Постанова

від 13.03.2020 по справі 640/4254/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4254/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ганечко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніко АЙ-ПІ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніко АЙ-ПІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Державна фіскальна служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Аніко АЙ-ПІ з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 року № 6492615147 та № 6482615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.12.2018 року: № 6482615147 в частині донарахування 1106461грн. податку на прибуток та застосування 142015,3 грн. штрафних (фінансових) санкцій; та № 6492615147 в частині донарахування 1378454 грн. податку на додану вартість та застосування 345333,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої останній просить суд скасувати Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у відповідній частині та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує, зокрема, тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянтом вказано, що судом при винесені рішення не враховано норми п. 56.13 ст. 56 Податкового кодексу України щодо строків розгляду ДФС України скарги від 26.12.2018 року на податкові повідомлення-рішення № 6492615147 та №6482615147 від 14.12.2018 року.

Крім того, апелянтом зазначено про неправомірність проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Аніко АЙ-ПІ", з огляду на те, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2017 у справі № 757/54246/17-к, винесена в рамках кримінального провадження № 32016100060000117 не є належною підставою для проведення такої перевірки в розумінні вимог Податкового кодексу України, та як наслідок, свідчить про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Також позивачем зазначено, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2018 року у справі № 826/3498/15, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення.

З огляду на зазначене, апелянт стверджує про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та незаконність прийнятого рішення в частині відмови в задоволенні позову, у зв`язку з чим просить його скасувати.

Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає , що посадові особи податкового органу і діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, натомість, доводи викладені апелянтом в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а також повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

За наведених обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва без змін.

Учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання явку уповноважених представників до суду не забезпечили та про причини їх неявки суду не повідомили.

За наведених обставин та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України колегія суддів ухвалила подальший розгляд справи здійснювати у письмовому проважедженні в межах строків розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві у період з 27 по 28 лютого 2018 та з 05 по 08 листопада 2018 року, зокрема, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В. від 18 вересня 2017 року у справі № 757/54246/17-к, прийнятої в рамках кримінального провадження № 32016100060000117, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Аніко Ай-Пі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами, в тому числі з ТОВ Дронт (код 40639920), ТОВ Фірма Лєгата - попередня назва ТОВ Корес ЛТД (код 39421580), ТОВ Апекстрейд ЛТД (код 40139962), ТОВ НПЛ Ком (код 39729391), ТОВ Трекота-Люкс - попередня назва ТОВ Домус Альянс (код 39815354), ТОВ Гранітбудмонтаж (код 40559551), ТОВ Ламан Ардо (код 39592538), ТОВ Олігрес (код 40843746), ТОВ Дервік Капітал (код 40221056), ТОВ Ком-Кар (код 40101588) - попередня назва ТОВ Респект-Компані , ТОВ Карма - попередня назва ТОВ Плутос Груп Компані (код 40133379), ТОВ Розумне Рішення (код 40044829), ТОВ Константа Метал Трейдінг (код 40084641), ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс (код 41007602), ТОВ Інтер Опт Торг (код 40873865, ТОВ Калісто інтел (код 40993542), ПП Делфакс (код 40737086), ТОВ Стар Корд (код 40214033), ТОВ Сінтез Солюшен (код 40649220), ТОВ Фрайм Консалт (код 40816094), ТОВ Приват-Опторг (код 39915728), ТОВ Дакстер Трен (код 40076727) за період з 01.01.2015 по 14.09.2017.

Результатами вказаної перевірки контролюючим органом відображено в Акті від 19 листопада 2018 року №295/26-15-14-07-01-10/33154526 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається зі змісту вказаного Акта, перевіркою встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства(в частині спірних рішень):

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 1591735,00 грн., у тому числі: за 2015 рік на суму 494375,00 грн., за 2016 рік на суму 1097360,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1853735 грн., в тому числі: за березень 2015 року на суму 29592,00 грн., за травень 2015 року на суму 7787,00 грн., за червень 2015 року на суму 72181,00 грн., за липень 2015 року на суму 78328,00 грн., за серпень 2015 року на суму 51296,00 грн., за вересень 2015 року на суму 33213,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 65016,00 грн., за листопад 2015 року на суму 101068,00 грн., за грудень 2015 року на суму 79172,00 грн., за лютий 2016 року на суму 92255,00 грн., за березень 2016 року на суму 71051,00 грн., за квітень 2016 року на суму 85865,00 грн., за травень 2016 року на суму 70398,00 грн., за червень 2016 року на суму 17508,00 грн., за липень 2016 року на суму 99618,00 грн., за серпень 2016 року на суму 91560,00 грн., за вересень 2016 року на суму 59725,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 63358,00 грн., за листопад 2016 року на суму 99855,00 грн., за грудень 2016 року на суму 138509,00 грн., за січень 2017 року на суму 82176,00 грн., за лютий 2017 року на суму 128832,00 грн., за березень 2017 року на суму 89303,00 грн., за квітень 2017 року на суму 3081,00 грн., за травень 2017 року 46601,00 грн., за червень 2017 року на суму 54638,00 грн., за липень 2017 року на суму 10229,00 грн., за серпень 2017 року на суму 31520,00 грн.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві 14 грудня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 6482615147 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1866075 грн., з яких 1591735 грн. нараховано за податковими зобов`язаннями та 274340 грн. - за штрафними санкціями;

- № 6492615147, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1895402,50 грн., з яких 1516322 грн. нараховано за податковим зобов`язанням, 379080,50 грн. - штрафні санкції.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод відносно контрагентів: ТОВ Дронт , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Калісто Інтел , ТОВ Перший будівельний мегаполіс , ТОВ Дакстер Трен .

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та визнається учасниками справи, що за перевіряємий період позивач мав господарські операції, зокрема, з наступними конртагентами: ТОВ Дронт , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Дервік капітал , ТОВ Перший будівельний мегаполіс , ТОВ Калісто Інтел .

На підтвердження вказаних господарських операцій позивачем було надано: договори з вказаними контрагентами, видаткові та податкові накладні, картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та відповідні оборотно-сальдові відомості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність (безтоварність) вказаних господарських операцій з огляду на наступне:

- шляхом проведення аналізу зареєстрованих вказаними контрагентами - постачальниками податкових накладних контролюючим органом було встановлено, що придбаний товар ними у подальшому не реалізовувався, а відбулося лише документальне оформлення операцій з реалізації інших товарів (дійсне джерело походження яких не відоме), робіт та послуг на адресу ТОВ Аніко АЙ-ПІ . Тобто, фактично відбувався розрив ланцюга постачання, що свідчить про документальне оформлення операцій з придбання і поставки товарів без фактичного їх здійснення. Отже, перевіркою встановлено невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів (послуг) від контрагентів - постачальників та не встановлено (законного джерела) походження реалізованого товару на адресу ТОВ Аніко АЙ-ПІ .

- проведеним аналізом податкової звітності, баз даних ДФС, податкової інформації контролюючим органом у вказаних постачальників - контрагентів встановлено: відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності (відсутні власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства): недостатність трудових ресурсів для виконання операцій з придбання та продажу великої кількості різноманітних товарів (необхідність зберігання, перевезення, навантаження, розвантаження); маніпулювання податковою звітністю.

- в ході аналізу наданих до перевірки документів контролюючим органом було встановлено, що до перевірки не надано договорів на здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт із сторонніми організаціями щодо навантаження-розвантаження великого обсягу товару, документів щодо якості товару, який поставляється постачальниками, які повинні відповідати вимогам Державних стандартів, а саме: сертифікату відповідності, сертифікату якості, документів щодо внутрішнього переміщення товару.

