Рішення

від 25.02.2020 по справі 915/2202/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 915/2202/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Коноваловій Є. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чотири вісімки» , вул. Електронна, 81/9, м. Миколаїв, 54031 (код ЄДРПОУ 37278846)

про стягнення коштів в сумі 157 025, 92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаровер Ю.С., посвідчення № 1027 від 09.12.2019 року; Положення про виконавчі органи Миколаївської міської ради, затверджене рішенням № 16/32 від 23.02.2017 року;

від відповідача: Рознін В.А., ордер МК 101577 від 27.01.2020 року; договір про надання правової допомоги від 27.01.2020; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська міська рада з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чотири вісімки» , в якій просить суд стягнути кошти в сумі 157 025, 92 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 1075 кв.м. по вул. Електронна, 81 у м. Миколаєві.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 04.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019 року відкладено підготовче засідання по справі на 26.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 28.01.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.01.2020 року продовжено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 28.01.2020 року оголошувалась перерва до 03.02.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/2202/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 25.02.2020 року.

В судовому засіданні 25.02.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

25.02.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 2484/20), в якій позивач просить суд змінити та зазначити правильні розрахункові рахунки для стягнення коштів, зазначені в прохальній частині позовної заяви.

Подане клопотання судом долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

25.02.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 2483/20) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18.02.2020 року та здійсненого позивачем нового розрахунку збитків, які заявлено до стягнення.

В обґрунтування неможливості подання доказів на стадії підготовчого провадження позивачем зазначено, що відповідь на запит про надання інформації позивачем отримано лише 24.02.2020 року.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/2202/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 25.02.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Щодо посилання позивача на отримання інформації від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 24.02.2020 року, то суд зазначає, що зазначену інформацію було надано на запит Миколаївської міської ради № 818/020201-22/02.03/1/20 датований 14.02.2020 роком, тобто запит зроблено позивачем через 11 (одинадцять) днів після постановлення ухвали суду від 03.02.2020 року про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті. Відтак, позивачем не доведено неможливості направлення вказаного запиту вчасно у строки, встановлені законом для подання доказів. Щодо наданого позивачем розрахунку збитків, то позивачем взагалі не зазначено причини неможливості подання розрахунку на стадії підготовчого провадження.

Враховуючи, що позивачем клопотання з додатками подано після закриття підготовчого провадження у справі, будь-яких причин та доказів щодо неможливості подання в підготовчому провадженні заяви у встановлений законом строк суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, подані позивачем докази на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України згідно клопотання позивача (вх. № 2483/20 від 25.02.2020 року) до розгляду судом не прийнято.

Інші заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді безоплатного використання земельної ділянки, а саме з дати набуття права власності на нерухоме майно відповідачем не сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 1075 кв.м для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Електронній, 81/9, чим порушені права Миколаївської міської ради. Так, у період з 01.05.2016 року по 01.05.2019 року позивачем нараховано відповідачу збитки у вигляді несплати орендної плати у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 157 025, 92 грн., що визначено актом з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 14.05.2019 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.07.2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 14, 269, 270, 287 Податкового кодексу України, ст. 80, 120, 125, 126, 141, 206 ЗК України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі» , главою 83 ЦК України, ст. 386, 1212 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ № 284 від 19.04.1993 року.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

В обґрунтування заперечень відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 1047/20 від 28.01.2020 року) зазначає, що:

- при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивачем неправильно застосовано коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), що мало наслідком завищення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2, 5 рази й, як наслідок, завищення розміру збитків, розрахунок яких наводиться в акті комісії, затвердженому рішенням виконкому;

- позивачем заявлено до стягнення збитки, проте в якості правової підстави для стягнення коштів зазначено положення ст. 1212 ЦК України, тобто позивачем безпідставно стягуються грошові кошти на підставі ст. 1212 ЦК України (постанова колегії КГС ВС від 25.05.2018 року по справі № 922/3413/17);

- подані позивачем квитанції на підтвердження направлення відповідачу листів з вимогами переоформити право оренди, сплатити збитки тощо є неналежними, оскільки з останніх не вбачається що саме направлялось відповідачу; відповідач не отримував листи ради;

- посилаючись на ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідач заявляє про застосування строку позовної давності до частини позовних вимог з 01.05.2016 року по 30.10.2016 року.

Заперечення обґрунтовані приписами Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 року та практикою Верховного Суду.

У відповіді на відзив (вх. № 1384/20 від 03.02.2020 року) позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та зазначає, що відповідно до положень Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним та відповідач набув право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, яка належить Миколаївській міській раді. Відповідач зобов`язаний був належним чином оформити право користування (оренди) земельної ділянки та сплачувати орендну плату.

