Рішення

від 16.03.2020 по справі 420/266/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/266/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі, головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного багатопрофільного підприємства КИНГС до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов приватного багатопрофільного підприємства КИНГС до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеської області №0044191411 від 17 вересня 2019 року за формою Р , яким приватному багатопрофільному підприємству КИНГС (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20970338) було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 на суму 528534 гривні 56 копійок, в тому числі 422827 гривень 65 копійок за податковими зобов`язаннями та 105706 гривень 91 копійка за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 липня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було складено Акт №000417/15-32-14-11/20970338 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПБП КИНГС , код ЄДРПОУ 20970338, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Дан Девелопмент Груп , код за ЄДРПОУ 41986871, за грудень 2018 року .

Не погодившись з доводами Акту перевірки, Позивач подав Заперечення на нього від 29 серпня 2019 року за вих. №29/09/19-1, проте листом від 12 вересня 2019 року за вих. №613/10/15-32-05-11-08 Про розгляд заперечень Відповідач залишив висновки Акту без змін.

17 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийняте податкове повідомлення- рішення №0044191411 за формою Р , яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 на суму 528 534 гривні 56 копійок, в тому числі 422 827 гривень 65 копійок за податковими зобов`язаннями та 105 706 гривень 91 копійка за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарга Позивача від 18 жовтня 2019 року була залишена без задоволення Рішенням Державної податкової служби України від 17 грудня 2019 року.

Так, за висновками Акту перевірки, відповідачем зазначається про оформлення безтоварних операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Дан Девелопмент Груп та порушення вимог пункту 44.1.1 статті 44, пунктів 198.1. та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за грудень 2018 року на суму 422 827,65 гривень.

Позивач наголошує на тому, що ним було дотримано приписів податкового законодавства та вимог ведення первинної бухгалтерської документації з оформлення господарських операцій при документальному оформленні реальних і економічно обґрунтованих взаємовідносин з ТОВ Дан Девелопмент Груп , та при відображенні відповідних документів у бухгалтерському обліку й фінансовій звітності.

Представник позивача вказує на наявність належним чином оформленої первинної документації та належного формування податкового кредиту за господарськими взаємовідносинами із з ТОВ Дан Девелопмент Груп у відповідності з законодавством України. В свою чергу, обставини зазначені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджденні жодними належними доказами та є лише припущеннями податкового органу.

15.01.2020 року (вхід. №1742/20) від представника позивача до суду надійшло клопотання разом із доказами сплати судового збору.

Ухвалою від 16.01.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву приватного багатопрофільного підприємства КИНГС до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішення та відкрити провадження в адміністративній справі.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.

03.02.2020 року (вхід. № 4967/20) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, зазначеного у ньому.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначає, що у період з 12.07.2019 року по 18.07.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача.

Під час перевірки за даними документів, наданими до перевірки, встановлено, що договір підряду №12 від 14.12.2018, складений між Приватним багатопрофільним підприємством КИНГС - Замовник та Товариством з обмеженою відповідальністю Дан Девелопмент Груп - Підрядник було підписано директором ПБП КИНГС Кінєвим Г.С. та директором ТОВ Дан Девелопмент Груп ОСОБА_1. та скріплено печатками, місце складання договору м. Болград.

На виконання умов договору підряду №12 від 14.12.2018 року ТОВ Дані Девелопмент Груп за грудень 2018 року виписано на адресу ПБП КИНГС довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3), яка підписана сторонами без дати документу. Тобто відсутній обов`язковий реквізит - дата складання документу, що свідчить про порушення вимог щодо складання первинних документів. Також, представник відповідача зазначає, що до перевірки був наданий Акт №1 приймання будівельних робіт за грудень 2018 року, на загальну суму 3044359,00 грн., у тому числі сума ПДВ 507393,17 грн. Разом з тим, у Акті приймання виконаних робіт відсутній обов`язковий реквізит - відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (наявні лише фамілії та ініціали та підписи) та дата складання, що свідчить про порушення вимог Щодо складення первинних документів у зв`язку з цим, на думку відповідача неможливо встановити згідно даного документу, коли саме була здійснена господарська операція з прийняття виконаних будівельних робіт та в якому звітному періоді ця операція має бути відображена в облікових регістрах бухгалтерського обліку.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що враховуючи задекларовану ТОВ Дан Девелопмент Груп у грудні 2018 року чисельність працівників (2 особи, у т.ч. одна жінка) виконати вказані в акті виконаних будівельних робіт обсяги є фізично неможливим.