Крім того, податковим органом було враховано такі відомості:

- по взаємовідносинам з ТОВ Дронт наявний вирок Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2017 у справі № 757/23664/17-к за обвинуваченням директора ТОВ Дронт ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України;

- по взаємовідносинам з ТОВ Апекстрейд ЛТД , наявний вирок Печерською районного суду м. Києва від 26.06.2017 у справі № 757/22816/17-к відносно засновника та директора ТОВ Апекстрейд ЛТД ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних порушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України;

- по взаємовідносинам з ТОВ Дервік Капітал , вироком № 759/11929/17 від 22.08.2017 засновника та директора ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбачено ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України;

- по взаємовідносини з ТОВ Перший будівельний мегаполіс , наявний вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27.08.2018 у справі № 755/9751/18 по кримінальному провадженню №32017100040000029 від 15.05.2017 за обвинуваченням директора ТОВ Перший будівельний мегаполіс ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України;

- по взаємовідносинам з ТОВ Калісто Інтел в ЄРДР наявний вирок Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2017 у справі № 757/33900/17-к за обвинуваченням засновника та директора ТОВ Калісто Інтел ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України.

Вирішуючи питання щодо правомірності вказаних висновків контролюючого органу, що у свою чергу, мали наслідком встановлення факту порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначає про таке.

На підставі даних, що містяться у ЄДРСР судовою колегією встановлено, наступне:

- вироком Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2017 у справі № 757/23664/17-к затверджено угоду від 20 квітня 2017 року між Київської місцевої прокуратури № 6 м.Києва Большаковим Д.В. та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості. У вказаному вироку зазначено, що ОСОБА_1 вчинила пособництво фіктивному підприємству ТОВ Дронт , тобто сприяла іншим співучасникам у купівлі суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України;

- відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2017 у справі № 757/22816/17-к кримінальне провадження № 32017100060000023 від 19.04.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 (що, обвинувачується в пособництві придбання суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Апекстрейд ЛТД ) у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 6 Большакову Д. В. для продовження досудового розслідування. Станом на час розгляду даної справи вирок суду відносно вказаної особи відсутній;

- вирок Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/11929/17 від 22.08.2017 не містить жодних відомостей про те, що ОСОБА_3 є засновником та директором ТОВ Дервік Капітал . Натомість згідно з даними ЄДР ЮО ФОП керівником та засновником ТОВ Дервік Капітал , (код 40221056) з 16.09.2016 є ОСОБА_6 ;

- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.08.2018 у справі № 755/9751/18 було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 14 червня 2018 року між прокурором Мельником Денисом Ігоровичем та підозрюваним ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017100040000029 від 15 травня 2017 року. У вказаному вироку судом зазначено, що ОСОБА_4 отримав фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю ТОВ Перший будівельний мегаполіс , але не мав наміру на його використання, оскільки зареєстрував вказане підприємство на прохання невстановленої особи та за грошову винагороду підписав документи, які стали підставою для проведення державної реєстрації ТОВ Перший будівельний мегаполіс ;

- вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2017 у справі № 757/33900/17-к затверджено угоду від 06 лютого 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва Каніковським В.І . та обвинуваченою ОСОБА_5 про визнання винуватості. У вказаному вироку судом зазначено, що ОСОБА_5 , своїми умисними діями, що виразилися у пособництві фіктивному підприємництву ТОВ Калісто Інтел , тобто в сприянні іншим співучасникам створити суб`єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та в обіцянці приховувати фіктивне підприємництво, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України.

Отже, з наведеного слідує, що вироки відносно директорів та засновників ТОВ Апекстрейд ЛТД та ТОВ Дервік Капітал відсутні, а тому викладені в Акті перевірки висновки контролюючого органу щодо фіктивної діяльності вказаних підприємств є безпідставними та необґрунтованими.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Всі інші факти підлягають доказуванню незалежно від того, що вони викладені у вироку.

Апелянтом обґрунтовано вказано, що згідно зазначених вироків доведеним є факт вчинення правопорушення, яке передбачене ст. 205 КК України, тобто придбання суб`єкта господарювання без мети здійснення господарської діяльності.

Особи, які з метою прикриття створюють та (або) придбавають суб`єкт підприємницької діяльності, можуть з використанням останнього здійснювати також і реальну фінансово-господарську діяльність, у т. ч. приховану від оподаткування, оцінка цим обставинам, має надаватись саме в процесі кримінального провадження, порушеного за ознаками злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Злочин за ст. 205 КК України вважається завершеним з моменту державної реєстрації (придбання) суб`єкта господарської діяльності, а тому вказані вироки не можуть спростовувати можливість здійснення управління та реальної господарської діяльності відповідними підприємствами.

В свою чергу, як вказано Верховним Судом України у постанові від 11 квітня 2017 року № 826/18925/14, якщо у вироку не надавалась оцінка господарським операціям контрагента з платником податків (покупцем товару), вирок не містить відомостей про відсутність господарських операцій, а лише встановлює факт реєстрації контрагента, то наявність такого вироку не може бути беззаперечним доказом безтоварності фінансово-господарських операцій.

У свою чергу, судовою колегією встановлено, що судами при винесенні вироків, на які посилається відповідач не давалась оцінка господарським операціям між позивачем та його контрагентами, а отже висновок контролюючого органу про безтоварність таких операцій та посилання на вищевказані вироки не можуть бути належним доказом правової позиції останнього в межах спірних правовідносин.

Крім того, в частині посилань на ухвали у кримінальних провадженнях, колегія суддів зазначає, що факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Натомість, наявні в матеріалах справи докази - первинні документи, належним чином підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у тому числі і з ТОВ Дронт , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Дервік капітал , ТОВ Перший будівельний мегаполіс , ТОВ Калісто Інтел .

Крім того, судовою колегією під час апеляційного розгляду даної справи також враховано, що підставою для проведення перевірки, наслідком якої стало прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень була ухвала Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2017 року у справі № 757/54246/17-к.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вказаною ухвалою було надано дозвіл на проведення відповідної перевірки працівниками відповідача.

Натомість, колегія суддів зазначає, що отримання контролюючим органом судових актів з іншим змістом, зокрема, ухвал слідчих суддів, якими право на призначення перевірки делеговано органу доходів і зборів шляхом зазначення у резолютивній частині про надання дозволу на призначення перевірки відносно конкретного платника податків, не утворює визначених у підпунктів 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстав для призначення документальної невиїзної перевірки.

Верховний Суд у постановах від 19.09.2018 у справі № 822/573/17, від 16.10.2018 у справі № 826/1068/17 сформував правову позицію, відповідно до якої приймаючи наказ про призначення перевірки на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу про проведення перевірки, контролюючий орган діяв всупереч вимогам підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який надає право органу доходів і зборів на призначення перевірки на підставі рішення суду виключно про призначення перевірки.

Отже, приймаючи оскаржуваний наказ про проведення перевірки на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення перевірки відповідач діяв не в межах повноважень та спосіб визначений нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, доводи апелянта про те, що вказана ухвала слідчого судді була чинною на час прийняття податковим органом наказу про проведення перевірки, а тому останній є правомірним, не приймаються колегією суддів до уваги та не спростовують правильності відповідних висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів також приймає до уваги, що Київським апеляційним судом 16 січня 2019 року було встановлено, що ухвала, яка слугувала підставою для прийняття наказу про проведення відповідної перевірки була прийнята слідчим суддею не у відповідності до вимог закону, а отже з огляду на приписи статті 78.1 Податкового кодексу не може слугувати підставою для прийняття наказу про проведення перевірки.

Разом з цим, Верховний Суд в постанові 03 квітня 2018 по справі № 820/4482/17 (адміністративне провадження № К/9901/223/17) виклав правову позицію відповідно до якої - відсутність підстав для проведення перевірок, зазначених підпунктами 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Водночас, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Отже, колегія суддів зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, в якій, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Отже, оскільки, яку вже зазначалось, відсутність підстав для проведення перевірок, зазначених підпунктами 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність прийнятих відповідачем рішень за результатом проведеної перевірки.

Відтак, з огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки відповідач взагалі не мав правових підстав для її проведення.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправомірність дій та висновків Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в межах спірних правовідносин та вказує на наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 року № 6492615147 та № 6482615147 як таких, що прийняті неправомірно внаслідок проведення перевірки, яка була проведена за відсутності підстав, визначених ПК України.

За наведених обставин, колегією суддів встановлено, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, у той час як висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 310, 311-313, 315, 319, 321-322, 325, 328-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніко АЙ-Пі" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 грудня 2018 № 6492615147 та № 6482615147 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніко АЙ-ПІ" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 грудня 2018 року № 6482615147 та № 6492615147.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

О.М. Ганечко