Коефіцієнт Кф 1,2 до спірної земельної ділянки застосувати неможливо, оскільки для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, застосовується коефіцієнт Кф 3, а інформація про документацію із землеустрою по спірній земельній ділянці було внесена 23.01.2020 року.

У запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 1636/20 від 07.02.2020 року) відповідач зазначив, що ані акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 14.05.2019 року, ані рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.07.2019 року про затвердження вищевказаного акту не містять:

- обґрунтованого розрахунку розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки в цілому та за кожен рік (з 2016 по 2019) з їх документальним підтвердженням;

- обґрунтування кожного з елементів (покажчиків) розрахунку з їх документальним підтвердженням;

- обґрунтованого розрахунку індексації.

Відсутність даних щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підтверджених належними та допустимими доказами, унеможливлює здійснення судом власного розрахунку збитків і визнання обґрунтованим розрахунку позивача (правова позиція ВС, викладена в постанові від 17.09.2019 року по справі № 925/1416/17.

Як вбачається з Витягу з ДЗК земельна ділянка зареєстрована 29.04.2016 року, що спростовує твердження позивача щодо відсутності даних щодо цільового призначення земельної ділянки, які використовуються під час визначення коефіцієнта, що характеризує функціональне призначення земельної ділянки, під час виготовлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отже, обґрунтованим є застосування коефіцієнта 1,2.

Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 року, який набрав чинності і застосовується з 01.01.2017 року, взагалі не міг застосовуватись до правовідносин 2016 року.

Вищевказаним Порядком в редакції змін згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 162 від 27.03.2018 року, який набрав чинності і застосовується з 17.07.2018 року, для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей ДЗК, коефіцієнт застосовується в значенні 3, а до 17.07.2018 року діяв коефіцієнт 2, тобто коефіцієнт 3 взагалі не міг застосовуватись до спірних правовідносин.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

12.04.2005 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ЗАТ «НІКЕНЕРГОСЕРВІС» (орендар) укладено договір оренди землі № 3120, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.02.05 № 31/24 надає, а ЗАТ «НІКЕНЕРГОСЕРВІС» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81 /Ленінський район/ (п. 1.1 договору) (арк. 18-23).

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 1075 кв.м., без права передачі її в суборенду.

Відповідно до п. 2.2 Договору на земельній ділянці знаходяться виробничі будівлі, які належать ЗАТ НІКЕНЕРГОСЕРВІС .

Відповідно до п. 3.1 Договору договір діє на протязі 20 /двадцяти/ років з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право подовження його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 6.2 Договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Відповідно до п. 14.1 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.04.2005 року за № 040500100268. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів оренди землі 28.04.2005 року за № 3120.

Отже, строк дії договору оренди становить до 28.04.2025 року.

Відповідно до п. 6.1 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

28.04.2005 року Миколаївська міська рада (орендодавець) на підставі рішення міської ради від 12.04.02 № 1/1 передала, а ЗАТ НІКЕНЕРГОСЕРВІС (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Електронній, 81 для обслуговування виробничих будівель загальною площею 1075 кв.м., про що між сторонами договору складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 28.04.2005 року (арк. 23).

Відповідно до п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки від 29.03.05. № 679 становить 233 683, 50 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Відповідно до п. 4.2 Договору (в редакції договору про зміни від 21.02.2008 року) (арк. 45) річна орендна плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється у розмірі 1,1 % (одного цілого та однієї десятої) відсотка від її нормативної грошової оцінки, де:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв.м.) на час укладення цього договору складає 233 683, 50 грн.

З 01.01.08 річна оренда плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється у розмірі 3 % відсотка від її нормативної грошової оцінки, де:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв.м.) на час укладення цього договору складає 248 634, 57 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації - 1, 028).

Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 7 459, 04 грн.

Відповідно до п. 12.3 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 12.4 Договору передбачено випадки (підстави) розірвання договору.

Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2020, від 31.01.2020 року земельна ділянка кадастровий номер 4810136900:05:074:0009 площею 0,1075 га відноситься:

- категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- цільове призначення земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 29.04.2016 року. Відповідно до витягу власником земельної ділянки є Миколаївська міська рада, право оренди зареєстровано за ЗАТ НІКЕНЕРГОСЕРВІС (арк. 62-64, 89-91).

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.11.2018 № 774/0/205-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою становить 1 766 958, 29 грн. Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовано із значенням 3. Цільове призначення не визначено (арк. 47).