Також, відповідач вказує на те, що аналізом зареєстрованих на адресу ТОВ Дан Девелопмент Груп податкових накладних за серпень - грудень 2018 року (за весь період діяльності) не встановлено придбання вищенаведений будівельних матеріалів, конструкцій та спортивного знаряддя (відсутні вхідні податкові накладні).

Все це, на думку відповідача свідчить про відсутність у ТОВ Дан Девелопмент Груп необхідних засобів для здійснення певних технологічних процесів, майна, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, тощо. Представник відповідача також посилається на інформацію єдиного реєстру досудових рішень, в якій зареєстрована Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 26.04.2019 року, № судового провадження 1-кс-20793/19, № кримінального провадження в ЄРДР № 32018100060000023 по справі №757/20115/19-к, згідно якої в ході досудового розслідування встановлено, що підприємства транзитно - конвертаційної групи ТОВ ЕНВІС (код 41555977), ТОВ БІЛГОРОДЕНЕРГО (код 39458008) та ТОВ ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП (КОД 41986871) створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2018рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання. Крім того, відповідач зазначає, що згідно Протоколу допиту свідка від 28.10.2019 року, наданого Ізмаїльською місцевою прокуратурою листом від 11.11.2019 року №8915/9/15-32, прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури Тарасюк Ю.М., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12018160270000475 допитав в якості свідка ОСОБА_1 , директора ТОВ Дан Девелопмент Груп . Згідно наданої інформації свідок зазначив, що фактично будівництво на об`єкті Розширення спортивного майданчика для міні футболу з штучним покриттям за адресою: площа 28 Червня, 26-Б, м. Болград здійснювалось у період з 27.08.2018 по 04.10.2018 р.

Відтак, на думку відповідача вказані обставини свідчать про відсутність у ТОВ Дан Девелопмент Груп необхідних засобів для здійснення певних технологічних процесів, майна, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, тощо та ставить під сумнів саме здійснення господарської операції по розширенню спортивного майданчика для міні футболу з штучним покриттям за адресою: площа 28 Червня, 26- Б, м. Болград - реконструкція. Представник відповідача наголошує, що враховуючи вищевикладене, проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ Дан Девелопмент Груп операцій з надання ПБП КИНГС будівельно-монтажних робіт на об`єкті Спортивний майданчик для мініфутболу з штучним покриттям за адресою: площа 28 Червня м. Болград - реконструкція , фактично не здійснювало, а проводило складання первинних бухгалтерських документів на безтоварні операції. Отже, відповідач дійшов висновку, що в порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст. 19 8 Податкового Кодексу України, ПБП КИНГС завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Дан Девелопмент Груп , на загальну суму 422827,65 грн., у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року та з урахуванням встановлених актом перевірки порушень, за результатами перевірки збільшується сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за грудень 2018 р на суму 422827,65 грн.

Отже, представник відповідача зазначає, що з огляду на вищенаведені обставини та положення законодавства, ГУ ДПС в Одеській області правомірно було винесено податкове повідомлення - рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи.

04.02.2020 року вхід. № 5177/20) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка є справою незначної складності, та не вимагає проведення судового засідання з повідомлення сторін для повного та всебічного встановлення обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Головного управління ДПС в Одеській області, про що ухвалено відповідне рішення 12 лютого 2020 року.

11.02.2020 року (вхід. № ЕП/1364/20) та 13.02.2020 року (вхід. № 6636/20) від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про неспростування відповідачем у відзиві доводів та обґрунтувань позивача викладених позовній заяві.

Станом на 16.03.2020 року інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, зважаючи на дату відкриття провадження по даній справі, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку - 16.03.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи, судом встановлено, що 25 липня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було складено Акт №000417/15-32-14-11/20970338 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПБП КИНГС , код ЄДРПОУ 20970338, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Дан Девелопмент Груп , код за ЄДРПОУ 41986871, за грудень 2018 року .

Не погодившись з доводами Акту перевірки, Позивач подав Заперечення на нього від 29 серпня 2019 року за вих. №29/09/19-1, проте листом від 12 вересня 2019 року за вих. №613/10/15-32-05-11-08 Про розгляд заперечень Відповідач залишив висновки Акту без змін.

