Ухвала

від 13.03.2020 по справі 160/12836/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 березня 2020 року Справа № 160/12836/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної медичної фірми Дента про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 19.12.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної медичної фірми Дента (код ЄДРПОУ 06955852) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2017 рік у розмірі 38 400 грн.

2. Ухвалою суду від 24.12.2019:

- прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито позовне провадження у справі;

- призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

- встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору;

- витребувано від Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів: інформацію від центру зайнятості щодо подання відповідачем звітів 3-ПН протягом спірного періоду; докази спрямування інвалідів до відповідача; пояснення причин їх не працевлаштування; матеріали надання інформації, необхідної для їх працевлаштування.

- витребувано від Приватної медичної фірми Дента : матеріали надання інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів; докази виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно нормативу; інформування позивача про створення робочих місць згідно нормативу; докази заходів, яких вжив відповідач для недопущення правопорушення, копії звітів 3-ПН із доказами їх подання; копії направлень інвалідів на працевлаштування із поясненнями щодо підстав не працевлаштування або копіями наказів про прийняття на роботу; за наявності копії судових рішень зі спірних правовідносин за попередні періоди.

3. 13.01.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами по справі, та клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем строків звернення до суду.

4. 17.01.2020 надійшли електронним зв`язком та подано до канцелярії пояснення із витребуваними доказами від позивача.

ІІ. ОБҐРУНТУВАННЯ КЛОПОТАННЯ ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВУ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

5. Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду, у зв`язку із чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки право на стягнення несплачених самостійно сум санкцій у судовому порядку виникло у позивача 16.04.2018, тримісячний строк звернення до суду для стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік закінчився 16.07.2018.

6. Таке твердження відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 813/1897/17, від 08.08.2019 № 809/1931/16.

7. Посилання позивача у позовній заяві на те, що перебіг строку звернення до суду починається з дати отримання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, тобто з 22.10.2019 є необґрунтованими, оскільки строк звернення до суду має відраховуватись не з моменту, коли Фонд дізнався про порушення, як він помилково вважає, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто з 16.04.2018.

8. Позивачу ще до початку перевірки Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області було відомо про те, що ПМФ Дента не подавала звітність про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, що вбачається зі змісту акту перевірки від 24.09.2019 № 26/4.4-3. В акті зазначено, що відповідна позапланова перевірка призначена у зв`язку, в тому числі, з отриманням від Фонду соціального захисту інвалідів інформації про неподання фірмою звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 та 2018 роки.

ІІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА ЩОДО СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ

9. Позивач зазначив, що відповідачем звіт за 2017 рік було подано лише 22.10.2019.

10. Підприємством не сплачено у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції у розмірі 38 400 грн за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2017 році.

11. Оскільки звіт за 2017 рік було отримано позивачем 22.10.2019, отже саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.

ІV. ОЦІНКА СУДУ

12. За загальним правилом, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

13. З 15.12.2017 абзацом другим частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

14. Підставами заявлення цього позову є несплата у добровільному порядку сум адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2017 рік.

15. Для надання оцінки доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду належить визначити дату, з якої у позивача виникли підстави для пред`явлення визначених законом вимог.

16. Вирішуючи зазначене питання, суд виходить із наступного.

17. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-XII, в редакції яка діє з 20.01.2018 (далі - Закон № 875-XII):

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю;

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

- положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

18. Таким чином, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

19. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону № 875-XII).

20. Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII:

- адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону;

- при цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

21. Частиною п`ятою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

22. З частини четвертої вказаної норми вбачається, що розрахування та сплата адміністративно-господарські санкцій здійснюється підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за звітним роком, в якому допущено порушення.

23. Таким чином, розрахунок санкції здійснюється самостійно підприємством відповідно до частини першої статті 20 № 875-XII, та для розрахунку використовуються показники середньої річної заробітної плати та середньооблікової чисельності працюючих осіб.

24. Від середньооблікової чисельності працюючих осіб від 8 до 15 осіб, або більшої кількості - залежить розмір адміністративно-господарської санкції.

25. Факт неподачі підприємством звіту у встановленому порядку та несплата у добровільному порядку сум санкцій відбулись 16.04.2018.

26. При цьому, станом на 16.04.2018 відповідач не мав у розпорядженні підтвердження недодержання підприємством нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, відсутніми були й показники середньооблікової кількості працюючих, наявності або відсутності працевлаштованих осіб з інвалідністю, тобто підстави стверджувати про допущене підприємством порушення та заявлення позову із відповідним обґрунтуванням у позивача були відсутні.

27. Тільки при отриманні 22.10.2019 звіту за 2017 рік позивач одержав інформацію від підприємства про недодержання нормативу робочих місць у кількості 1 робоче місце та інформацію про розмір (показник) середньої річної заробітної плати на підприємстві та середньооблікової чисельності працюючих осіб, у зв`язку із чим і виникли підстави для пред`явлення цього позову.

28. Ненадання ПМФ Дента звітності про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017-2018 роки могло бути підставою для проведення позивачем перевірки, однак, та не могло слугувати підставою для пред`явлення позову та нарахування фондом адміністративного-господарських санкцій.