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2020 № 2364/0/205-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою становить 731 548, 25 грн. Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовано із значенням 1,2. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (арк. 47).

Витяги складено Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Сторони в судовому засіданні 25.02.2020 року усно пояснили суду, що нерухоме майно, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці було відчужено ЗАТ «НІКЕНЕРГОСЕРВІС» відповідачу ТзОВ Чотири вісімки (передано до статутного капіталу).

Так, судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки № 144344535 від 07.11.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 12248408, а саме: нежитлові приміщення корпусу інструментальної дільниці та складу за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Електронна, 81/9 зареєстровано на праві приватної власності з 01.11.2010 року за ТзОВ Чотири вісімки (арк. 17).

Підстава виникнення права власності - відчуження долі ЗАТ НІКЕНЕРГОСЕРВІС .

23.08.2011 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради за результатами розгляду звернення відповідача листом № В-01238/з-11 повідомив, що постійна комісія погодила надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою для переукладення договору оренди на земельну ділянку, яка надання рішенням Миколаївської міської ради від 24.02.2005 року № 31/24 з метою передачі в оренду для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Електронній, 81/9 (арк. 67).

21.10.2011 року Управління містобудування та архітектури Миколаївської області направило на адресу відповідача лист № 17-3664/2, в якому Управління зазначило, що вважає за можливе передати ТзОВ Чотири вісімки в оренду земельну ділянку загальною площею 1075 кв.м. для обслуговування нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, Ленінський район, вул. Електронна 81/9 (арк. 66).

27.11.2018 року Миколаївська міська рада направила на адресу відповідача ТзОВ Чотири вісімки лист № 2678/02.02.01-22/11/14/18, в якому просила відповідача у 10-ти денний термін з дня отримання листа повідомити виконком про вжиті заходи щодо сплати за оренду землі та переоформлення права оренди за ТзОВ Чотири вісімки (арк. 25).

Як вбачається з інформації, наданої листом від 22.12.2018 року № 141/10/14-29-50-05/21/141 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, ЗАТ Нікенергосервіс не надається податкова звітність з податків та зборів до органів фіскальної служби з 2016 року. Також, у листі зазначено, що ТзОВ Чотири вісімки не звітує до органів фіскальної служби по земельному податку з юридичних осіб чи орендній платі за землю (арк. 24).

Внаслідок не оформлення відповідачем ТзОВ Чотири вісімки права користування земельною ділянкою та не здійснення плати за землю 23.04.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 1827/02.02.01-22/11/14/19, в якому відповідача було запрошено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене на 14.05.2019 року (арк. 26). Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку (арк. 26).

14.05.2019 року за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був складений відповідний акт, згідно з якого ТзОВ Чотири вісімки було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку у період з 01.05.2016 до 01.05.2019, який складає 157 025, 92 грн (арк. 14-15).

Детальний розрахунок збитків додано до Акту (арк. 16).

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 766 від 12.07.2019 року затверджено акти комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 14.05.2019 про визначення розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді, зокрема, ТзОВ Чотири вісімки у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 1075 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул. Електронній, 81 у період з 01.05.2016 до 01.05.2019 у розмірі 157 025, 92 грн. (арк. 13).

22.07.2019 року позивачем Миколаївською міською радою направлено на адресу відповідача ТзОВ Чотири вісімки лист № 3729/02.02.01-22/11/14/19, в якому позивачем запропоновано відповідачу сплатити збитки в розмірі 157 025, 92 грн. До вказаного листа додано акт комісії та рішення виконкому про затвердження акту (арк. 27). Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку (арк. 27).

Станом на день розгляду даної справи відповідачем ТзОВ Чотири вісімки не проведено оплату нарахованих позивачем збитків, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушеного права.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Предметом даного спору є вимога про стягнення коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладання договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано орендну плату за землю. Позивач зазначає, що спірна сума коштів є безпідставно набутим відповідачем майном, яке підлягає поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.

1. Кондикційні зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13; правова позиція, викладена у постанові ВС від 27.02.2019 року по справі № 913/661/17).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова ВП ВС від 23.05.2018 року по справі № 629/4628/16-ц).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15) (правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 23.05.2018 року по справі № 629/4628/16-ц, в постанові ВП ВС від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17, в постанові ВП ВС від 13.02.2019 року по справі № 320/5877/17).

2. Перехід права оренди.

