Рішення

від 16.03.2020 по справі 640/3572/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року місто Київ № 640/3572/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 04.02.2020 №0104490409, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Н від 04.02.2020 №0104490409, що винесене Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві на підставі акта камеральної перевірки від 11.01.2020 №327/26-15-04-09-20/39035512.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві на підставі пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс . За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 11.01.2020 №327/26-15-04-09-20/39035512. Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними в акті від 11.01.2020 №327/26-15-04-09-20/39035512, 23.01.2020 направив до контролюючого органу заперечення, проте як зазначає останній, письмова відповідь від 03.02.2020 №375/АДВ/26-15-04-09-20/39035512, яка є у наявності у відповідача, до позивача не надходила. На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми Н від 04.02.2020 №0104490409. Однак позивач зазначає, що не мав можливості зареєструвати податкові накладні, оскільки причиною неможливості їх реєстрації стала ухвала Печерського районного суду міста Києва у справі №757/53044/19-к від 04.10.2019, якою було накладено арешт на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України на Товариство з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс .

Також, позивач посилається на те, що вказану ухвалу суду ним було оскаржено в апеляційному порядку, за результатами якого ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №757/53044/19-к скасовано. З огляду на зазначене, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 клопотання представника Товариство з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс Чорної Н.О. про скасування арешту майна задоволено частково. Про вказані обставини позивач повідомив Державну податкову службу України з метою реєстрації податкових накладних, з огляду на що останнім надано відповідь про вжиття відповідних заходів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2020 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/3572/20 без проведення судового засідання та виклику осіб, а також запропоновано відповідачу у встановлений строк надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем через канцелярію суду 06.03.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Державної податкової служби у місті Києві проти позову заперечує з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 11.01.2020 №327/26-15-04-09-20/39035512 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення форми Н від 04.02.2020 №0104490409, зазначивши при цьому, що під час проведення камеральної перевірки позивача щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс граничних термінів реєстрації податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних та застосовано штраф до позивача на загальну суму 90 125,01 грн. Зокрема, відповідачем наголошено на тому, що відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригувань в електронній формі Державної податкової служби є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття. Щодо накладення арешту на активи позивача ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2019, відповідач зазначив, що блокування діяльності підприємства є негативними результатами ведення господарської діяльності, які є власними ризиками позивача, що не може бути підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс .

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві складено акт від 11.01.2020 №327/26-15-04-09-20/39035512.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві заперечення на акт перевірки.

Однак, на підставі акта від 11.01.2020 №327/26-15-04-09-20/39035512, контролюючим оргганом прийнято податкове повідомлення-рішення форми Н від 04.02.2020 №0104490409.

Товариство з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс , не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Пунктом 120-1.2 статті 120.1 ПК України визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вище викладене, суд зазначає, що належним та допустимим доказом реєстрації/відмови у реєстрації або зупинення реєстрації податкової накладної є квитанція в якій фіксується дата та час надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Матеріали справи також містять копії квитанцій (квитанція від 15.10.2019 №13, квитанція від 15.10.2019 №19, квитанція від 15.10.2019 №20 і т.д.) про неприйняття податкових накладних з огляду на те, що за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних накладений арешт.

Таким чином, підставою неприйняття податкових накладних слугувала ухвала суду про накладення арешту на майно позивача.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №757/53044/19-к задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 Каніковського В . І. про накладення арешту на майно та накладено арешт на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, що належить ряду товариств, в тому числі і Товариству з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс (код ЄДРПОУ 39035512).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.10.2019 задоволено апеляційні скарги представників позивачів, зокрема і представника Товариства з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс Чорної Н.О. та скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2019, якою накладено арешт на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс (код ЄДРПОУ 39035512).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі №757/55170/19-к клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс Чорної Н.О. про скасування арешту майна - задоволено частково та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №757/53044/19-к в рамках кримінального провадження №42019101060000151 від 25.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 209 Кримінального кодексу України, на активи -суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39035512) за адресою: місто Київ, Львівська площа, 8, Товариства з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс (код ЄДРПОУ 39035512), шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ), а також скасувати: заборону відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: активами - сумою податків в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ), які знаходяться на спеціальних рахунках та належать Товариству з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс (код ЄДРПОУ 39035512), на які останній має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та заборону службовим особам та працівникам ТОВ Альянспромсервіс (код ЄДРПОУ 39035512), його представникам за дорученням, використовуючи або будь-яким чином відчужувати вищевказане майно.

Як зазначає представник позивача, 11.11.2019 він направив на адресу ДПС України адвокатський запит щодо виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №757/53044/19-к, у відповідь на даний лист податковий орган повідомив, що запит направлено до ДФС України для вжиття відповідних заходів у відповідності до чинного законодавства.

Листами від 21.11.2019 та 26.11.2019 на запит позивача від 12.11.2019 ДФС України повідомила, що станом на 13.11.2019 арешт суми ліміту ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ по ТОВ Альянспромсервіс скасовано (копії листів містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи також вбачається, що податкові накладні №18, 13, 19, 20, 16, 11, 17, 14, 15 були зареєстровані в день зняття арешту - 13.11.2019, податкові накладні №2, 4, 3, 1 зареєстровані на наступний день після зняття арешту, податкова накладна №22 від 11.12.2019 зареєстрована 03.01.2020 через незрозумілі технічні збої в роботі електронної системи, були спроби зареєструвати її 28.12.2019, на підтвердження чого представником позивача до матеріалів справи долучено копії квитанцій.

Тобто, слід зазначити, що обставини, які слугували підставою для вчинення таких дій відповідачем, не залежали від волі позивача. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що позивачем були вчинені всі можливі дії щодо реєстрації у ЄРПН податкових накладних, зазначених в акті перевірки від 11.01.2020 №327/26-15-04-09-20/39035512.

Відповідно до пункту 109.1. статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

На думку суду, позивачем доведено наявність об`єктивних обставин, що завадили своєчасній реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутність, при цьому, вини останнього.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність скасування податкового повідомлення - рішення від 04.02.2020 форми Н №0104490409.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З приводу стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн на користь позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу

Відповідно до приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Також, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд наголошує на тому, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 821/1594/17 від 15.05.2018.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження представницьких функцій представником надано оригінал ордеру від 13.02.2020 Серія ВІ.

Проте, суд звертає увагу, що на підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача жодних документів не надано.

При цьому, суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність необхідних доказів на підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Н від 04.02.2020 №0104490409, що винесене Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві на підставі акта камеральної перевірки від 11.01.2020 №327/26-15-04-09-20/39035512.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 39035512) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

В задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю Альянспромсервіс щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України , із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя Іщук І.О.