29. Оскільки звіт у встановлений строк підприємством не поданий, суд не вбачає підстав для висновку про виникнення підстав для цього позову у позивача 16.04.2018 та відлік з цієї дати строку звернення до суду.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

30. З урахуванням обставин цієї справи, суд вважає необґрунтованими у заявленому спорі доводи відповідача щодо виникнення у позивача права на звернення до суду з цим позовом 16.04.2018, закінчення строку звернення 16.07.2018, та пропуск строку звернення до суду.

31. Станом на 16.04.2018, а також до 22.10.2019 (дати подання звіту за 2017 рік), позивач не мав підстав для звернення до суду, оскільки:

- не мав доказів недодержання підприємством нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю;

- не мав відомостей про кількість осіб з інвалідністю, які б мали згідно нормативу працювати на підприємстві;

- не володів інформацією щодо кількості працюючих осіб на підприємстві;

- не володів інформацією про розмір (показник) середньої річної заробітної плати на підприємстві;

- не мав відомостей (показників) для розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, які зазначаються у звіті, отже не мав можливості сформулювати зміст позовних вимог та ціну позову.

32. Тільки 22.10.2019 при отриманні позивачем звіту за 2017 рік, позивач одержав інформацію від підприємства про недодержання нормативу робочих місці у кількості 1 робоче місце та інформацію про розмір (показник) середньої річної заробітної плати на підприємстві, та середньооблікову кількість працюючих, у зв`язку із чим саме з 22.10.2019 виникли підстави для пред`явлення позову, отже станом на 19.12.2019 (дату подання цього позову) у позивача не закінчився тримісячний строк для звернення до суду відповідно до статті 122 КАС України.

33. З огляду на викладене, суд вважає доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду необґрунтованими, у зв`язку із чим відмовляє у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

34. Застосування наведених норм права відповідає правовим висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 12.09.2019 у справі № 2а-5997/12/2670, в якій визнано правовірним стягнення у судовому порядку сум адміністративно-господарських санкцій за звітом 2007 року, поданим підприємством у 2012 році.

35. Суд зазначає, що залишення позову у цій справі без розгляду, із прийняттям правової позиції відповідача про початок строку звернення до суду 16.04.2018 та його закінчення 16.07.2018 призведе до визнання судом правомірним (легалізації через судове рішення) такого різновиду неправомірної поведінки як несвоєчасне подання звіту за формою 10-ПІ, що в подальшому призводитиме до абсолютного звільнення всіх наймачів, які свідомо не звітуватимуть вчасно, від застосовування встановлених законом санкцій, та одночасно існування добросовісних роботодавців, що своєчасно звітуватимуть та сплачуватимуть адміністративно-господарські санкції.

36. Такий висновок суду не відповідатиме критерію справедливості, якій є складовим елементом принципу верховенства права.

37. У розглянутому питанні початок строку звернення до суду 16 квітня року, наступного за звітним, як дата, з якою пов`язується виникнення права у Відділення Фонду соціального захисту інвалідів на стягнення несплачених підприємством сум санкцій у судовому порядку, є правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 21.02.2011 у справі № 21-9а11.

38. Зазначені відповідачем постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 813/1897/17 та від 08.08.2019 № 809/1931/16 прийняті також із посиланням на вказане рішення Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-9а11.

39. Однак, у справі № 21-9а11 суд касаційної інстанції розглянув питання неоднакового застосування строків, визначених статтею 250 ГК України, а надаючи оцінку виникненню у позивача права на стягнення сум санкції у судовому порядку саме 16 квітня, виходив із того, що у розглянутій справі підприємством у встановлений строк був поданий звіт за формою 10-ПІ, що також встановлено у рішенні суду першої інстанції від 09.02.2009 у справі № АС10/586-08.

40. Це вбачається також з правової позиції суду касаційної інстанції від 22.11.2011 у справі № 21-9а11, ухвалою якого постанову суду апеляційної інстанції від 09.02.2009 про відмову у задоволенні позову скасовано, а рішення суду першої інстанції від 09.02.2009 про задоволення позову та стягнення сум санкцій і пені - залишено без змін.

41. Таким чином, суд касаційної інстанції у постанові від 21.09.2011 по справі № 21-9а11 дійшов висновку про початок обліку строку звернення до суду із позовом про стягнення сум санкції 16 квітня із урахуванням факту подання у строк до 15 квітня наступного за звітним року звіту за формою 10-ПІ, а не абсолютно у всіх випадках пред`явлення позову у розглянутій категорії спорів.

42. В цьому спорі звіт за 2017 рік у строк до 15.04.2018 не поданий, отже й відсутні підстави для висновку про початок обліку строку звернення до суду з 16.04.2018.

43. Керуючись статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

44. У задоволенні клопотання представника Приватної медичної фірми Дента про залишення без розгляду адміністративного позову в адміністративній справі № 160/12836/19 - відмовити.

45. Копію ухвали направити сторонам.

46. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Суддя І.О. Верба