Відповідно до положень ч. 1, 3, 4 ст. 334 ЦК України (в редакції від 12.10.2010 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями пунктів "а", "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України (в редакції від 30.10.2010 року) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 30.10.2010 року) договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції від 12.10.2010 року) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЗК України (в редакції від 30.10.2010 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі (в редакції від 30.10.2010 року) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до ст. 125, ч. 5 ст. 126 ЗК України (в редакції від 30.10.2010 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 N 1702-VI (набрав чинності 10.12.2009) внесено ряд уточнюючих змін, зокрема до ЗК, ЦК, Закону України "Про оренду землі", якими вдосконалено регулювання порядку переходу права користування земельною ділянкою у разі переходу до іншої особи права власності на розташоване на ній нерухоме майно. Законодавство у вказаній редакції є чинними і на час розгляду даної справи судами.

У розумінні наведених положень законодавства (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі") при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що законодавство, чинне на момент відчуження нерухомого майна, вже містило положення про автоматичний перехід до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою під цим майном, а внесені Законом України від 05.11.2009 N 1702-VI зміни направлені лише на вдосконалення та деталізацію порядку набуття прав на землю новим власником нерухомості, але не змінюють первісно закладеної законодавцем концепції переходу права землекористування у разі відчуження нерухомого майна та не суперечать їй (п. 18, 21, 22 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17).

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості (п. 24 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17). Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17 у подібних правовідносинах.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16).

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно (постанова ВС від 31.01.2018 року по справі № 825/308/17).

При виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки . Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні (правова позиція викладена у постанові ВС від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17; у постанові ВС від 27.02.2019 у справі № 913/661/17; у постанові ВС від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17, у постанові ВС від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18).

Вищевказана правова позиція щодо переходу права оренди від попереднього користувача новому власнику нерухомості (шляхом внесення майна до статутного капіталу іншої юридичної особи) також викладена Верховним Судом в постанові від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (п. 26 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова ВС від 27.02.2019 у справі № 913/661/17; постанова ВС від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18; постанова ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16; п. 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц).

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику . Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані (правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 23.05.2018 року по справі № 629/4628/16-ц, в постанові ВП ВС від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17, в постанові ВП ВС від 13.02.2019 року по справі № 320/5877/17).

3. Спосіб захисту

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція грунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

4. Позовна давність

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.09 року "Про судове рішення у цивільній справі".

VІ. ВИСНОВКИ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в силу ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України право оренди земельної ділянки до нового власника нерухомого майна не переходить у випадку, якщо попередній власник нерухомого майна не мав оформленого права оренди. В спірному випадку між позивачем Миколаївською міською радою та ЗАТ «НІКЕНЕРГОСЕРВІС» , який є попереднім власником нерухомості, розташованій на спірній земельній ділянці, був укладений договір оренди землі № 3120 від 12.04.2005 року зі строком дії до 28.04.2025 року.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі"), суд дійшов висновку, що договір оренди землі № 3120 від 12.04.2005 року не був припинений повністю 01.11.2010, а припинився лише щодо зобов`язань для попереднього власника нерухомості ЗАТ «НІКЕНЕРГОСЕРВІС» , тому відповідно з 01.11.2010 року відповідач ТзОВ "Чотири вісімки" (новий власник нерухомого майна) фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Суду не подано жодних доказів припинення договору оренди землі № 3120 від 12.04.2005 року, а саме доказів укладення письмової угоди про розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки з її подальшою державною реєстрацією. Тобто, слід дійти висновку, що договір оренди не був припинений сторонами в установленому законом порядку, а тому є чинним.

Отже, до нового власника нерухомого майна (відповідача у даній справі) в силу ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично перейшло право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов`язок зі сплати орендної плати за землю. Невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відчужена нерухомість, не звільняє нового власника (відповідача) від обов`язку сплати орендної плати.

Договірний характер правовідносин унеможливлює застосування глави 83 ЦК України.

З огляду на встановлені обставини чинності договору оренди землі, права та обов`язки орендаря за яким перейшли до відповідача, тобто, наявності між сторонами зобов`язальних (договірних) правовідносин, суд дійшов висновку про неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів як безпідставно збережених орендних платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд не надає правову оцінку щодо відповідності законодавству виконаного позивачем розрахунку збитків, а також правомірності застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки із значенням 3, оскільки вказані докази не спростовують вищевикладені обставини.

Оскільки, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, а в спірному випадку підставою відмови в позові є недоведеність факту порушення прав позивача, питання застосування позовної давності судом не розглядається.

Враховуючи вищевикладене, в позові судом відмовлено.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 2 355, 39 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.03.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш