Рішення

від 04.03.2020 по справі 523/3906/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/816/20

Справа № 523/3906/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко А.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Спільного підприємства Солінг до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 12.03.2019 року звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником майна відомого як майновий комплекс Літній театр . 03.03.2019 року та 10.03.2019 року на територію належну позивачу з`явився громадянин ОСОБА_1 нібито з метою прийняття участі в суботнику, де демонтував сцену, знищив арт-галерею Літнього театру та пошкодив інше майно належне позивачу. Сума шкоди завдана відповідачем складає 1 000 000 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.03.2019 року матеріали справи передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Справа надійшла до провадження судді Шкамерди К.С. ухвалою якої від 25.04.2019 року позовна заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків позову ухвалою від 11.05.2019 року провадження у справі відкрите.

До суду 13.06.2019 року надійшов відзив представника відповідача Мельникова О ОСОБА_2 , згідно якого просив відмовити у задоволені позову. В обґрунтування відзиву вказано, що починаючи з 21.02.2019 року будівлі та споруди Літнього театру за адресою: АДРЕСА_1 були передані в оренду в рівних частках ТОВ Літній театр та ТОВ Міський літній театр . Також вказує, що позивач з 2003 року належним чином не виконував свого обов`язку по утриманню майна, у зв`язку з чим воно фактично було зруйновано. Земельна ділянка належить територіальній громаді, тому активні громадські діячі міста неодноразово збиралися для очищення територій від будівельного сміття та інших небезпечних речей. Відповідач жодної шкоди позивачу не завдав та з матеріалів справи навіть не вбачається участь відповідача у суботниках. Крім того, позивач подав такі позови до 13 громадський активістів та одеситів, шкоду кожного з якого визначив у розмірі мільйона гривень.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа надійшла до провадження судді Бондаря В.Я. та ухвалою від 18.10.2019 року прийнята до провадження. Призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.11.2019 року.

У підготовче засідання 25.11.2019 року учасники справи не з`явилися, розгляд справи було відкладено на 22.01.2020 року.

Протокольною ухвалою в результаті проведеного підготовчого засідання 22.01.2020 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 04.03.2020 року.

У судовому засіданні 04.03.2020 року представник позивача ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги та просили задовольнити.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено , що позивач є власником будівель та споруд літного театру, загальною площею 689,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивачем набуто на підставі договору купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області шляхом викупу від 04.07.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 4187.

Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, яка передана позивачу за договором оренди землі від 23.12.2016 року, загальною площею 0,3916 га. Строк дії договору до 23.12.2065 року.

Як вбачається з підстав позову та пояснень сторін, 03 та 10 березня 2019 року на території Літнього театру проводились суботники, під час яких активістами було здійснено дії з демонтування сцени, внаслідок чого, на думку позивача, їм було завдано шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно пунктів 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України). в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

З огляду на викладені положення, суд вбачає, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення). Складовими елементами шкоди є: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди; вина завдавача шкоди.

Відсутність хоча б одного з наведених складових елементів шкоди виключає склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, настання юридичної відповідальності. Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності, період завдання шкоди.

Отже, розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, вини, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

Крім цього, відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.

У пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 статті 81 ЦПК України). Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 1 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Згідно ч. 3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

На підтвердження своїх вимог позивач надав до суду роздруківки із мереж інтернету зі статями про суботник та про намір активістів демонтувати належне позивачу майновий комплекс та копії фотографій із зображенням руйнувань (т.1 а.с.22-39).

Як вбачається зі статті, розміщеної в мережі інтернет, приблизно сотня людей була присутні на прибиранні в Літньому театрі, серед яких були присутні ті, які демонтували сцену та стіни ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між тим, із даних доказів не вбачається ні прізвище, ні зображення відповідача як такого, що демонтував майновий комплекс. Крім того, відповідач не визнає факт вчинення ним дій по демонтажу.

Окрім того, з відеозапису на диску наданого позивачем до позову, також вбачається присутність великої кількості людей, проте з нього не вбачається вчинення протиправних дій саме відповідачем.

Доказів, що відповідач був затриманий правоохоронними органами під час здійснення ним будь-яких протиправний дій 03 та 10 березня 2019 року суду не надано.

Таким чином належних, допустимих та достовірних доказів спричинення збитків майну, та в чому полягали такі збитки, а також винних дій відповідача, позивач не надав.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог СП Солінг , оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності протиправних дій відповідача та завдання ним шкоди шляхом пошкодження належного позивачу майна та розмір збитків; не доведено наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди; вини завдавача шкоди.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З висновку експерта №19-3257/5486/5487/5488 від 30.08.2019 року вбачається вартість будівельних робіт, які необхідно виконати для відновлення конструктивних елементів нежитлової будівлі А - СЦЕНИ, яка скаладає 2 265 023 грн.

Втім, даний висновок експерта не свідчить про заподіяння шкоди відповідачем.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Спільного підприємства Солінг , заявленого саме з досліджених його підстав та предмету.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Спільного підприємства Солінг (код ЄДРПОУ 25030410, м. Одеса, Балтська дорога, буд.42) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення суми збитків - залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 13.03.2020 року.

Суддя: В.Я. Бондар