17 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийняте податкове повідомлення- рішення №0044191411 за формою Р , яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 на суму 528 534 гривні 56 копійок, в тому числі 422 827 гривень 65 копійок за податковими зобов`язаннями та 105 706 гривень 91 копійка за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарга Позивача від 18 жовтня 2019 року була залишена без задоволення Рішенням Державної податкової служби України від 17 грудня 2019 року.

Так, за висновками Акту перевірки, відповідачем зазначається про оформлення безтоварних операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Дан Девелопмент Груп та порушення вимог пункту 44.1.1 статті 44, пунктів 198.1. та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за грудень 2018 року на суму 422 827,65 гривень.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить із наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно абз. 5, 11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Згідно ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, п.2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно п.п. 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка діє в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 14 грудня 2018 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ Дан Девелопмент Груп (Виконавець) було укладено договір підряду №12 (Том 1 а.с. 82-87), предметом якого було виконання робіт з розширення спортивного майданчика для мініфутболу з штучним покриттям за адресою: площа 28 червня, 26Б, м.Болград, Одеської області (підпункти 1.1. та 2.1. вказаного договору).

До вказаного договору його сторонами було підписано Договірну ціну на виконання робіт - розширення спортивного майданчика для мініфутболу зі штучним покриттям за адресою: площа 28 червня, 26Б, м.Болград-реконструкція корегування в 2018 році, з підсумковою відомістю ресурсів. За наслідками виконання зазначеного договору, між Позивачем та ТОВ Дан Девелопмент Груп було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року, Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, підсумкова відомість ресурсів.

Оплата коштів Позивачем за виконанні ТОВ Дан Девелопмент Груп підтверджена реєстром документів по рахунку Позивача в ПАТ МТБ Банк , контрагент - ТОВ Дан Девелопмент Груп за період з 01 січня 2018 року по 21 червня 2019 року.

Укладання договору підряду №12 було економічно обумовлено тим, що 19 листопада 2018 року Позивачем прийнято на себе зобов`язання із виконання підрядних робіт з розширення вказаного вище майданчику на користь та за замовленням Болградської міської ради Одеської області. Вказані зобов`язання Позивача зафіксовані в договорі №295 від 19 листопада 2018 року між ним та Болградською міською радою Одеської області (Том 1 а.с. 113-115,124-128). До вказаного договору було оформлено також Технічне завдання на закупівлю робіт. Також, сторонами договору було підписано Договірну ціну на виконання робіт - розширення спортивного майданчика для мініфутболу зі штучним покриттям за адресою: площа 28 червня, 26Б, м.Болград-реконструкція корегування в 2018 році, з пояснювальною запискою, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-2, підсумковою відомістю ресурсів.

19 грудня 2018 року між Позивачем та Болградською міською радою Одеської області було укладено Додаткову угоду №1 до вказаного договору підряду, якими було викладено у новій редакції договірну ціну (додаток 3) та технічне завдання у зв`язку з виявленням змін об`ємів будівельних робіт за взаємною згодою сторін (Том 1 а.с. 156).

Також,19 грудня 2018 року між Позивачем та Болградською міською радою Одеської області було укладено Додаткову угоду №2 до вказаного договору підряду, якою зокрема було зменшено суму договору та викладено у новій редакції пункт 4.1. цього договору щодо його ціни (Том 1 а.с. 159).

Укладання вказаних угод було обумовлено встановленням в процесі виконання робіт змін об`ємів будівельних робіт, що не спричинить за собою збільшення вартості договірної ціни. Про вказану обставину Позивач повідомив Болградську міську раду Одеської області листом від 18 грудня 2018 року №35, додавши до нього акт технічного обстеження, складений та підписаний членами відповідної комісії, до складу якої входили представники Позивача, Болградської міської ради Одеської області, технічного та авторського наглядів (Том 1 а.с. 160).

З огляду на вказані вище додаткові угоди, між Позивачем та Болградською міською радою Одеської області було підписано відкориговану з урахуванням додаткових угод Договірну ціну на виконання робіт - розширення спортивного майданчика для мініфутболу зі штучним покриттям за адресою: площа 28 червня, 26Б, м.Болград-реконструкція корегування в 2018 році, з пояснювальною запискою, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-2, підсумковою відомістю ресурсів (Том 1 а.с. 162-185).

