Постанова

від 13.03.2020 по справі 234/5220/14-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/5220/14-ц

Номер провадження 22-ц/804/10/20

Головуючий в І інстанції - Літовка В.В. Єдиний унікальний номер 234/5220/14-ц

Доповідач - Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/10/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Папоян В.В.

суддів Біляєвої О.М., Будулуци М.С.,

за участю секретаря Сергєєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Приватного підприємства Солов`їний гай на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року цивільну справу № 234/5220/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Колхозний ринок , Краматорської міської ради, треті особи: Управління Держгеокадастру у м.Краматорську Донецької області, Приватне підприємство Солов`їний гай про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку (головуючий в 1 інстанції суддя Літовка В.В., повний текст рішення складено 18 жовтня 2018 року)

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку, який у подальшому уточнював. В обґрунтування вимог зазначав, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12.03.2008 року №1536 йому на праві власності належить будівля магазину з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 756 кв.м., які розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказані об`єкти зареєстровано у Краматорському міському бюро технічної інвентаризації 28.11.2008р. за №1085-Н/Ф.

У 2009 році рішенням сесії Краматорської міської ради № 27/У-78 земельна ділянка, на якій розташовані належні йому будівлі, була надана ТОВ Колхозний ринок в оренду, а в подальшому було прийнято рішення про її продаж. 28.09.2009 року між Краматорською міською радою та ТОВ Колхозний ринок був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2,4589 га. 08.09.2009 року ТОВ Колхозний ринок був виданий Державний акт право власності на спірну земельну ділянку.

Вважає, що Краматорська міська рада не мала права продати ТОВ Колхозний ринок земельну ділянку, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, що належать йому на праві власності, оскільки це порушує його права. Він, як власник будівель, неодноразово звертався до міської ради із заявами про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для функціонування торговельних павільйонів. Проте йому було відмовлено, з тих підстав, що спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності іншого суб`єкта господарювання, тобто у ТОВ Колхозний ринок .

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2009 року укладений між Краматорською міською радою та ТОВ Колхозний ринок в частині площі 756 кв.м., на якій розташовані належні ОСОБА_1 будівлі, та визнати в цій частині недійсним державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

У серпні 2014 року ТОВ Колхозний ринок звернулось до суду із зустрічним позовом, у якому просило усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно побудованих на ній споруд. В обґрунтування вимог зазначало, що спірна земельна ділянка набута товариством у власність правомірно, тоді як ОСОБА_1 незаконно отримав у власність споруди, які розташовані на цій земельній ділянці та самовільно її зайняв.

07 серпня 2014 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області позови об`єднані в одне провадження та ухвалою цього ж суду від 12 липня 2016 року зустрічний позов було залишено без розгляду на підставі заяви сторони.

Справа неодноразово переглядалася судами, зокрема апеляційним судом Запорізької області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, третя особа ПП Солов`їний гай надала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів зазначає, що суд не врахував положення ч.1 ст.120 ЗК України, згідно якого у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або іншу споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Проте Краматорська міська рада, нехтуючи заявами позивача, як власника нерухомих об`єктів, передала спірну ділянку іншій особі, спочатку в оренду, а потім у власність.

Суд першої інстанції, не виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, не перевірив розмір земельної ділянки який знаходиться під придбаним позивачем магазином та який необхідний для його обслуговування; безпідставно прийняв до уваги доводи представника відповідача, що територія під будівлею магазину 1-А до спірної земельної ділянки не входить. Також суд необґрунтовано відхилив наданий позивачем висновок будівельно-технічного дослідження та не вирішив питання про проведення додаткової земельно-технічної експертизи.

На апеляційну скаргу представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано відзив, у якому він підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі третьої особи і вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представники ПП Солов`їний гай Згурська О.В. та Гончаров О.І. доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове.

Представники відповідача ТОВ Колхозний ринок Новак Ю.І. та ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

Інші особи які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.

Згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції яка діяла на момент спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно ч.1 статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову ціну. Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи убачається, що на підставі рішення Північно-Донбаського постійно діючого Третейського суду від 01.09.2006 року ПП Солов`їний гай набуло право власності на об`єкти нерухомості, які, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , а саме: магазин А-І площею 173,6 кв.м.; сарай Б , площею 23,6 кв.м; сарай В , площею 16,8 кв.м; торгівельні кіоски: літера Д площею 8,2 кв.м; літера Е площею 8,9 кв.м; літера Ж площею 95,6 кв.м; літера З площею 29,3 кв.м; літера И площею 17,4 кв.м; магазин Г площею 121 кв.м; замощення площею 254 кв.м. Право власності ПП Солов`їний гай на вказані об`єкти нерухомості зареєстровано 27.09.2006 року у БТІ м. Краматорська, реєстраційний номер 993599.

12 березня 2008 року між ПП Солов`їний гай та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину, якій посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Соловйовою С.С. та зареєстровано у реєстрі за № 1536. Відповідно до договору ПП Солов`їний гай продало, а ОСОБА_1 придбав об`єкти нерухомості, які розташовані у АДРЕСА_1 , а саме: будівля магазину літера А , площею 173,6 кв.м; сарай-склад літера Б ; сарай-склад літера В ; будівлі магазину літера Г , площею 121,0 кв.м.; торговельний кіоск літера Д , площею 8,2 кв.м; торговельний кіоск літера Е , площею 8,9 кв.м.; блок торговельних кіосків літера Ж площею 95,6 кв.м.; торговельний кіоск літера З , площею 29,3 кв.м.; торговельний кіоск літера И , площею 17,4 кв.м.; замощення І. Право власності ОСОБА_1 на вказані об`єкти нерухомості у Державному реєстрі правочинів зареєстровано 12.03.2008 року за реєстраційним номером 2749130.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2007 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2008 року, було задоволено позов Краматорської міської ради. Зобов`язано ПП Солов`їний гай усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення Краматорській міській раді самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,0727 га, розташованої по АДРЕСА_2 ) та знести самовільно збудовані об`єкти нерухомості, розміщені на цій земельній ділянці: торговельний павільйон А-1 , площею 78,2 кв.м; торговельний павільйон Б , площею 23,9 кв.м.; торговельний кіоск В , площею 19,5 кв.м; торговельний кіоск Г , площею 30,5 кв.м.; огорожу металеву №1-2; сарай Б , площею 23,6 кв.м; сарай-склад В , площею 8 кв.м; торгівельні кіоски Д , площею 8,2 кв.м, Е , площею 8,9 кв.м, Ж , площею 95,6 кв.м, З , площею 29,3 кв.м, И , площе, 17,4 кв.м; магазин Г-1 , площею 121 кв.м.; замощення І , площею 254 кв.м.. Привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

На підставі рішення Краматорської міської ради від 03.06.2009р.№27/V-78 між Краматорською міською радою та ТОВ Колхозний ринок 21 серпня 2009 року укладено договір оренди землі № 258, якій зареєстровано у Державному реєстрі земель за № 040915800258. Відповідно до якого ТОВ Колхозний ринок було передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 2,4589 га за кадастровим номером 1412900000:00:016:0223, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 21.08.20109 року.

26 серпня 2009 року Краматорською міською радою прийнято рішення №28/V-61 про продаж ТОВ Колгоспний ринок земельної ділянки площею 2,6376 га по АДРЕСА_1 для функціонування будівель та споруд ринку.

28 вересня 2009 року між Краматорською міською радою та ТОВ Колхозний ринок укладено договір № 135 купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , якій посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Соловйовою С.С. та зареєстровано в реєстрі за № 4224.

Відповідно до умов договору Краматорська міська рада продала, а ТОВ Колхозний ринок купив земельну ділянку кадастровий номер 1412900000:00:016:0223 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2,4589 га для функціонування будівель та споруд ринку.

08 жовтня 2009 року ТОВ Колхозний ринок отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №303811, відповідно до якого є власником земельної ділянки за кадастровим номером 1412900000:00:016:0223, площею 2,4589 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 17 квітня 2015 року визнано мирову угоду, яка укладена між ОСОБА_1 та ПП Солов`їний гай про розірвання договору купівлі продажу від 12.03.2008 року №1536 об`єктів нерухомості за адресою АДРЕСА_3 , а саме: магазину літера А-І , загальною площею 173,6 кв.м.; сараю-складу літера Б ; сараю-складу В ; будівлі магазину літера Г , площею 121,0 кв.м.; торгівельного кіоску літера Д , площею 8,2 кв.м; торговельного кіоску літера Е , площею 8,9 кв.м; блоку торговельних кіосків літера Ж , площею 95,6 кв.м; торговельного кіоску літера З , площею 29,3 кв.м; торговельного кіоску літера И , площею 17,4 кв.м; замощення І.

