Постанова

від 29.05.2020 по справі 915/2202/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2202/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2020, проголошене о 16:08:31 суддею Олейняш Е.М. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 06.03.2020

у справі № 915/2202/19

за позовом скаржника

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки"

про стягнення 157 025, 92 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "Чотири вісімки" про стягнення 157 025,92 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 1075 кв.м по вул. Електронна, 81 у м. Миколаєві. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належне відповідачу з 01.11.2010 нерухоме майно по вул. Електронна, 81 у м. Миколаєві розташоване на земельній ділянці площею 1075 кв.м по вул. Електронна, 81 у м. Миколаєві, а тому до відповідача відповідно до приписів ст. 120 Земельного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, у зв`язку з чим позивачем нараховані кошти за безоплатне користування відповідною земельною ділянкою за період з 01.05.2016 по 01.05.2019 в сумі 157 025,92 грн, які останній і просить стягнути з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2020 в задоволенні позову відмовлено через неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права, враховуючи той факт, що звернувшись до суду із відповідним позовом про стягнення безпідставно збережених грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, останній не врахував наявність між сторонами договірних правовідносин, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин глави 83 ЦК України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм процесуального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 236 ГПК України, оскільки не враховано висновки Верховного Суду стосовно того, що на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи та визначити, яка правова норма має застосовуватись при вирішення спору, а у разі виявлення, що має застосовуватись інша норма, ніж та що зазначена позивачем в прийнятому рішенні самостійно застосовувати відповідну норму права, а не відмовляти у задоволенні позовних вимог.

Від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2005 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ЗАТ "НІКЕНЕРГОСЕРВІС" (орендар) укладено договір оренди землі № 3120, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.02.05 № 31/24 надає, а ЗАТ "НІКЕНЕРГОСЕРВІС" приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81 /Ленінський район/ (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 1075 кв.м., без права передачі її в суборенду.

Відповідно до п. 2.2 Договору на земельній ділянці знаходяться виробничі будівлі, які належать ЗАТ "НІКЕНЕРГОСЕРВІС".

Відповідно до п. 3.1 Договору він діє на протязі 20 /двадцяти/ років з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право подовження його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 6.2 Договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Відповідно до п. 14.1 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.04.2005 за № 040500100268. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів оренди землі 28.04.2005 року за № 3120.

Отже, строк дії договору оренди завершиться 28.04.2025 року.

Відповідно до п. 6.1 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

28.04.2005 Миколаївська міська рада (орендодавець) на підставі рішення міської ради від 12.04.02 № 1/1 передала, а ЗАТ "НІКЕНЕРГОСЕРВІС" (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Електронній, 81 для обслуговування виробничих будівель загальною площею 1075 кв.м., про що між сторонами договору складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Положення договору про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати були змінені договором про зміни від 21.02.2008, яким встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв.м.) на час укладення цього договору складає 248 634, 57 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації - 1, 028), а з 1.01.2008 року річна оренда плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється у розмірі 3 % відсотка від її нормативної грошової оцінки і складає 7 459, 04 грн.

Відповідно до п. 12.3 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 12.4 Договору передбачено випадки (підстави) розірвання договору.

Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2020, від 31.01.2020 року земельна ділянка кадастровий номер 4810136900:05:074:0009 площею 0,1075 га відноситься за категорією земель до землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 29.04.2016. Відповідно до витягу власником земельної ділянки є Миколаївська міська рада, право оренди зареєстровано за ЗАТ "НІКЕНЕРГОСЕРВІС".

В матеріалах справи наявний лише Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.11.2018 № 774/0/205-18, складений Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою становить 1 766 958, 29 грн. Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовано із значенням 3. Цільове призначення не визначено.

При цьому відомостей щодо нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки у 2016-2017 матеріали справи не містять.

Відповідно до інформаційної довідки № 144344535 від 07.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 12248408, а саме: нежитлові приміщення корпусу інструментальної дільниці та складу за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Електронна, 81/9 зареєстровано на праві приватної власності з 01.11.2010 року за ТОВ "Чотири вісімки".

Підстава виникнення права власності - відчуження долі ЗАТ "НІКЕНЕРГОСЕРВІС".

23.08.2011 виконавчий комітет Миколаївської міської ради за результатами розгляду звернення відповідача листом № В-01238/з-11 повідомив, що постійна комісія погодила надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою для переукладення договору оренди на земельну ділянку, яка наданна рішенням Миколаївської міської ради від 24.02.2005 року № 31/24 з метою передачі в оренду для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Електронній, 81/9 .

21.10.2011 року Управління містобудування та архітектури Миколаївської області направило на адресу відповідача лист № 17-3664/2, в якому Управління зазначило, що вважає за можливе передати ТОВ "Чотири вісімки" в оренду земельну ділянку загальною площею 1075 кв.м. для обслуговування нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, Ленінський район, вул. Електронна 81/9.

27.11.2018 року Миколаївська міська рада направила на адресу відповідача ТОВ "Чотири вісімки" лист № 2678/02.02.01-22/11/14/18, в якому просила відповідача у 10-ти денний термін з дня отримання листа повідомити виконком про вжиті заходи щодо сплати за оренду землі та переоформлення права оренди за ТОВ "Чотири вісімки".

Як вбачається з інформації, наданої листом від 22.12.2018 року № 141/10/14-29-50-05/21/141 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, ЗАТ "Нікенергосервіс" не надається податкова звітність з податків та зборів до органів фіскальної служби з 2016 року. Також, у листі зазначено, що ТОВ "Чотири вісімки" не звітує до органів фіскальної служби по земельному податку з юридичних осіб чи орендній платі за землю.

Внаслідок не оформлення відповідачем ТОВ "Чотири вісімки" права користування земельною ділянкою та не здійснення плати за землю 23.04.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 1827/02.02.01-22/11/14/19, в якому відповідача було запрошено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене на 14.05.2019 року. Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку.

14.05.2019 року за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був складений відповідний акт, згідно з якого ТОВ "Чотири вісімки" було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку у період з 01.05.2016 до 01.05.2019, який складає 157 025, 92 грн.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 766 від 12.07.2019 року затверджено акти комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 14.05.2019 про визначення розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді, зокрема, ТОВ "Чотири вісімки" у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 1075 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул. Електронній, 81 у період з 01.05.2016 до 01.05.2019 у розмірі 157 025, 92 грн. (арк. 13).

22.07.2019 року Миколаївською міською радою направлено на адресу ТОВ "Чотири вісімки" лист № 3729/02.02.01-22/11/14/19, в якому позивачем запропоновано відповідачу сплатити збитки в розмірі 157 025, 92 грн., однак останнім вони сплачені не були, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства, зокрема частини 2 статті 120 ЗК України, частини 2 статті 377 ЦК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18, від 04.07.2019 у справі №914/1925/18, від 23.05.2019 у справі № 922/109/18, від 18.04.2019 у справі № 913/210/18, від 03.03.2018 по справі №904/6296/17, від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі №915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.04.2019 у справі №910/7197/18.

При цьому у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено у законі.

Враховуючи наведені норми законодавства, відповідач фактично став стороною договору оренди землі від № 3120 від 12.04.2005 року, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою на підставі ст. 1212 ЦК України

При цьому предметом регулювання глави 83 ЦК України, в якій міститься зазначена стаття, є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.109 у справі № 913/661/17).

Отже, враховуючи наявність між сторонами договірних правовідносин, Миколаївська міська рада не правомірно звернулась до суду з вимогою про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України грошових коштів як безпідставно збережених орендних платежів, а тому місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову через неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

При цьому доводи апелянта про те, що суд першої інстанції з`ясувавши, що сторона в обґрунтування своїх вимог послалась не на ті норми, які фактично на думку суду регулюють спірні правовідносини, мав би самостійно здійснити їх правову кваліфікацію, а не відмовляти у задоволенні позовних вимог через неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права, судовою колегією відхиляються оскільки самостійне застосування в даному випадку інших правових норм призведе до зміни предмету та підстави позову, які визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем (стаття 46 ГПК України), тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі №902/1592/15).

Крім того, слід зазначити, що і наданий позивачем розрахунок збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку у період з 01.05.2016 до 01.05.2019 є неналежним, оскільки не підтверджений належними доказами /відомостями про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки і відповідно розмір орендної плати за весь спірний період/.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Миколаївської міської ради не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2020 у справі №915/2202/19 слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2020 у справі №915/2202/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.05.2020 об 11.00 .

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.