Отримання Позивачем оплати за виконання робіт на користь Болградської міської ради Одеської області згідно договору підряду від 19 листопада 2019 року підтверджено реєстром документів по рахунку Позивача в ПАТ МТБ Банк , контрагент - Болградська міська рада Одеської області за період з 01 січня 2018 року по 21 червня 2019 року (Том 1 а.с. 186).

Суд вказує на те, що доказів того, що укладені угоди позивача із контрагентами визнані у встановленому законом порядку нечинними чи фіктивними, відповідачем не надано.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Така правова позиція вказана Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №813/4079/15.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вказує на те, що під час проведення перевірки податковим органом не було зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів, що підлягають складанню вимогам чинного законодавства, також не зазначено про відсутність будь-якої первинної документації, яка є обов`язковою для складання під час здійснення господарської діяльності. В акті перевірки не заперечується факт укладання відповідних правових угод та проведення оплати за такими угодами.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати відсутній обов`язкові реквізити - дата складання документу, що свідчить про порушення вимог щодо складення первинних документів та те, що в акті приймання виконаних робіт відсутній обов`язковий реквізит - відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (наявні лише фамілії та ініціали та підписи) та дата складання, що свідчить про порушення вимог щодо складання первинних документів у зв`язку з чим, на думку відповідача неможливо встановити згідно даного документу, коли саме було здійснена господарська операція з прийняття виконаних будівельних робіт та в якому звітному періоді ця операція має бути відображена в облікових регістрах бухгалтерського обліку, оскільки на першій сторінці Акту приймання будівельних робіт № 1 визначено за який період його виписано, а саме за грудень 2018р. Крім того, оскільки в Акті містяться прізвища, ініціали та підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення , то це дозволяє встановити наявність правового зв`язку між вказаними особами та відповідно, Позивачем та ТОВ Дан Девелопмент Груп . Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ Дан Девелопмент Груп є ОСОБА_1., який обіймає посаду директора, а керівником Позивача є його власник - Кінєв Георгій Степанович.

Вказані обставини підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 січня 2020 року №1006176369 (щодо Позивача) та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 січня 2020 року №100617759 (щодо ТОВ Дан Девелопмент Груп ) (Том 1 а.с. 19-20, 185-186).

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивач має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з його контрагентами є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладених правочинів.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

Можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2018 року у справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС "Податковий блок", а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Посилання відповідача на припущення є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Щодо посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень та пояснень свідків. Суд вказує на те, що до суду не надано підтверджень наявності вироків щодо посадових осіб або ж підприємства позивача, або ж його контрагента.

Таким чином, інформація про наявність кримінальних проваджень без остаточного вироку по справі не може прийматися до уваги як належний доказ.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями по договору підряду сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом, є передбачуваність. Норму не можна вважати законом, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. (Постанова Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №812/1787/17).

Також, Верховний суд у Постанові від 02.04.2019 року по справі № 826/6245/18, висловив правову позицію, що що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові Верховного Суду від 11.10.2019 року зазначено, що судами правомірно не взято до уваги і посилання контролюючого органу на висновки викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів зважаючи на те, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону .

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ч. 4 ст. 9 КАС України (Постанова Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 820/5629/13-а).

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (Постанова Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 811/2154/13-а).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відтак, висновки Верховного Суду щодо товарно-транспортних накладних, як умови для підтвердження реальності господарських операцій, є обов`язковими і для податкових органів. За вказаних обставин суд критично оцінює висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій за відсутності товарно-транспортних накладних.

Крім того, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17).

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 814/937/15).

При цьому, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди повинно мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, а особливо в разі перепродажу товару; звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів, як от на підставі цивільно-правових договорів ( справа №822/955/16 від 12.09.2019).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства та як наслідок правомірність прийняття 17.09.2020 року податкового повідомлення-рішення № 0044191411.

Відтак, доводи позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 17.09.2019 року № 0044191411 є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 7928, 02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2357 від 14.01.2020 року.

Враховуючи задоволення даного адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 7928, 02 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного багатопрофільного підприємства КИНГС до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.09.2019 року № 0044191411.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь приватного багатопрофільного підприємства КИНГС за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати у розмірі 7928, 02 грн. (сім тисяч дев`ятсот двадцять вісім грн. 02 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Приватне багатопрофільне підприємство КИНГС (вул.Платова, 14, м.Одеса, 68600, код ЄДРПОУ 20970338).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370);

Суддя Корой С.М.

.