, ще інші земельні ділянки, які знаходяться у інших географічних районах.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів, які підтверджують складові розрахунку позивача, як середня врожайність кукурудзи у 2017 році, валову кількість тон з 1 га, середню реалізаційну ціну кукурудзи у 2017 році та собівартість 1 тони грн., саме в господарсті позивача.

Окрім того, при розрахунку собівартості 1 тони грн. по господарству та повної собівартості з 1 га по господарству позивач мав також врахувати податки, збори та обов`язкові платежі у витратну частину.

Для розрахунку розміру неотриманих доходів (упущеної вигоди) необхідно обчислити розмір можливих доходів від продажу вирощених зернових культур, які мав намір вирощувати позивач, та відрахувати від цього прибутку розмір витрат позивача виключно на збір врожаю.

Наведене свідчить про недоведеність доводів позивача, покладених в основу підстав позову, а отже свідчить про безпідставність заявлених у справі вимог.

Також позивачем не надано до суду належних доказів, що на спірних земельних ділянках мала бути посіяна саме кукурудза, адже саме ця культура бралася позивачем при здійсненні розрахунку збитків.

Господарський суд також враховує, що позивачем не надано до суду належних доказів вчинення ним дій, спрямованих на відновлення порушеного права та вжиття заходів, спрямованих на уникнення або зменшення збитків.

Так, зокрема у разі самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, що перебувають в оренді позивача, останній не був позбавлений, зокрема, можливості рекультивувати засіяні площі та посіяти власний посівний матеріал або інших дій, спрямованих на реальне виконання зазначених дій. Не є також доведеним, що позивач мав перешкоди у здійсненні таких дій з боку відповідача.

Однак, самим поивачем не вживались заходи з метою уникнення або зменшення збитків, розмір яких мав залежність від фактично вчинених ним дій, що в свою чергу, свідчить не на користь позивача та враховується судом при вирішення даного спору.

Позивач, стверджуючи в позові про вжиття ним заходів, спрямованих на користування земельними ділянками на підставі договорів оренди від 01.09.2016 посилається на надані ним у справі наступні докази:

вимогу про припинення самовільного зайняття земельних ділянок від 26.03.2018 року № 23-03/10, виставлену ФГ "Сухоярського В.І.";

повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 14.11.2017 року, в якому позивач просив розпочати досудове розслідування за фактом самоправства та перевищення службовим становищем посадовими особами місцевого самоврядування Торговицької сільської ради;

лист Генеральної прокуратури України від 29.11.2017 року №04/2/2-р-17, яким позивача повідомлено про направлення його заяви (повідомлення) до Прокуратури Кіровоградської області;

лист Прокуратури Кіровоградської області від 05.12.2017 року №04/2/2-р, яким позивача повідомлено про направлення його звернення (повідомлення) до Управління захисту економіки в Кіровоградській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України;

лист Голованіського відділу Новоархангельського відділу поліції Новоархангельського відділення поліції від 18.12.2017 року № 6011/272017, яким позивача повідомлено про відсутність ознак кримінального правопорушення;

ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області 25.01.2018 року у справі №394/31/18, якою відповідальних посадових осіб Новоархангельського ВП Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області зобов`язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням про кримінальне правопорушення фермерського господарства "Нива України" від 14.11.2017 року;

копію листа позивача до Новоархангельського ВП Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області про виконання вказаної вище ухвали;

лист Новоархангельського відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області від 22.03.2018 року №46-4-18, яким позивача повідомлено про початок досудового розслідування за повідомленням позивача від 14.11.2017 року (а.с. 123, 127-131, 132, 133, 134, 135-140, 141-142, 143, 144 том 1).

Однак, наведені та надані позивачем у справі докази не є належними та допустими доказами в розуміні ст.ст. 76, 77 ГПК України, оскільки не доводять ані наявність збитків позивача, ані самовільного використання відповідачем спірних земельних ділянок в урожайний період 2016-2017.

Факт визнання рішенням суду незаконним та скасування рішення Торговицької сільської ради від 16.08.2016 № 75, а також визнання недійсними договорів оренди від 16.08.2016, укладених на підставі незаконного рішення не є доказом протиправності дій відповідача щодо користування ним спірними земельними ділянками в урожайний період 2016-2017 року та вказує на неправомірність дії Торговицької сільської ради, а не відповідача.

Враховуючи те, що рішення, яким визнанні недійсним договори оренди спірних земельних ділянок від 16.08.2016, набрало чинності 31.05.2018, доводи позивача щодо самовільного заняття відповідачем земельних ділянок у період до 31.05.2018 (урожайний період 2016-2017) господарський суд вважає безпідставним, з огляду на презумпію правочину, встановлену ст. 204 ЦК України.

А отже, господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог позову у зазначеній вище частині.

Що ж стосується вимог позивача в частині усунення перешкод в користуванні спірними земельними ділянками у господарського суду також відсутні правові підстави для їх задоволення, оскільки позивачем також не доведено належними доказами наявності та існування на час вирішення спору перешкод у користуванні позивачем земельними ділянками, а саме: земельна ділянка площею 3,5245 га кадастровий №3523687700:02:000:9582 та земельна ділянка площею 4,034 га кадастровий №3523687700:02:000:9583. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

На час вирішення спору, відсутні й докази щодо наявності у позивача права оренди на зазначені земельні ділянки, з огляду наявність в матеріалах справи наданих відповідачем договорів оренди, укладених 03.04.2018 між відповідачем та Торговицькою сільською радою на підставі відповідного рішення (№ 269 від 29.03.2018), яке як на день звернення позивача до суду з даним позовом, так й на день розгляду даної справи є чиним, договори в судовому порядку не є оспорюваними, а отдже вказує на їх презумпцію.

При цьому, господарський суд зауважує, що оцінка наданих відповідачем у справі договорів, не належить до предмету розгляду у даній справі та виходить за межі повноважень суду у даній справі.

Крім того, відповідно до змісту наданої до суду копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.02.2020 земельна ділянка № 506 успаткована після смерті ОСОБА_5 її онукою ОСОБА_6 , що також свідчить про безпідставність в цій частині вимог позивача щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, площею 3,4753 кадастровий № 3523687700:02:000:9586 (а.с. 3 том 3).

Враховуючи наведене вище, позов не підлягає задоволенню, в позові позивачу слід відмовити.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача та не стягуються.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити учасникам справи, а саме:

позивачу за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідачу за адресою: 26107, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, с.Левківка;

третій особі ( ОСОБА_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного рішення 12.03.2020.

Суддя Л.С. Вавренюк