Рішення

від 28.02.2020 по справі 135/1391/19

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1391/19

Провадження № 2/135/98/20

РІШЕННЯ

іменем України

28.02.2020 м. Ладижин Вінницька область

у складі: головуючої судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Ладижин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Ладижинська міська рада Вінницької області про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ладижинського міського суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Ладижинська міська рада Вінницької області, в якій просить визнати за нею право на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування та реєстрацію права власності відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що залишилась після смерті чоловіка ОСОБА_4 , а саме: на земельну ділянку площею 0, 4073 га та згідно з цільовим призначення: 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,1573 га - для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 0, 4073 га та згідно з цільовим призначенням: 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,1573 га - для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_1 успадкувала вищевказаний житловий будинок. А її діти - дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 відмовилися від своєї частки в спадщині. Успадкувати ж земельну ділянку вона не змогла, оскільки отримала відмову від приватного нотаріуса Наревської М.Л. на підставі того, що відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на вищевказані земельні ділянки. Позивач ОСОБА_1 не може завершити вже розпочату її покійним чоловіком процедуру приватизації, хоча залишилося лише затвердити землевпорядну документацію на сесії Ладижинської міської ради.

У зв`язку з цими обставинами вона вимушена звернутись до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнають.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Ладижинської міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено наступні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане та зареєстроване Ладижинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про що було зроблено відповідний актовий запис № 29 (а.с.37).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31 серпня 2018 року житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 успадкувала його дружина - позивач ОСОБА_1 (а.с.40).

Разом з тим, після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 0, 4073 га та згідно з цільовим призначенням: 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,1573 га - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За життя ОСОБА_4 вирішив безкоштовно приватизувати земельні ділянки під житловим будинком та городом користуючись державною програмою приватизації і написав заяву в Ладижинську міську раду Вінницької області з проханням надати йому у власність в порядку приватизації земельну ділянку для будівництва житлового будинку площею 0,25 га та для ведення селянського господарства площею 0,20 га в порядку приватизації.

Відповідно до рішення Ладижинської міської ради Вінницької області №1472 від 20.03.2015 39 сесії 6 скликання, ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,4073 га з якої 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,1573 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с.39).

Виконуючи рішення 39 сесії 6 скликання Ладижинської міської ради ОСОБА_4 замовив виготовлення землевпорядної документації, звернувшись до приватного підприємства Ладленд , яке в свою чергу виготовило цю документацію з врахуванням загальної площі земельної ділянки - 0, 4073 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - 0,1573 га.

Земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери, так земельній ділянці площею 0, 25 га для ведення будівництва житлового будинку було надано кадастровий номер: 0510690002:10:002:0008, іншій земельні ділянки було присвоєно кадастровий номер 0510690002:10:002:0009 (а.с.41-42).

Однак, завершити процедуру оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_4 не вдалося оскільки останній помер.

Оскільки, приватизація вказаної земельної ділянки площею 0,4073 га не завершена видачею правовстановлюючого документа, нотаріус відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, як вбачається з відповіді на заяву № 426/02-14 від 11.10.2018 надану приватним нотаріусом Наревською М.Л. (а.с.36).

Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок .

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).

Згідно з п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Як вбачається з рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.09.2019, що набуло законної сили встановлено : Позивач ОСОБА_1 - спадкоємець у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті спадкодавця та набула права в порядку спадкування, а саме: право на завершення приватизації та право на здійснення реєстрації права власності з отриманням Витягу з Державного реєстру прав на її ім`я, земельної ділянки, яку мав спадкодавець, але в установленому порядку не може завершити процедуру приватизації та зареєструвати своє право на спадкове майно. За таких обставин позивач ОСОБА_1 набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцю, включно з правом на завершення приватизації земельної ділянки (а.с.43-46).

Оскільки ОСОБА_4 за життя не набув права власності на спірну земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем, який у встановленому законом порядку, прийняла спадщину після смерті спадкодавця та набула права в порядку спадкування, а саме: право на завершення приватизації та право на здійснення реєстрації права власності з отриманням Витягу з Державного реєстру прав на своє ім`я.

Обставин, які б спростовували твердження позивача в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

З огляду на наведені положення закону, оскільки відповідачі позовні вимоги визнають, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд переконаний, що є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 200, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1235, 1268 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Ладижинська міська рада Вінницької області про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає в АДРЕСА_1 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0, 4073 га та згідно цільовим призначенням: 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,1573 га - для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Суддя