Постанова

від 12.03.2020 по справі 806/3898/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №806/3898/14

адміністративне провадження №К/9901/39818/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступник Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 (суддя - О.В. Капинос) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (колегія суддів: І.Г. Охрімчук, А.Ю. Бучик, Б.С. Моніч) у справі № 806/3898/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-Холдинг до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2014 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Граніт-Холдинг (далі - Товариство) із позовом до Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4.08.2014 №0000792200.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, наведені в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а отже й податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято на підставі вказаного акту є незаконним, та такими, що винесене з явним порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2014 № 0000792200 в частині визначення зобов`язання з податку додану вартість на суму 52446 грн., з яких 34964 грн. - основного платежу та 17482 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарської операції з ТОВ Блоксоюз та ТОВ "Фаворит груп Нові технології є необґрунтованими, відповідно є протиправними збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням щодо даних операцій. Мотивуючи рішення, суди зауважили, що позивач надав належні документи первинного та бухгалтерського обліку, якими спростовані висновки відповідача. При цьому суди зауважили, що відповідач, в більшості, виходив з неможливості проведення зустрічних звірок названих контрагентів.

При цьому, суди попередніх інстанцій погодились із висновком ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ГМВ у сумі 6983 грн., так як згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2012 по кримінальній справі №1-324/12 відносно директора ТОВ ГМФ ОСОБА_1 , засудженого за частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358 КК України. З тексту постанови вбачається, що ОСОБА_1 підприємство ТОВ ГМФ зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Договорів, бухгалтерської звітності та інших документів, потрібних для забезпечення діяльності підприємства, він не підписував. Печатки підприємства ніколи не отримував та й взагалі не бачив. Хто займався веденням господарської діяльності ТОВ ГМФ він не знає. Також, він нікого на керівні та будь-які посади на ТОВ ГМФ не призначав, тому що зареєстрував вказане підприємство за грошову винагороду без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю. Отже суди зазначили, що відповідачем правомірно донараховано зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 6983 грн. та штрафних санкцій на суму 3492 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, позов задовольнити повністю. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із названим вище 2-ма контрагентами. При цьому, вказується на доводи, які ним були висловлені в акті перевірки, що не підлягають додаткового зазначенню.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду її по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 16.06.2014 по 7.07.2014 посадовими особами ОДПІ на підставі направлень від 16.06.2014 №98-99 та від 17.06.2014 року №102 проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.04.2011 до 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2011 до 31.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №26/5/22-07/33093736 від 14.07.2014. Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.198.1 ст.198, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 157411 грн.

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками податкового органу, Товариство 24.07.2014 направлено до ОДПІ заперечення за №24-1. За результатами розгляду заперечень на вказаний акт перевірки податковим органом частково змінено висновки названого акту, зокрема, щодо порушення позивачем вимог п.198.1 ст.198, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 41947 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792200 від 24.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 62 921 грн. (з яких: 41 947 грн. - основний платіж та 20 974 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що такий висновок контролюючим органом був зумовлений, у тому числі, виявленим фактом відсутності настання реальних наслідків за правочином, укладеним позивачем з ТОВ Блоксоюз , TOB ГМФ та ТОВ Фаворит груп Нові технології , що обґрунтовано матеріалами актів зустрічних звірок останніх та поясненнями директорів вказаних товариств, які заперечують свою причетність до діяльності вказаних суб`єктів господарювання.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду, який його скасував в названій частині, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи між Товариством (покупець) і ТОВ Блоксоюз (продавець) укладено договір №49. Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ Блоксоюз передає, а покупець приймає і оплачує наступну продукцію, іменовану надалі товар : канат з сегментами.

Крім того, між Товариством (покупець) і ТОВ Фаворит груп Нові технології (постачальник) з жовтня 2011 року по травень 2012 року було укладено ряд договорів з різними номерами, предметами яких була поставка продукції: тросу сталевого з сегментами.

Наявність відповідних договорів не заперечуються відповідачем, які долучені до матеріалів справи, зміст яких досліджений в судовому порядку судами попередніх інстанцій.

Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявністю всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно вказаних договорів, якими, серед інших, були: видаткові накладні, податкові накладні; банківські виписки з особового рахунку, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названих контрагентів.

Тобто, обставини встановлені судами попередніх інстанцій в розрізі даних правовідносин узгоджується із висновком Верховного Суду України, який викладений у його постанові від 06.12.2016 (справа за позовом ТОВ Болтог Груп ), згідно якого: …господарська операція пов`язана не з фатом підписання договору, а з фактом руху активів платника податку та руху його капіталу .

З урахуванням того, що матеріали справи містять докази реальності здійснення відповідної угоди між позивачем та ТОВ Блоксоюз , ТОВ Фаворит груп Нові технології , а доказів не використання позивачем придбаних послуг у своїй господарській діяльності відповідачем надано не було, тому визначені контролюючим органом порушення, які викладені в акті перевірки є неприйнятними. При цьому відповідні докази використання вказаної продукції у власній господарській діяльності Товариства, було встановлено судами, що відображено у судових рішеннях.

Поруч з цим, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ Блоксоюз , ТОВ Фаворит груп Нові технології , в більшості, ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у ревізійному періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, обставини удаваності господарських операцій позивача з ТОВ Блоксоюз , ТОВ Фаворит груп Нові технології була предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 806/3999/14, яка набрала законної сили, а тому дані обставини вірно були визначені судами попередніх інстанцій як преюдиційні, що у відповідності до положень статті 72 КАС України (в редакції до 15.12.2017) доказуванню не підлягали.

Доводи відповідача про те, що керівники таких контрагентів заперечують свою участь у їх діяльності не підтверджуються належними та допустимими доказами. Тоді як, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, як то, вимагалось Вищим адміністративним судом України, за наслідками перегляду даної справи в касаційному порядку в перший раз (ухвала від 31.05.2016, провадження №К/800/503/15, т.2, а.с.135-139).

При цьому, Суд визнає, що відповідач в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірного податкового повідомлення-рішення скасованого в частині, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову частково.

В частині, в якій відмовлено в задоволені позовних вимог касаційний перегляд не здійснювався.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду