Постанова

від 11.03.2020 по справі 2-3322/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2590/20

Номер справи місцевого суду: 2-3322/11

Головуючий у першій інстанції Бурнусус О.О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М, Цюри Т.В.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2019 року про відмову поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа, постановленупід головуванням судді Бурнусуса О.О., повний текст ухвали складено 12 березня 2019 року, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро (далі ПАТ Банк Кредит Дніпро ) звернулося до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В обґрунтування якої зазначив, що постановою від 10 жовтня 2012 року старшим державним виконавцем першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 282915,97 грн.

05 квітня 2013 року банк отримав лист про розгляд вказаної справи у апеляційному порядку, а 06 липня 2016 року повторно отримав виконавчий лист для примусового виконання рішення про стягнення вказаної заборгованості, але у виконавчому листі строк пред`явлення до виконання був визначений до 27 червня 2013 року.

Оскільки, виконавче провадження було закрите 10 квітня 2013 року, банк просив визнати поважною причину пропуску строку та поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі №2-3322/11, виданого 06.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро боргу в розмірі 282915,97 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2019 року у задоволенні заяви ПАТ Банк Кредит Дніпро про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, АТ Банк Кредит Дніпро подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити ухвалу, якою заяву задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, АТ Банк Кредит Дніпро зазначає, що висновки суду про те, що заявником не було надано жодних доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на доказах, які наявні в матеріалах справи.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 зазначає, що викладені в апеляційній скарзі факти не відповідають дійсності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, щозаочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2012 року за позовом ПАТ Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро 282915,97 грн., рішення суду набрало законної сили 27 червня 2012 року.

За заявою представника стягувача від 07 червня 2012 року виконавчий лист надіслано на адресу ПАТ Банк Кредит Дніпро .

Постановою Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 10 жовтня 2012 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2/1510/624/12, який видано 17 липня 2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення 282915,97 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що під час виконання заочного рішення суду, 22 березня 2013 року представник відповідача оскаржив його в апеляційному порядку та стягувач, ПАТ Банк Кредит Дніпро , був повідомлений судом першої інстанції про направлення справи до апеляційного суду Одеської області.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2013 року апеляційну скаргу представника відповідача повернуто у зв`язку з порушенням апелянтом порядку перегляду заочного рішення суду.

10 квітня 2013 року виконавчий лист на примусове виконання заочного рішення суду від 07 червня 2012 року, який виданий 17 липня 2012 року повернуто стягувачу з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. При цьому частково борг був погашений, залишок боргу становить 219 295,77 грн.

В свою чергу, 30 грудня 2014 року виконавчий лист на примусове виконання заочного рішення від 07 червня 2012 року, виданий 17 липня 2012 року повернуто стягувачу з підстави, передбаченої п.5 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку боржника виявилися безрезультатними, визначено строк для виконання документу, а саме в строк до 30.12.2015 року.

06 липня 2016 року за заявою стягувача ПАТ Банк Кредит Дніпро , Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області повторно видав виконавчий лист на примусове виконання заочного рішення суду від 07 червня 2012 року, у якому було зазначений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 27 червня 2013 року.

16 червня 2017 року головним державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області від 16 червня 2017 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3322/11, виданого 06 липня 2016 року.

Постановою начальника Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області від 18 вересня 2017 року вказану постанову про відкриття виконавчого листа скасовано.

Згідно частин 1 та 2 ст. 433 ЦПК України (у редакції 2017 року), у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Обґрунтовуючи поважність причини строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, представник ПАТ Банк Кредит Дніпро посилався на те, що про повернення 10 квітня 2013 року виконавчого листа на примусове виконання заочного рішення від 07 червня 2012 року, виданого 17 липня 2012 року з підстави, передбаченої п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження Банку не було відомо, вказаний виконавчий лист Банк не отримав та дізнався про ці обставини лише під час розгляду вказаної заяви в суді першої інстанції.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст.22, ст. 64 Конституції України).

Положення пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.ХІ.50), яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом виконання рішень суду.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (абзац 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, абзац 3 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 року).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює, або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущений та підтверджується належними та допустимими засобами доказування.

Проте, судом були враховані зауваження, викладені у ухвалі апеляційного суду Одеської області від 26.04.2018 року та було вжито усі можливі заходи для встановлення обставин, пов`язаних зі строком пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Судом встановлено, що на виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.10.2018 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області було повідомлено листом від 14.11.2018 року № 34664939, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 34664939 з примусового виконання вимог виконавчого листа № 2/1510/624/12, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 17.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АПТ Банк Кредит Дніпро коштів у розмірі 282915,97 грн. Надати матеріали виконавчого провадження неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено. Згідно до п.п. 9.9. Порядку, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (роки), крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Також листом Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 22.10.2018 року № 32458, повідомлялося, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження № 34664939 та 42390881 з примусового виконання вимог виконавчого листа № 2/1510/624/12, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 17.07.2012 року про стягнення ОСОБА_1 на користь АПТ Банк Кредит Дніпро коштів у розмірі 282915, 97 грн. За виконавчим провадженням № 34664939 постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно пункту 2 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження (попередньої редакції), винесена 10.04.2013 року. За виконавчим провадженням № 42390881 постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно пункту 5 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження (попередньої редакції), винесена 30.12.2014 року.

Відмовляючи у задоволені заяви АТ Банк Кредит Дніпро про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що заявником до суду жодних доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, який сплив у 2015 році надано не було, також відсутні будь-які докази підтверджуючі зацікавленість стягувача у виконанні рішення суду та те, що в нього були об`єктивно непереборні труднощі для здійснення дій, пов`язаних з виконанням рішенням.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Виконавчі документи повинні бути пред`явлені до виконання в строки, встановлені ст. 22 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV від 21 квітня 1999 року в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень суду та інших органів (посадових осіб) від 04 листопада 2010 року, який набрав чинності з 21 березня 2011 року та діяв на час виконання заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2012 року.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №606-XIV стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду. Таке право стягувача передбачено також ч. 1 ст. 371 ЦПК України.

Зазначений строк є процесуальним, а отже, може бути поновлений.

Тобто виключним суб`єктом звернення до суду з цього питання є стягувач.

Згідно із ч. 1 ст. 371 ЦПК України, який був чинний на час виконання судового рішення, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

На підставі вищевикладених обставин, суд обґрунтовано відмовив АТ Банк Кредит Дніпро у задоволені заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки заявником не були надані поважні причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, поважність причин пропуску строку.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. AndOthers v. Bulgaria , заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), Олександр Волков проти України ( OleksandrVolkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Разом з тим Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що знаючи про судовий процес, учасник справи повинен в розумні інтервали часу вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого йому судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року).

Доводи апеляційної скарги АТ Банк Кредит Дніпро про те, що висновки суду стосовно того, що заявником не було надано жодних доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на доказах, які наявні в матеріалах справи, колегія суддіввважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, адо суду апеляційної інстанції, як і до суду першої інстанції не надано будь-яких об`єктивних доказів того, що протягом періоду з моменту винесення рішення суду (07.06.2012 року) до звернення з заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (26.10.2017 року), заявник цікавився рухом цієї справи, виконанням рішенням суду, яке набрало чинності, наявністю (відсутністю) виконавчого провадження та виконавчого документа, не встановлено таких і в судовому засіданні.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро - залишити без задоволення.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 12 березня 2020 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С .М. Сегеда

---

Т.В. Цюра