Рішення

від 04.03.2020 по справі 644/3680/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Глібко О. В.

Справа № 644/3680/19

Провадження № 2/644/124/20

04.03.2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Глібко О.В., за участю секретаря - Книшенко А.С., представника відповідача- Пузікова В.А., представника третьої особи - прокурора Сухорукової І.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа- прокуратура Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа- прокуратура Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.

Позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування арештованих прокуратурою м. Харкова грошових коштів в розмірі 61270 грн. 76 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, 02.11.2004 року старшим помічником прокуратури м. Харкова було порушено кримінальну справу у відношенні посадових осіб ПП Техпо , які нібито ухилилися від сплати податку на додану вартість в розмірі 1149231,15 грн. та за фактом нібито несплати податків в особливо великому розмірі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. 28.10.2004 року старшим помічником прокуратури м. Харкова був накладений арешт на розрахунковий рахунок ПП Техпо , на якому знаходилися кошти в розмірі 61270 грн. 76 коп.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.01.2007 року ОСОБА_1 , директор та власник ПП Техпо був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України відносно діяльності ПП Техпо за відсутністю в його діях складу злочину.

20 червня 2008 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було скасовано арешт на розрахунковий рахунок ПП Техпо , суд вирішив, що грошові кошти не можуть бути видані ОСОБА_1 як власнику, а розпоряджатися коштами може само підприємство.

04.09.2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області ухвалила виключити з постанови від 20.06.2008 року заборону повернення грошових коштів підприємства.

При зверненні до банку в вересні 2008 року ОСОБА_1 довідався, що арештований рахунок закрито в 2005 році в зв`язку з визнанням судом ПП Техпо банкрутом. 24.10.2008 року ним отримана відповідь від ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про те, що належне йому ПП Техпо ліквідовано за заявою ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова до Господарського суду м. Харкова про податковий борг в розмірі 160 грн. 03 коп., який утворювався внаслідок неправомірного зупинення прокуратурою м. Харкова господарської діяльності.

Таким чином, позивач зазначає, що належні йому як власнику ПП Техпо грошові кошти в розмірі 61270 грн. 76 коп. були витрачені прокуратурою м. Харкова, яка одна могла тільки зняти арешт з рахунку ПП Техпо без відповідного рішення суду, неправомірно.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.09.2019 року справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа прокуратура Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури була передана до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою суду від 02.10.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження. Залучена до участі у справі прокуратура Харківської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, подав заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов ОСОБА_1 не містить інформацію щодо звернення позивача до органів прокуратури з вимогою повернути йому кошти, які були арештовані 28.10.2004 року прокуратурою м. Харкова. Правова позиція щодо необхідності звернення громадянина до органів досудового розслідування стосовно повернення майна викладена в постанові Верховного суду від 15.03.2018 року № 591/174/15-ц, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 263 ЦПК України. Крім того, вважає позовні вимоги безпідставними, з огляду на те, що державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їх недостатності відповідальність за її зобов`язаннями несе власник відповідного майна. Оскільки казначейство жодної шкоди позивачеві не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, тому в даному випадку позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди безпосередньо з Казначейства є незаконними та підлягають залишенню без задоволення. Посилаючись на практику Верховного суду, зазначив, що не допускається стягнення з казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів.

В судовому засіданні представник позивача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що, Законом не передбачено повернення вилучених під час обшуку коштів за рахунок Державного бюджету. Крім того, позивачем не було вчинено всіх дій, передбачених Законом, тому має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, що виключає право на відшкодування шкоди.

Представник третьої особи надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , при цьому зазначила, що прокуратурою м. Харкова проводилося досудове розслідування у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів , передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України. Під час досудового слідства слідчим накладено арешт на розрахунковий рахунок ПП Техпо , який постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.06.2008 року скасовано. При цьому, як зазначає позивач, що у вересні 2008 року йому стало відомо, що розрахунковий рахунок підприємства закрито, в зв`язку із визнанням підприємства банкрутом, а зникнення грошових коштів з рахунку у сумі 61270,76 грн. з вини, як на думку позивача, працівників прокуратури м. Харкова. Позивач з невідомих причин одразу не звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин в зв`язку з втратою зазначених грошових коштів. Доказів протиправності дій саме працівників прокуратури м. Харкова або прокуратури Харківської області у спірних правовідносинах у розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України позивачем не надано, зокрема відсутні будь-які висновки компетентних органів або судові рішення, якими встановлено факт неналежного виконання своїх службових обов`язків посадовими особами третьої особи, що призвело до спричинення позивачу матеріальної шкоди.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 належали грошові кошти в сумі 61270 грн. 76 коп. та не надано жодних доказів неможливості зняття/отримання грошей з розрахункового рахунку підприємства. Крім того підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Отже, кошти підприємства є власністю підприємства, а не конкретної особи.

Постановою господарського суду Харківської області від 12.01.2006 року визнано ПП Техпо банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Після визнання ПП Техпо банкрутом обв`язки та права директора підприємства фактично припинено, а тому отримання ним грошових коштів на користь підприємства є неправомірним та незаконним. В подальшому ПП Техпо ліквідовано. Позивачем не надано доказів на підтвердження доводів, що саме посадовими особами Державної казначейської служби України вчинено будь-яких протиправних дій відносно нього, а казначейство не здійснює безспірне списання коштів для відшкодування шкоди, спричиненої громадянинові.

В судовому засіданні представник третьої особи просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, перевіривши матеріали цивільної справи, дослідивши матеріали кримінальної справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.01.2007 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України та в силу ст. 70 КК України призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади керівників підприємств та їх заступників строком на 2 роки. В силу ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки. За обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України по діяльності підприємств АМВА , ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочинів. За обвинуваченням в скоєнні злочину за ч. 3 ст. 212 КК України по діяльності підприємств ПП Троя , ПП СМПТ код ЄДРПО 33002387, ПП Техпо , ПП СМПТ код ЄДРПО 32565382 ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. За обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України по діяльності підприємств ПП Троя , ПП Техпо , ПП СМПТ код ЄДРПО 32565382 ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. За обвинуваченням в скоєнні злочину за ч. 2 ст. 364 КК України по діяльності підприємств ПП Троя , ПП СМПТ код ЄДРПО 33002387, ПП Техпо , ПП СМПТ код ЄДРПО 32545382 ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. ( том 11 а. с. 185-208)

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Харківської області від 05.05.2010 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.01.2007 року у відношенні ОСОБА_1 змінено, перекваліфіковані його дії з ч. 3 ст. 212 КК України на ч. 1 ст. 212 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення права займати посади керівників підприємств та їх заступників на строк 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України від призначеного покарання за ч. 1 ст. 212 КК України звільнено в зв`язку зі спливом строку давності. Пом`якшено покарання, призначене за ч. 2 ст. 366 КК України, застосовано ст. 69 КК України і виключено із вироку вказівку суду про призначення йому по цьому кримінальному закону покарання у вигляді позбавлення права займати посади керівників підприємств та їх заступників. (том 13 а. с. 88-93)

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями частин 1, 2, 7 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Статтею 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , передбачено що, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Частиною 2 ст. 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду встановлено, що майно, зазначене в п. 2 ст. 3 цього Закону повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно.

Таким чином, Законом визначений чіткий порядок повернення коштів, які вилучалися під час обшуку правоохоронними органами в рамках кримінального провадження та на які було накладено арешт.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.03.2018 року № 591/174/15-ц.

Так, прокуратурою м. Харкова проводилось досудове розслідування у кримінальній справі № 17040210 за обвинуваченням ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час досудового розслідування 28.10.2004 року постановою старшого помічника прокуратури м. Харкова був накладений арешт на розрахунковий рахунок ПП Техпо . ( том. 3 а. с. 79-80)

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.06.2008 року клопотання ОСОБА_1 в порядку виконання вироку суду від 09.01.2007 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 23.04.2008 року було задоволено частково, скасовано арешт на розрахунковий рахунок ПП Техпо , накладений постановою помічника прокурора. ( том 12 а. с. 334- 339)

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04.09.2008 року постанова Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 20.06.2008 року змінена. Виключено з мотивувальної частини постанови вказівку про заборону повернення грошових коштів підприємства ПП Техпо , ПП СМПТ .

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що належні йому як директору та власнику ПП Техпо , грошові кошти в розмірі 61270,76 грн. були витрачені прокуратурою м. Харкова, яка одна могла тільки зняти арешт з рахунку ПП Техпо без відповідного рішення суду, неправомірно.

Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до прокуратури Харківської області з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 61270,76 грн.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану саме органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України . Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1ст. 1176 ЦК України , а саме, у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнена у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України , в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті, така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166 , 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166 , 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправності дій заподіювана шкоди і його вина, наявність причинного зв`язку мім протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінку заподіювача шкоди, його вини та причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

В ході судового розгляду кримінальної справи № 17040210, судом було встановлено, що ОСОБА_2 будучи директором ПП Техпо , ПП СМПТ в період з березня 2004 року по жовтень 2004 року умисно не сплачував податки за вказаними підприємствами на загальну суму 1324479,33 грн.

З матеріалів кримінальної справи, та зібраних доказів, під час судового розгляду, що не було спростовано учасниками провадження, встановлено, що ОСОБА_1 на ПП Троя , ПП СМПТ код ЄДРПО 33002387, ПП Техпо , ПП СМПТ код ЄДРПО 32565382 являвся заступником директора, а не директором. Згідно установчих документів вказаних підприємств, керівництво діяльністю вказаних підприємств здійснював директор. З матеріалів справи не видно, щоб якимось наказом, розпорядженням директора підприємства або його власника, контрактом (спеціальним дорученням) обов`язки по веденню бухгалтерського обліку, звітності по фінансово-господарської діяльності, по наданню податковим органам бухгалтерських обліків та балансів, розрахункам по податкам та іншими необхідними документами та відомостями, пов`язаними з обчисленням та оплатою податків, були покладені на заступника директора. Такі обов`язки самі по собі, на заступника директора не покладалися і законом. Відсутня посадова інструкція заступника директора, в якій були б передбачені його посадові обов`язки, контракт. На відміну від директора підприємства, чиї обов`язки та повноваження визначені в установчих документах підприємства, в законі, заступник директора підприємства може виконувати обов`язки по оплаті податків лише в спеціальних випадках, визначених відповідними наказами та розпорядженнями директора або власника підприємства. На ОСОБА_1 такі правові обов`язки покладені не були.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не був суб`єктом злочину, передбаченого ст. 212 КК України стосовно до діяльності у вказаний період підприємств ПП Техпо , ПП СМПТ код ЄДРПО 33002387, ПП СМПТ код ЄДРПО 32565382 та ПП Троя .

Як вказує позивач, при зверненні до банку у вересні 2008 року він довідався, що арештований рахунок закрито в 2005 році в зв`язку з визнанням ПП Техпо банкрутом, а 24.10.2008 року отримав відповідь від ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, з якої дізнався, що належне йому ПП Техпо ліквідовано за заявою ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, а постановою Господарського суду Харківської області від 12.01.2006 року визнано ПП Техпо банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

Будь-яких доказів, щодо належності грошових коштів саме йому та неможливості отримання їх з розрахункового рахунку, позивачем не зазначено та не надано, а тому він не вправі вимагати повернення грошових коштів в розмірі 61270,76 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду належними та достатніми доказами на підтвердження того, що саме він був власником підприємства ПП Техпо , що йому належали вказані грошові кошти в розмірі 61270,76 грн., натомість матеріали справи спростовують його доводи.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10 , 12 , 95 , 258-259 , 263-265 , 354 ЦПК України , ст. ст. 256 , 257 , 267 , 1167 , 1176 ЦК України, ст. 1, 2, 12 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Держави України в особі Державної казначейської служби України ( місце знаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, б. 6, код ЄДРПОУ 37567646), третя особа- прокуратура Харківської області ( місце знаходження: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, б. 4, код ЄДРПОУ 02910108) про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 13.03.2020 року.

Суддя: О.В. Глібко