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом право власності на вказані об`єкти, що розташовані в АДРЕСА_3 у період з 28.11.2008 року по 24.05.2016 року було зареєстровано за ОСОБА_1 та станом на 18.10.2018 року власником наведених вище об`єктів нерухомості є ПП Солов`їний гай .

За таких обставин, суд першої інстанції, ураховуючи, що на час розгляду справи позивач не є власником нерухомого майна, та не довів порушення з боку відповідачів його прав, які визначені ст.120 ЗК України, відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про недоведеність позову, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені статтею 120 ЗК України та статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи з сукупного аналізу наведених вище норм щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосовано у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін. Та відповідно до ч.3, 4 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє в реалізації ними прав, передбачених законом.

Зі змісту позовної заяви убачається, що звертаючись до суду з позовом про усунення порушеного права позивач, посилаючись на ст.. 120 ЗК України, як на підставу свого позову, зазначав, що він є власником нерухомого майна розташованого на спірній земельній ділянці, а саме будівлі магазину за адресою АДРЕСА_3 . Право власності набуто на підставі договору купівлі продажу від 12 березня 2008 року, якій укладено між ПП Солов`їний гай та ОСОБА_1 . Та ставить вимогу про недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та відповідного державного акту виданого на його підставі. Тобто, земельна ділянка знаходиться за іншою адресою, ніж будівлі зазначені в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до п.1.3 зазначеного договору купівлі-продажу будівля магазину, що є предметом договору, належить ПП Солов`їний гай на підставі рішення Північно-Донбаського постійно діючого Третейського суду від 01.09.2006 року. Право власності або право користування земельною ділянкою на якій розташовані об`єкти нерухомості ПП Солов`їний гай зазначеним рішення не визначалось.

З урахуванням правових висновків, які викладені судом касаційної інстанції в ухвалі Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року, які відповідно до ст.. 417 ЦПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, апеляційним судом з метою сприяння сторонам справи у реалізації їх процесуальних прав та всебічного і повного з`ясування обставин справи було задоволено клопотання ПП Солов`їний гай та призначено додаткову земельно-технічну експертизу для визначення площі та межи спірної земельної ділянки, приймалися заходи щодо витребування додаткових матеріалів за клопотанням експертів.

Проте експертним закладом було надано повідомлення про неможливість надання висновку експертизи №1315-1317 від 10.02.2020 року, у якому зокрема зазначено, що фактичне користування земельною ділянкою не в повній мірі відповідає правовстановлюючим документам. У тому числі зазначено, що у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Колхозний ринок під функціонування ринку по АДРЕСА_3 , якій розроблено у 2008 році на замовлення ТОВ Колхозний ринок , та в складі Технічної документації із землеустрою (справа №1 по встановленню розташування та меж земельної ділянки і підготовці документів для видачі Державного акта на право постійного користування землею), виготовленої у 1995 році на замовлення ПП Солов`їний гай , відсутні обов`язкові документи та матеріали.

Водночас рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2007 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2008 року і набрало чинності, встановлено, що ПП Солов`їний гай були відсутні правові підстави для користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 , на якій розташовані об`єкти нерухомості, у тому числі будівля магазину, яка в подальшому за договором купівлі-продажу передана позивачу.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у попереднього власника речових прав на земельну ділянку, які позивач міг би набути у зв`язку з переходом до нього права власності на будівлю магазину не було.

Зазначені обставини унеможливлюють задоволення позову із застосуванням положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, які визначено позивачем правовою підставою для визнання права власності на земельну ділянку у зв`язку із придбанням будівлі магазину.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем, якій на час виникнення спірних правовідносин, був власником нерухомого майна (будівлі магазину) не доведені позовні вимоги щодо порушення його прав з боку відповідачів.

Посилання позивача на висновок №1198/14 експертного будівельно-технічного дослідження, які складено 26.11.2014 року по його замовленню виходячи зі змісту не спростовують правильність правових висновків суду.

Решта доводів апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено у запереченні на позовну заяву, були предметом розгляду у суді першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Солов`їний гай залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: В.В. Папоян

О.М. Біляєва

М.С. Будулуца

Повний текст постанови складений 13 березня 2020 року

Суддя-доповідач В.В. Папоян